Історія адвокатури

Содержание:Вступ…………………………………………………………………………….3-4 1. Визначення терміна і суть адвокатури…….……………………………….5-6 2. Походження адвокатури…………………………………..…………………7-9 3. Адвокатура у найдавніші часи людського суспільства…………………10-11 4. Адвокатура Греції…………………………………………………………….12 а) Походження і розвиток Грецької адвокатури. б) Особливості Грецької адвокатури. 5. Адвокатура Риму…..………………………………………………………13-25 а) Походження Римської адвокатури. б) Види юридичних професій в Римі. в) Організація адвокатури в республіканський період. г) Організація адвокатури за часів імперії. 6. Адвокатура в середні віки……………..………………………………….26-28 7. Адвокатура в XVII – XXI століттях…….………………………………..29-33 Висновок…………………………………………………………………………34 Список використаної літератури……………………………………………35-36

Вступление:Світовий досвід адвокатської практики був узагальнений у підсумковому документі VIII Конгресу ООН із запобігання злочинам, який відбувся у серпні 1990 року. В "Основних положеннях про роль адвокатів" на основі принципових засад Статуту ООН, Загальної декларації прав людини, Міжнародних пактів про громадянські, політичні, економічні, соціальні і культурні права, ряд інших загальновизнаних документів детально висвітлено всі сторони діяльності адвокатів, їх права, обов'язки, а також зобов'язання урядів, судових та адміністративних органів щодо забезпечення ефективної роботи адвокатів з консультування та надання допомоги всім, хто її потребує в судах, трибуналах та адміністративних органах. Законодавчі акти України враховують міжнародний досвід. Так у статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесені ряд положень, які сприяють діяльності адвокатури і перш за все це пункт, згідно з яким звинувачуваному забезпечується право на захист. Міжнародний пакт про громадянські та політичні права у статті 14 проголошує право кожної людини в разі її звинувачення у вчиненні протиправної дії захищати себе особисто або через посередництво обраного нею захисника. Це ж положення закріплене і в статті 59 Конституції України. Варто вказати, що адвокатура представлена і у Вищій раді юстиції трьома представниками, рекомендованими з'їздом адвокатів України. Безпосередня діяльність адвокатури в Україні регламентується Законом України "Про адвокатуру" від 9 грудня 1992 року, перша стаття якого дає визначення адвокатури як добровільного професійного громадського об'єднання, покликаного згідно з Конституцією України сприяти захисту прав, свобод й представляти законні інтереси громадян України та інших країн, осіб без громадянства, юридичних осіб, надавати їм іншу юридичну допомогу. Діяльність адвокатури регулюється Конституцією України, зазначеним та іншими законами України, статутами об'єднань адвокатів і здійснюється на принципах верховенства закону, незалежності, демократизму, гуманізму і конфіденційності. Об’єктом дослідження виступають юридична природа, правовий зміст та правові гарантії адвокатури в ході розвитку юриспруденції. Предметом дослідження є міжнародно-правові акти, законодавство України та інших держав про правовий статус адвокатури та адвоката з позиції становлення та удосконалення інституту захисту прав та свобод людини і громадянина. Метою курсової роботи є - історико-правовий аналіз змісту поняття адвокатура. Досягнення цієї мети вимагає вирішення ряду важливих завдань: - виявити і дослідити історико-правові тенденції та основні фактори формування інституту адвокатури; - виявити та розглянути на фоні формування інституту захисту прав і свобод людини та громадянина основні теоретико-правові закономірності формування адвокатури; - виявити та дослідити економічне підґрунтя становлення інституту адвокатури. Методологічні та теоретичні засади курсової роботи. Проблема становлення інституту адвокатури розглядається на широкій базі природного права та з урахуванням екзистенційної основи української ментальності При вияві колізій у визначенні основних понять застосовується контент-аналіз. Методи дослідження обрані з урахуванням предмета роботи, а саме: історико-правовий, порівняльно-правовий, системний, формально-логічний, наукового узагальнення тощо.

Выводы:Адвокат – професійний спеціаліст-юрист, покликаний своєю діяльністю в відповідності з Конституцією і законами України: а) сприяти захисту прав і свобод, представляти інтереси громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства, юридичних осіб, надавати їм юридичну допомогу; б) діяти в складі адвокатури України, яка у відповідності з Законом України “Про адвокатуру” (09.12.1992 р.) є добровільним професійною спілкою, діючою на підставі верховенства закону , незалежності, демократизму, гуманізму, конфіденційності; в) давати, у межах своєї компетенції, консультації та роз’яснення, довідки по законодавству, складати заяви, скарги та інші документи правового характеру, сприяти правовими способом а здійсненню підприємницької діяльності; г) володіти глибокими знаннями не тільки в межах юриспруденції, бути тонким психологом, мати хорошу мову, неухильно дотримуватись адвокатської етики та професійного призначення – захищати не злочин, а людину. Таким чином, двокат обов’язково повинен стояти на захисті прав та свобод людини, які їй надала держава, Конституція, закони та інші нормативно-правові акти. Адвокат повинен у нашому, досить нездоровому суспільстві, захищати людину від різного роду посягань на її честь та гідність, у тісній сполуці із законом.

Литература:1. Агафонов С. Римське право: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисципліни / Київський національний економічний ун-т — К. : КНЕУ, 2005. — 144с. 2. Адвокатура України: правове регулювання і судова практика: Практ. посіб. для адвоката / Вища кваліфікаційна комісія адвокатури при Кабінеті Міністрів України / С. Сафулько (ред.), Т. Захарченко (упоряд.), — К. : Видавничий Дім "Ін Юре", 2003. — 768с. 3. Атоян О., Жданова В., Татолі Т. Історія держави і права: Короткий словник термінів / Луганський ін-т внутрішніх справ. — Луганськ : РВВ ЛІВС МВС України, 2000. — 88с 4. Барщевский Михаил Юрьевич. Адвокат, адвокатская фирма, адвокатура: Учеб. пособие. — М. : Белые альвы, 1995. — 143с. 5. Бостан Л., Бостан С. Історія держави і права зарубіжних країн. Держава і право епохи громадянського суспільства: Навч. посіб.. — Запоріжжя : Просвіта, 2003. — 452с. 6. Бачур Б. Історія держави і права зарубіжних країн: Навч.-метод. посіб. / Одеський національний ун-т ім. І.І.Мечникова. Кафедра загальноправових дисциплін і міжнародного права. — О. : Астропринт, 2005. — 72с. 7. Гессен Иосиф Владимирович. История русской адвокатуры / Сергей Николаевич Гаврилов (сост.). — М. : Юристъ, 1997. — (История права). Т. 1 : Адвокатура, общество и государство (1864- 1914). — 376с. 8. Журавлев В. Г. Советская адвокатура / Военно-политическая академия им. В.И.Ленина. — М., 1958. — 24с. 9. Кучерена А. Адвокатура: Учебник / Московская гос. юридическая академия. — М. : Юристъ, 2004. — 351с. 10. Колісніченко А. Історія держави і політико-правових вчень Стародавньої Греції та Риму: Навч. посіб./ Миколаївський держ. гуманітарний ун-т ім. Петра Могили. — Миколаїв : Видавництво МФ НаУКМА, 2002. — 274с. 11. Святоцький Олександр Дмитрович, Медведчук Віктор Володимирович. Адвокатура: історія і сучасність. — К. : Ін Юре, 1997. — 319с. 12. Стешенко Л., Шамба Т. Адвокатура в Российской Федерации: Учебник для вузов. — М. : Издательство Норма, 2001. — 533 с. 13.Фіолевський Д. Адвокатура: Підручник / Донецький ун-т економіки та права. Кафедра державно- правових дисциплін. — Донецьк : ДонУЕП, 2006. — 329с. 14. Фурса С. Адвокатура України. / Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України. Вища школа права., 1998. — 100 с.