Основні риси сучасної молодіжної субкультури. види сучасних молодіжних субкультур. Молодіжна субкультура України.

Содержание:Вступ 3 1. Основні риси сучасної молодіжної субкультури 4 2. Основні види сучасних молодіжних субкультур 6 3. Молодіжна субкультура України 12 Висновки 15 Список використаної літератури. 18

Вступление:Існування молодіжних субкультур довгими роками сприймалась як патологія, або присутність чужих і ворожих елементів. Властиво, до кінця 80-х років не було відомо, як досліджувати і чи взагалі досліджувати різноманітних диваків, які усякими способами намагалися віднайти своє місце у світі. Передусім потребує вивчення власне молодь: її моделі поведінки, цінності, життєві пріоритети, стилі життя, культури... Більше того: враховуючи перспективний характер завдань молодіжної політики держави, для її визначення маємо знати не лише якою буде за певний проміжок часу держава, а і якою буде молодь. Адже до остаточної стабілізації суспільства ще далеко. Тобто соціальні зміни триватимуть з такою самою швидкістю, як і в останні десять років. Кожне наступне покоління так само значною мірою відрізнятиметься від попереднього. Тож, аби мати можливість скласти більш-менш достовірний прогноз щодо молоді, необхідно визначити сучасну специфіку соціалізації молоді та причини й механізми поколіннєвих змін, тобто соціального прогресу. Зараз зацікавлення субкультурними групами у світі зростає. Розглянемо молодіжні субкультури на прикладі тих світових субкультур, які формулювали і подальше формулюють світогляд молодих українців.

Выводы:Щоб зрозуміти ідеологічну основу та характер діяльності молодіжних субкультур, необхідно усвідомити той факт, що неформальний молодіжний рух в Україні від початку свого існування був інтегрований в загальносвітовий неформальний молодіжний рух. Криза як буржуазного, так і соціалістичного режимів, політична демагогія збанкрутілих ідеологів наочно свідчила про розрив між проголошеними (як буржуазними, так і радянськими) ідеалами та реальною політикою керівництва країн. Неспроможність капіталістичного та соціалістичного суспільств задовольнити не тільки матеріальні, а й духовні потреби більшості молоді ілюструвала глибоку ідейну та духовну кризу як пізнього індустріального капіталізму, так і радянського соціалізму. В результаті молоді все більше ставало зрозумілим, що у цих режимів відсутні істинні гуманістичні ідеали та духовні цінності, що, в свою чергу, зближувало молоде покоління по обидва боки “залізної завіси”. Сучасний молодіжний андеґраунд має ряд специфічних рис. Передовсім слід відзначити наростання протестних настроїв у субкультурному середовищі. Поряд з поширенням гедонізму в інтелектуальних колах андеґраунду зароджується концепція “нового опору”, яка здатна об’єднати представників різноманітних напрямків та течій: від містиків до футбольних фанатів, від “нових лівих” до “нових правих”. Цілком імовірно, що молодіжний андеґраунд структуруватиметься, а соціально-економічні й політичні негаразди стимулюватимуть розвиток протестного потенціалу. Крім того, не викликає жодних сумнівів, що майбутнє молодіжних субкультур тісно пов’язане з розвитком інформаційних комунікацій та інтеграцією України в світовий інформаційний простір. Віртуальний світ поступово стає сферою андеґраунду. Молодіжний рух в Україні пройшов ряд складних та неоднозначних етапів свого розвитку і досяг тієї межі, коли можна з певністю констатувати, що українська суспільно активна молодь є значним фактором у суспільстві. Поданий у дослідженні матеріал свідчить про прогресуючу тенденцію молодіжного середовища до самоусвідомлення своєї ролі та місця в суспільстві; усвідомлення себе як окремішньої соціальної та політичної сили, здатної змінити суспільство. Незважаючи на те, що досвід діяльності існуючих громадських молодіжних організацій та молодіжних політичних партій має здебільшого невтішні показники, слід розуміти той факт, що молоде покоління українців не надто пов’язує свої сподівання з наявними політичними силами, а намагається творити свою власну. Звичайно, в умовах бурхливого розквіту адміністративно-економічних груп та за наявності деяких ознак авторитарності режиму, молодим громадсько-політичним структурам важко конкурувати за симпатії електорату. Бізнес, який за віком та “духом” має підтримувати молодіжні партії, на практиці — змушений постійно враховувати політичні розклади панівних АЕГ. Не на користь загальному молодіжному руху і відверта формалізація молодіжних організацій, їхнє намагання якнайшвидше інтегруватися в державну вертикаль, отримати посади тощо. Практика “матеріального стимулювання” діяльності більшості молодіжних структур призвела до значної вихолощеності самої ідеї організованого молодіжного руху. Сучасна молодіжна організована ініціатива від своїх первинних витоків була покликана відстоювати інтереси молоді як соціально-демографічної групи у всіх їхніх проявах, а не певні АЕГ чи політичні сили. Відсутність протестних настроїв у значної більшості молодіжних організацій чи, навпаки, зведення їх до партійних шаблонних гасел призводить до витіснення протестного потенціалу молоді з організованих структур до неформальної ініціативи, що спостерігаємо на прикладі вітчизняних молодіжних субкультур. Така ситуація має в собі заряд негативу, оскільки акумуляція протесту в надрах неформалітету, за повного ігнорування організованого молодіжного руху, як правило, призводить до поширення радикально-деструктивних молодіжних субкультур, які межують з криміналітетом. Державна молодіжна політика, попри всю свою декларативність, не здатна ефективно відображати інтереси більшості молодого покоління українців. Орієнтація на формалізовані молодіжні структури, намагання, за допомогою нарощування кількості заангажованих молодіжних організацій, вирішити власні меркантильні проблеми не сприяє залученню молоді до конструктивного діалогу. Надмірна лояльність більшості молодіжних організацій до влади є скоріше негативом ніж позитивом з огляду на розвиток громадянського суспільства в Україні. Збереження наявної практики штучної політизації молодіжної проблематики та, навпаки, штучної деполітизації призведе до накопичення значного масиву негативу в молодіжному середовищі, який проявить себе вже найближчим часом. Бо, як казав великий латиноамериканський письменник Габріель Гарсіа Маркес, “юні мають оновлювати немічний світ віджилих часів!”

Литература:1. Бычко А.К. Критический анализ философских концепций молодежного бунтарства. – К.: Вища школа, 1985. – 167с. 2. Вивчення молоді на сучасному етапі: питання методології і методики // Матеріали міжнар. наук.-практ. конф., Київ, 11-13 жовт. 1995р. - К.: А.Л.Д., 1996. - 232с. 3. Головатий М.Ф. Молодіжна політика в Україні: проблеми оновлення. – Київ: Наукова думка. – 1993. – 237с. 4. Головатый Н.Ф. Социология молодежи : Курс лекций / Межрегион. акад. упр. персоналом. - К.: МАУП, 1999. - 223 с. 5. Головенько В.А. Український молодіжний рух у ХХ столітті: історико-політологічний аналіз основних періодів. - К.: А.Л.Д., 1997. - 160с. 6. Головенько В.А., Корнієвський О.А. Український молодіжний рух: історія та сьогодення. - К.: Наук. думка, 1994. - 111с. 7. Кавалеров А.А. Цінність у соціокультурній трансформації. – О.: Астропринт, 2001. – 221с. 8. Кулік В., Голубоцька Т., Голубоцький О. Молода Україна: сучасний організований молодіжний рух та неформальна ініціатива: Дослідження. - К.: Центр дослідження проблем громадянського суспільства, 2000. - 460с. 9. Молоде покоління нової України: ескіз соціального портрета / О.Балакірєва, Л.Волинець, М.Головатий, В.Головенько та ін. – К.: А.Л.Д., 1995. – 96с. 10. Молодь України : для неї і про неї / О.М.Балакірєва та ін. – К.: УкрНДІ проблем молоді, 1993. – 106с. 11. Молодь України у дзеркалі соціології / Заг. Ред. О.М.Балакірєвої і О.О.Яременко . – К.: Український ін-т соціальних досліджень, 2001. – 210с. 12. Нове покоління незалежної України (1991-2001 роки): Щорічна доповідь Президентові України, Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України про становище молоді в Україні (за підсумками 2001р.). - К.: Державний інститут проблем сім(ї та молоді. – 2002. – 211с. 13. Огневюк В. О. Освіта в системі цінностей сталого людського розвитку. – К.: ЗнанняУкраїни, 2003. – 450с. 14. Перепелиця М.П. Державна молодіжна політика в Україні (регіональний аспект). – К.: Український ін-т соціальних досліджень; Український центр політичного менеджменту, 2001. – 242с.