Комплексні галузі права:поняття та місце в системі права

Содержание:Вступ 3 Розділ 1. Галузь права, поняття та види 5 1.1. Поняття галузі права 5 1.2. Провідна галузь права 7 1.3. Матеріальні та процесуальні галузі права 14 Розділ 2. Комплексні галузі права 17 2.1. Поняття комплексної галузі 17 2.2. Види комплексних галузей 19 Розділ 3. Особливості комплексних галузей права 21 3.1. Основні комплексні галузі 21 3.2. Характеристика окремих видів комплексних галузей права 28 Висновки 32 Список використаних джерел 34

Вступление:Однією із категорій, якій приділяється значна увага різними вченими-теоретиками, практиками в галузі теорії держави та права є визначення системи права та системи законодавства, окреслення їх елементів та взаємозв’язку. У юридичній літературі затвердилася думка, що система права - це обумовлена економічним і соціальним ладом структура права, що виражає внутрішню узгодженість і єдність юридичних норм і одночасно їх поділ на відповідні галузі й інститути. При характеристиці системи права необхідно пам'ятати, що вона являє собою явище об'єктивного характеру, що складається не довільно, а в зв'язку із системою існуючих суспільних відносин. Отже, система права являє собою внутрішню структуру права, що відбиває об'єднання і диференціацію юридичних норм. Основна мета цього поняття — пояснити одночасні інтегрування і розподіл нормативного масиву на галузі й інститути, дати системну характеристику позитивного права в цілому. Останнє, будучи нормативним ядром правової системи конкретного суспільства, має такі якості, як цілісність і автономність, стабільність і динамізм, взаємозв'язок і структурованість змісту і форми, має власний зміст і джерела розвитку. Особливо тут потрібно підкреслити те, що структура права (його система) обумовлює його форму (систему законодавства) і нерозривно з нею зв'язана. Саме тому дослідження комплексних галузей права є актуальним напрямком сучасної правової науки. Сукупність зазначених чинників й зумовила вибір теми дослідження. Метою нашої роботи є висвітлення поняття комплексних галузей права . Визначена мета дослідження зумовила постановку і розв’язання таких завдань: 1) узагальнити поняття галузі права; 2) визначити і дати характеристику комплексним галузям права; 3) визначити види комплексних галузей права; 4) проаналізувати тенденції розвитку комплексних галузей права; Структура курсової роботи визначена метою і завданнями дослідження та включає в себе вступ, три розділи, висновки та список використаних джерел. В спеціальній літературі розгляд та дослідження обраної проблематики проводився у працях таких дослідників як Алексеев С.С., Козлов В.А., Копєйчиков В. В., Малько А.В., Рабінович П.М., Скакун О. Ф., Лазарев В.В., Сурилов А.В., Корельський В.М., Перевалов В.Д. та інших. Отже, спираючись на розробки та праці вказаних вчених перейдемо до огляду обраної проблематики.

Выводы:Таким чином, система права — це об'єктивно обумовлена системою суспільних відносин внутрішня структура права, яка складається з взаємозалежних норм, логічно розподілених за галузями, підгалузями та інститутами. Безліч юридичних норм утворюють систему права. Правові норми є первинним елементом системи права, це значить, що саме з їх сполучень складаються як система права в цілому, так і її окремі компоненти. Але не всяка безліч норм являє собою систему, для цього необхідно, щоб вони: взаємодіяли одна з одною; були внутрішньо єдиними, підкорялися єдиним принципам; мали внутрішню узгодженість. Володіючи вищевказаними ознаками, норми можуть формуватися в різні комплекси (інститути, підгалузі, галузі) і усередині самої системи права, це обумовлює виникнення нових зв'язків між різними компонентами системи права. Взаємодія правових норм, а також інститутів, підгалузей і галузей обумовлює наявність у права як системи специфічних рис: 1. Функції системи права не зводяться до функцій її частин. Наприклад, лише право в цілому, може регулювати суспільні відносини, жоден компонент системи права (галузь, інститут, норма), не може це зробити. 2. Система права має самостійність у взаєминах з іншими явищами, причому вона виступає як єдине ціле. 3. Окремо компоненти системи права існувати не можуть, вони "працюють" лише в системі. 4. Система права здатна до модернізації. Критерієм розподілу права на галузі, підгалузі й інститути виступає предмет правового регулювання і метод правового регулювання. Предмет правового регулювання - відособлена частина якісно однорідних суспільних відносин, регульованих нормами права. Метод правового регулювання - сукупність юридичних прийомів, способів впливу права на суспільні відносини. Структурними елементами системи права є норми права, інститути права, підгалузі та галузі права. Норма права —це «цеглинка» системи права, первинний ком¬понент, із якого складаються інститути і галузі права. Не може існувати норма права, яка не входила б до певного інституту і галузі права. Галузь права є найбільшим елементом серед тих, з яких складається система права. Цивільне право, кримінальне право, трудове право, адміністративне право та ін. — це галузі права. Правовий інститут – це сукупність норм, що регулюють визначену ділянку (сторону) однорідних суспільних відносин. Наприклад: інститут купівлі-продажу, дарування, спадкування. Підгалузь - сукупність норм, що регулюють кілька сторін (ділянок) однорідних суспільних відносин. Наприклад: авторське, виборче право. Галузь - сукупність норм, що регулюють однорідні суспільні відносини, властивим їй методом правового регулювання. Наприклад: цивільне, трудове право.

Литература:1. Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії ВРУ 28.06.96. // ВВРУ. – 1996.- №30.- ст.141. 2. Конституция Российской Федерации 1993 г. 3. Алексеев С.С., Архипов С.Ш. Теория государства и права. Учебник для юрид. вузов и факультетов. - М.- 1998. – 345 с. 4. Афанасьев В.С., Общая теория государства и права.- М.- 2001. – 287 с. 5. Бабалова В.К. Теория государства и права. – М. – 2002. 6. ВенгеровА.В. Теория государства и права. Учебник для юрид. вузов.- М.: Новый юрист», 1998. – 458 с. 7. Гойман В.И. Действие права.- М. – 1992. 8. Забарний Г.Г., Калюжний Р.А., Шкорупа В.К. Основи держави і права: навч. посіб. Для ВНЗ. – 3-тє вид., доп. та перероб. – К. – 2002. 9. Кельман М.С., Мурашин О.Г. Загальна теорія права.- К.- Кондор,- 2002 р. – 347 с. 10. Колодій А.М., Копєйчиков В.В., Лисенко С.А.Загальна теорія держави і права.- К.- Юрінком Інтер.- 2000. – 287 с. 11. Комаров С.А., Малько А.Р. Теория государства и права. Издат. Норма.- М., 2003. – 487 с. 12. Копейчиков В.В. Загальна теорія держави і права.- К.- 2000. – 379 с. 13. Котюк В. О. Основи держави і права. - К.- 1999. 14. Кравчук М.В. Теорія держави і права. Опорні конспекти. - К.- Атіка.- 2003. – 347 с. 15. Лазарев В.В. Теория государства и права. – М. – 1992. – 475 с. 16. Марченко П.О. Теория государства и права. Московский госуд. университет.- 1987. – 487 с. 17. Марчук В.М., Ніколоєва Л.В. Основні питання та категорії права: Навч. посіб. для ВНЗ. – К. – 2002. – 478 с. 18. Матузова М.А. Теория государства и права. - М., 1997. – 498 с. 19. Мухаев Р.Т. Теория государства и права. Хрестоматия.- М: ПРИОР.- 2000. – 485 с. 20. Нерсесянц В.С. Общая теория государства и права. – М.-2001. – 506 с. 21. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права і держави. – К.-2000 р. 22. Сырых В. М. Теория государства и права. – М. 2001. – 425 с. 23. Скакун О.Ф. Теорія держави і права. – Х: Консум. – 2001. – 421 с. 24. Сурилов В. Р. Теория государства и права. – К.- 1989. – 389 с. 25. Ткаченко В.Д., Цвіка М.В., Петришин О.В.Загальна теорія держави і права. - Х.: Право, 2002. – 369 с. 26. Халфина Р.О. Право как средство социального управления. М. – 1988. 27. Черданцев А.Ф. Теория государства и права.- М.- 1999. – 488 с. 28. Кондратьєв Р., Гернего О. Принципи права та їх роль у регулюванні суспільних відносин // Право України. – 2000. - №2.