Способи перекладу абсолютних конструкцій з англійської мови на українську мову (за матеріалами англомовної преси)

Содержание:Вступ 3 Розділ І. Граматико-компонентний аналіз абсолютних конструкцій в англійській мові 6 1.1 Загальна характеристика дієприкметникових конструкцій 6 1.2 Абсолютні конструкції 20 1.3 Структурний аналіз англомовних статей 24 Розділ ІІ. Використання синтаксичних засобів української мови у передачі змісту абсолютних конструкцій. 26 2.1. Використання підрядних речень часу, умови, причини. 30 2.2. Дієприслівниковий зворот як засіб передачі змісту 37 2.3.Випадки використання іменника та прикметника при перекладі. 44 Висновок Саммері Список використаної літератури: 52

Вступление:Дана робота присвячена темі дієприкметникових абсолютних конструкцій, які є засобом вираження вторинної предикації в англійській мові і поширені більше у науковій літературі. Ці конструкції цікаві своєю будовою, що буде розглянуто у розділі 1 та своїм перекладом на українську мову (тим більше що в українській немає аналогів такої конструкції), що буде розглянуто в розділі 2. Граматичні проблеми займають важливе місце у практиці перекладу. Граматичне оформлення англійського тексту саме по собі не є об’єктом перекладу. Перекладач намагається адекватно передати засобами української мови зміст англійського речення, а не якісь елементи його форми. Усе це, однак, не принижує важливості граматичних аспектів перекладу. Перш за все саме розуміння англійського тексту неможливе без урахування його граматичного оформлення. Граматичні форми та конструкції відображають певний граматичний зміст, який тісно співвідноситься з лексичним значенням слів і є невід’ємним компонентом загального змісту речення. Але у реченні багато граматичних явищ можуть мати як чисто формальні функції, які не є значущі для перекладу, так і важливі сенсові функції, які неодмінно мають бути переданими при перекладі. Слід підкреслити, що у більшості випадків неправильна інтерпретація значення англійських граматичних структур веде до їх суттєвого викривлення. Вибір граматичних засобів української мови при перекладі також має бути врахованим. Звідси ясно, що у сфері граматики перекладачу необхідно вміти співвідносити близькі за значенням явища англійської та української мов і знати в яких випадках можливо застосувати аналогічну конструкцію і що робити, якщо такої конструкції в українській мові немає. Мова тут іде скоріше про вибір граматичного оформлення в українській мові з урахуванням смислової ролі граматичного оформлення в англійському оригіналі. При загальному зіставленні англійських та українських граматичних явищ можна встановити , що частина граматичних явищ англійської мови має співвідносні явища в українській граматиці. Але існують і такі, що не мають співвідношень. Тут досить вказати на синтаксичні комплекси та абсолютні конструкції. Останні будуть розглянуто у даній роботі, вони мають особливий інтерес для перекладача бо переклад подібних конструкцій пов’язаний з особливими складнощами. Увесь комплекс питань, з якими стикається перекладач у практиці перекладу абсолютних конструкцій можна підрозділити на три основні проблеми : впізнання абсолютної конструкції, виявлення значення абсолютної конструкції, та засоби її перекладу на українську мову. Для того, щоб визначити і правильно перекласти абсолютну конструкцію, перекладачу необхідно мати уявлення про чотири основні різновиди таких конструкцій, а саме — номінативно-дієприкметникові абсолютні конструкції, номінативно-безприкметникові абсолютні конструкції, абсолютні звороти з прислівником with, безсуб’єктно-дієприкметникові абсолютні звороти. Потім необхідно встановити характер смислового зв’язку абсолютного звороту з головним складом речення. Аналізуючи значення абсолютної конструкції слід враховувати, що більшість зворотів такого типу, що стоять перед головним складом, передає або часові, або причинні відносини. Не завжди вдається встановити чіткий зв’язок абсолютного звороту з рештою речення. Часто функція такого звороту полягає лише в приєднанні додаткової думки. Специфічність абсолютних конструкцій полягає ще і в тому, що вони можуть вживатись як синтетичний засіб щоб зробити структуру складного речення більш гнучкою та різноманітною. Тому ця конструкція так розповсюджена у офіційному, науковому, газетному стилях, де превалюють довгі розповсюджені речення. Але в мові наукових праць, абсолютні конструкції використовуються щоб уникнути розкриття смислових зв’язків усередині речення. В зв’язку з тими питаннями, що стоять перед перекладачем і які необхідно вивчити, дана робота складається з двох розділів. У першому розкриваються загальні принципи зіставлення граматичних форм і конструкцій англійської та української мови, а також питання співвідношення між структурами речень в оригіналі і у перекладі. У роботі подано схему утворення дієприкметникових конструкцій і абсолютних у тому числі і проведений порівняльний аналіз як конструкцій з дієприкметником самих по собі так і у порівнянні з іншими схожими конструкціями – інфінітивною, герундіальною, бо визначення природи конструкції важливе для здійснення повноцінного та вірного перекладу. У другому викладаються особливості перекладу цих конструкцій, а також подані рекомендації щодо застосування тих чи інших засобів української мови для здійснення перекладу. Перекладачу необхідно знати переваги та недоліки кожного із способів перекладу. Метою написання роботи є опис конструкцій які недостатньо висвітлені у спеціальній літературі завдяки своїй непоширеності, але які є ознакою своєрідності англійської мови, її несхожості з засобами української мови.

Выводы:Незалежний (абсолютний) дієприкметниковий зворот в англійській мові не має відповідностей серед синтаксичних структур української мови. Для передачі його значення в перекладі можуть використовуватися такі різні конструкції, як додаткові речення часу, причини або супутніх обставин, самостійні речення, дієприслівникові і прийменникові звороти. Кожний з цих способів перекладу відповідає вживанню початкової структури в певній функції, і кожний з них з більшою або меншою повнотою передає окремі аспекти її значення. При використанні додаткового речення доводиться уточнювати функцію незалежного звороту, яка може бути недиференційованою в оригіналі. Вибір типу додаткового речення (а також форми дієслова) зажадає і тут додаткової інформації з контексту. Виділення дієприкметникового звороту в окреме речення міняє стилістичний характер оповідання. При перекладі дієприкметникових підрядних речень відбуваються такі лексико-семантичні трансформації, як введення підмета і присудка, перестановка підрядного речення та додавання лексичних одиниць. Перекладачу треба чітко усвідомити варіативність подібних перетворень і робити вибір на користь тієї, що змістовніше та яскравіше передає думку автора. При вивчені граматичних проблем перекладу основна увага перекладача має бути направлене на виявлення особливостей значення англійських граматичних форм і конструкцій в залежності також від різних типів їх лексичного наповнення та на вивчення способів передачі цих особливостей на українську мову. Перекладач має справу не з ізольованими лексичними та граматичними явищами, а з відрізком мови, який вміщує цілий комплекс граматичних і лексичних явищ, зв’язаних в єдине ціле. Зрозуміло, в процесі перекладу перекладач намагається передати значення усіх компонентів, з яких складається англійське речення, однак підсумком його роботи має бути адекватна передача змісту усього речення вцілому. Дуже часто переклад цілого можливий лише за умов зміни порядку слідування окремих частин речення, заміни одних компонентів іншими і т. д. За умов досягнення загальної адекватності перекладу спосіб передачі окремого компоненту тексту відіграє вже другорядну роль. В цьому сенсі в значній мірі стирається і різниця між граматичним і лексичним значенням слова. Але, де можливо потрібно зберігати англійське граматичне явище і замінювати його на адекватне українське. Багатогранні випадки вибору граматичних форм при перекладі можуть бути зведені до декількох загальних способів перекладу в залежності від того, чи була використана аналогічна або деяка інша структура. Перекладач повинен мати чітке уявлення про те, коли необхідно змінити структуру англійського речення, якими причинами викликані такі зміни і в чому вони мають полягати. Особливий інтерес для перекладача мають специфічні англійські конструкції, що не мають відповідності в українській мові. Переклад таких конструкцій завжди пов’язаний з пошуками якихось інших засобів граматичного оформлення українського речення. Значення подібних конструкцій і основні форми їх перекладу мають бути добре відомі перекладачу. Дана робота розкриває своєрідність незалежних зворотів з одного боку і схожість їх з іншими конструкціями англійської мови з іншого. При укладенні цієї роботи деяка частина матеріалу була взята з російської спеціальної літератури, але близькість засобів української та російської мов дозволяють зробити це

Литература:Карабан В.І Посібник-довідник з перекладу англійської наукової і технічної літератури Tempus., Київ., 1997. - 424 с. 2.Паршин А. Теория и практика перевода М.,Сов.Энциклопедия.,1991.- 215 с. 3.Левитская Т.Р., Фитерман А.М. Теория и практика перевода с английского языка на русский. М, Высшая школа.,1963. - 263 с. 4.Прозоров В.К. Основы теории и практики перевода с английского языка на русский Урок 10 М. Высшая школа.,1999. - 173 с. 5.Зражевская Т А Трудности перевода с английского языка на русский. Междунар. Отношения. М., 1972. - 227 с. 6.Комиссаров В.Н. Лингвистические основы научно-технического перевс-да//Пособие по научно-техническому переводу. - М., Высшая школа.,1980. - Ч. I. 308 с. 7.Комиссаров В.Н. Лингвистика перевода. - М., Высшая школа., 1980 273 с. 8.Учебно-методический комплекс по теории и практике перевода. Минск, Вища школа., 2004 270 с 9.Бреус Е.В. Основі теории и практики перевода с английского языка на русский. М., Просвещение. 1996 314с. 10.Арнольд И.В Стилистикаю Современный английский язык. Учебник для вузов. Изд. 4-е. М Наука 2002 387с. 11.Бархударов Л.С. Язык и перевод. М. Высшая школа. 1975 295с. 12.Гальперин И.Р. Текст как обьект лингвистического исследования. М. Наука. 1981 246с. 13.Васильева А.С. Курс лекций по стилистике русского языка. М Русс. Яз 1976. 195с. 14.Каганов К.Н.,Израилевич С.Е. Практическая грамматика английского языка. М. Юнвес. 1998 374с. 15.Комиссаров В. Н., Рецкер Я.И.,Терхов В.И. Пособие по переводу с английского языка на русский. М. Высшая школа, 1965 286с. 16.Кунин А.В Англо-русский фразеологический словарь Изд 2-е. М. Русский язык. 1994. 587с. 17.Кухаренко В.А. Интерпретация текстов. Л., Просвещение. ,1979. 212с. 18.Москольская С.И.,Грамматика текста. М. Высшая школа. 1991 208с. 19.Розкимкина Н.М. Функциональная стилистика английского языка. М. Высшая школа.,1989 198с. 20.Гурьева Н.А Лингвистика текста. Текст и структура. М.,Высшая школа. !993. 165с. 21. Сутеев Г.Н. Работа с текстом на уроках английского языка. Иностранные языки в школе. 1995 с.27 22. Курочкина С.Ю. Verbals at the English lessons. Газета English 1999 с.5