Система екологічного права в Україні

Содержание:ВСТУП 3 1. Поняття і предмет правового регулювання екологічного права України 4 2. Cтруктура еколого-правової відповідальності 6 3. Складові системи екологічного права України 9 ВИСНОВКИ 20 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 22

Вступление:Одним із найбільш важливих і дійових механізмів організації здійснення екологічної діяльності суб’єктів природо користування в сучасних державах з ринковою економікою є система екологічного законодавства, що покликана забезпечити регулюючу функцію держави як головного суб’єкта соціально-екологічної політики. Як наголошує І.А.Дмитренко, за допомогою екологічного права забезпечується екологізація технології в промисловості, сільському господарстві, енергетиці, будівництві, па транспорті, а також здійснення глибокої реформи існуючої практики природокористування, оскільки право - один з найактивніших засобів управління суспільством, стабілізуючий фактор в його житті. Одночасно екологічне право є одним із засобів соціально-екологічного виховання, що ставить на меті формування соціально-екологічної свідомості, соціально-екологічної культури та соціально-екологічної відповідальності як суспільства в цілому, так і всіх його громадян. Екологічне право - система правових норм, якими регулюються суспільні відносини з охорони навколишнього природного середовища і раціонального використання природних ресурсів (екологічні відносини). До складу системи входять такі підгалузі, як земельне, водне, лісове, гірниче право та деякі інші галузі права, якими регулюються відносини з охорони й раціонального використання певних видів природних ресурсів. Предметом екологічного права є нормативне врегульовані відносини з охорони навколишнього природного середовища і раціонального використання природних ресурсів. Метод екологічного права є комплексним і являє собою комбінацію методів підгалузей права, які становлять його систему.

Выводы:Отже, проаналізувавши усе вищевикладене, можна зробити наступні висновки та узагальнення: Екологічне право - система правових норм, якими регулюються суспільні відносини з охорони навколишнього природного середовища і раціонального використання природних ресурсів (екологічні відносини). До складу системи входять такі підгалузі, як земельне, водне, лісове, гірниче право та деякі інші галузі права, якими регулюються відносини з охорони й раціонального використання певних видів природних ресурсів. Предметом екологічного права є нормативне врегульовані відносини з охорони навколишнього природного середовища і раціонального використання природних ресурсів. Метод екологічного права є комплексним і являє собою комбінацію методів підгалузей права, які становлять його систему. Система екологічного права, в самому загальному вигляді, складається з п’яти основних частин: - до першої частини відносять предмет, джерела та об’єкти екологічного права, включаючи загальну концепцію взаємодії суспільства і природи, форми прояву екологічного права, а також право власності і природокористування; - другу складають механізм здійснення екологічного права, що включає концепцію механізму охорони природи, екологічне управління, нормування якості природного середовища і природокористування, екологічну експертизу і контроль; - третю складає правова охорона оточуючого природного середовища та екологічних прав громадян в сфері економіки; - четвертою є підстави і види екологічної відповідальності, включаючи форми відшкодування шкоди і методи попередження правопорушень; - п’яту частину складають механізми міжнародно-правової охорони навколишнього природного середовища, включаючи договори, конвенції, міжнародні організації, інтернаціональні об’єкти природи. Як бачимо, екологічне право тісно пов’язане з міжнародним правом, оскільки проблема забезпечення екологічної безпеки з регіональної та національної перетворилась на глобальну. Про що свідчать усі згадані вище угоди прийняті міжнародними екологічними форумами, наявність великої кількості спеціалізованих міжнародних організацій, і ще на практиці реалізують наукові, правові та інші програми подолання цього є також оголошення 6 червня – Всесвітнім днем охорони навколишнього середовища.

Литература:1. Андрейцев В.І. Екологічне право. – К., 1996. 2. Екологія і закон: Екологічне законодавство України: У двох кн. – К., 1997. 3. Крисаченко В.С. Екологічна культура: теорія і практика. – К., 1996. – С. 312-345. 4. Малишко М.І. Основи екологічного права України. – К., 1999. 5. Марчишин С.М. Екологічний словник-довідник (основні терміни і поняття). – К., 1998. – С. 151-160. 6. Основи соціоекології / За ред. Г.О. Бачинського. – К., 1995. – С. 186-187. 7. Салтовський О.І. Основи соціальної екології: Курс лекцій. – К., 1997. – С. 150-159.