Кваліфікація особи підозрюваного (обвинуваченого) у кримінальному розслідуванні

Содержание:Вступ 3 1. Поняття і класифікація суб’єктів кримінально-процесуального права 6 2. Процесуальне становище підозрюваного в кримінальному процесі та його характеритика 9 3. Процесуальні аспекти затримання підозрюваного 12 4. Характеристика процесуального становища обвинуваченого, як учасника кримінального судочинства 20 4.1. Характеристика прав обвинуваченого 20 4.2. Обов’язки обвинуваченого 29 Висновок 30 Список використаних джерел 32

Вступление:Актуальність теми дослідження. Серед осіб — учасників процесу, які мають свій власний або представлений інтерес у кримінальній справі, підозрюваний (обвинувачений) є центральною процесуальною фігурою. Обвинуваченим фізична особа може стати лише після порушення кримінальної справи і з моменту винесення слідчим (ст.131, 132 КПК) або прокурором ( п.5 ч. і ст.227 КПК) постанови про притягнення до відповідальності цієї особи як обвинуваченого. Винесення такої постанови є юридичним фактом, що засвідчує виникнення кримінально-процесуальних правовідносин з участю нового суб'єкта процесу, його учасника — обвинуваченого. У справах з протокольною формою досудової підготовки матеріалів обвинуваченим особа стає з моменту складання прокурором обвинувального висновку (ст.430), а в справах приватного обвинувачення — з моменту порушення суддею кримінальної справи і призначення її до розгляду (ст.251) Постанова про притягнення особи як обвинуваченого має бути винесена в установленому законом порядку. Для цього необхідні фактичні і юридичні підстави. Постанова виноситься лише тоді, коли слідчим зібрані і перевірені у встановленому кримінально-процесуальним законом порядку та оцінені в сукупності докази, яких буде достатньо для сформування у слідчого на цей час внутрішнього переконання, що злочин вчинено саме цією особою (ст.131, 132). Обвинувачений — родове поняття. Після призначення суддею справи до судового розгляду він стає підсудним, а після проголошення обвинувального вироку — засудженим. Оскільки підсудний і засуджений (до вступу вироку в законну силу) є поняттями родовими, то вони користуються всіма правами обвинуваченого з конкретизацією на відповідну стадію кримінального процесу. З часу винесення постанови про притягнення особи як обвинуваченого вона (особа) наділяється процесуальними права ми, а також на неї покладаються процесуальні обов'язки. Обвинувачений має свій процесуальний статус, для дотримання і реалізації якого законодавцем встановлені процесуальні гарантії. Об'єм процесуальних прав, якими наділений обвинувачений (ст.43 КПК), не є вичерпним. Він фактично ширший і конкретизується відповідно до стадії процесу, а також окремих процесуальних дій. Обвинувачений — це особа, щодо якої в установленому законом порядку винесено постанову про притягнення її як обвинуваченого (ст. 43 КПК України) Притягнення як обвинуваченого відбувається у стадії досудового розслідування, коли зібрані достатні докази, що вказують на вчинення злочину даною особою. Обвинувачений не вважається винним, доки його винність не буде доведена в передбаченому законом порядку та встановлена вироком суду, що набрав законної сили. Відстоюючи свої інтереси, обвинувачений має право знати, в чому його обвинувачують, давати показання за пред'явленим йому обвинуваченням або відмовитися давати показання та відповідати на запитання, мати захисника та побачення з ним до першого допиту, подавати докази; заявляти клопотання; заявляти відводи; подавати скарги на дії та рішення особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора, судді та суду; ознайомлюватися після закінчення досудового слідства або дізнання з усіма матеріалами справи; брати участь у судовому розгляді в суді першої інстанції, а за наявності відповідних підстав — на забезпечення безпеки. Тому, метою даного дослідження є характеристика процесуального становища підозрюваного та обвинуваченого, як учасників кримінального судочинства, аналіз відповідного вітчизняного законодавства. Виходячи з поставленої мети, в даному дослідженні поставлені наступні завдання: 1) дослідити поняття і класифікацію суб’єктів кримінально-процесуального права; 2) розкрити процесуальне становище підозрюваного в кримінальному процесі; 3) розглянути процесуальне становище обвинуваченого, як учасника кримінального судочинства. При написанні даної роботи було використано такі методи дослідження: спеціально-юридичний, порівняльно-правовий, історико-порівняльний. Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають під час провадження кримінального судочинства в Україні. Предметом дослідження є чинне законодавство, монографічні та публіцистичні дослідження з питань процесуального становища підозрюваного та обвинуваченого, як учасників кримінального судочинства.

Выводы:Отже, на останок слід зазначити, що підозрюваний — це особа, яку затримано за підозрою у вчиненні злочину або щодо якої застосовано запобіжний захід до винесення постанови про притягнення її як обвинуваченого Підозрюваний має право: знати, в чому він підозрюється; давати показання або відмовитися давати показання і відповідати на запитання; мати захисника і побачення з ним до першого допиту; надавати докази; заявляти клопотання і відводи; вимагати перевірки судом чи прокурором правомірності затримання; подавати скарги на дії та рішення особи, яка провадить оперативно-розшукові дії та дізнання, слідчого і прокурора, а за наявності відповідних підстав — на забезпечення безпеки. Відповідно ж обвинувачений — це фізична особа, щодо якої в установленому законом порядку винесено постанову про притягнення її як обвинуваченого. Підставою участі обвинуваченого у кримінальному процесі є винесення слідчим або прокурором постанови про притягнення як обвинуваченого. Обставини, що виключають (тимчасово) участь: тяжка хвороба, ухилення від слідства. Вони зумовлюють зупинення досудового слідства (ст. 206 КПК) — тимчасову перерву у провадженні слідчих дій — до видужання обвинуваченого або його розшуку. Обвинувачений зобов'язаний: ? з'являтися за викликом особи, яка проводить дізнання, слід чого, прокурора, суду; ? не перешкоджати встановленню істини у незаконний спосіб; ? виконувати вимоги слідчого щодо участі у провадженні слідчих дій. Обвинувачений має право: ? знати, в чому його обвинувачують; ? давати показання за пред'явленим йому обвинуваченням або відмовитися давати показання та відповідати на запитання; ? мати захисника та побачення з ним до першого допиту; ? подавати докази; ? заявляти клопотання; ? заявляти відводи; ? подавати скарги на дії та рішення особи, яка проводить дізнання, слідчого, прокурора, судді та суду; ? ознайомлюватися після закінчення досудового слідства з усіма матеріалами справи; ? за наявності відповідних підстав — на забезпечення безпеки; ? на повагу до його честі та гідності, захист його життя і здоров'я, на поводження з ним як із порядною особою до набрання обвинувальним вироком законної сили; ? давати показання рідною мовою та ін. Обвинувачений перебуває у такому статусі з моменту винесення постанови про притягнення як обвинуваченого до моменту прийняття суддею рішення про призначення справи до судового розгляду. Юридична відповідальність обвинуваченого: ? кримінально-процесуальна — застосування заходів процесуального примусу: привід, попередження та ін; ? кримінальна — така сама, як і підозрюваного. Процесуальна характеристика підсудного.

Литература:1. Конституція України вiд 28.06.1996 № 254к/96-ВР // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1996, N 30, ст. 141 2. Науково-практичний коментар Кримінально-процесуального кодексу України. — К., 1997. — С. 462 3. Кримінально-процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар / За заг. редакцією Маляренка В.Т., Гончаренка В.Г. - К.: Форум, 2003. 4. Конвенція про захист прав і основних свобод людини від 4 листопада 1950 р. // Офіційний вісник України. - 1998. - № 13. - Ст. 270. 5. Закон України від 19 грудня 1992 р. "Про адвокатуру" // Відомості Верховної Ради України. — 1993. — № 9. — Ст. 62. 6. Закон України від 23 грудня 1993 р. "Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві" // Відомості Верховної Ради України. - 1994. — № 11. — Ст. 51. 7. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 28 червня 1997 р. № 335-р "Про створення у структурі міліції громадської безпеки спеціальних підрозділів для забезпечення безпеки працівників суду, правоохоронних органів, осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві" // Офіційний вісник України — 1997. — № 27. — С. 148. 8. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 18 червня 1999 р. № 10 "Про застосування законодавства, що передбачає державний захист суддів, працівників суду і правоохоронних органів та осіб, які беруть участь у судочинстві" // Постанови Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах (1973—2004): Офіційне видання / За заг. ред. В. Т. Маляренка. — К., 2004. 9. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 р. № 7 "Про посилення судового захисту прав та свобод людини і громадянина" // Постанови Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах (1973—2004): Офіційне видання / За заг. ред. В. Т. Маляренка. — К., 2004. 10. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. № 8 "Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві" // Постанови Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах (1973—2004): Офіційне видання / За заг. ред. В. Т. Маляренка. — К., 2004. 11. Зеленецкий В. С, Куркин Н. В. Обеспечение безопасности субъектов уголовного процесса: Монография. — Харьков, 2000. 12. Коваленко Є. Г. Кримінальний процес України.- К.: Юрінком Інтер, 2003.- С. 454. 13. Лукашевич В. 3. Обеспечение прав обвиняемого на предварительном следствии. — Волгоград, 1976. 14. Лобойко Л.М. Кримінально-процесуальне право: Курс лекцій: Навч. Посібник.- К.: Істина, 2005. – С. 275. 15. Назаров В.В., Омельяненко Г.М. Кримінальний процес України: Підручник.- К.: Юридична думка, 2005.- С. 338. 16. Озерський І. В. Забезпечення правових гарантій підозрюваного та обвинуваченого на досудовому слідстві. — Чернівці, 2001. 17. Тертышник В. Мои процессуальные права — мое богатство // Юридическая практика. — 2004. — № 11. 18. Тертишник В.М. Кримінально-процесуальне право України: Підручник. 4-те вид., доп. і переробл. – К.: Видавництво А.С.К., 2003. – 1120 с. 19. Філін Д. Процесуальне становище особи, щодо якої порушено кримінальну справу // Право України. — 2003. — № 7.