Кризові періоди та рушійні сили психічного розвитку. Абсолютні та відносні пороги чутливості.

Содержание:Вступ 2 1. Кризові періоди та рушійні сили психічного розвитку 3 2. Абсолютні та відносні пороги чутливості 9 Висновки 13 Література 15

Вступление:Виникнення та розвиток психіки — одне з найскладніших пи¬тань. Наукове пояснення цього питання розвинулося на основі до¬сягнень біологічної та історичної наук. На певному етапі розвитку природи завдяки взаємодії механічних, термічних, хімічних, акус¬тичних та світлових властивостей матерії з неорганічної матерії ви¬никла органічна матерія — білкова речовина. В органічному світі процес відображення набрав нових властивостей. Якщо в неорга¬нічній матерії згаданий процес має пасивний характер, то у живій — активний, відмінною рисою якого є здатність предмета, що відобра¬жує, реагувати на відображуване. Першими проявами такого біологічного відображення є процеси обміну речовин — асиміляція та дисиміляція, що відбуваються у живій матерії та є необхідною умовою життя. Складні білкові молекули, які називають коацерва-тами, здатні реагувати на впливи, пов'язані з обміном речовин. Досягнення сучасної біології й біохімії свідчать, що коацервати реагують на впливи, корисні й шкідливі для засвоєння речовин і тих умов, за яких вони відбуваються. Індиферентні ж впливи не викли¬кають реакції. Ця властивість коацерватів називається подраз¬ливістю. Подразливість живої матерії є основною властивістю, що виявляється під час переходу від неорганічної матерії до органічної. Подразливість характерна для рослинної стадії розвитку життя. На стадії виникнення життя живі істоти починають реагувати не лише на біотичні впливи, що входять у процес обміну речовин, а й на нейтральні, небіотичні впливи, якщо вони сигналізують про появу життєво важливих (біотичних) впливів. Здатність ре¬агувати на нейтральні подразнення, які сигналізують про появу життєво важливих впливів, називають чутливістю. Поява чутли¬вості є ознакою виникнення психіки.

Выводы:Психіка є властивістю високоорганізованої матерії, що спрямована на відображення об'єктивної дійсності. У лю¬дини цю функцію виконує мозок. Психічна діяльність ор¬ганізму здійснюється за допомогою спеціальних фізіоло¬гічних механізмів, що, об'єднуючись у певні структури, забезпечують сприймання і перероблення інформації, прийняття рішень і їх виконання, активізують поведінку. Ці механізми сформувалися в процесі еволюції живої ма¬терії від примітивних одноклітинних організмів, що мали дуже обмежені відображальні можливості, до вищих тва¬рин, у яких уже були спеціалізовані клітини, пристосова¬ні для відображення сигналів лише певної модальності. Такі клітини називають рецепторами. Інші клітини, орієнтовані на виконання рухів і секрецію різних залоз, отримали назву ефекторів. Керування обома видами клі¬тин здійснює спеціалізований орган — центральна нерво¬ва система, що діє як цілісність. Рушійні сили психічного розвитку особистості тісно пов’язані із потребами організму та його свідомими цілями, яких намагається досягти людина у своїй життєдіяльності. Ознакою психіки особистості є поява чутли¬вості, що є здатністю ре¬агувати на нейтральні подразнення, які сигналізують про появу життєво важливих впливів. Чуттєве пізнання характеризується тим, що предмети і явища об'єктивного світу безпосередньо діють на органи чуття люди¬ни — її зір, слух, нюх, тактильні та інші аналізатори і відображу¬ються у мозку. До цієї форми пізнання дійсності належать пізна¬вальні психічні процеси відчуття та сприймання. Враження, одержані за допомогою відчуттів і сприймань, несуть інформацію про зовнішні ознаки та властивості об'єктів, утворюючи чуттєвий досвід людини. Відчуття — це найпростіший психічний процес, первинна фор¬ма орієнтування живого організму в навколишньому середовищі. З відчуттів починається пізнавальна діяльність людини. За допо¬могою різних аналізаторів вона відбирає, нагромаджує інфор¬мацію про об'єктивну реальність, про власні суб'єктивні стани й на підставі одержуваних вражень виробляє адекватні умовам спо¬соби реагування на зовнішні та внутрішні впливи. Органи чуття — це єдині канали, по яких зовнішній світ проникає у свідомість лю¬дини. Відображуючи об'єктивні характеристики предметів і явищ, відчуття існують у свідомості як суб'єктивні образи об'єктивного світу. Ця особливість відчуттів зумовлена, з одного боку, приро¬дою самих відчуттів як продукту відображувальної діяльності мозку, а з іншого — психічним складом особистості, що відчуває. Для відчуттів характерне їх позитивне або негативне емоційне забарвлення. Приємні або неприємні відчуття сиг¬налізують про позитивну чи негативну дію подразника й викли¬кають відповідну дію на нього. Життєва і гностична роль відчуттів дуже важлива, оскільки вони є єдиним джерелом наших знань про зовнішній світ і про нас самих. Порогом відчуття назива¬ють такий рівень інтенсивності подразника, який здатний викли¬кати відчуття. Розрізняють пороги абсолютний і розрізнений, або диференційний. Абсолютний поріг буває нижній і верхній. Нижній поріг характеру відчуття характеризує міру гостроти чутливості аналізатора до адекватного подразника, її можна вимі¬ряти. Верхній поріг чутливості — це та максимальна сила подразни¬ка, яка ще викликає адекватне відчуття. Подальше збільшення йо¬го сили викликає неадекватне відчуття — больове або якесь інше. Крім абсолютного порогу відчуття розрізняють ще поріг розрізнення, або диференційний поріг. Він полягає у здатності відчувати найменшу різницю в інтенсивності двох діючих подразників, диференціювати под¬разники за силою, розміщувати їх за силою від найслабшого до найсильнішого. Дослідженнями доведено, що диференційна чут¬ливість, здатність розрізняти інтенсивності подразників є зако¬номірною.

Литература:1. Загальна психологія/ О. Скрипченко, Л. Долинська та ін. — К., 1999. 2. Костюк Г. С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток осо¬бистості. – М., 1979. 3. Максименко С.Д. Загальна психологія: Навчальний посібник. – вид. 2-е, перероблене та доповнене. – К.: «Центр навчальної літератури», 2004. 4. Немов Р.С. Психология: Учеб. для студ. высш. пед. учеб. заведений: В 3 кн.– 4-е изд. – М.: ВЛАДОС, 2001. 5. Психологія: Підручник / Ю.Л. Трофімов, В.В. Рибалка, П.А. Гончарук та ін.; За ред. Ю.Л. Трофімова. - 2-ге вид., стереотип.-К.: Либідь, 2000. 6. Рубинштейн С. Л. Основи общей психологии. – СПб.: Питер, 1999. 7. Степанов О.М., Фіцула М.М. Основи психології і педагогіки: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. пед. заклад. – К.: «Академія», 2003.