Форми панування фінансової олігархії

Содержание:ВСТУП 3 РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ФІНАНСОВОЇ ОЛІГАРХІЇ ТА ЇЇ ПРОЯВІВ 5 1.1. Шляхи утворення фінансової олігархії 5 1.2. Сутність поняття „фінансова олігархія” 6 1.3. Сучасні трактування фінансової олігархії 7 РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ФОРМ ПАНУВАННЯ ФІНАНСОВОЇ ОЛІГАРХІЇ 9 2.1. Організаційні форми панування фінансової олігархії 9 2.2. Фінансова олігархія в світі 12 2.3. Панування фінансової олігархії в політичному житті 16 РОЗДІЛ 3. ФІНАНСОВА ОЛІГАРХІЯ В УКРАЇНІ 20 3.1. Сучасна фінансова олігархія в Україні 20 3.2. Дослідження відношення українців до олігархії 23 ВИСНОВКИ 29 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 32 ДОДАТКИ 34

Вступление:Актуальність теми курсової роботи. У зв’язку із поширенням явища капіталізації і централізації змінюється роль банків. Ці зміни пов’язані з тим, що банки із посередників перетворюються у всесильних монополістів. Володіючи великими сумами капіталів банки починають брати безпосередню участь у створенні галузевих і міжгалузевих промислово-фінансових комплексів. Мова йде про участь у фінансуванні розвитку промислового виробництва, а оскільки таке фінансування набуває великих масштабів, то відбувається злиття підприємницького капіталу з банківським. Виникає нове явище, яке економістами було названо "фінансова олігархія" (2-га половина 19 століття – 30-ті роки 20 століття). Вона характеризувалася як верхівка монополістів-підприємців в особі великих власників капіталу, найбільш впливових представників торговельно-промислових і фінансових монополій. Ця верхівка і уособлювала панування фінансового капіталу в економічному і політичному житті розвинених країн. Особливість фінансової олігархії полягала в тому, що, як правило, вона формувалася на сімейно-династійній основі. В США, наприклад, олігархія трималася на таких сімействах як Рокфеллери, Мюллери, Дюбони. У Великобританії: Ротшільди, Шредери. В Німеччині панували Сіменси, Тіссони. Зараз і в Україні існують фінансові олігархи, тому актуальність даного дослідження підсилюється. Метою курсової роботи є розгляд та аналіз інформаційних систем управління, виділення їх сутності, функцій та перспектив розвитку. Об’єктом дослідження є фінансова олігархія, предметом дослідження є форми панування фінансової олігархії. Основними завданнями, які випливають з мети роботи, є: - розглянути теоретично-методологічні основи дослідження фінансової олігархії та її проявів; - здійснити аналіз форм панування фінансової олігархії; - дослідити фінансову олігархію в Україні. Теоретичною та методологічною основою даного курсового дослідження стало вивчення й творче переосмислення основних досягнень вітчизняної і зарубіжної науки в галузі політичної економії та сучасних економічних відносин. При написанні роботи були використані праці таких відомих вчених: В.Д. Базилевича, Зубка Н.М., Ковальчуак В.М., Ландберга Ф., Леніна В.І., Маркса К. У ході дослідження використовувалися такі методи, як теоретичний, узагальнення, порівняння, аналізу та синтезу. Структура роботи складається зі вступу, у якому обґрунтовується актуальність теми курсового дослідження, вказуються мета й завдання, конкретизуються методи дослідження, трьох розділів, у яких здійснено вирішення основних завдань курсової роботи. Завершують роботу узагальнюючі висновки за результатами дослідження, список використаних джерел та додатки.

Выводы:Отже, проаналізувавши усе вищевикладене, можна зробити наступні висновки та узагальнення: На ґрунті зрощування банківського й промислового капіталу виникає й розвивається безпосередній особистий зв’язок, «особиста унія» керівників банківських і промислових монополій. Директори банків стають членами керівних органів промислових підприємств і, навпаки, керівники промислових монополій входять до числа членів правлінь банків. Ріст монополій, і фінансового капіталу приводить до того, що в кожній капіталістичній країні ключі господарського життя зосереджуються в руках нечисленної групи банкірів і монополістів-промисловців. Долі країни вершать деякі найбільші фінансові, і промислові монополісти, всесильна фінансова олігархія (грецьке слово «олігархія» означає панування деяких). Фінансова олігархія – верхівка монополістичної буржуазії (найбільші власники капіталу, найбільш впливові представники торгово-промислових і фінансових монополій), що персоніфікує панування фінансового капіталу в економічному й політичному житті капіталістичних держав на стадії імперіалізму. Фінансова олігархія виникає на основі зрощування промислового й банківського капіталу в результаті процесів концентрації й централізації виробництва й капіталу. Фінансова олігархія здійснює реальний контроль над величезними масами суспільного капіталу й багатства, за діяльністю торговельних і промислових корпорацій, кредитно-фінансових установ, міжнародних монополій як на основі власного капіталу, так і за допомогою мобілізації через розгалужену мережу кредитно-фінансових установ коштів і заощаджень різних класів і соціальних верств буржуазного суспільства. Структура фінансової олігархії перетерплює зміни в процесі розвитку державно-монополістичного капіталізму й еволюції форм капіталістичної власності. У період становлення імперіалізму фінансова олігархія складалася переважно на сімейно-династичній основі (фінансові групи Рокфеллерів, Морганів, Дюпонів, Меллонів та ін. у США; Ротшильдів, Лазарів, Берингів у Великобританії; Ротшильдов, Мишленів, Пежо та ін. у Франції). Концентрація виробництва, розбухання фіктивного капіталу й конкурентна боротьба між союзами монополістів обумовили зростаючу роль регіонального принципу формування й зміцнення позицій фінансової олігархії. Конкретною організаційною формою панування фінансової олігархії виступають фінансово-монополістичні групи, що представляють собою об’єднання промислових, банківських і торговельних монополій під контролем найбільших з них. Основними методами її панування служать система участі, особиста унія й довгострокові зв’язки (емісійно-засновницька діяльність, картельні угоди й ін.). В кожній із країн монополістичного капіталізму склався потужний військово-промисловий комплекс, який становить собою союз військово-промислових монополій з урядовим апаратом і генералітетом. Складний механізм сучасного капіталізму дозволяє деяким найбільшим фінансовим групам панувати над величезними масами капіталу. Такими групами є, наприклад, основні фінансові групи Сполучених Штатів Америки, найбільші в усьому капіталістичному світі. Таким чином, сучасна дійсність цілком і повністю підтверджує висновок Леніна про те, що перевага фінансового капіталу над всіма іншими формами капіталу означає пануюче положення фінансової олігархії. Після одержання країною незалежності з розпадом в 1991 році Радянського Союзу в парламенті панують олігархи - надзвичайно багаті промислові магнати, чиї інтереси поширюються на сталь, залізо, вугілля, засоби масової інформації й футбольні клуби. Усього капітал 130 власників найбільших активів в Україні становив понад 100 млрд. доларів. З погляду рядових українців, для влучення в економічну еліту найбільш важливі гроші, зв’язки у владі, а також - але вже в значно меншому ступені - широкі контакти в підприємницьких колах. Деякі розходження виявляються в іншому - якщо для влучення в регіональну еліту в числі факторів другого порядку частіше згадувалася підтримка кримінальних структур (причому настільки ж часто, як і підтримка силових структур), то для влучення в загальноукраїнську економічну еліту набагато більше значимою виявилася підтримка впливових груп на Заході. Крім того, значна частина респондентів думають, що представники нинішньої економічної еліти відбуваються або з колишньої партноменклатури, або із числа людей, що нажили свій первісний капітал нечесним шляхом.

Литература:1. Андрущенко В.П. Идеологическая эффективность культуры. - К., 1988. - 188 с. 2. Беглов И. И., США: собственность и власть, М., 1971. 3. Бистрицький Є. Конфлікт культур і філософія толерантності // Політична думка. - 1997. - №1. - С.130-150. 4. Бистрицький Є. Політична філософія посткомунізму: горизонти методології // Політична думка. - 2004. - №1. - С. 3-12. 5. Бистрицький Є., Білий О. Державотворення в Україні: шляхи легітимації // Політична думка. - 1996. - №1. - С.11-23. 6. Економіка України: проблеми на шляху перетворень / О. Махмудов, В. Найдьонов, А. Сменковський та ін. – Донецьк: Касіопея, 1999. – С. 139. 7. Економічна стратегія України // Перспектив. дослідж. – 1999. – № 3. – С. 35-48. 8. Економічна теорія: Політекономія: Підручник /За ред. В.Д. Базилевича. – К.: Знання-Прес, 2001. – 581 с. 9. Зубко Н.М. Экономическая теория – Мн.: “НТЦ АПИ”, 1998. 10. Ідеологія державотворення в Україні: історія і сучасність // Матер. наук.-практ. конфер. 22-23 листопада 1996 р. - Київ, 1997. - 429 с. 11. Ковальчук В.М. Загальна теорія економіки (Теоретична економіка), 2-е видання. – К.: “Астон”, 1998. 12. Ландберг Ф., Богачи и сверхбогачи, 2 изд., пер. с англ., М., 1975. 13. Ленин В. И., Империализм, как высшая стадия капитализма, гл. 3, Полн. собр. соч., 5 изд., т. 27. 14. Маркс К. и Энгельс Ф., Соч., 2 изд., т. 25, ч. 1. 15. Маркс К., Капитал, т. 3, гл. 23, 25, 27. 16. Меньшиков С. М., Миллионеры и менеджеры, М., 1965. 17. Основи економічної теорії: Навч. посіб. / За ред. Ю.В. Ніколенка. – К.: НМК ВО, 1992. 18. Основи економічної теорії: Підручник /За ред. С.В Мочерного. – Тернопіль: АТ «Тарнекс», 1993. – 688 с. 19. Основи економічної теорії: політекономічний аспект: Підручник / Г.Н. Климко, В.П. Нестеренко, Л.О.Каніщенко та інші / За ред. Г.Н. Климка. – К: Вища школа. Знання, 1997. – 743 с. 20. Перло В., Империя финансовых магнатов, пер. с англ., М., 1958. 21. Политическая экономия / Под ред. В. Радаева. - М., 1992. 22. Политическая экономия современного монополистического капитализма, 2 изд., т. 1, М., 1975. 23. Политическая экономия: Словарь. / Под ред. О.И. Ожерельева. – М.: ИПЛ, 1990. – С. 416. 24. Політична економія: Навч. Посібник / К.Т. Кривенко, В.С. Савчук, О.О. Беляєв та ін.; За ред. К.Т. Кривенка. – К.: КНЕУ, 2001. 25. Сіденко В., Барановський О. Проблеми власності та легалізації капіталів і доходів в Україні //Дзеркало тижня. - 2004. №18. 26. Томенко М. Реальні та удавані конфлікти в українській владі // Політична думка. - 2004. - №1. - С.27-34. 27. Туган-Барановський М.І. Політична економія. Курс популярний. - Київ: Наукова думка, 1994. – 639 с. 28. Человек в мире экономической реформы. "Круглый стол" ученых // Общественные науки и современность. - 2003. - №1. - С.26. 29. Шумпетер И. Теория экономического развития (исследование предпринимательской прибыли, напитала, кредита, процента и цикла конъюнктуры). – М.: Прогресс, 1982. 30. Экономическая энциклопедия / Гл. ред. Л.И. Абалкин. – М.: Экономика, 1999. – 1055 с. 31. http://www.uceps.org/ - офіційний сайт Аналитичного Центру імені Разумкова. 32. newsru.ua/ukraine/29feb2008/focus.html - Найбагатші люди України.