Функції органів зовнішньоекономічної політики держави

Содержание:Вступ 3 1.Сутність зовнішньоекономічної діяльності як об’єкту управління 5 2.Рівні та форми управління зовнішньоекономічною діяльністю 9 3.Правові основи регулювання міжнародної підприємницької діяльності та функції органів зовнішньоекономічної політики держави 15 Висновки 25 Список використаної літератури 26

Вступление:Зовнішньоекономічна діяльність є важливою і невід'ємною сферою господарської діяльності підприємств, фірм, всіх учасників ринкових відносин. Переоцінка принципів, що відбулася в сучасному суспільстві, і модельних характеристик економічного розвитку змінила уявлення про міжнародне співробітництво. Поза фактором міжнародного співробітництва і, насамперед, на рівні первинної підприємницької ланки практично неможливо домогтися рішення задач глибокого реформування відтворювального комплексу України, виведення країни з затяжної кризи, раціоналізації економіки. Становлення ринкових відносин на сучасному етапі вимагає двоякого бачення проблематики зовнішньоекономічної діяльності. У зв'язку з цим виникає і відповідне ставлення до неї як, з одного боку, до об'єкта цілеспрямованого організаційно-економічного впливу з метою стимулювання підприємницької активності і налагодження стійких саморегулюючих ринкових зв'язків і механізмів, а з іншого боку — як до прискорювача прогресивних перетворень у структурі суспільного відтворення, джерела передових технологічних і організаційних ідей в сфері управління суспільно-виробничими системами. У зв'язку з тим, що в даний час в Україні, в уряді, суспільстві в цілому немає досить чіткого уявлення про методи нагромадження прямих іноземних інвестицій для розвитку економіки, не існує погодженої політики стосовно прямих іноземних інвестицій, не погоджена з цим процесом стратегія економічних реформ. Тому на найближчу перспективу (два роки) необхідно вирішити дві задачі: 1) сприяти кращому розумінню ролі іноземних інвестицій як для реалізації нових проектів, так і для приватизації існуючих; 2) надати ефективну допомогу інвесторам, створивши центр, що надавав би необхідну інформацію, а також допомагав органам державного управління удосконалювати правила і процедури. В умовах якісно нової ситуації розвитку господарського комплексу України підсилюється актуальність розробки теоретичних і методичних питань формування нової регіональної політики, центральною ланкою якої є розвиток зовнішньоекономічної діяльності регіонів. Проведені в Україні економічні реформи, спрямовані на створення реальних ринкових умов господарювання, охоплюють також і зовнішньоекономічну діяльність. Очевидно, що зовнішньоекономічна діяльність об'єктивно є невід'ємною частиною економіки кожної певною мірою економічно розвинутої держави. Мета курсової роботи – провести аналіз функцій органів зовнішньоекономічної політики держави. Задачі дослідження: • оцінити сутність зовнішньоекономічної діяльності як об’єкту управління; • вивчити рівні та форми управління зовнішньоекономічною діяльністю; • проаналізувати правові основи регулювання міжнародної підприємницької діяльності та функції органів зовнішньоекономічної політики держави. Об’єктом дослідження є зовнішньоекономічна діяльність. Суб’єктом дослідження є економіка України.

Выводы:Імпортно-експортні операції підприємства є важливим елементом фінансово - господарської діяльності. З інтеграцією України в світову спільноту обсяг цих операцій буде швидко зростати, адже Україна не може існувати окремо від всього світу. Існування зовнішньоекономічних зв`язків обумовлюється міжнародним розподілом праці (МРП). Серед найважливіших факторів, що визначають міжнародний розподіл праці, треба виділити такі: природно - кліматичні умови, а також рівень забезпеченості тої чи іншої країни ресурсами; географічне розташування країни; демографічний потенціал і наявність кваліфікованих кадрів в країні; розмір території, площа сільськогосподарських угідь; історичні фактори розвитку окремих видів виробництва, що вже склалися в тій чи іншій країні. Ці фактори так чи інакше впливають на розвиток виробництва, набір галузей, їх спеціалізацію, сферу послуг, сільське господарство і т.д. - сприяють чи, навпаки, викликають ефект гальмування. Технологічний прогрес з мірою свого розвитку, сприяє поглибленню диференціації виробництва, викликає розподіл його на фази, які в свою чергу виростають в самостійні виробництва. При цьому диверсифікація виробництва вступає у певні протиріччя з його концентрацією. Система державних органів управління зовнішньоекономічною діяльністю і у промислово розвинутих, і у країнах, що розвиваються практично не відрізняється. Вона, як правило включає кабінет міністрів, міністерство зовнішньої торгівлі чи зовнішньоекономічних зв’язків, митні органи (управління), центральний банк, експортно-імпортний банк, центральне управління статистики (міністерство), Міністерство закордонних справ, податкові відомства.

Литература:1. Закон України “Про зовнішньоекономічну діяльність”. Відомості Верховної Ради України. – 1992. – №19. 2. Закон України “Про режим іноземного інвестування”. Відомості Верховної Ради України. – 1996. – №19. 3. Митний кодекс України від 12 грудня 1991 р. Відомості Верховної Ради України. – 1992.– №16. 4. Декрет Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”. Відомості Верховної Ради України. – 1993.– №17. 5. Декрет Кабінету Міністрів України “Про єдиний митний тариф України”. Відомості Верховної Ради України. – 1993.– №12. 6. Глобалізація і безпека розвитку: Монографія/О.Г. Білорус, Д.Г. Лук’яненко та ін.; Керівник авт. Колективу і наук. ред. О.Г.Білорус.– К.: КНЕУ,2004.—733 с. 7. Білорус О. Імперативні стратегії розвитку України в умовах глобалізації./ Економіка України – 2007 – №11, с:4-13. 8. Вовк И.И., Рачков В.А.. Основные формы внешнеэкономической деятельности предприятий и организаций.– СПб: 1991 – 44 с. 9. Економічна енциклопедія у трьох томах – Том 1/За ред. Мочерного С.В. – К.: Академія, 2006 – 864 с. 10. Козак Ю.Г., Лук’яненко Д.Г., Макогон Ю.В. та ін.\ Міжнародна економіка: Навчальний посібник.– К.: Центр навчальної літератури, Видавництво “АртЕк”, 2002. – 436с. 11. Колот В.М., Покропивний С.Ф., Підприємництво: стратегія, організація, ефективність: Навч. посібник..– К.:КНЕУ, 1998. – 352 с. 12. Лук’яненко Д.Г., Білошапка В.А., Пестрецова О.І. Спільні підприємства в Україні: Організація та умови розвитку.– К.: Хвиля Прес, 1995 –176 с. 13. Макогон Ю.В., Кравченко В.А., Фомичева Н.В. Внешнеэкономическая деятельность: организация, управление, прогнозирование. – Донецк: 2002 – 496 с. 14. Международные экономические отношения /Под ред. Рыбалкина – М.: Юнити, 2001– 498 с. 15. Основи підприємництва і зовнішньоекономічної діяльності./За ред. В.А.Міщенка – К.:2005 –493с. 16. Світова економіка: Підручник/ А.С. Філіпенко, О.І. Рогач, О.І.Шнирков та ін.—К.: Либідь, 2000.—582с. 17. Соколенко С.И. Современные мировые рынки и Украина– К.: Демос, 1995.– 354с. 18. Управление внешнеэкономической деятельностью: Учебное пособие.– 2-е изд.–/Под общ. Ред. А.И. Кредисова.– К.: ВИРА-Р, 2001.– 640 с. 19. Щербина В.С. Господарське право України. Навч. посібник.– К.: Атіка, 2004–336 с. 20. Азоев Г.Л., Челноков А.П. Конкурентные преимущества фирмы. – М.: ОАО “Типография НОВОСТИ”, 2000. 21. Ансофф Игорь. Новая корпоративная стратегия.- СПб.: Питер Ком, 1999.- 416 с. 22. Белошапка В.А., Загородний Г.В. Стратегическое управление: принципи международной практики: Учебник.-К.:Абсолют-В,2004.-352 с. 23. Котлер Ф. Основы маркетинга: Пер. с англ. – М.: Прогресс, 1990 24. Круглов М.И. Стратегическое управление компанией: Учебник для вузов.-М.: Русская деловая литература,2002.-768 с. 25. Портер Майкл Е. Стратегія конкуренції. – К: Основи, 2001. 26. Томпсон А.А., Стрикленд А.Дж. Стратегический менеджмент:Учебник для вузов.-М.:Банки и биржи:ЮНИТИ, 1998.- 576 с. 27. Экономическая стратегия фирмы: Уч. пособие / Под ред. А.П. Градова СПб.: Специальная литература, 2005.