Выводы:Проведене дипломне дослідження дозволяє зробити наступні висновки: Інвестиції – це по-перше, речі, цінні папери, грошові кошти, результати інтелектуальної діяльності та майнові права. По-друге, ознакою іноземних інвестицій є їх вкладення в об’єкти інвестиційної діяльності з метою одержання прибутку (доходу) або досягнення соціального ефекту. Житлово-комунальне господарство – це сукупність взаємопов’язаних і взаємообумовлених підприємств і видів діяльності, орієнтованих на позитивну динаміку рівня та якості життя населення, що забезпечують стабільну, збалансовану соціальну орієнтацію потенціалу підвідомчих територій. Житлово-комунальне господарство (ЖКГ) має низку специфічних особливостей, що характеризують його як складну, багатоелементну, динамічну організаційно-економічну систему. Підприємствам та об’єднанням ЖКГ притаманна внутрішня економічна й організаційна єдність. За своїм змістом і структурою житлово-комунальне господарство – складний та багатогранний об’єкт управління, який обумовлює специфічні особливості побудови організаційної системи управління і державного регулювання для забезпечення надійності функціонування підприємств галузі, підвищення ефективності роботи комплексу. Особливістю функціонування ЖКГ є те, що воно представлене “чистими” природними монополіями і підгалузями, які розвиваються за законами конкурентного господарства. До останніх належить експлуатація житла, санітарне очищення територій тощо. Ще однією характерною особливістю ЖКГ є те, що комплекс переважно надає послуги, а не виробляє товари, а отже належить до виробничої і невиробничої інфраструктури. Третя особливість ЖКГ пов’язана із забезпеченням життєдіяльності передусім міського населення, однак слід зазначити, що визначення ЖКГ як специфічно міського господарства є неточним, у менш розвинутій і складній формі воно наявне і в сільських населених пунктах. Незважаючи на те, що більшість населених пунктів у сільській місцевості майже не мають спеціального технічного обладнання, а підприємства ЖКГ сільських поселень навіть організаційно не виділяються з різного роду комбінатів, розвиток ЖКГ на селі вимагає не меншої уваги, ніж у містах. Все це говорить про необхідність інтеграції сільської комунальної служби в єдиний житлово-комунальний комплекс. Інша характеристика ЖКГ пов’язана з комплексністю галузі, яка характеризується великою кількістю підгалузей, що входять до її складу: житлове господарство, водопостачання та водовідведення, комунальна енергетика, теплопостачання, міський електротранспорт, зовнішній міський благоустрій, дорожнє господарство, санітарне очищення міст (вуличне прибирання, будинкова очистка з утилізацією твердих побутових і харчових відходів), зелене господарство (озеленення міст, квітництво), готельне господарство, ритуальне обслуговування, ремонтно-будівельне виробництво, монтаж, капітальний ремонт та експлуатація ліфтового господарства, власна промисловість і капітальне будівництво, проектні, конструкторсько-технологічні та науково-дослідні роботи, технічна інвентаризація основних фондів. Комунальне підприємство – це підприємство, яке знаходиться в повній чи переважній власності територіального співтовариства і виконує в його інтересах такі види діяльності: надання послуг, тепло-, водопостачання, водовідведення, благоустрій і т.д. Враховуючи важливість нормального функціонування ЖКГ, його вплив на соціальну сферу України, необхідно вдатися до кардинального реформування галузі, що має передбачати насамперед формування його нової структурної побудови, яка б поєднувала найкращі надбання зарубіжних моделей управління комунальною сферою. Реформа ЖКГ має бути законодавчо, організаційно та економічно забезпечена на чотирьох рівнях: на рівні державних органів виконавчої влади; обласних державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування; комунальних підприємств різних форм власності; споживачів послуг. Серед основних напрямків і завдань реформування житлово-комунального господарства (ЖКГ), передбачених Законом України "Про Загальнодержавну програму реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2004-2010 роки" є: технічне переоснащення ЖКГ, організація ефективного управління у сфері виробництва і надання житлово-комунальних послуг та забезпечення беззбиткового функціонування підприємств 1. З метою їх виконання в галузі передбачається створити сприятливі умови для накопичення інвестиційних ресурсів для технічного переоснащення підприємств ЖКГ та розвитку комунальної інфраструктури. Державна політика реформування базується на принципах стимулювання інвестиційної діяльності, сприяння створенню привабливого інвестиційного клімату та удосконалення системи управління ЖКГ. Загальнодержавною програмою передбачені джерела фінансування заходів і, зокрема: кошти державного, місцевих бюджетів та кошти підприємств ЖКГ відповідно до програм їх розвитку, затверджених органами місцевого самоврядування; гранти, кредити міжнародних організацій та вітчизняних комерційних банків, благодійні внески; іноземні інвестиції та кошти фізичних і юридичних осіб, що залучаються шляхом приватизації підприємств, передачі об'єктів галузі в управління, оренду, концесію. Тобто, на сучасному етапі розвитку підприємств наряду з власними коштами очікується залучення доступних небюджетних інвестиційних та кредитних ресурсів у розвиток об'єктів водо-, теплопостачання та водовідведення через кредити банків, небанківських інноваційних фінансово-кредитних установ, приватні, комунальні фонди кредитування розвитку підприємств, кошти компаній - стратегічних інвесторів. Активізація інвестиційного процесу в ЖКГ, залучення інвестиційних та кредитних ресурсів повинні стати не тільки двигуном розвитку, а й об'єктивною необхідністю та суттєвим поштовхом поглиблення реформування бухгалтерського обліку та фінансової звітності в галузі. Необхідність, мета і завдання реформування обліку і звітності полягають в тому, що це є важлива умова для виходу на фінансові ринки, залучення інвестицій і успішного функціонування підприємств ЖКГ. Раніше зазначені аспекти проблеми не були предметом уваги та досліджень вітчизняних вчених і практиків та не відображались в публікаціях. Сьогодні в Україні формується система національних П(С)БО і звітності, яка повинна забезпечувати корисною фінансово-обліковою інформацією інвесторів. Реформування обліку і звітності на основі національних П(С)БО 5 дозволяє привести облікові системи підприємств ЖКГ у відповідність до вимог ринкової економіки і забезпечити доступ зацікавлених користувачів до облікової інформації та звітності, яка б давала об'єктивну картину фінансового стану і результатів діяльності суб'єктів господарювання. Відповідно в П(С)БО) 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності" визначені мета, склад та елементи, якісні характеристики, принципи підготовки та розкриття інформації у фінансовій звітності. Практично з метою оптимізації комерційних ризиків потенційних інвесторів цікавлять, в першу чергу, фінансово-економічна інформація позичальника про: - фінансово-майновий стан підприємства (бухгалтерські баланси, звіти про фінансові результати, рух грошових коштів, власний капітал); - кредитоспроможність позичальника (звіти та висновки аудиторських фірм, довідки, отримані від інших банків (кредиторів), запити, листування, тощо). Стратегічний інвестор самостійно або з залученням консалтингової чи аудиторської компанії проводить експертизу чи аудит фінансової звітності підприємства. Якщо підприємство планує здійснювати інвестиції за рахунок кредитних ресурсів, то слід пам'ятати, що кредитор з метою мінімізації ризиків в кредитному договорі як одну із важливих умов економічних відносин також передбачає аудит фінансової звітності позичальника. Відсутність інвестицій в галузь та обігових коштів підприємств призвели до значного погіршення технічного стану основних фондів, підвищення аварійності об’єктів житлово-комунального господарства, збільшення питомих витрат та непродуктивних витрат матеріальних і енергетичних ресурсів, що негативно впливає на рівень та якість комунальних послуг. В Україні відсутні економічні стимули для залучення інвестицій до комунальної галузі. Недосконалими є і механізми забезпечення гарантій для залучення позикових коштів на фінансування капітальних інвестицій, фінансові та кредитні установи не розглядають комунальну галузь як інвестиційно-привабливу через значну фінансову нестабільність. Невпинно погіршується стан наявного житлового фонду. Кожний третій будинок потребує капітального або поточного ремонту. Через відсутність бюджетних коштів капітальний ремонт житла комунальної власності скоротився в декілька разів. Старіння житлового фонду - це серйозна проблема для всієї України. Не виконується Програма реконструкції будинків перших масових серій. Чинна законодавча та нормативна база недостатня і недосконала, не забезпечує правових засад реформування житлово-комунального господарства та взаємовідносин підприємств і організацій галузі та споживачів послуг. Житлово-комунальні підприємства не мають вагомих економічних стимулів до оптимізації структури тарифів і зниження нераціональних витрат матеріально-технічних ресурсів. Монополізм комунальних підприємств, нерозвиненість цивільно-правових механізмів відповідальності за кількість і якість послуг, які сьогодні перебувають на безпрецедентно низькому рівні, не дозволяють ефективно захищати інтереси споживачів. Складається порочна практика, коли підприємства галузі не мають достатніх обігових коштів для утримання в належному стані комунальних споруд, мереж, устаткування, погіршується технічний стан основних фондів, збільшуються питомі втрати та непродуктивні витрати матеріальних та енергетичних ресурсів, як наслідок - знижується рівень та якість комунальних послуг, що викликає обґрунтоване незадоволення населення і, відповідно, зменшення обсягів платежів. Проблеми, назрілі протягом тривалого періоду бездіяльності у сфері житлово-комунального господарства, сьогодні вимагають багатомільйонних інвестицій. Точкові одиничні вливання окремих приватних інвесторів в ті або інші господарства в окремих регіонах держави, ситуації не поліпшать. Так, якщо фінансування водно-каналізаційного господарства в більшості областей України здійснюється на рівні 1,5-2 грн. на душу населення, то реально галузь потребує інвестицій близько 250-500 грн. на одного користувача. Подібна ситуація спостерігається і в житловій сфері, і в сфері енергозабезпечення. Фінансово-економічний стан галузі характеризується хронічною збитковістю, значним існуючим рівнем і ростом дебіторської і кредиторської заборгованості, високим рівнем зношеності основних фондів, практичне використання яких в подальшому буде неможливим через відсутність достатнього фінансування для їх оновлення. Отже, усе вищевикладене свідчить про наявність системної кризи в галузі та про міжгалузевий характер назрілих проблем, для розв’язання яких, а також для забезпечення переходу до нової моделі стійкого функціонування житлово-комунального комплексу необхідне використання програмно-цільового методу. ДЕЖ-907 є відособленим структурним підрозділом дочірнього підприємства по експлуатації та ремонту житлового фонду та об’єктів соціально-побутового призначення «ЕКОС» . ДЕЖ-907 створене з метою здійснення експлуатації житлового фонду та надання житлово-комунальних послуг населенню відповідно до чинного законодавства України. Цінова та товарна політика ДЕЖ-907 визначається типом послуг та способом формування і встановлення тарифів на дані послуги. Згідно Закону про комунальні послуги розрахунок тарифів ДЕЖ-907 проводить, виходячи з вартості основних чинників, які формують собівартість послуг, затвердження таких тарифів проводять відповідні органи та комісії призначені органами виконавчої влади або депутати органів місцевого самоврядування. Ціни\тарифи на житлово-комунальні послуги не формують ринкові фактори. У більшості випадків ціни не покривають усі витрати виробника, та не містять надбавки рентабельності, а відшкодування повної вартості послуг проходить за рахунок субвенцій та дотацій органів місцевої влади, тому змінити структуру формування ціни встановити відповідні знижки, або надбавки комунальні підприємства не мають можливості. Населення Києва, яке користується послугами ДЕЖ-907, у більшості випадків може розраховуватися за послуги підприємства, категорія, яка відноситься до «умовних боржників» або «боржників», є такими через проблеми, які склалися із доходами, хоча у більшості випадків причиною є відсутність з певних причин державної допомоги (субсидії) на дану квартиру. Щоб не допустити зростання заборгованості населення, особливо категорії «бідні», підприємству необхідно стимулювати отримання державних допомог для таких квартир. Положення справ в ДЕЖ-907 супроводжується великою зношеністю систем, численними аваріями, значними обсягами кредиторської і дебіторської заборгованості, Добре відомо, що в багатьох українських регіонах громадянам не по кишені оплачувати навіть комунальні платежі. Для модернізації ДЕЖ-907 необхідно привертати інвесторів, зацікавлених в отриманні прибутку в цій сфері діяльності. Отже, запропонуємо для ДЕЖ-907 інвестиційний проект. Інвестори ДЕЖ-907 планує побудувати насосну станцію за суми інвестицій у розмірі 2,5млн. грн. зі щорічним доходом у 360 тис. грн. протягом 8 (восьми) років за ставки дисконту у 2%. За 8 (вісім) років проект будування насосної станції окупиться і принесе вкладникові 137,18 тис.грн. чистого доходу, адже проект буде прибутковим на 5,5%. На основі цього приймаємо рішення про реалізацію проекту. Окупність проекту настане через 7,6 років, тобто на 8-му місяці 8-го року реалізації проекту. Отже, проект із залучення інвестицій є ефективним для розвитку досліджуваного ДЕЖ-907. Крім вищевикладеного, варто надати узагальнюючі рекомендації для розвитку галузі житлово-комунального господарства в цілому по Україні. На нашу думку, потребує удосконалення фінансово-правовий механізм державного регулювання природних монополій, які наявні у житлово-комунальному господарстві. Основними кроками в цьому напрямку мають стати: 1) зміна наявного механізму цінового регулювання шляхом переходу від неефективного лімітування цін і тарифів на відповідному ринку до впровадження ринкових засад їх формування і відповідного моніторингу цих механізмів; 2) започаткування на конкурсних засадах і впровадження контролю за наданням ліцензій і діяльністю ліцензованих компаній; 3) вжиття додаткових заходів податкового стимулювання. Для досягнення ефективного функціонування житлово-комунального комплексу, на нашу думку, необхідно удосконалити організаційний механізм управління галуззю.