Кодифікація ХХ ст. Радянського Союзу

Содержание:ВСТУП 3 1. ПРИЧИНИ КОДИФІКАЦІЇ ТА МЕХАНІЗМ ЇХ ЗДІЙСНЕННЯ 5 2. ОСНОВИ ЗАКОНОДАВСТВА СОЮЗУ РСР ТА ЇХ ЗНАЧЕННЯ ДЛЯ ПРОВЕДЕННЯ КОДИФІКАЦІЇ 7 3. КОНСТИТУЦІЯ СОЮЗУ РСР 1977Р. ТА КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНСЬКОЇ РСР 1978Р., ЇХ ЮРИДИЧНА ОСОБЛИВІСТЬ В РЕГУЛЮВАННІ КОДИФІКАЦІЇ ЗАКОНОДАВСТВА 11 4. ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ЦИВІЛЬНОГО ТА ЦИВІЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНОГО КОДЕКСІВ УРСР 16 5. ЗНАЧЕННЯ ТА НАСЛІДКИ КОДИФІКАЦІЇ ХХ СТ. РАДЯНСЬКОГО СОЮЗУ 24 ВИСНОВКИ 30 ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 32

Вступление:Що таке кодифікація і навіщо вона потрібна? Кодифікація прийшла до нас із романо-германського права. Вона потрібна для систематизації дуже великих обсягів норм правового регулювання. Актуальність теми. Нова економічна політика потребувала нормативного наповнення. Ще в 1919 році П. Стучка запропонував розпочати кодифікацію нового права. Головне місце в ній повинна була зайняти Конституція, за якою йшло "соціальне право", яке включало в себе сімейне право і право соціального забезпечення. Далі розташовувались "майнові права", під якими Стучка розумів норми, що скасовували або обмежували ці права (про націоналізацію). Завершували план кодифікації "правила про працю", "залишки договірного права" і міжнародне право. Кодифікація права в Україні здійснювалась двома шляхами: а) рецепцією законодавства РСФРР; б) розробкою власних законодавчих актів. Перший шлях був переважаючим, законодавство УСРР в більшості випадків було точною копією законодавства РСФРР. Радянська історико-правова наука пояснювала це однотипністю соціалістичних держав, відсутністю юридичних кадрів в Україні, єдністю загальних цілей двох братніх народів тощо. Але головна причина такої "рецепції" корінилася в прагненні більшовицької партії до уніфікації як державної, так і правової системи, що значно полегшувало б зусилля центральної влади по впровадженню в життя ідей соціалістичного будівництва. Намагання відновити «соціалістичну законність» мало своїм наслідком нову кодифікацію радянського законодавства. Мета написання курсової роботи-дослідження кодифікації ХХ ст. Радянського Союзу. У наш час – час великих перетворень - необхідним є обертатися назад. Так, звісно, Україна повинна входити до Європейської спільноти та світового співтовариства, переймаючи загальнолюдські стандарти. Однак повернення до історії вітчизняного права позволяє, по-перше, оцінити наробки вітчизняних юристів а, по-друге, уникнути помилок на шляху до побудови демократичного суспільства. Історія масштабної другої кодифікації радянського права 60-70 років в цьому плані дає багато матеріалу для роздумів. Для чого вона знадобилася? Чому в деякому плані була успішною, а в деяких відношеннях провалилася? В цій курсовій роботі автор намагається дати відповідь на ці запитання. Роботу може бути використано в навчальних цілях.

Выводы:Кодифікаційна діяльність – традиційний і об'єктивно необхідний напрямок державної діяльності країни, яка має відносно розвинуту систему законодавства – структуровану форму права. За радянських часів кодифікаційна діяльність певною мірою знаходилась у центрі наукових досліджень, серед яких є чимало теоретично обґрунтованих і практично цінних висновків вчених-юристів щодо кодифікаційної діяльності. Кодифікація пов’язана з удосконаленням законодавства. Удосконалення законодавства являє собою, перш за все, діяльність компетентних органів держави, яка зумовлюється потребами суспільного розвитку та юридичної практики. Оскільки створити раз і назавжди дане досконале законодавство реально неможливо, його необхідно розглядати як постійний процес по підтримці якісного стану законодавства, котрий охоплює як діяльність по створенню нових якісних нормативно-правових актів, внесенню якісних змін та доповнень у чинні, так і діяльність по “усуненню” або “пом’якшенню” неякісних властивостей чинного законодавства. Удосконалення законодавства – не самоціль. Його “досконалість” потрібна для досягнення цілком практичної мети: бути ефективним регулятором суспільних відносин, а наприкінці – основою нормального функціонування правової системи в цілому. З переходом у 1921 p. до нової економічної політики, що допускала вільну торгівлю і товарно-грошові відносини, постало завдання кодифікації радянського законодавства. Раднарком УРСР постановою 10 травня 1921 p. доручив Наркомюстові вжити заходів, спрямованих на систематизацію всіх діючих правових норм. Упродовж кількох найближчих років було створено кодекси та інші рівнозначні їм законодавчі акти з основних галузей права: Цивільний кодекс, Кодекс законів про працю, Кодекс законів пронародну освіту, Кримінальний кодекс, Кримінально-процесуальний кодекс (1922 p.), Закон про ліси (1923 p.), Цивільний процесуальний кодекс, Тимчасові будівельні правила (1924 p.),Ветеринарний кодекс, Виправно-трудовий кодекс (1925 p.). Окрім цього, 1924 p. розроблявся Кооперативний кодекс, а 1924—1925 pp. — новий Кодекс законів про сім'ю, опіку, шлюб та про акти громадянського стану (проект першого Сімейного кодексу був розроблений 1919 p., але тоді через політичну ситуацію він не був прийнятий), затверджений 1926 p. У 1927 p. був затверджений Адміністративний кодекс. Такої широкої кодифікації, та ще й проведеної в такі короткі терміни, людство не знало. Були прийняті важливі законодавчі акти, які регулювали майнові, договірні, трудові, земельні відносини тощо. Друга кодифікація цивільного та цивільно-процесуального законо-давства Української РСР була проведена в умовах загальної всесоюзної кодифікації законодавства. Визвано це було об'єктивними причинами, пов'язаними із економічними проблемами Радянського Союзу. Було прийнято значний масив законодавства - починаючи від Конституції Української РСР. Зокрема було прийнято Цивільний та Цивільний процесуальний кодекси, котрі діяли найдовше серед кодексів радянської доби. Нагадаємо, що Цивільний процесуальний кодекс діяв аж до початку 2005 року. Однак покладених на неї завдань друга кодифікація не виконала. Проблеми не тільки не були ліквідовані, а поглибилися. Зокрема це було одною з причин розпаду Радянського Союзу.

Литература:1. Боярська З.І. Історія держави і права України: Навч.-метод. посібник для самостійного вивчення дисципліни / Київський національний економічний ун-т. - К. : КНЕУ, 2001. - 278с. 2. Гусєва С. О. Історія держави і права України: Навч. посіб. для студ., які навч. за напрямком "Право". - О.: ЛАТСТАР, 2000. - 224с. 3. Заруба В.М. Історія держави і права України: Навчальний посібник для підготовки до іспиту. - Дніпропетровськ: Юрид. акад. Мін-ва внутр. справ, 2003. - 160с. 4. Іванов В.М. Історія держави і права України. Навчальний посібник. - К.: Атіка, 2003. - 416с. 5. Іванов В.М. Історія держави і права України. Навч. посіб. - К.: МАУП, 2002. -Ч.І.- 264с. 6. Історія держави і права України: Підручник / А.С.Чайковський (кер. авт. кол.), В.І.Батрименко, Л.О.Зайцев, О.Л.Копиленко та ін.; За ред. А.С.Чайковського. - К.: Юрінком Інтер, 2003. - 512с. 7. Рогожин А. Й., Святоцький О. Д., Копиленко О. Л., Тищик Б. Й., Гончаренко В. Д. Історія держави і права України: Підруч. для студ. юрид. спец, вищих навч. закл.:У 2 т./ Академія правових наук України; Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого / В.Я. Тацій (ред.) - К.: Видавничий Дім "Ін Юре", 2003.-Т. 2-578с. 8. Капелюшний В.П., Кудін С.В. Історія держави і права України: Навч. посіб. в схемах, табл. і визначеннях основних термінів для студ. юрид. вузів та ф-тів. - К. : Олан, 2001. - 224с. 9. Кузьминець О.А., Калиновський В.С., Дігтяр П.А. Історія держави і права України: Навч.посіб. / Я.Ю. Кондратьєв (заг.ред.). - К.: Україна, 2000. - 428с. 10. Кульчицький В.С., Тищик Б.Й. Історія держави і права України: Навч. посіб. - К.: Атіка, 2001. - 318с. 11. Кульчицький В.С., Настюк М.І., Тищик Б.Й. Історія держави і права України: Навч. посібник для студ. юрид. спец, вузів. - Львів: Світ, 1996. - 296с. 12. Музиченко П.П. Історія держави і права України: Навч. посіб. - 2.вид., випр. і доп. - К.: Знання, 2000. - 662с. 13. Терлюк І. Я. Історія українського права від найдавніших часів до XVIII століття: Навч. посібник з історії держави і права України / Львівський ін-т внутрішніх справ при НАВС України; НДІ масової комунікації. - Л., 2003. - 154с. 14. Хрестоматія з історії держави і права України: Навч. посіб. / Упоряд.: А.С. Чайковський (кер.), О.Л. Копиленко, В.М.Кривоніс, В.В. Свистунов, Г.І.Трофанчук. - К.: Юрінком Інтер, 2003.-656с. 15. Четвертая сессия Всероссийского Центрального исполнительного Комитета девятого созыва. Бюллетень № 8 1922