Вступление:Актуальність. Банки за своїм призначенням мають бути одним із найбільш надійних інститутів суспільства, основою стабільності економічної системи держави. В умовах становлення ринкових відносин, нестійкого правового і економічного середовища, недостатньої підтримки з боку держави банки практично самостійно повинні не тільки зберігати, але й сприяти зростанню коштів своїх клієнтів. Тому першочергового значення в щоденній діяльності банків набуває професійний менеджмент управління ризиками.
Кредитування є найважливішим напрямком здійснюваних банком активних операцій, так як кредитний портфель становить здебільшого від третини до половини всіх активів банку. У структурі балансу банку кредитний портфель розглядається як єдине ціле та складова частина активів банку, що має свій рівень дохідності та ризику. Тому для успішного кредитування – забезпечення повернення наданих позичок та підвищення дохідності кредитних операцій, банки мають впровадити ефективну та гнучку систему управління кредитним портфелем. Досягнути ж цього можна завдяки вивченню теоретичних і практичних питань щодо підходів та процесу управління кредитним портфелем комерційного банку.
Багатоаспектні проблеми управління кредитним портфелем комерційного банку досліджувались як у зарубіжній, так і вітчизняній літературі. Теоретичні, методологічні й методичні аспекти управління кредитним портфелем відображені в роботах провідних вітчизняних вчених у галузі банківської справи, теорії кредиту, банківського менеджменту, аналізу кредитного ризику та кредитного портфеля, теорії економічного ризику: І.А. Бланка, А.М. Герасимовича, В.М. Голуба, О.В. Дзюблюка, Г.Т. Карчевої, І.М. Лазепка, О.М. Левченко, А.М. Мороза, С.В. Мочерного, І.М. Парасій-Вергуленко, А.А. Пересади, О.В. Пернарівського, Л.О. Примостки, М.І. Савлука, В.М. Суторміної, та ін. Серед відомих західних авторів, які займалися проблемами сучасної портфельної теорії, банківського менеджменту, економетрії необхідно відзначити Л. Гітмана, Б. Едварда, Г. Марковіца, Дж. Маршалла, П. Роуза, Дж. Сінкі, Ф. Фабоцці, У. Шарпа та багато інших. Однак їх теоретичні досягнення і прикладні розробки не повною мірою відповідають специфічним умовам перехідного періоду української економіки. Досліджувані проблеми вивчалися у наукових працях таких російських учених, як: І.Т. Балабанова, О.І. Лаврушина, Г.С. Панової, В.М. Усоскіна, Н.Е. Соколінської та багатьох інших.
Вивчення опублікованих за даною проблематикою робіт, методологічних концепцій, методичних підходів та практичних розробок дозволили зробити висновок про те, що питання пошуку й формування концептуальних і методологічних підходів до вирішення завдання ефективного управління кредитним портфелем комерційного банку недостатньо розроблені як у науковому, так і в організаційно-методологічному аспектах при порівнянні, наприклад, з інвестиційним портфелем. Це негативно впливає на дохідність банківських установ і взагалі на стабільність функціонування кредитної системи.
Об’єктом дослідження є кредитна діяльність банків України загалом та ВАТ КБ “Хрещатик” зокрема.
Предметом дослідження є процес, методи та підходи до управління кредитним портфелем комерційного банку.
Мета і задачі дослідження. Метою магістерської роботи є розробка і наукове обґрунтування методологічних основ та моделювання підходів до управління кредитним портфелем банку. Досягнення поставленої мети зумовило вирішення таких завдань:
– уточнити сутність понять “кредит” та “кредитний портфель банку”, враховуючи сучасні ринкові умови;
– визначити послідовні етапи процесу управління кредитним портфелем комерційного банку;
– дослідити методи управління кредитним портфелем, які застосовуються комерційними банками;
– з’ясувати сутність традиційного підходу до управління кредитним портфелем комерційного банку;
– проаналізувати сучасний стан кредитних портфелів комерційних банків України та визначити фактори, що на них впливають;
– розробити систематизовану методику комплексного дослідження аналізу показників кредитного портфеля та запропонувати до впровадження в практичну діяльність вітчизняних банків модель кредитного портфелю з позиції «дохід-ризик»;
– обґрунтувати пропозиції щодо впровадження моделі оптимізації кредитного портфелю банку.
Обсяг і структура роботи. Магістерська робота складається з вступу, трьох розділів, списку літературних джерел з 65 найменувань, містить 23 таблиці, 5 рисунків та налічує 110 сторінок друкованого тексту.
Методи дослідження. В процесі дослідження були застосовані як теоретичні, так і емпіричні методи наукового пізнання. Зокрема, у першому розділі магістерської роботи переважають формалізовані (загальнологічні) філософські (аналізу і синтезу, індукції та дедукції, узагальнення, абстрагування, аналогії, доведення, пояснення) та спеціально-наукові (методик, підходів, принципів, алгоритмів, правил) методи пізнання; у другому – неформалізовані філософські (евристики, наукової уяви, інтуїції) та емпіричні (спостереження) методи пізнання; у третьому – загальнонаукові (ймовірнісно-статистичний, структурно-функціонального підходу, моделювання, програмування, прогностичний) та емпіричні (спостереження та експеримент) методи пізнання.
Інформаційною основою магістерської роботи є законодавчі та нормативні акти України, матеріали Національного банку України, державних статистичних органів України, Асоціації українських банків, науково-практичних конференцій, семінарів, періодичних видань; річні бухгалтерські, статистичні звіти; наукові дослідження вітчизняних і зарубіжних економістів.
Наукова новизна одержаних результатів. Основні теоретичні та практичні результати магістерської роботи, які мають наукову новизну і одержані автором, полягають у наступному:
– уточнено економічну сутність понять “кредит” та “кредитний портфель банку”. На відміну від традиційного визначення поняття кредиту лише як історичної та економічної категорії, запропоновано його визначення ще й як правової категорії. Дістало подальший розвиток з’ясування функцій, форм та сутності поняття “кредит”. Запропоновано визначити “кредитний портфель банку” як комплексний інструмент управління (активами і пасивами) банку та як набір кредитних інструментів для досягнення основних цілей;
– удосконалено теорію управління процесом кредитного портфеля банку в частині оцінки ефективності кредитного портфеля. Запропоновано проводити оцінку ефективності кредитного портфеля на трьох рівнях, переходячи від більш загального (широкого) рівня до більш конкретного (вузького): кредитного моніторингу, оцінки та контролю якості кредитного портфеля, роботи з проблемними кредитами. Розроблено алгоритм прийняття науково-обґрунтованого рішення щодо управління процесом проблемних кредитів;
– доопрацьовано традиційний підхід управління кредитним портфелем в частині аналізу показників, що є основним методом, котрий застосовується при традиційному підході. Включені до складу методу аналізу показників п’ять груп дозволяють комерційному банку всебічно (кількісно та якісно) оцінити роботу з управління власним кредитним портфелем. Всі показники зазначеного методу були переглянуті з врахуванням сучасної економічної ситуації;
– доведена теоретична доцільність застосування моделей Г. Марковіца та У. Шарпа (САРМ) для управління кредитним портфелем банку. Зокрема, розглянуті показники оцінки ринкового (“бета”) ризику, що дають змогу точніше розрахувати ринковий ризик (“бету”) кредитного портфеля, а отже, сприяють підвищенню ефективності управління банком;
– запропоновано використання відносно нової для українського кредитного ринку моделі «Квазі-Шарпа» для оптимізації кредитного портфелю комерційного банку;
– розроблена модель управління динамікою кредитного портфелю банку з позиції «дохід-ризик», що оцінює зв’язок між дохідністю гіпотетичного кредитного портфеля банку та ринкового кредитного портфеля. Створена модель дозволяють: отримати достовірну “історію кредитного портфеля” банку; на основі попередніх емпіричних даних ефективно управляти поточним кредитним портфелем; в подальшому побудувати багатофакторні моделі.
Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що вони дозволяють вдосконалювати існуючу практику управління кредитними портфелями банків та реально підвищувати ефективність кредитних портфелів.