Суспільний і державний лад Росії в 1917-1920

Содержание:Вступ………………………………………………………………………...3-5 1. Російська держава в на початку XX ст. Буржуазний та пролетарський етапи……...………………………………………………………………….6-11 2. Соціально-економічна ситуація в 1917-1920 рр………………………12-15 3. Ленінська модель побудови державного соціалізму (політика «воєнного комунізму», селянська війна)……………...……………………………....16-24 4. Формування монопарійної системи в Росії; передумови, форми і методи (1917-1920 рр.)….…………………………………………………...……….…….25-30 5. Суспільно-політичний лад в постреволюційну епоху……….…….…..31-33 Висновки………………………………………………………………….....34-35 Список використаної літератури………………………………………..…36-37

Вступление:Перемога більшовиків у громадянській війні зупинила зрушення, які в 1917-1919 pp. були проявом природного розпаду Російської імперії на велику кількість незалежних держав, — процес, який розпочався з Лютневої революції 1917 р. Спроба більшовиків перетворити клас на ключовий елемент суспільного устрою (замість нації), а класову солідарність — на основу нової легітимності та ідентичності, не вдалася. Натомість у межах комуністичної фразеології було реставровано імперську модель, в якій російська нація піднеслась на рівень «старшого брата», залишаючись при цьому об’єктом маніпуляцій Сталіна та його системи. Доба Російської революції 1917 – 1920 рр. займає особливе місце в новітній історії. Вивчення національної політики більшовиків має велике значення, оскільки сприяє максимально адекватному відтворенню драматичних подій 1917–1920 рр. в Росії. Більшовики були політично домінуючою партією на території колишньої Російської імперії в 1917-1920 рр. і вирішення національного питання реалізували відповідно до своєї ідеологічної доктрини. Тому дослідження змісту національної політики більшовиків в Росії, його залежності від розвитку революційно – визвольних змагань українського народу є надзвичайно важливим. Основною метою курсової роботи є здійснення комплексного аналізу суспільно-політичної ладу, зокрема політичної боротьби в Росії в межах 1917-1920 рр. на основі виявлених тенденцій та відповідних суспільно-політичних альтернатив. Для досягнення цієї мети виокремимо наступні задачі: а) визначити базові історичні тенденції розвитку постреволюційної епохи, що розкрилися у 1917-1920 рр., обґрунтувати історичні умови їхньої появи і кристалізації; б) виділити “історичні розвилки”, пов'язані з можливістю розвитку в руслі тієї чи іншої тенденції, показати вплив різноманітних чинників, які детермінували пріоритетність та перспективи їх розгортання; в) розкрити змагальний характер взаємодії історичних тенденцій у зазначений період та пов'язану з цим варіантність шляхів розвитку країни; г) висвітлити процес формування суспільно-політичних альтернатив та виявити їхню кореляцію з основними історичними тенденціями; д) дослідити зіткнення суспільно-політичних альтернатив, які тісно перехрещувалися з боротьбою за владу в межах однопартійного режиму, що певним чином відображало боротьбу історичних тенденцій розвитку Росії; е) виявити етапи, закономірності і наслідки внутріпартійної боротьби, їхнє співвідношення з соціально-економічними та політичними процесами; ж) проаналізувати вплив соціально-економічних та політичних процесів на динаміку внутріпартійних взаємин і боротьбу суспільно-політичних альтернатив. Об'єктом роботи є суспільно-політична ситуація протягом 1917-1920 років як система відносин, що сформувалася як внаслідок об’єктивних закономірностей розвитку суспільства, так і під впливом практичної діяльності політичного режиму постреволюційної епохи, насамперед, його ключового елементу – керівного ядра правлячої Компартії. Предметом дослідження виступають соціально-політичні та соціально-економічні процеси альтернативного характеру у їхньому перехрещенні, які визначали зміст, закономірності та напрямки розвитку суспільно-політичних відносин у Росії. Ці процеси розглядаються під кутом зору взаємодії об'єктивної складової – тієї чи іншої історичної тенденції, суб'єктивної складової – суспільно-політичної альтернативи, запропонованою певною політичною силою, що є відображенням та проявом об'єктивної тенденції. Методи дослідження. Курсова робота побудована на проблемно-хронологічному принципі, що передбачає наголос на виявленні співвідношення, взаємодії розглянутих тенденцій, альтернатив та соціально-політичної реальності в кожному вузловому моменті перехідного періоду. А також загальні методи пізнання, так і спеціальні методи, необхідні для адекватного вирішення проблеми. До перших відноситься метод історизму, що дозволяє розглядати певні ситуації, явища і процеси у конкретно-історичному контексті даної епохи, виявляти об'єктивні та суб'єктивні чинники впливу, метод діалектичного аналізу на основі принципів єдності та боротьби протилежних начал у межах історичної епохи як системи суспільних відносин, переходу кількісних змін у нові сутнісні характеристики – в цьому руслі автор пропонує розгляд радянської історії як боротьби різноспрямованих альтернатив з вивченням їхнього ресурсного потенціалу та якісного співвідношення на різних етапах розвитку. Серед спеціальних методів позначимо методи порівняльно-історичного аналізу, аналогії, доказу від супротивного, екстраполяції, що застосовуються, зокрема, для порівняння альтернативних програм розвитку фігурантів суспільно-політичного протистояння 1917-1920 років, їхнього співвідношення з виявленими тенденціями розвитку суспільства, демонстрації наслідків реалізації або нереалізованості тієї чи іншої альтернативи.

Выводы:Наслідки подій 1917—1921 рр. уповні можна порівняти з результатами Тридцятилітньої війни в Німеччині. Під час першої світової війни мільйони царських підданих — так само як і кожної іншої великої європейської держави — пішли на фронт, з якого селянська більшість солдатів повернулася додому з метою захоплення панської землі і знищення великих землевласників як класу. Однак усе це загалом не дуже відчутно струснуло тогочасне суспільство. Навпаки, перерозподіл землі сконсолідував і ще більше зміцнив селянські маси. Справжня дезинтеграція їх відбулася вже в ленінський період. Значні зміни сталися в демографічній і соціально-політичній ситуаціях. Велика кількість людей загинула або емігрувала, мільйони інших переїжджали з місця на місце, тікаючи, за словами Майкла Конфіно, “з однієї враженої голодом місцевості до іншої, з одного театру воєнних дій до іншого”. А тим часом господарство країни попросту розвалилося. Як ми зазначали вище, економічна політика комуністів на селі вела до деградування останнього. Заможніших селян або грабували шляхом конфіскації майна, або знищували фізично, а на більшій частині орних земель повернулися до старої трипільної системи — там, де вона була вже відмерла. Проте куди страшнішу загрозу з огляду на свої найближчі наслідки приховував у собі загальний хаос. Сільське господарство почало занепадати лише в 1919 р., а вже на початок 1922 р. поголів'я робочих коней зменшилося порівняно з 1916 р. на 35,1 %, великої рогатої худоби — на 24,4, свиней — на 42,2, овець і кіз — на 24,8 % (підрахунки Н. Ясного за різними радянськими джерелами). В 1913 р. вживали близько 700 тис. т добрив, а в 1921 р.— тільки до 20 тис. Загальна посівна площа скоротилася від 85,6 млн. га в 1916 р. до 53,2 млн. у 1922 р. В період між 1909—1913 і 1921 рр. урожай зернових (разом із картоплею) зменшився приблизно на 57 %. У деяких випадках наші оцінки не настільки точні, як того вимагає “мова цифр”, однак вони досить близькі до реальних даних. Зрозуміло, великий голод 1921 р. не організовувався свідомо, з метою фізичного винищення селянства. І все ж пояснити його тільки засухою аж ніяк не було б слушним. Хоч і погані, метеоумови не переросли тоді в катастрофічні. Вирішальним фактором тут стали застосовувані радянським урядом реквізиційні методи — частково тому, що в селянина відбирали більше харчів, ніж він потребував для виживання, а частково тому, що протягом останніх трьох років селянство значною мірою втратило стимули до роботи. Все це зробило голод неминучим, і випливав він із рішення (яке збігалося з відвертою думкою Леніна), що селянські потреби не слід брати до уваги. Американська комісія надання допомоги Росії нарахувала в 1922 р. близько 3 млн. безпритульних дітей (і ще двом мільйонам загрожувала небезпека голодної смерті вдома); з них 1,6 млн. перебували в постійних чи тимчасових дитячих закладах, а 1,5 млн. харчувалися за рахунок закордонних добродійних організацій.

Литература:1. Алферова И. В., Андреева Л. М., Анисин Ю. В., Блохин В. Ф., Боровикова В. Г. История России: Учебный словарь- справочник / В.Ф. Блохин (ред.). — Брянск : Курсив, 1996. — 321с. 2. Андреев А. Р. История государственной власти в России. IX-XX века: Энцикл. изд.. — М. : Белый волк, 1999. — 350с. 3. Антонова Т. С. История России ХХ век. — М. : Клио Софт, 1997. — С. 1067. Т. 2 : История России ХХ век. 4. Глиняный В. П. История государства и права зарубежных стран: Учеб. пособие / Одесская национальная юридическая академия. — 5. изд. — Х. : Одиссей, 2005. Ч. 1 — 832с. 5. Діяк І. В. Україна–Росія ( Історія та сучасність): Наук. вид. - Київ.2001 –400с. 6. Иванов Ю. А., Чернышев В. Н. История государства и права России: Учеб.-метод. пособие. — Воронеж : Изд-во Воронежского гос. ун-та, 1998. — 222с. 7. Кульчицький С. Терновий вінець 1917 року. // Дзеркало тижня. - № 44 (368) Субота, 10 - 16 Листопада 2001 р. 8. Кащенко С. Г. Всеобщая история государства и права новейшего времени: Учеб. пособие для студ. юрид. спец. вузов / Таврический национальный ун-т им. В.И.Вернадского. — Симф. : Доля, 2006. — 695с. 9. Розколи та поглинання опозиційних партій як засіб монополізації політичної влади РКП(б) в Україні в 1917—1925 рр. // Історія України: Маловідомі імена, події, факти (збірник статей). — Вип. 13. — К.: Рідний край, 2001. — С. 69-97 (1,4 д.а.). 10. Рогов В. А. История государства и права России IX-начала XX веков. — М. : Зерцало, 1995. — 264с. 11. Практика політичного блокування та ідейного маневрування більшовиків як засіб розширення соціальної бази Комуністичної партії (1917 — середина 20-х рр.) // Історія України: Маловідомі імена, події, факти (збірник статей). — Вип. 14. — К.: Рідний край, 2001. — С. 4-31 (1,3 д.а.). 12. Фесенко А.М. Экономический просчет руководства ВКП(б) при переходе к политике индустриализации страны // Записки історичного факультету Одеського державного університету ім. І.І. Мечникова. – Вип.8. – Одеса, 1999. – С.299-308. 13. Фесенко А.М. Використання ринкового механізму на етапі становлення СРСР // Наукові праці Миколаївської філії Національного університету “Києво-Могилянська Академія” та Миколаїв-ського центру політичних досліджень: Збірник. – Т.12: Політичні науки. – Миколаїв: Видав-ництво МФ НаУКМА, 2001. – С.66-70. 14. Фесенко А.М. Чи була партноменклатура правлячим класом СРСР? // Наукові праці Миколаївського державного гуманітарного університету ім. П.Могили комплексу “Києво-Могилянська Академія” та Миколаївського центру політичних досліджень: Науково-методичний журнал. – Вип.9: Політологія. - Миколаїв: Видавництво МДГУ ім. П.Могили, 2003. – С.134-139.