Роль ринкової інфраструктури в регулюванні економічних процесів

Содержание:Вступ 3 1. Економічна сутність ринкової інфраструктури 5 2. Банківська система як центральна ланка ринкової інфраструктури 7 3. Небанківські фінансові інститути у системі ринкової інфраструктури 11 4. Нефінансові інститути ринкової інфраструктури 27 5. Напрямки вдосконалення ринкової інфраструктури 32 Висновки 36 Список використаної літератури 40

Вступление:В ході історичного процесу розвитку товарного виробництва формується ринок, який пройшов шлях від стародавніх базарів до сучасних організованих ринків з комп'ютерним оснащенням і електронними технологіями. Ринок завжди викликав інтерес економістів. Проблемам функціонування ринку надавали особливу увагу такі видні учені, як Ж.Б. Сей, У. Джевонс, А. Сміт, До. Маркс, Дж. М. Кейнс, Ф. Хайек, М. Фрідмен, П. Самуельсон і ін. В зв'язку з цим в ході розвитку економічної науки склалося декілька підходів до визначення ринку і ринкових відносин, їх суті. Спочатку ринок розглядався як базар, місце здійснення торгових операцій. Таке розуміння ринку склалося давно, ще в період розкладання первіснообщинного устрою, коли обмін продуктами праці вироблявся у визначеному місці і в певний час. Надалі, у міру розвитку ремесла і торгівлі, за ринками закріплюються певні місця, ринкові площі. У цьому значенні термін "ринок" часто використовується і сьогодні. У міру суспільного розвитку поняття "ринок" придбаває складніше тлумачення. Наприклад, французький економіст А. Курно (1801-1877) під ринком розумів не просто ринкову площу, а всякий район, де відносин покупців і продавців вільні, ціни легко і швидко вирівнюються. Таким чином, він виділив важливі ознаки ринку – свободу його учасників і гнучке ціноутворення. У широкому значенні слова ринок є загальна форма взаємозв'язку суб'єктів економічної діяльності, за допомогою якої реалізуються переливи товарів, робочої сили і капіталів в різних точках економічного простору. З функціональної точки зору ринок можна визначити як сукупність економічних відносин, що охоплюють стадії виробництва, розподілу, обміну і споживання товарів і послуг, що функціонують на основі законів вартості, попиту і пропозиції. Таким чином, ринок припускає існування певних взаємозв'язків, відносин між учасниками економічної системи (її суб'єктами), які якнайповніші виражають суть категорії "ринок". Однією з важливих умов функціонування ринку є наявність добре розвинутої ринкової інфраструктури. Від того, наскільки добре вона розвинута залежить у кінцевому підсумку і ефективність функціонування ринкової економіки. У свою чергу за рівнем розвитку ринкової інфра¬структури можна судити і про ступінь розвитку ринку, ринкових відносин у тій чи іншій країні. Тому необхідною умовою дієвості ринкових відносин є створення відповідної інфраструктури ринку. Інфраструктура — сукупність галузей і підприємств, зайнятих обслуговуванням суспільного виробництва. Розрізняють виробничу, соціальну і ринкову (сфери обігу) інфраструктуру. Метою даної роботи є визначення сутності ринкової інфраструктури, її складу, дослідження розвитку елементів ринкової інфраструктури в Україні та перспективних напрямків вдосконалення ринкової інфраструктури.

Выводы:Інфраструктура ринку — це система підприємств та організацій, які забезпечують рух товарів, послуг, грошей, цінних паперів, робочої сили. Як буде показано нижче, ринкову структуру обслуговує капітал обігу. Ринкова інфраструктура через свої елементи виконує такі основні функції: здійснює правове та економічне консультування підприємців і захист їх інтересів у державних і приватних структурах; забезпечує фінансову підтримку, кредитування, включаючи лізинг, аудит, страхування нових господарських формувань тощо; сприяє матеріально-технічному забезпеченню і реалізації продукції підприємств; регулює рух робочої сили; створює необхідні умови для ділових контактів підприємців; здійснює маркетингове, інформаційне та рекламне обслуговування і т. ін., що в кінцевому результаті забезпечує більш швидкий рух товарів і послуг від виробника до споживача. Елементи рин¬кової інфраструктури, через які реалізуються її функції, можна згрупувати у три блоки: організаційно-технічна інфраструктура, куди входять товарні біржі та аукціони, торговельні дома і торгові палати, холдингові і брокерські компанії, інформаційні центри та ярмарки, пункти прокату і лізингу, державні інспекції, різного роду асоціації підприємців і споживачів, транспортні комунікації та засоби оперативного зв’язку; фінансово-кредитна інфраструктура ринку, куди входять банки, фондові і валютні біржі, страхові та інвестиційні компанії, фонди профспілок та інших громадських організацій, тобто всі ті, хто може і займається мобілізацією тимчасово вільних ресурсів, перетворює їх у кредити, а потім і в капіталовкладення; організаційно-дослідна інфраструктура ринку включає наукові інститути, що вивчають ринкові проблеми, інформаційно-консультативні фірми, аудиторські організації, спеціальні навчальні заклади. Сектор небанкiвських фiнансових послуг в Украiнi є недостатньо розвиненим. Проте вiн мае колосальний потенцiал, який треба реалiзувати. З макроекономiчноi точки зору необхiднiсть розвитку цього сектора обумовлена його здатнiстю пiдвищити стiйкiсть фiнансовоi системи краiни та економiки в цiлому шляхом залучення в обiг великоi грошовоi маси, i, зокрема заощаджень населення. Саме в небанкiвському фiнансовому секторi накопичуються значнi довгостроковi iнвестицiйнi ресурси. У першу чергу вони акумулюються у страхових компанiях та недержавних пенсiйних фондах. Нерозвиненiсть вiтчизняного небанкiвського фiнансового сектора обумовлена вiдсутнiстю традицiй щодо користування фiнансовими послугами, а також пiдiрваною довiрою населення до фiнансових установ через знецiнення вкладiв в Ощадбанку, Укрдержстраху та довiрчих товариствах. Враховуючи це, доцiльно у витратнiй частинi Державного бюджету передбачити кошти, якi спрямовуватимуться на поетапне вiдшкодування колишнiх страхових вкладiв, аналогiчно процедурi вiдшкодування вкладiв в Ощадбанку. Можна передбачити, що розвиток ринку небанкiвських фiнансових послуг буде вiдбуватися одночасно iз збiльшенням грошових доходiв населення. Адже в умовах, коли заробiтна плата практично дорiвнюе прожитковому мiнiмуму, важко розраховувати на заощадження населення та iх вкладення у небанкiвськi фiнансовi установи. Вiдсутнiсть державного нагляду та контролю за небанкiвським фiнансовим сектором була однiею з головних помилок побудови вiтчизняноi економiчноi системи. Переломним моментом на шляху розвитку даного сегмента ринку можна вважати прийняття у 2001 роцi Закону Украiни "Про фiнансовi послуги та державне регулювання ринкiв фiнансових послуг" та створення наприкiнцi минулого року Державноi комiсii з регулювання ринкiв фiнансових послуг. У результатi Комiсiя стала одним iз трьох основних регуляторiв ринку капiталу Украiни поряд iз НБУ та ДКЦПФР. Державна комiсiя з регулювання ринкiв фiнансових послуг мае на метi здiйснювати свою дiяльнiсть у тiснiй спiвпрацi iз цими установами i пропонуе пiдписати тристороннiй меморандум щодо взаемодii трьох фiнансових регуляторiв. Необхiдно чiтко розмежувати повноваження Комiсii, НБУ та ДКЦПФР. Комiсiя разом iз НБУ мае вирiшити питання щодо отримання небанкiвськими фiнансовими установами лiцензiй на кредитування, валютного контролю у небанкiвському секторi, нагляду за небанкiвськими платiжними системами, дiяльностi iпотечних кредитних установ тощо. Спiльно з ДКЦПФР необхiдно врегулювати питання розмежування повноважень щодо дiяльностi недержавних пенсiйних фондiв, iнститутiв спiльного iнвестування, компанiй з управлiння активами та iн. Враховуючи досвiд державного регулювання фiнансових ринкiв в iнших краiнах, можна передбачити поступове зближення дiяльностi трьох регуляторiв вiтчизняного ринку капiталу, а в перспективi i iх можливе об'еднання в одну регулюючу структуру. Державна комiсiя з регулювання ринкiв фiнансових послуг плануе працювати у тiснiй спiвпрацi з учасниками ринку небанкiвських фiнансових послуг. У даному зв'язку розглядаеться питання надання асоцiацiям учасникiв ринку статусу саморегулiвних органiзацiй, що сприятиме розвитку сектора небанкiвських фiнансових послуг та пiдвищенню ефективностi його регулювання. За загальними статистичними показниками найбiльш розвиненою складовою ринку небанкiвських фiнансових послуг є страховий сектор. У минулому роцi загальна сума страхових премiй зросла у порiвняннi з 2001 роком на 46%, а сума страхових виплат - на 28%. Це свiдчить про високу динамiку розвитку страхового сектора, який на сьогоднi представлений 550 компанiями. Разом iз тим бiльш глибокий аналiз страхового ринку вказує на певнi проблеми його розвитку. Зокрема, вiдношення суми страхових виплат до суми зiбраних страхових премiй дорiвнюе лише 12%, що е досить низьким показником. Бiльшiсть угод у страховому секторi укладенi з юридичними особами i не е справжнiми класичними страховими угодами. Сьогоднi через страховий ринок частково вiдбуваеться так звана оптимiзацiя оподаткування i виводяться значнi капiтальнi ресурси. Тому головними завданнями щодо розвитку страхового ринку Украiни е: врегулювання процедур перестрахування та виконання страхових угод, пiдвищення рiвня розвитку страхування життя, медичного страхування, скорочення кiлькостi обов'язкових видiв страхування та iн. Велике значення для ринку небанкiвських фiнансових послуг матиме прийняття Закону Украiни "Про недержавне пенсiйне забезпечення", який визначае чiткi законодавчi рамки функцiонування недержавних пенсiйних фондiв. На його виконання Державнiй комiсiї з регулювання ринкiв фiнансових послуг необхiдно буде пiдготувати близько ста нормативно-правових актiв. У Комiсii вже створено окремий департамент нагляду за недержавними пенсiйними фондами, який безпосередньо здiйснюватиме державне регулювання цього сегмента ринку. Сьогоднi в Украiнi iснуе близько ста недержавних пенсiйних фондiв. Однак реально працюють не бiльше двадцяти. Новий Закон мае сприяти активiзацii цього ринку i мобiлiзацii значних пенсiйних ресурсiв. Найбiльш перспективним видом недержавних пенсiйних фондiв вбачаються корпоративнi фонди. Схема iх функцiонування дозволяе вiдносити пенсiйнi внески до валових затрат, що е привабливим механiзмом для корпорацiй. Останнi матимуть право брати участь у створеннi адмiнiстрацii фонду та взаемодiяти з керуючим активами. При цьому доцiльно, щоб в адмiнiстрацii корпоративного пенсiйного фонду була можливiсть отримати лiцензiю на управлiння його активами.

Литература:1. Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 N 1058-ІV 2. Закон України "Про недержавне пенсійне забезпечення" від 09.07.2003 N 1057-ІV 3. Закон України "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати" від 19.06.2003 N 979-IV 4. Закон України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю" від 19.06.2003 N 978-IV 5. Закон України "Про кредитні спілки" від 20.12.2001 N 2908 - ІІІ 6. Закон України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" від 12.07.2001 N 2664-III 7. Закон України "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)” від 15.03.2001 N 2299-III 8. Закон України "Про страхування " від 07.03.1996 N 85/96-ВР 9. Закон України «Про банки та банківську діяльність» від 7 грудня 2000 р. № 2121 - III//Урядовий кур'єр. - 2001. - №8. - 17 січня. 10. Закон України «Про цінні папери і фондову біржу» від 14 жовтня 1992 р. № 2680 - XII // Закони України. - 1999. - Т.2. - с. 3-17. 11. Указ Президента України “Про Положення про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України” від 04.04.2003 N 292/2003 12. Указ Президента України "Про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України" від 11.12.2002 N 1153/2002 13. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Програми розвитку страхового ринку України на 2001 - 2004 роки” від 02.02.2001 N 98 14. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку реєстрації фінансових операцій суб'єктами первинного фінансового моніторингу” від 26.04.2003 N 644 15. Наказ Державного департаменту фінансового моніторингу ”Про затвердження Вимог до організації фінансового моніторингу суб'єктами первинного фінансового моніторингу у сфері запобігання та протидії запровадженню в легальний обіг доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму” від 24.04.2003 N 40 16. Александрова М.М., Кірейцев ГГ., Маслова С.О. Гроші.Фінанси. Кредит: Навч.-метод, посібник. - Житомир: ЖІТІ, 2001. – 312 с. 17. Ватаманюк 3., Дорош О. Небанківські фінансові інститути в перехідних економічних системах//Фінанси України. - 2003.- №8.- с.77-87. 18. Ватаманюк 3., Дорош О. Небанківські фінансові інститути в економічній системі США // Фінанси України. -2003.- №3.- с.119-127. 19. Дорош О. Еволюція поглядів на фінансове посередництво у світовій економічній науці // Вісник Львівського університету. Сер. економічна. Вип. 31.- Львів, 2002.- С.204-213. 20. Дорош О. Роль грошових заощаджень населення у формуванні ресурсної бази небанківських фінансових установ // Формування ринкової економіки в Україні. Наук. Зб. Спецвип. Ю. - Львів: Інтереко, 2002.- С.61-70. 21. Дорош О. Становлення небанківських фінансових інститутів в економічній системі України // Формування ринкової економіки в Україні. Наук. 36. Вип. 8.- Львів: Інтереко, 2001.- С.364-369. 22. Дорош О. Небанківські фінансові інститути як вагомі конкуренти банкам // Вісник Львівського університету. Сер. економічна. Вип. 30.- Львів, 2001.- С.173-176. 23. Дорош О. Державне регулювання діяльності небанківських фінансових інститутів // Економіка пострадянських країн: стан та перспективи розвитку. Матеріали міжнародної студентсько-аспірантської конференції. - Львів, 2003. - с. 84-86. 24. Дорош О. Роль небанківських фінансових інститутів у перехідних економічних системах // Актуальні проблеми формування економічної системи України. Матеріали міжнародної студентсько-аспірантської конференції - Львів, 2002.- С.88-89. 25. Дорош О. Роль грошових заощаджень населення у формуванні ресурсної бази небанківських фінансових інститутів // Роль грошових заощаджень населення в розбудові економіки України. Матеріали науково-практичної конференції - К.: КНЕУ, 2002.- С.134-136. 26. Дорош О. Недержавні пенсійні фонди в Україні // Україна в XXI ст: формування економічної системи. Матеріали міжнародної студентсько-аспірантської конференції - Львів, 2001.-С.100-101. 27. Дорош О. Специфіка дослідження небанківської фінансової сфери // Формування нової парадигми економічної освіти в Україні. Матеріали міжнародної науково-методичної конференції до 150-річчя від дня народження С. Подолинського - Львів, 2000.- С.91-92. 28. Значення ринку страхування для економічного розвитку в Україні: аналіз та рекомендації для економічної політики // Журнал "Страхова справа", №12 2005 29. Румянцев С. Перспективи розвитку небанківського фінансового сектора // Цiннi папери Украiни, N25 (263), 3 липня 2003 року