Предмет і метод політичної економії

Содержание:ВСТУП 3 РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ВИНИКНЕННЯ ПОЛІТЕКОНОМІЇ ЯК НАУКИ 5 1.1. Зародження економічної теорії та основні етапи її розвитку 5 1.2. Предмет та метод політичної економії 9 РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ЕКОНОМІЧНИХ ЗАКОНІВ ТА ВИРОБНИЧИХ ВІДНОСИН 16 2.1. Виробничі відносини та їх типи 16 2.2. Поняття, зміст економічних законів 19 РОЗДІЛ 3. ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК ПОЛІТЕКОНОМІЇ ТА ІНШИХ НАУК 22 3.1. Сутність та основні дисципліни економіки, місце політекономії в системі наук 22 3.2. Економічна теорія як підґрунтя економічної політики 25 ВИСНОВКИ 33 СЛОВНИК ЕКОНОМІЧНИХ ТЕРМІНІВ 36 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 37

Вступление:Актуальність дослідження. Кожна наука має свій предмет вивчення. Що ж вивчає політекономія? Довгий час політ¬економія розглядалася переважно як наука про державне господарство. І лише при А.Сміті характер її змінився. Вона стала перетворюватися в науку про закони розвитку господарства взагалі та про економічні відносини класів зокрема. В сучасних умовах загальним об'єктом вивчення виступає суспільне виробництво як цілісний організаційно-соціально-економічний комплекс (економі¬ка). Але політекономія вивчає не все виробництво. Технічні його аспекти вивчають інші технічні науки. Предметом же політеконо¬мії є лише соціально-економічна суть виробництва, тобто ті вироб¬ничі (економічні) відносини, які виникають між людьми в процесі функціонування суспільного виробництва. Саме цим політекономія відрізняється від "економіксу" - най¬більш поширеного курсу з економічної теорії на Заході, предмет якого відомий американський економіст П. Самуельсон, автор популярного підручника “Економіка”, визначає так: Це наука, що вивчає, як люди і суспільство здійснюють кінцевий вибір рідкісних ресурсів, щоб виробляти різні товари і розподіляти їх до спожи¬вання. В даній курсовій роботі ми ставимо за мету краще зрозуміти поняття предмету політекономії та оволодіти основними методами даної науки. Це дасть змогу краще освоїти економічні знання та набути певних практичних навичок аналізу та синтезу в подальшій роботі. Об’єктом дослідження виступає політекономія в системі економічних наук, предметом досолідження є організаційно-економічні механізми функціонування політекономії. Досягнення встановленої мети вимагає виконання наступних завдань дослідження: - Визначити предмет та метод політичної економії; - Розглянути виробничі відносини та їх типи, економічні закони і категорії; - Висвітлити сутність та основні дисципліни економіки, місце політекономії в системі наук; - Ідентифікувати економічну теорію як підґрунтя економічної політики. Теоретичну базу дослідження становлять праці вітчизняних та зарубіжних фахівців з економічної теорії, економіки, політекономії, зокрема, найбільш повно ці проблеми висвітлені у роботах Барра Р., Бєляєва О.О., Бебело А.С., Диби М.І., Кириленка В.І., Комякова О.М., Бутука А.І., Гальчинського А.С, Єщенка П.С., Палкіна Ю.І., Дзюбика С., Ривака О., Задої А.А., Петруні Ю.Е., Зазимка А.З., Климка Г.Н, Нестеренка В.П., Каніщенка Л.О. та ряду ін. У дослідженні використано ряд загальнонаукових та спеціальних методів дослідження процесів і явищ у їх взаємозв’язку і розвитку. Серед загальнонаукових методів пізнання необхідно виділити абстрактно-теоретичний, історичний, діалектичний, індукції та дедукції, аналізу й синтезу, порівняння та узагальнення. Інформаційну базу дослідження склали теоретична інформація, статистичні дані, опубліковані у наукових роботах вітчизняних та зарубіжних вчених. Структура роботи складається зі вступу, в якому обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено його мету та завдання; двох розділів, перший з яких присвячений дослідженню теоретико-методологічних засад політекономії як науки, у другому розділі курсової роботи проаналізований взаємозв’язок політекономії та інших наук. Завершують роботу узагальнюючі висновки за результатами дослідження та список використаних джерел.

Выводы:Таким чином, політекономія як наука теоретична - це система наукових знань, яка дає цілісне уявлення про закони та сут¬тєві зв'язки в реальній економічній діяльності. Тому зрозуміло, чому потрібно досліджувати і покращувати методи дослідження політекономії. Могутнім поштовхом до формування економічної науки стало становлення в усіх структурах суспільного життя капіталістичних відносин, коли бурхливими темпами почали розвиватися продуктивні сили, стали формуватися ринок, обмін, торгівля. З’явилася потреба в дослідженні всіх цих явищ, вивченні закономірностей функціонування економії в цілому. Врешті-решт постало питання і про джерела багатства націй і народів, груп людей, окремих осіб, засоби їх виміру. Визначне місце в історії політичної економії зайняло вчення меркантилістів. Вищим досягненням буржуазної політичної економії є праці представників англійської класичної школи Адама Сміта (1723–1790 рр.) і Давида Рікардо (1772–1823 рр.). За своїм станом сучасна економічна теорія світу надзвичайно різноманітна. Провідними напрямами є неокласицизм і неокейнсіанство. Неокласицизм розвиває основні ідеї класичної буржуазної політекономії (А. Маршал – Англія, Дж. Кларк – США), неокейнсіанство (засновник Дж. Кейнс – Англія) розробляє концепції державно-монополістичного регулювання економіки. Предмет економічної теорії тісно пов’язаний з поняттям “економіка”. Економіка від грецького ойкономія ( “ойкос” – дім або господарство, а “номос” – закон або вчення), тому економічна наука в початковому розумінні – це наука про домашнє господарство або про управління домашнім господарством. В такому розумінні предмет даної науки вперше визначав грецький філософ Ксенофонт. Розмежування між економічною теорією та політекономією почалося з праць англійського економіста У.Джевонса, в яких він стверджує, що сферою вивчення економіки є чиста теорія, мета якої – обгрунтування універсальних закономірностей, а політекономія досліджує причинно-наслідкові зв’язки в економічних явищах та процесах. З точки зору методології в “економікс” переважає кількісний підхід, а в політекономії – якісний в поєднанні з кількісним. Політекономія економічні закони називає об’єктивними, тобто незалежними від волі і свідомості людей, а “економікс” називає їх законами ймовірності. “Економікс” велику увагу приділяє з’ясуванню відносин між людьми і речами, а політекономія – відносин між людьми з приводу речей через виробництво та привласнення. Політекономія виконує такі основні функції: 1. Практичну. 2. Теоретико-пізнавальну. 3. Виховну. 4. Методологічну. Своїм предметом політекономія відрізняється й від прикладних економічних наук. Останні вивчають умови, які формують кінце¬вий вибір оптимального варіанту використання ресурсів для найбільш вигідного виробництва товарів (послуг) у конкретних галузях (сферах). Те ж саме можна сказати і про відмінність від мікро - і макроекономіки. Мікроекономіка вивчає ці процеси на рівні підприємс¬тва (фірми). Макроекономіка - на рівні суспільства (держави). Політична ж економія розглядає виробничі відносини як на мікро-, так і на макрорівнях. Досліджуючи свій предмет, кожна наука ви¬користовує певні методи. Отже, метод політичної економії, за допомогою якого вивча¬ються виробничі відносини, спирається на діалектичний світогляд. Використовуючи математичні засоби аналізу й синтезу економіч¬них процесів і явищ, він досліджує їх в історичному розвитку, а також у діалектичній єдності кількісних і якісних змін. Лише на такій основі політекономія може поставити на служіння людській практиці свої висновки. Політекономія здійснює екскурси в інші науки, вона зачіпає політичні, ідеологічні відносини, особливо економічну й соціальну політику, психологію, юриспрунденцію в області господарського й цивільного права. Також стикається з науками, вивчаючу техніку й технологію виробництва.

Литература:1. Барр Р. Политическая зкономия. В 2-х томах: Пер. с фр. – М.: Высшая школа, 1995. 2. Бєляєв О. О., Бебело А. С. Політична економія: Навч. посіб. – К.: КНЕУ, 2001. 3. Бєляєв О. О., Диба М. І., Кириленко В. І., Комяков О. М. Система економічних законів і категорій: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2005. 4. Бутук А.И. Экономическая теория: Учеб. пособие. – К.: Викар, 2000. 5. Гальчинський А.С, Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічної теорії. – К: Вища школа, 1995. 6. Дзюбик С., Ривак О. Основи економічної теорії. – К.: Основи, 1994. 7. Економіка: Навч. посібник для загальноосвіт. навч. закладів / За ред. канд. екон. наук, доц. С. В. Степаненка. – К.: КНЕУ, 2000. 8. Економічна політика: Навч. посібник. / О. О. Бєляєв (кер. кол. авт.), А. С. Бебело, М. І. Диба та ін. – К.: КНЕУ, 2004. 9. Економічна політика: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисцип. / О. О. Бєляєв, М. І. Диба, А. С. Бебело, А. З. Зазимко та ін. – К.: КНЕУ. – 2005. 10. Економічна теорія: політекономія. Підручник / За ред. В.Д. Базилевича. – К.: Знання-Прес, 2001. 11. Задоя А.А., Петруня Ю.Е. Основы экономической теории: Учеб. пособие. – М: Рыбари, 2000. 12. Зазимко А. З. Політична економія: структурно-логічний навч. посіб. – К.: КНЕУ, 2005. 13. Экономическая теория. Учебник. Под ред. Базылева Н.И., Гурко С.П. – М..: ИП «Экоперспектива», 1997. 14. Климко Г.Н, Нестеренко В.П., Каніщенко Л.О. Основи економічної теорії. – К.: Либідь, 2004. 15. Кукурудза І.І. Політична економія: Матеріали до лекцій та семінарів. – Ч.: Сфера, 1999. 16. Матусевич М.К. Основи політичної економії: Навч. посіб. – К.: Либідь, 1999. 17. Основи економічної теорії. За ред. Мочерного С.В. – К.: Академія, 1999. 18. Основи економічної теорії. Мікроекономіка. Макроекономіка: Навч. посібник. – О.: Олді-Плюс, 1999. 19. Основи економічної теорії: політекономічний аспект. Підручник за ред. Климка Г.Н., Нестеренка В.П. – К.: Знання, 1999. 20. Політична економія: Навч. посібник / К. Т. Кривенко, В. С. Савчук, О. О. Бєляєв та ін.; За ред. д-ра екон. наук, проф. К. Т. Кривенка. – К.: КНЕУ, 2001. 21. Політична економія: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисципліни / За ред. докт. екон. наук, проф. К. Т. Кривенка. – К.: КНЕУ, 2003. 22. Савченко А.Г., Пухтаєвич Г.О., Тітьонко О.М. Макроекономіка. Підручник. – К.: Либідь, 1999. 23. Экономическая теория. Учебник для вузов. Под ред. Камаева В.Д. – М.: Владос, 1998.