Операції банків з векселями

Содержание:ВСТУП 3 РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВЕКСЕЛЬНОГО ОБІГУ ТА ОПЕРАЦІЙ БАНКІВ З ВЕКСЕЛЯМИ 6 1.1. Сутність, види і роль векселів і вексельного обігу 6 1.2. Історичний розвиток векселів 17 1.3. Механізм використання векселів як платіжних засобів і як цінних паперів 24 РОЗДІЛ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА ОКРЕМИХ ОПЕРАЦІЙ БАНКІВ З ВЕКСЕЛЯМИ 35 2.1. Сучасний стан операцій банків з векселями 35 2.2. Кредитні операції з векселями 39 2.2. Гарантійні операції з векселями 52 2.3. Інвестиційні та інші операції з векселями 60 РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМИ ВЕКСЕЛЬНОГО ОБІГУ ТА ОПЕРАЦІЙ БАНКІВ З ВЕКСЕЛЯМИ В УКРАЇНІ 76 3.1. Аналіз нормативно-правового забезпечення вексельного обігу 76 3.2. Проблеми організації вексельного обігу в Україні 81 3.3. Шляхи розвитку вексельного обігу та операцій банків з векселями 86 ВИСНОВОК 91 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 95

Вступление:Актуальність теми. Становлення вексельного обігу в Україні не випадково співпадає з розвитком ринкових економічних відносин. Саме механізми ринкової економіки формували і удосконалювали універсальний фінансовий інструмент, яким є сучасний вексель. Розвиток вексельного обігу в Україні, призвівши до позитивних економічних зрушень, виявив ряд негативних явищ, які перешкоджають ефективному використанню векселів і створюють умови для зловживання у сфері вексельного обігу. Однією з причин такого стану є недосконалість обліку, аналізу і контролю вексельних операцій комерційних банків. Основні аспекти розвитку вексельного обігу широко і ґрунтовно висвітлюються в економічній літературі. Починаючи з 1992 року досить чітко визначились наступні напрями досліджень вексельного обігу в Україні: економіко-правові проблеми розвитку вексельного обігу в умовах перебудови економіки; реформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів і створення на цьому грунті концептуальних засад для системного вирішення питань обліку, аналізу і контролю; окремі аспекти обліку, аналізу і контролю вексельного обігу в умовах здійснення конкретних фінансово-господарських операцій. Найбільш грунтовно проблеми відновлення вексельного обігу в Україні досліджено у працях А.В. Демківського, Ю.М. Лисенкова, Ю.М. Мороза, Б.С. Юровського та інших фахівців у галузі вексельної справи. Названі вчені пропонують механізми удосконалення вексельного законодавства з метою максимального розкриття стабілізаційних властивостей векселя, завдяки яким він став першокласним фінансовим інструментом ринкової економіки. Значна частина питань, від успішного розв’язання яких залежить становлення вексельного обігу, стосується обліку, аналізу і контролю вексельних операцій. У фундаментальних працях українських вчених (М.Т.Білухи, А.М.Герасимовича, В.П.Завгороднього, В.В.Сопко, В.О.Шевчука та інших) проблеми обліку, аналізу та контролю вексельних операцій досліджуються як складова близьких їм за змістом розрахункових операцій суб’єктів господарської діяльності. Отже, властивості векселя як фінансового інструмента ринкової економіки лишаються за межами грунтовних теоретичних досліджень. Відокремлення у наукових дослідженнях вітчизняних вчених правових аспектів розвитку вексельного обігу від пов’язаних з ними питань обліку, аналізу та контролю вексельних операцій негативно впливає на рівень управління вексельним обігом та гальмує процес його становлення. Що стосується фахівців, які досліджують питання практичного застосування векселів у господарському обороті (Н.Погорєлова, О.Поєдинок, О.Худяков, О.Чимшит та інші), то їх зусилля спрямовано, перш за все, на вирішення окремих задач, які виникають на різних етапах розвитку вексельного обігу: докладно розглядаються так звані схеми вексельних операцій, їх правове забезпечення, бухгалтерські записи згідно з новим Планом рахунків, особливості оподаткування тощо. Відсутність системного підходу до вирішення питань організаційного та методичного забезпечення обліку, аналізу і контролю вексельних операцій у правовому середовищі України знижує теоретичну цінність даних публікацій. Особливості обліку, аналізу та контролю векселів як фінансових інструментів знайшли відображення у працях закордонних вчених (Р.Адамса, Л.А.Бернстайна, Г.А.Велша, Д.Г.Шорта, Б.Нідлза, Х. Андерсона, Д. Колдуелла, Е.С.Хендріксена, М.Ф.Ван Бреда та багатьох інших), які досліджують дану проблему, грунтуючись на засадах розвиненої ринкової економіки. Орієнтованість закордонних теоретичних досліджень обліку, аналізу і контролю вексельного обігу на розвинений ринок і сучасні інформаційні технології вимагає від вітчизняних фахівців вирішення питань їх адаптації в економіко-правовому середовищі України. Виходячи із сказаного, побудову системи обліку, аналізу та контролю вексельних операцій в інформаційному просторі управління вексельним обігом комерційними банками можна вважати однією з актуальних задач реформування діяльності банків у сучасних умовах. Мета і завдання дослідження. Метою магістерської роботи є обґрунтування теоретичних та науково-методологічних положень стосовно удосконалення здійснення операцій комерційних банків з векселями, а також розробка на цій основі практичних рекомендацій. Поставлена мета визначає зміст дослідження, що ґрунтується на послідовному вирішенні задач методологічного, теоретичного та практичного характеру, до яких належать: - виявлення тенденцій, закономірностей і напрямів розвитку методології вексельного обігу із історичної та практичної точок зору; – визначення основних питань характеристики векселю, як боргового платіжного інструменту; – аналізу основних видів операцій комерційних банків України з векселями та визначення їх обсягів; – конкретизації нормативно-правового забезпечення вексельного обігу в Україні та його недоліків; – визначення основних проблем організації вексельного обігу ; – обґрунтуванні основних шляхів та напрямів розвитку вексельного обігу та операцій банків з векселями в Україні. Об’єктом дослідження є вексельні операції комерційних банків України. Предмет дослідження – зміст та методика здійснення вексельних операцій комерційними банками України. Методи дослідження. Дослідження ґрунтується на застосуванні загальнонаукових і спеціальних методів. Особливого значення у вирішенні поставлених питань набули такі загальнонаукові методи, як аналіз, синтез, абстрагування, конкретизація, моделювання. Спеціальні методи (групування, порівняння, балансовий метод, тощо) застосовувались переважно в аналізі вексельного обігу, дослідженні стану обліку, аналізу та контролю вексельних операцій, обґрунтуванні прогнозу вексельного обігу.

Выводы:У дипломній роботі здійснено теоретичне узагальнення та вирішення проблеми організації вексельного обігу та операцій банків з векселями в Україні. Проведене автором дослідження дозволяє зробити такі висновки: 1. Вексель — можливо, найстаріший цінний папір, народжений необхідністю переказу грошей і оформлення розстрочки платежу при здійсненні торговельних угод. Вексельні операції спочатку були пов'язані з переказом грошей із однієї місцевості в іншу, але скоро з розвитком і ускладненням ринкових відносин векселі стали знаряддям комерційного кредиту: купці, продаючи один одному товари в кредит, розплачувались векселями. 2. Вексельний обіг розвивався протягом багатьох століть і відрізнявся великими розбіжностями часом навіть у країнах, зв'язаних між собою багатовіковими економічними і культурними традиціями. З метою уніфікації вексельного законодавства й усунення колізій вексельних законів було проведено декілька міжнародних конференцій, остання з яких відбулася в 1930 році у Женеві. 3. Вексель є важливим фінансовим інструментом, який свого часу обумовив перехід до безготівкової форми розрахунків. На сьогодні практика країн з розвинутою ринковою економікою підтверджує доцільність використання фінансових інструментів, що вільно обертаються на фондових ринках, у тому числі й векселів, які не тільки забезпечують проведення відповідних розрахунків, а й водночас виступають як товар на фондових біржах. Сучасне законодавство країн з розвинутою ринковою економікою регулює вексельний обіг не за допомогою загальних норм цивільного права, а виключно через застосування інститутів вексельного права. 4. Вексельне право у широкому розумінні є сукупністю норм, що регулюють усі відносини з приводу векселя та входять до правового інституту цінних паперів. Вексельне право є комплексним утворенням у законодавстві. Цим обумовлюється сфера його регулювання, до якої належать відносини у сферах фінансового, цивільного, адміністративного (митного) права, господарського процесу, нотаріату та ін. Вексельне право являє собою зв’язуючу ланку між різними галузями законодавства з поєднаним регулюванням вексельних відносин. 5. Важливим кроком у становленні вексельного законодавства в Україні було прийняття спільної постанови Кабінету Міністрів України та Національного банку України від 10.09.1992 №528 «Про затвердження Правил виготовлення і використання вексельних бланків». Встановлені правила виготовлення і використання вексельних бланків, чітко регламентований їхній вигляд, а також обов’язкові умови, що можуть бути підставою для видачі векселя. Зокрема, було визначено, що використовувати векселі, а також виступати векселедавцями, акцептантами, індосантами і авалістами можуть тільки юридичні особи-суб’єкти підприємницької діяльності, що визнаються такими відповідно до чинного законодавства України. Крім того, зазначено, що векселі можуть видаватися лише для оплати за поставлену продукцію, виконані роботи та надані послуги, за винятком векселів Мінфіну, Національного банку та комерційних банків України. 6. У світовій практиці обіг векселів регламентується законами і положеннями, що базуються на міжнародному вексельному праві (в країнах, що підписали Женевську міжнародну конвенцію – документами, запровадженими цією конвенцією), що передбачає досить ліберальну процедуру їх випуску. В міжнародній практиці для цього не вимагається ні державної реєстрації векселя, ні спеціального захисту його бланку, ні попередніх умов його появи. Від учасників угоди, укладеної з використанням векселя, вимагається лише наявність у них право- і дієздатності. 7. Комерційні банки здійснюють операції з векселями відповідно до постанови Правління Національного банку України від 25 лютого 1993 p., зі змінами і доповненнями від 2 червня 1997 р. про «Порядок проведення банками операцій з векселями». Згідно з цією постановою комерційні банки мають право здійснювати з векселями такі операції: кредитні (врахування, надання кредитів під заставу векселів); гарантійні (авалювання, надання гарантій щодо оплати векселів); придбання векселів в портфель банку "на продаж", "до погашення", торговий портфель; комісійні операції (доміциляція, інкасування, зберігання, купівля-продаж векселів, виконання функцій розрахункової палати з пред'явлення векселів до платежу тощо); розрахункові операції з векселями. 8. Аналіз банківських операцій з векселями показує, що обсяг банківських операцій із векселями був найбільшим у 2004 році (порівняно з 2003 роком він значно зріс (у 6.35 раза), однак протягом 2005–2006 років почав невпинно зменшуватися. Знизився й загальний рівень рентабельності цих операцій: за підсумками 2003 р. вона становила 2.92%, протягом 2004 р. зросла до 3.05%, а за останні 2 роки знизилася до 1.58%. Це пояснюється, по-перше, зменшенням кількості ліквідних і прибуткових інструментів на вексельному ринку та, по-друге, загальним зниженням прибутковості українського ринку капіталу. 9. Кредитні операції – операції, що супроводжуються наданням або залученням грошових коштів проти векселів або під забезпечення векселями. Кредитні операції поділяються на: 1) активні: а) врахування векселів; б) надання кредитів під заставу векселів; 2) пасивні: а) переврахування придбаних векселів; б) одержання кредитів під заставу векселів. 10. Гарантійні операції - операції, що супроводжуються взяттям банку на себе зобов'язань платежу за векселями з умовою відкладення, тобто оплатити векселі при настанні певних обставин і в обумовлений строк. Гарантійні операції поділяються на: а) авалювання векселів; б) видачу гарантій на забезпечення оплати векселів. 11. До інвестиційних та інших операцій банків з векселями можна віднести: комісійні операції (доміциляція, інкасування, зберігання, купівля-продаж векселів тощо); придбання векселів в портфель банку "на продаж", "до погашення"; розрахункові операції з векселями 12. Перелік основних нормативно-правових актів, що регулюють вексельний обіг, можна знайти у ст. 1 Закону «Про обіг векселів в Україні». Слід зазначити, що усі названі в цій статті Закону нормативно-правові акти, інше законодавство України про векселі можуть застосовуватися лише в тій частині, що не суперечить Закону «Про обіг векселів в Україні». 13. До найгостріших питань вексельного обігу в Україні в сучасних умовах належать такі: – недосконале правове поле; – складності дії стягнень за векселем як виконавчим документом; – виключення з обігу “фінансових векселів”; – визнання господарськими судами недійсними векселів, що видані без дотримання вимог товарності, причому цей принцип поширюється і на випадок використання як платіжного інструменту векселя третьої особи; – проблема трактування ДПАУ врахування векселів як операції з торгівлі цінними паперами; – некоректне оподатковування операцій із векселями; – некоректний розгляд судами вексельних суперечок; – заборона на торгівлю векселями на організованих ринках тощо. 14. На сучасному етапі навіть за таких правових умов можна все ж таки намагатися подолати значну частину проблем, які виникають під час вексельних операцій, які були визначені у попередніх двох пунктах «висновків». Одним з таких способів є належна організація інфраструктури вексельного обігу та забезпеченості учасників вексельних відносин якісною інформацією. Насамперед, це означає: 1) надання всім учасникам вичерпних відомостей про те, що і яким чином вони можуть отримати, вступаючи у відносини по даному векселю; 2) впровадження на ринок вичерпного набору послуг (консультації, реєстрація та перевірка, зберігання, продаж, інкасація, погашення тощо); 3) організація єдиної національної бази даних щодо учасників вексельного обігу (фінансовий стан, чи були відмови у виплаті тощо).

Литература:1. Конституція України // http://www.rada.gov.ua 2. Господарський процесуальний кодекс України від 6.11.1991 р. (зі змінами на 2004 р.) // http://www.rada.gov.ua 3. Цивільний кодекс України// http://www.rada.gov.ua 4. Закон України „Про обіг векселів в Україні” від 5.04.2001 №2374// http://www.rada.gov.ua 5. Закон України „Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі” від 6.07.1999 р. №826 // http://www.rada.gov.ua 6. Закон України „Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі” від 6.07.1999 р. №827 // http://www.rada.gov.ua 7. Закон України „Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів” від 6.07.1999 р. №828 // http://www.rada.gov.ua 8. Закон України «Про правонаступництво України» від 12.09.1991 р. №1543 // http://www.rada.gov.ua 9. Закон України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року» від 6.07.1999 p. № 826 // http://www.rada.gov.ua 10. Закон України «Про цінні папери і фондову біржу» від 18.06.1991 р. №1201 // http://www.rada.gov.ua 11. Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, від 7.06.1930 р., прийнятий в Женеві // http://www.rada.gov.ua 12. Постанова Верховної Ради України „Про застосування векселів у господарському обороті України" від 17.06.1992 р. №2470// http://www.rada.gov.ua 13. Указ Президента України „Про випуск та обіг векселів для покриття взаємної заборгованості суб'єктів підприємницької діяльності України” від 14.09.1994 р. №530 // http://www.rada.gov.ua 14. Декрет Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю” від 19.11.1993 р. №15 // http://www.rada.gov.ua 15. Постанова НБУ "Про розрахунки між резидентами за векселями, вираженими в іноземній валюті" від 14.06.1999 р. №285 // http://www.rada.gov.ua 16. Постанова НБУ „Про затвердження Положення про операції банків з векселями” від 28.05.1999 р. №258 // http://www.rada.gov.ua 17. Постанова НБУ „Про затвердження Положення про розахункові палати для пред'явлення векселів до платежу” від 25.09.2001 р. №403 // http://www.rada.gov.ua 18. Постанова НБУ „Про розрахунки між резидентами за векселями, вираженими в іноземній валюті” від 14.06.1999 р. №285 // http://www.rada.gov.ua 19. Рішення ДКЦПФР „Про затвердження положення про вимоги до стандартної (типової) форми виготовлення вексельних бланків” від 22.11.2001 р. №338 // http://www.rada.gov.ua 20. Порядок ведення реєстру виданих векселів, затверджений рішенням державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 3.07.2003 р. №296 // http://www.rada.gov.ua 21. Женевська конвенція 1930 року №359 „Про врегулювання деяких колізій законів про перекладні векселі і прості векселі” // http://www.rada.gov.ua 22. Женевська конвенція 1930 року №360 „Про гербовий збір щодо перекладних векселів і простих векселів”// http://www.rada.gov.ua 23. Беляков Н.М. «Вексель как важнейшее платежное средство», М. МП «Трансферт», — 2002 р., – 162 с. 24. Витвицкая Н.В. «Векселя и сертификаты: можно больше и лучше», // «Экономика и жизнь», 1994, № 47, с.6 25. Демченко Т.А. “Вексельное право: общие положения”, АТ “Торговый дом”, К.,— 2002 р., – 214 с. 26. Іванов Д.Л “Вексель”. М., АТ “Консалтбанкір”,— 2005 р., – 94 с. 27. Каверін Ю.А. та ін. “Вексель: сто вопросов и ответов”, М. “Менатеп-информ”, — 2004 р., – 372 с. 28. Казакова Н.А., Балашова Ю.В. “Составление и применение векселя в торговом обороте” М. —2001 р., – 143 с. 29. Казарцев С.Д. “Вексель — это валюта”, Л., “Гидрометеоиздат” — 2003 р., – 152 с. 30. Карпенко И. «НДС —ЦБ», // «Бизнес», № 35, — 1998, 31 августа, с. 20-21 31. Ковтун И. «Вексельных дел мастера», // «Бизнес», 1995, №9, 7 марта 32. Корнеева О. «Вексель как один из способов преодоления платежного кризиса», // «Экономика Украины», 1995, № 4, с. 48-52 33. Кравченко В. «Нацбанк в роли крестного», // «Бизнес», — 1994, № 8,с. 9 34. Кузнєцова О.В. “Ценные бумаги: справочно-методический материал». М. — 2003 р., – 167 с. 35. Кузнєцова, Н.С. Назарчук І.Р. “Ринок цінних паперів в Україні:правові основи формування та функціонування”, Київ, “Юрінком Інтер”, — 2002 –320 с. 36. Куликов Л.Г. «Кредиты. Инвестиции». — М., ПРИОР 2005 р., – 35-42 с. 37. Лисенков Ю.М., Фетюхіна Н.В. “Рынок ценных бумаг: основные термины и понятия”, Київ,— 2002 р., – 438 с. 38. Лисенков, Ю.М., Ляшко В.П. “Вексель в хозяйственном обороте”, К. “Пресс – центр”, — 2001 р., – 147 с. 39. Лянге С. «Второе рождение товарного векселя», // «Коммерсант Украины», 1994, № 38, сентябрь, с. 391 40. Малюк В.М. “Вексель в Україні”, Київ, Асоціація “Український Вексельний Центр”, — 2003 – 124 с. 41. Мелкумов Я.С “Вексель и его использование в хозяйственном обороте”, М. —2005 р., – 24 с. 42. Миркин Я.М. “Ценные бумаги и фондовый рынок», М. «Перспектива»,—2004 р., – 210 с. 43. Мороз Ю.М. “Вексельное дело”, Київ, “Наукова думка”, “Лад”, — 2002. – 248 с. 44. Накази, листи та роз’яснення Міністерства Фінансів України “Про бухгалтерський облік вексельного обігу”, від 12.08.92. № 18-4116 45. Новоселова Л. «Вексель: проблемы правового регулирования и практического использования», // «Экономика и жизнь», 1995, №17, апрель, с.8 46. Петухов И. «Неплатежи — можно ли решить проблему?», // «Рынок ценных бумаг», — 1996, № 3, с. 44 47. Рижов В. “Вексельний обіг”, // “Урядовий кур’єр”, 1994, № 150-151, 29 вересня 48. Римарук О.І. “Переводной и простой вексель: практика применения”, Київ, “Логос”, — 2005 – 270 с 49. Симов’ян С.В. «Вексель и акцептный кредит». Х. «Основа»., — 2004 р., – 19-67 с. 50. Сохар О. “Обойдемся без денег?”, // “Финансовая Украина”,—1995,№ 37, с.4 51. Фельдман А.А. “Вексельное обращение: российская и международная практика” М. — 2006 р., – 138 с. 52. Часников А.С. «Ценные бумаги: справочник акционера», М., ПАИМС — 178 с. 53. Шарп В.Ф., Александер Г.Д., Бейлі Д.В. “Інвестиції”, М. ИНФРА-М — 2004 р., – 391 с.