Особливості адаптації до екстремальних умов

Содержание:ВСТУП 3 1. Сутність екстремальних факторів 5 2. Вивчення адаптаційних процесів особистості 7 3. Особливості адаптації особистості до екстремальних факторів макросередовища 9 ВИСНОВКИ 14 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 16

Вступление:Проблема психічної адаптації являє собою важливу область наукових досліджень, розташовану на стику різних галузей знання, що здобувають у сучасних умовах все більшого значення. У цьому зв’язку адаптаційну концепцію можна розглядати як один з перспективних підходів до комплексного вивчення людини. Ефективна психічна адаптація являє собою одну з передумов до успішної професійної діяльності. Адаптація - це динамічний процес, завдяки якому живі організми, незважаючи на мінливість умов, підтримують стабільність, необхідну для існування, розвитку й продовження роду. Механізм адаптації, вироблений у результаті тривалої еволюції, забезпечує можливість існування організму в мінливих умовах середовища. Процеси адаптації містять у собі не тільки оптимізацію функціонування організму, але й підтримку збалансованості в системі “організм-середовище”. Процес адаптації реалізується щораз, коли в системі “організм-середовище” виникають значимі зміни, і забезпечує формування нового гомеостатичного стану, що дозволяє досягати максимальної ефективності фізіологічних функцій і поведінкових реакцій. Оскільки організм і середовище перебувають не в статичній, а в динамічній рівновазі, їхні співвідношення міняються постійно, а отже, також постійно повинен здійснюється процес адаптації. Це відноситься рівною мірою й до тварин, і до людини. Однак, істотною відмінністю людини є те, що вирішальну роль у процесі підтримки адекватних відносин у системі “індивідуум-середовище”, у ході якого можуть змінюватися всі параметри системи, грає психічна адаптація. Психічну адаптацію можна визначити як процес установлення оптимальної відповідності особистості й навколишнього середовища в ході здійснення властивої людині діяльності. Цей процес дозволяє індивідууму задовольняти актуальні потреби й реалізовувати пов’язані з ними значимі цілі, забезпечуючи в той же час відповідність максимальної діяльності людини, її поведінки, вимогам середовища.

Выводы:Таким чином, можна зробити наступні висновки та узагальнення із проведеної роботи: Проблема психічної адаптації являє собою важливу область наукових досліджень, розташовану на стику різних галузей знання, що здобувають у сучасних умовах все більшого значення. У цьому зв’язку адаптаційну концепцію можна розглядати як один з перспективних підходів до комплексного вивчення людини. Адаптація - це динамічний процес, завдяки якому живі організми, незважаючи на мінливість умов, підтримують стабільність, необхідну для існування, розвитку й продовження роду. Механізм адаптації, вироблений у результаті тривалої еволюції, забезпечує можливість існування організму в мінливих умовах середовища. Екстремальні події, умови діяльності, психофізіологічні стани, екстремістські ідеології й політичні практики та інші екстремальні явища (ЕЯ) донедавна не виділялися як окремий об’єкт дослідження й навіть не позначалися таким ім’ям. Слово “екстремальне” як термін використовується лише останні 30 - 40 років. Раптова пильна увага до цієї теми свідчить про певні зміни в культурі домінуючих на Землі суспільств. Вивчення адаптаційних процесів тісно пов’язане з уявленням про емоційну напругу й стрес. Слово "стрес" прийшло з англійської мови й у перекладі означає "натиск, тиск, напруга". Відзначимо наступні виробничі екстремальні ситуації, які можуть викликати стрес: = Занепокоєння із приводу потенційно неприємних наступаючих подій: 1. запізнення на роботу і, як наслідок, невдоволення керівництва й зниження рейтингу серед співробітників; 2. неякісне виконання завдань із тими ж наслідками; 3. страх штрафу, позбавлення преміальних або догани; 4. перехід на нижчеоплачувану роботу; 5. звільнення й пов’язані із цим проблеми пошуку нової роботи. = Раптові перевірки своїх керівників і/або державних контролюючих органів. = Участь у нецікавій, монотонній, нудній, дратівливій або іншим способом неприємній і невдячній роботі. = Нав’язування керівництвом методів і стилю роботи, іміджу (зовнішній вигляд, уніформа й т.п.). = Складні міжособистісні відносини з керівництвом і іншими співробітниками. = Відчуття постійної недостачі часу: занадто багато треба зробити за даний проміжок часу. = Спілкування й обслуговування клієнтів з неадекватною поведінкою. = Ризик при ухваленні рішення. З 1966 р. у радянських антарктичних експедиціях були початі комплексні медико-фізіологічні дослідження впливу комплексу полярних факторів ризику. У ході численних експедицій була вивчена динаміка адаптаційного процесу в полярників з урахуванням індивідуальних розходжень у працездатності, психологічній стабільності й сумісності за критеріями адаптивності нервових і вегетативних процесів, що мало й має важливе теоретичне й практичне значення для клінічної медицини, фізіології праці й спорту, профвідбору й прогнозу стану.

Литература:1. Антипов В.В. Психологическая адаптация к экстремальным условиям. – М.: Академия, 2005. 2. Бирюков Д.А. Индивидуально-типологические особенности индивида и адаптация (слабые факторы внешней среды). – СПБ.: Питер, 2006. 3. Картрайт С., Купер К.Л.Стресс на рабочем месте. Перевод с английского. – М.: Академия, 2005. 4. Кизима В. Тоталлогические аллюзии. В сб. Totallogy. Постнекласичн i дослi дження. Киев, 1995. 5. Черноченко А.А. Адаптация к экстремальным производственным ситуациям // Психология и педагогика. – 2005. – №4.