Поетичний світ Юрія Бедрика

Содержание:Вступ 2 1. Біографічна довідка 4 2. Характеристика творчості 4 Список використаної літератури: 9

Вступление:«Актуальну» українську літературу представляє так зване покоління «дев'я-ностиків». На відміну від трохи старших «вісімдесятників», «дев'янос-тики» формувалися в умовах національної депресії, що настала після проголошення в Біловезькій пущі СНД. В основу естетики «дев'яностиків» лягли розчарування національною ідеєю, суспільством, самою людиною. Для молодих обдарованих літераторів лишився єдиний порятунок - сховатись у слові. Естетика дев'яностиків зачиналася в Харкові, у літгурті «Червона Фіра». Як і всі зачинателі, лідер Сергій Жадан ще ніс у собі соціальний відгомін «вісімдесятників». Та вже в поезії Ростислава Мельникова соціальний текст зникає зовсім. Чиста філологія - ось утечище покоління національної депресії. Жодне покоління в українській літературі не заходило так далеко від дійсності. За умов сучасної демократії, коли зникла потреба в письменнику-герої, роль письменника в суспільстві здевальвувала до ролі блазня, що розважає натовп смішними чи страшними казками. Все, написане в епоху з префіксом пост-, не надається до чистих визначень. Але приблизно написане «дев'яностиками» умовно поділяється на три напрями: сповідальна поезія, філологічна та іронічна. Сповідальна поезія «дев'яностиків» має три течії: традиційну, фольклорну і постімпресіоністичну. Попри всю претензійність покоління, традиційна течія - поширене явище в поезії дев'яностих. Кращі зразки традиційної поезії «дев'яностиків» зустрічаються в текстах Віктора Віноградова, Поліни Гладенко, Сергія Жадана, Ірини Завальнюк, Людмили Кундас, Лариси Слюсак, Руслана Фуфалька. Говорячи про традиційний напрям у поезії «дев'яностиків», неможливо пропустити Сергія Жадана. І як зачинатель поезії «дев'яностиків», і як яскрава поетична індивідуальність, він уже класик свого покоління. Поетика Жадана традиційна, наскільки традиційною може бути сучасна класика. Фольклорна течія серед сповідальної поезії «дев'яностиків» демонструє не так стилізацію під фольк, як первісне світовідчуття, з яким жила давня людина. У представників фольклорної течії зберігається туга за первісними відчуттями, коли пережите фіксувалося граційно і просто. Представник цієї течії - Роман Скиба («Балада про чорного пса», «Пілігрими», «Тихіше, панове...»). Постімпресіоністична течія сповідальної поезії 90-х найхарактерніше представлена в текстах Тетяни Мартинюк, Марії Микицей, Олега Короташа, Ольги Курчатової. До класичних визначень імпресіонізму як «першого враження», «миттєвість відчуттів», постімпресіоністи додали розгубленість, передапокаліптичні настрої кінця XX століття, людське безсилля перед стихіями. Серед філологічного напряму поезії дев'яностих відрізняється постнеокласична течія, найяскравіше репрезентована Юрієм Бедриком, Валентином Ковальовим, Степаном Процюком. Як і їхні попередники неокласики, постнеокласики мають гарну філологічну школу, але, на відміну від неокласиків, їхній поетичний пафос приправлений доброю порцією іронії та рафінованого цинізму, характерного для епохи постмодернізму.

Литература:1. Лучук І. Вісімдесятники та дев”ятдесятники. Кінець овиду//Львівська газета.-2007.-№ 128 2. Лесів Н. Покоління нового канону// Література плюс.-1998.—№ 3.-жовтень 3. Махно В. Лабиринты Нью-Йоркской школы// Новая юность.- 2007.- №2 4. Ганенко Т. Калинові суцвіття поезії у стінах Нью-Йорку// Час і події.-2004.-№ 197