Міжнародний досвід регулювання соціально-трудових відносин

Содержание:Вступ 3 РОЗДІЛ 1. ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД РЕГУЛЮВАННЯ СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВИХ ВІДНОСИН. 4 1.1. Програми зайнятості. 4 1.2. Державна політика зайнятості Швеції, США, Німеччини. 6 РОЗДІЛ 2. МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД РОЗВИТКУ ПРОГРАМ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОГО РІВНЯ ТРУДОВИХ РЕСУРСІВ. 13 2.1. Програми професійного навчання в Англії, Франції, Японії. 13 2.2. Програми національного регулювання професійної підготовки. 16 РОЗДІЛ 3. СУЧАСНІ ФОРМИ СТИМУЛЮВАННЯ ПРАЦІ В КРАЇНАХ З РОЗВИНЕНОЮ ЕКОНОМІКОЮ 19 3.1. Сучасні форми матеріального стимулювання персоналу. 19 3.2. Програми участі у прибутках. 28 Висновки 34 Список використаних джерел 35

Вступление:Важливу роль в організації праці в зарубіжних країнах займає система підготовки висококваліфікованих працівників та стимулювання праці, що напрямлена на підвищення продуктивності праці та покращення результатів трудової діяльності конкретного співробітника (робітника), який має змогу співставляти результати власної трудової діяльності додатковими стимулами, що отримує в системі мотивації та стимулювання. Актуальність даної теми зумовлена потребою будь-якої організації та підприємства в підвищенні продуктивності праці, відповідальності кожного працівника та покращенні його ставлення до результатів праці та місця працевлаштування. Об’єктом даного дослідження є відносини, які виникають між державою та працівником в рамках його кваліфікаційно-освітньої підготовки та між працедавцем та працівником в рамках трудової діяльності, її оцінки та надання винагород. Предметом дослідження є система підготовки працівників та їх стимулювання в зарубіжних країнах. Метою дослідження є вивчення зарубіжного досвіду підготовки персоналу та мотивації праці. В рамках реалізації мети поставлені наступні завдання: • вивчити зарубіжний досвід регулювання соціально-трудових відносин; • ознайомитися з державною політикою розвинених країн в галузі працевлаштування; • проаналізувати міжнародний досвід розвитку програм формування професійного рівня трудових ресурсів; • розглянути систему стимулювання праці в зарубіжних країнах. В ході дослідження були використані літературні джерела вітчизняних та зарубіжних авторів, які розглядали державну політику працевлаштування та системи стимулювання праці.

Выводы:На основі проведеного дослідження політики в галузі зайнятості та матеріального стимулювання працівників у зарубіжних країнах можна зробити наступні висновки: 1.Держава здійснює підтримку зайнятості з метою забезпечення соціального захисту населення та акумуляції коштів в фонди фінансових ресурсів з метою здійснення державою своїх функцій. 2.Результати аналізу допомагають державним органам оцінити ефективність заходів, що здійснюються на ринку праці, розробляти нові підходи, пропонувати рішення відповідно до актуальних процесів, що відбуваються. Прийняття управлінських рішень, зазвичай, базується на підставі аналітичного опрацювання статистичної інформації, або на результатах спеціальних досліджень, а також на їх комбінації. 3.Матеріальне стимулювання праці — це засіб забезпечення матеріальних потреб працюючих у залежності від результатів їх колективної та індивідуальної праці через систему законодавчих, нормативних, економічних, соціальних та організаційних чинників і заходів, пов'язаних з виробництвом. 4.Зарубіжний досвід свідчить про те, що країни з розвинутою ринковою економікою виробили системи адекватної винагороди працівників за їх працю, що створює реальне багатство тієї або іншої країни, а не спекуляції на фінансових та товарних ринках. 5.Головними проблемами у сфері зайнятості, з якими сьогодні зіткнулися у Європейському Союзі, є потреба впровадження економічних реформ з метою пристосування сучасних європейських економік до об’єктивних змін, викликаних глобалізацією, а також демографічні проблеми, пов’язані передусім із процесом загального старіння населення, а, відтак, і скорочення кількості осіб працездатного віку.

Литература:1. Буряк П.Ю., Карпінський Б.А., Григор`єва М.І. Економіка праці й соціально-трудові відносини: Навчальний посібник: Навчальне видання.- К.: ЦНЛ, 2004.- 440 c. 1. Завіновська Г.Т. Економіка праці: Навчальний посібник: Навчальне видання.- К.: КНЕУ, 2003.- 300 c. 2. Лібанова Е.М. Ринок праці: Навчальний посібник: Навчальне видання.- К.: ЦНЛ, 2003.- 224 c. 3. Лич В.М. Організаційно-економічний механізм державного регулювання формування трудового потенціалу Лукьянова Г., Цысина Г. Тенденции развития рынка труда в странах Европейского союза (90-е годы) // Мировая экономика и международные отношения (рус.).- 1999.- № 11.- C.19-28. 4. Лукашевич В.М. Економіка праці та соціально-трудові відносини: Навчальний посібник: Навчальне видання.- Львів: Новий Світ-2000, 2004.- 248 c. 5. Мортіков В. Роль заробітної плати в регулюванні зайнятості // Економіка України (укр.).- 2001.- № 1.- C.34-39. 6. Петюх В.М. Ринок працi та зайнятiсть: Навчальний посібник: .- К.: МАУП, 1997.- 120 с. 7. Правільєв О.В. Проблеми зайнятості населення та основні напрямки їх вирішення // Формування ринкових відносин в Україні (укр.).- 2004.- № 7.- C.56-60. 8. Риндзак О.Т. Мотивація зайнятості населення на регіональному ринку праці: соціологічний контекст // Регіональна економіка (Львів) (укр.).- 2000.- № 4.- C.125-132. 9. Таршина О. Державна політика зайнятості в зарубіжних країнах // Вісник Національної академії державного управління при Президентові України (укр.).- 2005.- № 4.- C.467-472. 10. Шелешкова С., Спасенко Ю. Заробітна плата як мотиваційна складова продуктивної зайнятості // Україна: аспекти праці (укр.).- 2006.- № 2.- C.9-17. 11. Jobs, Jobs, Jobs. Creating more employment in Europe. Report of the Employment Taskforce chaired by Wim Kok. November 2003. – 59 p. 12. The Lisbon European Council – an Agenda of Economic and Social Renewal for Europe. Contribution of the European Commission to the Special European Council in Lisbon, 23-24th March 2000. Brussels, 28 February 2000. – 73 p.