Поиск по каталогу
расширенный поиск
Украина, г.Киев
тел.: (066)772-50-34
(098)902-14-71
(093)107-18-04

email: info@7000.kiev.ua
Менеджмент»Менеджмент»

Організаційна культура як інструмент менеджменту

Карточка работы:4236ф
Цена:
Тема: Організаційна культура як інструмент менеджменту
Предмет:Менеджмент
Дата выполнения:2008
Специальность (факультет):Менеджмент та управління бізнесом
Тип:Курсова робота
Задание:
ВУЗ:Міжрегіональна Академія Управління (МАУП)
Содержание:ВСТУП 3 РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ОРГАНІЗАЦІЙНОЇ КУЛЬТУРИ ПІДПРИЄМСТВА 5 РОЗДІЛ 2. ТИПОЛОГІЯ ОРГАНІЗАЦІЙНОЇ КУЛЬТУРИ ТА МОРАЛЬНІ СТАНДАРТИ 12 РОЗДІЛ 3. АСПЕКТИ ВИКОРИСТАННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНОЇ КУЛЬТУРИ ЯК ІНСТРУМЕНТУ УПРАВЛІННЯ 16 РОЗДІЛ 4. ВИЯВЛЕННЯ ПРОБЛЕМ СТАНОВЛЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНОЇ КУЛЬТУРИ НА ПІДПРИЄМСТВІ 22 ВИСНОВКИ 31 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 34 ДОДАТКИ 37
Курс:3
Реферат:
Язык:укр
Вступление:Актуальність теми курсової роботи. В останні роки збільшується інтерес до вивчення організаційної культури, її складових елементів 1-6. Проведені дослідження свідчать, що організаційна культура впливає на успішність діючої організації (процвітаючі організації відзначаються високим рівнем культури) та має важливі наслідки: визначає поведінку й рівень компетентності членів організації в широкому колі соціальних ситуацій. Актуальність дослідження пов’язана з необхідністю удосконалити управління організаціями в контексті економічних реформ, ґрунтуючись на психологічних технологіях, та сприяти швидкому реагуванню на зміни у потребах суспільства, демократизації та гуманізації суспільних відносин, активності та самостійності управлінців нового покоління, формування престижу управлінської діяльності, створення позитивного іміджу підприємства. Одним з підходів щодо оптимізації управлінської діяльності є підхід, що базується на врахуванні психологічних особливостей організаційної культури підприємства. Аналіз психолого-управлінської літератури свідчить, що проблема організаційної культури знайшла досить широке відображення в роботах, присвячених сутності організаційної культури (Т.Діл, А.Кеннеді, У.Оучі, Т.Пітерс, В.Сате, Р.Уотерман, Е.Шейн, К.Шольц та ін.), її ролі в діяльності організацій (А.Агеєв, Т.Базаров, Б.Гаєвський, М.Грачов, Дж.Грейсон, В.Кнорінг, М.Мескон, Я.Радченко, Р.Рютінгер, В.Томілов, Л.Фаткін та ін.), методам її діагностики та формування (Р.Ален, Р.Гласер, К.Камерон, Р.Кілман, Р.Куінн, К.Лаферті, Г.Марасанов, М.Сакстон, П.Харіс, Дж.Хофштеде та ін). Особливості організаційної культури вивчали А.Моісеєв, М.Поташнік, С.Рус, К.Ушаков, Р.Хувейк та ін. Разом з тим, потреба розробки та впровадження в діяльність аптек сучасних механізмів управління ними, що базуються на гуманістичних принципах, свідчить про те, що проблему організаційної культури слід розглядати як актуальний напрямок дослідження. Також, нові суспільні умови вимагають розробки нових підходів у підготовці керівників аптек в галузі психології управління організацією, зокрема, формування організаційної культури підприємства. Метою курсової роботи було дослідження поняття організаційної культури, а також її використання як інструменту управління. Об’єкт дослідження - організаційна культура організації. Предмет дослідження - умови формування ефективної організаційної культури підприємства. Теоретико-методологічною основою дослідження стали загальні принципи психологічної науки (детермінізму, активності, розвитку, системно-структурного підходу та ін.), менеджменту організацій, управління персоналом підприємства. Методи дослідження. Для розв’язання поставлених завдань були використані теоретичні (аналіз проблеми на базі управлінської літератури); емпіричні методи.
Объём работы:
32
Выводы:Отже, з проаналізованого дослідження можна узагальнити наступне. В останні роки зростає інтерес до вивчення організаційної культури, її складових елементів. Єдиного підходу щодо визначення організаційної культури у дослідників немає, однак її існування не заперечується. Дослідження організаційної культури є актуальною і не до кінця вирішеною проблемою для фахівців з управління персоналом організацій. В сучасній літературі існує досить багато визначень поняття “організаційної культури”. Джерелами вивчення організації як культурного феномена є традиції М. Вебера, Т. Парсонса, К. Левіна та інших вчених. Однак саме введення терміну “організаційна культура” і його детальна розробка датована кінцем 70-х – початком 80-х років ХХ століття. Відтоді й визначилися розбіжності в підході до дослідження організаційної культури. Аналіз літературних джерел дозволяє зробити висновок, що організаційна культура розглядалася з позицій різних наукових дисциплін. На сучасному етапі зросла роль людського фактора в діяльності організацій, що зумовлює необхідність формування в кожній із них певної організаційної культури, яка б поєднувала інтереси її працівників і бажаний тип відносин. Аналіз літературних джерел дозволяє зробити висновок, що організаційна культура розглядалася з позицій різних наукових дисциплін. Узагальнивши ці дослідження, ми виділили кілька напрямків, визначивши їх, як управлінський, економічний, етнокультурний, психологічний, та критерії, за якими в контексті кожного напрямку велося вивчення організаційної культури. Можна виділити основні функції організаційної культури, які поділяються на дві групи: власне менеджерські (управлінська, конструкторська, іміджмейкерська, антикризова, кадрова) та психологічні функції (розвивальна, координаційна, мотиваційна, духовно-ціннісна, інноваційна). Реалізуючи названі функції, організаційна культура впливає на різноманітні явища і процеси в організації, зокрема на мету підприємства та шляхи її реалізації; формальні й неформальні комунікативні взаємозв’язки співробітників; процес прийняття рішень; методи і форми здійснення контролю; мотивування співробітників, методи і форми стимулювання праці; методи вирішення проблем і конфліктів; процес інноваційних перетворень в організації, готовність колективу до сприйняття та реалізації перемін; ієрархію влади, ступінь організованості соціальних підсистем кожного рівня підприємства; стиль керівництва; просторову організацію робочого середовища та ін. Організаційна культура – це система формальних та неформальних правил і норм діяльності, звичаїв, традицій, індивідуальних і групових інтересів, особливостей поведінки персоналу організації, стиль керівництва, показники задоволеності працівників умовами праці, рівень співробітництва і сумісності працівників між собою й організацією та перспектив розвитку. Кожна організація має організаційну культуру, але окремі організації створюють сильну організаційну культуру. У межах організаційної культури кожен працівник підприємства усвідомлює свою роль у загальній системі відносин і очікування від його роботи; знає, що він отримає від закладу, якщо належним чином виконуватиме свої обов’язки; розуміє, що коли порушить «писані» або «неписані» норми, то буде покараний, причому не обов’язково керівництвом, а колегами по роботі. До складових організаційної культури на підприємствах відносять: - філософію існування організації та її ставлення до співробітників і клієнтів; - домінуючі цінності, на яких ґрунтується організація, і які стосуються мети її існування і засобів досягнення цієї мети; - норми, що приймаються членами організації і визначають принципи стосунків у ньому; - психологічний клімат в колективі, який виявляється у характері стосунків між працівниками та при контактах із зовнішнім середовищем; - поведінкові ритуали (церемонії, використання певних виразів тощо). Отже, організаційна культура на підприємстві – це своєрідна закрита мораль, покликана зміцнювати згуртованість соціальної групи, спрямовувати її діяльність у потрібному руслі, що забезпечує успішне функціонування і розвиток закладу.
Вариант:нет
Литература:1. Акопова Е.С. Планирование в управлении персоналом. – Ростов-на-Дону: РГУ, 2001. – 57 с. 2. Базаров Т.Ю., Єремін Б.Л., Аксьонова й ін. Управління персоналом / Під ред. Базарова Т. Ю. – М.: Академія, 2005. – 216 с. 3. Балабанова Л.В., Сардак О.В. Організація праці менеджера: Навчальний посібник. – К.: ВД "Професіонал", 2004. – 304 с. 4. Барков С.А. Управління персоналом. – М.: Юрист, 2001. – 314 с. 5. Берн Э. Игры, в которые играют люди. Психология человеческих взаимоотношений. Люди, которые играют в игры. Психология человеческой судьбы. : Пер. с англ. ( Общ. Р ед. М.С.Мацковского). – М.: Педагогика, 1988. – 400 с. 6. Берн Э. Трансактный анализ и психотерапия: Пер. с англ. – СПб.: Изд-во “Братство”, 1992. – 224 с. 7. Библер В.С. От наукоучения – к логике культуры: Два философских введения в двадцать первый век. – М.: Изд. полит. литературы, 1991. – 413 с. 8. Бирман Л.А. Управленческие решения: Учебное пособие. – М.: Дело, 2004. – 208 с. 9. Бородін В.А. Процедура оцінки й аналізу діяльності персоналу приватного підприємства // Довідник з управління персоналом. – 2002. – № 9. – 65 с. 10. Бубер М. Два образа веры. – М.: Республика, 1995. – 468с. 11. Вейл П. Искусство менеджмента. Новые идеи для мира хаотических перемен. – М.: Аспект-Пресс, 2003. – 158 с. 12. Веснін В.Р. Практичний менеджмент персоналу. Допомога з кадрової роботи. – М.: Юрист, 2004. – 244 с. 13. Вудкок М., Френсис Д. Раскрепощенный менеджер. – М.: Академия, 2001. – 345 с. 14. Герчикова И.Н. Менеджмент: Учеб. для вузов. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Академия, 2001. – 340 с. 15. Гірняк О.М., Лазановський П.П. Менеджмент. Підручник для студентів вищих закладів освіти. – Львів: "Магнолія плюс", 2004. – 352 с. 16. Гречева О.П. Перспективный бизнес: ставка на персонал // Кадровые технологии. – 2005. – № 3. – 39 с. 17. Довгань Л.Є. Праця керівника або Практичний менеджмент: Навчальний посібник. – К.: ЕксОб, 2002. – 384 с. 18. Друкер Питер Ф. Задачи менеджмента в XXI веке: Учеб. пособие для вузов: Пер. с англ. – М.: Аспект Пресс, 2000. – 346 с. 19. Кабушкін Н.Н. Основи кадрового менеджменту. – М.: ЮНІТІ, 2003. – 340 с. 20. Казаринова Н.В. Теория межличностного общения как междисциплинарное знание //Куницына В.Н., Казаринова Н.В., Погольша В.М. Межличностное общение. Учебник для вузов. – СПб.: Питер, 2001. – с. 12- 29. 21. Кібанов А.Я. Управління персоналом організації. – К.: Основи, 2006. – 134 с. 22. Обґрунтування механізму оцінки ефективності використання керівного персоналу підприємств: Автореф. дис... канд. екон. наук: 08.06.01 / І.Є. Семенча / Нац. металург. акад. України. – Д., 2003. – 19 с. 23. Орбан-Лембирк Л.Е. Психологія управління: Посібник. – К.: Академвидав, 2003. – 568 с. 24. Управление персоналом организации: Практикум: Учеб. пособие / Под ред. д.э.н., проф. А.Я. Кибанова. – М.: ИНФРА-М, 2002. – 296 с. 25. Храмов В.О., Бовтрук А.П. Основи управління персоналом: Навчально-методичний посібник. – К.: МАУП, 2001. – 112 с. 26. Червінська Л.П. Мотивація персоналу в менеджменті: стан, проблеми, напрями розвитку. – К.: Правда Ярославичів, 2007. – 203 с. 27. Червінська Л.П. Основи мотивації в менеджменті. – Суми: Мрія-1 ЛТД, 2007. – 192 с. 28. Червінська Л.П. Фактори мотивації персоналу в менеджменті. – К.: Правда Ярославичів, 2004. – 254 с.
Дополнительная информация:

    Как купить готовую работу?
Все просто и по шагам:
1) Вы оставляете заявку на сайте (желательно с тел. и e-meil)
2) В рабочее время администратор делает Вам звонок и согласовывает все детали. Формирует счет для оплаты, если это необходимо.
3) Вы оплачиваете работу.
4) После получения подтверждения оплаты (от банка, сервиса Web-money) Мы передаем Вам работу.

Все работы по данному предмету (644)