Показники соціально – психологічної готовності випускника до самостійного життя

Содержание:ВСТУП 3 РОЗДІЛ І. СОЦІАЛЬНО–ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ЮНАЦЬКОГО ВІКУ ЯК ПЕРЕДУМОВИ ПОЧАТКУ САМОСТІЙНОГО ЖИТТЯ 6 1.1. Особливості старшого шкільного віку: на порозі самостійного життя 6 1.2. Етап зрілої юності та соціально–психологічна готовність до дорослого життя 11 РОЗДІЛ ІІ. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ КОМУНІКАТИВНИХ ТА ПРОФЕСІЙНИХ ЯКОСТЕЙ ВИПУСКНИКІВ ЯК БАЗОВИХ ДЛЯ ВХОДЖЕННЯ У САМОСТІЙНЕ ЖИТТЯ 19 2.1. Методи дослідження і розвитку комунікативних навичок особистості 19 2.2. Дослідження професійної спрямованості випускників 28 ВИСНОВКИ 36 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 38 ДОДАТКИ 40

Вступление:Актуальність теми дослідження. В сучасних умовах переходу України до ринкових відносин, перед випускниками школи постає безліч проблем і запитань. Адже початок самостійного життя – це перший і найважливіший крок на шляху до самовизначення, самоствердження, всебічного розвитку особистості. Ускладнення соціально–економічного становища населення України відображається в першу чергу на молоді. Випускники школи повинні усвідомлювати, що самостійне життя вимагатиме від них цілеспрямованості, активних дій, великого волевиявлення щоб не "розгубитися" у світі. Нажаль, молодь виявилась психологічно неготова до сприйняття змін, зумовлених перехідним періодом, активно використати вплив нових факторів трансформацій. Психологічна готовність включає в себе з однієї сторони запас професійних знань, умінь і навичок; з іншої – риси особистості: переконання, педагогічні здібності, інтереси, професійна пам'ять, мислення, увага, педагогічна спрямованість думки, працездатність, емоційність, моральний потенціал особистості, що забезпечать успішне виконання професійних функцій. Ядро готовності становлять психічні процеси і властивості. Вони є фундаментом якостей особистості. Якості і психологічні властивості особистості, психічні особливості і моральні якості, що є основою установки майбутнього вчителя на усвідомлення функцій педагогічної праці, професійної позиції, оптимальних способів діяльності, співвіднесення своїх здібностей з можливостями – характеристики психологічної готовності. Суть психологічної готовності: моральні та психологічні якості і можливості особистості; відношення свідомості і поведінки, суб'єктивності і об'єктивності свідомості. Зміст психологічної готовності складають інтегральні характеристики особистості, що включають в себе інтелектуальні, емоційні і вольові властивості, професійно-моральні переконання, потреби, звички, знання, вміння і навички, педагогічні здібності тощо. Метою курсової роботи є виявлення показників соціально–психологічної готовності випускника школи до самостійного життя. Об’єктом дослідження є випускники школи, перед якими постає проблема вибору подальшого життєвого шляху. Предметом дослідження є соціально–психологічні умови становлення та розвитку особистості на етапі входження у самостійне життя. Теоретичну основу дослідження складають праці відомих вчених, що стосуються психології самовизначення школярів (Б.Г. Ананьєв, Л.І. Божович, Е.А. Клімов, А.В. Петровський, С.Л. Рубінштейн та ін.); особливостей переходу до самостійного життя як проблем вікової психології (Г.С.Абрамова, І.С.Кон, О.М.Прихожан, М.В.Матюхіна, М.В.Савчин та ін.) Гіпотеза дослідження. Використання методів розвитку комунікативних навичок особистості, надає допомогу людям, які мають потребу в розвитку таких соціально-психологічних якостей. Опанування цими навичками сприяє формуванню високої культури спілкування, більш глибокому розумінню оточуючих людей, а для випускників мають особливе значення для входження у самостійне життя. Методи оцінки професійної спрямованості випускника сприяють правильному вибору професії, можливості обрати потрібний життєвий шлях. Основними завданнями, що вирішуються в роботі є: ? виявлення особливостей соціально–психологічного розвитку старших дошкільників; ? характеристика показників соціально–психологічної готовності випускника до самостійного життя; ? виявлення особливостей входження до самостійного життя на етапі зрілої юності; ? проведення дослідження комунікативних здібностей випускників як основа формування культури спілкування, ділової комунікації тощо; ? дослідження професійних якостей випускників та виявлення рівня їх готовності до професійної кар’єри та реалізації життєвих планів

Выводы:Отже, в результаті проведеного дослідження можна зробити висновок, що психологічним центром ситуації розвитку старшокласників стає вибір професії, внаслідок чого у них формується своєрідна внут¬рішня позиція. Своєрідність її зумовлена зорієнтованістю у майбутнє, сприйняттям теперішнього крізь призму цієї основної спрямованості особистості. Соціальна позиція юнаків і дівчат зорієнтована на здо¬буття статусу самостійної дорослої людини. У зв'язку з цим старшокласники виявляють підвищений інтерес до способу життя дорослих, що сприяє їх життєвому і профе¬сійному самовизначенню. Розширюється коло їх дружньо¬го спілкування з однолітками за одночасного підвищення, порівняно з підлітками, вибірковості особистісних контак¬тів і уподобань. У роботі визначено, що у старших класах учні починають серйозно замислюватись і над своєю придатністю до роботи в тій сфері, яку для себе обирають. Під час вибору професії вони зважають не тільки на свої інтереси, а й на багато інших обставин, передусім порівнюють свої здібності, можливості з вимога¬ми, які ставить до людини та чи інша професія. Отже, основними показниками готовності випускника школи до самостійного життя є велика сила духу, знання законів життя і готовність дотримуватись їх, щоб самореалізуватися, самовиразитися та самоствердитися; освіченість; розсудливість; здатність до праці; особистісна культура; готовність до сімейного життя; любов і повага до оточуючих; культура спілкування. Молода людина стає суб'єктом сво¬го життя – обирає професію, вступає до навчального закла¬ду, починає трудову діяльність, бере участь у суспільному житті, приймає рішення про кар'єру, реалізує конкретні життєві плани. На основі проведених досліджень за допомогою експериментальних методик та тренінгів виявлено основні комунікативні, організаторські здібності випускників, а також професійні якості, що можуть стати у пригоді при визначення випускником майбутнього життєвого шляху. Під час проведення дослідження було виявлено, що випускники гостро відчувають постежу у спілкуванні, розширюється горизонт їхніх знань, уявлень про життя, усвідомлення своєї ролі у суспільстві тощо. У роботі був представлений тренінг ділового спілкування, проведені вправи на формування навичок залучення уваги співрозмовника; вправи на розвиток навичок спостережливості й уміння керувати увагою партнерів по спілкуванню. Тренінг дав позитивні результати вже через два тижні, коли група досліджуваних проявила неабияке зростання у здійсненні комунікацій, спостерігалось також підвищення рівня культури спілкування, уважності тощо. Входження у самостійне життя вимагає від юнаків і дівчат соціально–психологічної підготовленості, професійного самовизначення, комунікативні та професійні основи, культура спілкування тощо відіграють у цьому процесі найважливішу роль. Також у роботі було проведена діагностика професійної спрямованості особистості на основі двох методик, які показали, що комунікативно–організаторські здібності в основному у всіх сформовані в достатній мірі. За результатами методики "карта інтересів", виявились дуже різні показники у опитаної групи учнів. Більшість віддала перевагу техніці, праву та журналістиці. Таким чином гіпотеза дослідження підтвердилась, тобто опанування комунікативними навичками сприяє формуванню високої культури спілкування, більш глибокому розумінню оточуючих людей, а для випускників мають особливе значення для входження у самостійне життя. Методи оцінки професійної спрямованості випускника сприяють правильному вибору професії, можливості обрати потрібний життєвий шлях.

Литература:1. Абрамова Г. С. Возрастная психология: Учеб. пособие для студ. вузов. – 4-е изд., стереотип. – М.: Издательский центр "Академия", 1999. – 672 с. 2. Ананьев Б. Г. Человек как предмет познания. – Л., 1968. – 412 с. 3. Бодалев А.А. Личность и общение: Избранные труды. – М.: Педагогика, 1983. – 358 с. 4. Божович Л.И. Личность и ее формирование в детском возрасте. – М.: Наука, 1968. – 360 с. 5. Возрастная и педагогическая психология // Под ред. А.В. Петровского. –М.: Психология, 1980. – 358 с. 6. Возрастная и педагогическая психология: Учеб. пособие для студентов пед. ин-тов / М. В. Матюхина, Т. С. Михальчик, Н. Ф. Прокина и др.; Под ред. М. В.Гамезо и др. – М.: Просвещение, 1984. – 256 с. 7. Кле М. Психология подростка. – М.: Наука, 1991. – 290 с. 8. Климов Е. А. Индивидуальный стиль деятельности в зависимости от типологических свойств нервной системы. – Казань, 1969. – 380 с. 9. Климов Е. А. Психология профессионального самоопределения. – Ростов-на-Дону, 1996. – 184 с. 10. Комінко С.Б., Кучер Г.В. Кращі методи психодіагностики: Навч. посібник. – Тернопіль: Карт-бланш, 2005. – 406 с. 11. Кон И.С. Психология старшеклассника. – М., 1980. – 195 с. 12. Конюхов И.И. Словарь-справочник практического психолога. – Воронеж, 1996. – 380 с. 13. Кулагина И.Ю. Возрастная психология. – М.: Психология, 1996. – 246 с. 14. Максимова, Р.А. Коммуникативный потенциал человека и его влияние на разные стороны жизнедеятельности. – Л., 1981. – 210 с. 15. Петровский, А.В. Психологические контакты, взаимопонимание // Воспитание школьников. – 1997. – № 6. – С. 16–20. 16. Практикум по возрастной и педагогической психологии: Учеб. пособие для студентов пед. ин-тов / А.А.Алексеев, И.А.Архипова, В.Н.Бабий и др.; Под ред. А.И.Щербакова. – М.: Просвещение, 1987. – 255 с. 17. Прихожан А.М., Толстых Н.Н. Подросток в учебнике и в жизни. – М., 1990. – 215 с. 18. Рубинштейн С. Л. Принципы и пути развития психологии. – М.: Психология, 1959. – 394 с. 19. Савчин М. В., Василенко Л. П. Вікова психологія: Навчальний посібник. – К.: Академвидав, 2005. – 360 с. 20. Слободчиков В. И. Категория возраста в психологии и педагогике развития // Вопросы психологии. – 1991. – № 2. – С. 19–23. 21. Ханин Ю. Л. К вопросу об оценке коммуникативности личности // Общение как предмет теоретического и прикладного исследования. – Л., 1972. – С 172. 22. Цукерман Г.А. Психология саморазвития: задача для подростков и их педагогов. – М.; Рига, 1995. – 146 с. 23. Эриксон Э. Идентичность: юность, кризис. – М., 1996. – 254 с.