Описати контури прямого і зворотнього зв’язку для демоекономічних чинників зайнятості

Содержание:Вступ 3 1. Демографічна складова відтворення трудових ресурсів. 4 2. Вплив міграційних процесів на зайнятість населення. 8 Висновок 12 Список використаних літературних джерел 14

Вступление:Демографія являється однією з старіших наук світу, доказом можуть служити біблійні історії в яких вказується факт перепису населення тих часів. Демографія це наука, що займається вивченням відтворення населення і чинників, що впливають на цей процес. Одним з таких чинників є зайнятість, що має зворотній зв’язок з демографічними процесами, що відбуваються в суспільстві. Так розглядаючи вплив народжуваності і смертності на зайнятість населення можна виявити, що чим вища народжуваність тим вища буде зайнятість наступних поколінь і тим вища матеріальна забезпеченість населення в даний час, оскільки народження дітей безпосередньо пов’язане з матеріальним благополуччям нації, а отже і з рівнем зайнятості населення. Дане питання докладно розглянуто в першому розділі представленої роботи, проведено аналітичні порівняння показників зайнятості і народжуваності за останні роки, оскільки народжуваність на Україні поступово почала підвищуватись. Але цей процес має зворотній зв’язок, так чим нижча народжуваність тим скоріше старішає населення, збільшується чисельність непрацездатного населення, підвищується навантаження на працюючу частину мешканців країни. В результаті зростають податки і знижується рівень життя, що тягне за собою скорочення робочих місць, підвищення міграційних процесів. А оскільки старішає населення країни, то відповідно спостерігається збільшення показників смертності, наслідком підвищення показників міграції відбувається відтік працездатного і конкурентоспроможного населення, а отже зазнає втрат ринок праці. Для України дане питання залишається одним з гостріших проблем сьогодення, не дивлячись на те, що за останні роки дещо підвищились показники народжуваності, і дещо уповільнилось скорочення чисельності населення, дані показники все ще залишаються досить високими.

Выводы:За сучасних умов, коли стратегічною метою в Україні проголошено побудову гуманного, демократичного суспільства з опорою на загальнолюдські цінності, перед вітчизняною наукою постало питання щодо якнайповнішого пізнання людського, в т.ч. інтелектуального, потенціалу. Вирішення цього питання має не тільки теоретико-методологічне, а й глибоке практичне значення. Йдеться, насамперед, про нагальну необхідність кожного суспільства, яке прагне не опинитися на задвірках історичного розвитку, нарощувати й ефективно використовувати власний трудовий потенціал та вищий ступінь його розвитку – інтелектуальний потенціал. Однак, на шляху відтворення та подальшого функціонування даного потенціалу багатьох суспільств стоять численні об’єктивні та суб’єктивні перешкоди. Особливо суттєвими є бар’єри, що гальмують поступальний рух суспільств з економікою перехідного типу, до яких належить і українське. Потреба подолання цих бар’єрів актуалізує пошук причин їх виникнення.. За умов глобалізації, яка посилює диспропорції в рівнях поступу економічно розвинених та решти країн, серед причин, що стримують повноцінне формування трудового, зокрема інтелектуального потенціалу, особливе місце посідають несприятливі тенденції сучасного демографічного розвитку. При цьому глобалізаційні та економічні процеси певним чином взаємодіють з особливостями деморозвитку тих чи інших країн. Зокрема, безпосередньо вплив глобалізації на демопроцеси виявляється в істотному перерозподілі та використанні інтелектуального потенціалу країн, що стали на шлях самостійного розвитку та ринкових реформ, у його перетоку з менш розвинених регіонів світу в більш розвинені. Для України і низки інших постсоціалістичних країн, що характеризуються від’ємним приростом населення, такий стан речей сприяє ще більшому загостренню демографічної кризи. Загалом, в більшості країн з перехідною економікою економічна та демографічна кризи тісно пов’язані між собою і посилюють одна одну, що особливо негативно позначається на формуванні майбутнього потенціалу суспільства. Враховуючи винятково важливу роль розвитку народонаселення в становленні трудового потенціалу, кожне суспільство змушене проводити адекватну поточному моменту демографічну політику, спрямовану на досягнення бажаного рівня розвитку кількісних та якісних параметрів цього потенціалу. При цьому суспільство, якому притаманна трансформація всієї системи соціальних і економічних відносин в умовах зростаючого дефіциту кількісної визначеності трудового потенціалу, повинне орієнтуватись не стільки на припинення зменшення чисельності населення, скільки на пріоритетний розвиток його якісної, зокрема інтелектуальної компоненти, спроможної забезпечити досягнення цілей і завдань подальшого прогресивного розвитку суспільства.

Литература:1. Белозерова С. М. Социальная политика в сфере труда. — М.: Моск. гос. ун-т леса, 1995. — 112 с. 2. Данюк В. М., Колот А. М. Управління трудовими ресурсами: Навч.-метод. посібник. — К.: Політвидав України, 1991. — 103 с. 3. Старостенко Г. Г. Методологія і практика досліджень відтворення населення України (регіональний аспект). — К.: УЕФІ, 1997. — 75—76с. 4. Україна. Людський розвиток. Звіт. — К.: ПРООН, 1996. — 56 с. 5. Управління трудовими ресурсами: проблеми і перспективи розвитку: Збірник доповідей міжнар. наук.-прак. конф. — Хмельницький, 1997. — 200 с.