Державний апарат в Україні : теорія та практика

Содержание:ВСТУП 3 РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНО-ТЕОРЕТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДЕРЖАВНОГО АПАРАТУ 4 1.1. ПОНЯТТЯ ТА СУТНІСТЬ ДЕРЖАВНОГО МЕХАНІЗМУ 4 1.2. ПРИНЦИПИ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ДІЯЛЬНОСТІ ДЕРЖАВНОГО АПАРАТУ 7 1.3. ПОНЯТТЯ ТА ВИЗНАЧЕННЯ КОМПЕТЕНЦІЇ ДЕРЖАВНИХ ОРГАНІВ УКРАЇНИ 9 1.4. ПОНЯТТЯ ІНСТИТУТУ ДЕРЖАВИ 12 РОЗДІЛ 2. ПОДІЛ ВЛАДИ ЯК ПРИНЦИП ОРГАНІЗАЦІЇ РОБОТИ ДЕРЖАВНОГО АПАРАТУ УКРАЇНИ 14 2.1. ПРИНЦИП ПОДІЛУ ВЛАДИ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНІ 14 2.2. ХАРАКТЕРИСТИКА ЗАКОНОДАВЧОЇ ВЛАДИ 15 2.3. ХАРАКТЕРИСТИКА ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ 17 2.4. ХАРАКТЕРИСТИКА СУДОВОЇ ВЛАДИ 21 2.5. ІНСТИТУТ ПРЕЗИДЕНСТВА В УКРАЇНІ. СТАТУС ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ 22 2.6. РАДА НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ І ОБОРОНИ – ДОПОМІЖНА ІНСТИТУЦІЯ У ДІЯЛЬНОСТІ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ 27 РОЗДІЛ 3. ДЕРЖАВНА СЛУЖБА В УКРАЇНІ 30 3.1. ПОНЯТТЯ ДЕРЖАВНОЇ ТА ПРОФЕСІЙНОЇ СЛУЖБИ 30 3.2. ДЕРЖАВНИЙ СЛУЖБОВЕЦЬ. ПОСАДОВА ОСОБА 31 3.3. СЛУЖБА В ОРГАНАХ ВНУТРІШНІХ СПРАВ 32 ВИСНОВОК 34 ЛІТЕРАТУРА 36

Вступление:Апарат державного управління в Україні являє собою головний суб'єкт виконавчої влади. Складається він із системи спеціальних органів — органів виконавчої влади які перебувають між собою у різноманітних зв'язках та відносинах і виконують основні завдання і функції держави шляхом повсякденної й оперативної управлінської діяльності. В Україні в системі органів виконавчої влади виділяються структурні ланки трьох організаційно-правових рівнів. Вищий рівень становить Кабінет Міністрів (у функціональній взаємодії з Президентом). Центральний рівень становлять міністерства, державні комітети та інші підвідомчі Кабінету Міністрів органи виконавчої влади. Місцевий, або територіальний рівень, на якому діють: органи виконавчої влади загальної компетенції — Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, районні. Київська і Севастопольська міські державні адміністрації; органи спеціальної галузевої та функціональної компетенції, котрі як безпосередньо підпорядковані центральним органам виконавчої влади, так і перебувають у так званому подвійному підпорядкуванні (тобто водночас і відповідному центральному і місцевому органу виконавчої влади). Також, іноді органів державного управління відносять адміністрації державних підприємств, об'єднань, установ та інших організацій державної форми власності. Актуальність теми даної роботи зумовлена тим, що державний апарат відіграє провідну роль в реалізації функцій держави. Фактично, держава виконує свої функції через державний апарат. Питання про реалізацію функції держави за допомогою державного апарату є одним із найголовніших питань не тільки теорії, але й практики державотворення. Функції держави виражають природу держави і конкретизують її суть. Об’єктом дослідження роботи є діяльність, порядок формування, склад спеціальних органів державного апарату України, а також принципи їх функціонування. Методом використаним під час написання робити є структурний аналіз

Выводы:Таким чином, дослідивши питання поняття, організації та особливостей функціонування державного апарату України, автор дійшов таких висновків. ? Державний апарат виконує основну роль в реалізації функцій держави. ? Безпосереднім виконанням державних задач займаються державні органи, які наділені відповідними повноваженнями. ? Для ефективної діяльності державних органів, видається і своєчасно поновлюється нормативно-правова база. ? Результатом діяльності державного апарату є створення певних матеріальних або соціальних благ для суспільства України. ? Функція держави – це дуже широкий напрямок діяльності і вона не може бути реалізована якою-небудь однією державною організацією. ? Кожна з державних організацій має свої особливі функції, які відрізняються по масштабу від державних функцій. Функції держави, виконуються сукупністю державних організацій та установ. Апарат державного управління є головним суб’єктом виконавчої влади, складною системою спеціальних органів — органів виконавчої влади. В системі органів виконавчої влади виділяються структурні ланки трьох організаційно-правових рівнів: вищий рівень — Кабінет Міністрів (у функціональній взаємодії з Президентом); центральний рівень — міністерства, державні комітети та інші підвідомчі Кабінету Міністрів органи виконавчої влади; місцевий, або територіальний рівень. Отже, головне місце в реалізації функцій держави займає виконавча влада, тільки вона має всі можливості для реалізації державних завдань. Виконавча влада має економічну, фінансову, нормативно-правову базу, а також має право застосовувати адміністративний примус і переконання для всебічної реалізації державних функцій

Литература:1. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. - Київ, Преса України, 1997. 2. Закон України „Про внесення змін до Конституції України» від 8.12.2004. 3. Закон України “Про державну службу”. 4. Закон України "Про Раду націoнальної безпеки і оборони України". 1. Авер'янов В. Президент і уряд: новий розподіл повноважень // Юридичний вісник України. — 2003. - 9-16 трав. – С. 8. 2. Андрійко О. Виконавча влада має бути контрольованою // Юридичний вісник України. — 2003. — 24-30 трав. - С. 8. 3. Андрійко О. Ф. Державний контроль: теорія і практика. Наукова доповідь. — К., 1999. –С. 33. 4. Арьянов В.Б. Органи виконавчої влади в Україні. — К., 1997. – С. 48. 5. Арьянов В.Б., Андрійко О.Ф.Виконавча влада і державний контроль. — К, 1999. –С. 29. 6. Бандурка О.М. Основи управління в органах внутрішніх справ України: теорія, досвід, шляхи удосконалення. - X., 1996. – С. 305. 7. Берлач А.Л., Карпенко Д.О., Ковальський В.С., Колодій А.М., Олійник А.Ю., Правознавство. Київ: Юрінком Інтер, 2004. – С. 228. 8. Бітяк Ю.П., Зуй В.В Адміністративне право (Загальна частина). — X., 1997. – С.73. 9. Гальчинський А., Литвиненко О., Паламарчук В. Проблемні питання політичної реформи // Урядовий кур'єр. — 2003. — 23 трав. — С. 4. 10. Гладун З. Поняття і зміст державного управління: адміністративно-правовий аналіз. — Львів, 1996. – С. 12. 11. Кельман М. С., Мурашин О. Г., Сухицька Н.В. Теорія держави і права (схеми, таблиці, поняття). - К.: ЦНЛ, 2006. –С. 145. 12. Ківалов С., Орзіх М. Парламентський контроль в умовах державно-правової реформи в Україні // Юридичний вісник. — 1999. — № 4. 13. Козюбра М.І., Колодій А.М., Копєйчиков В.В. . Основи конституційного права України. Київ: Юрінком Інтер, 2000. – С.79. 14. Копєйчиков В.В. Основи конституційного права України. - Київ: Юрінком Інтер, 1998. – С.115-117. 15. Мельник А.Ф., Оболенський О.Ю., Васіна А.Ю., Гордієнко Л.Ю Державне управління. - Київ: Знання, 2000. – С.107. 16. Наровлянський О.Д. Основи правознавства: - Київ: Каннон, 1998. – С. 67. 17. Опришко В.Ф. Державно-правова реформа в Україні: основні напрями // Право України. — 1998. - № 1. 18. Погорілко В. Ф. Конституційне право України: - Київ: Наук. думка, 1999. – С.38. 19. Приступа М.І., Олійник М.П. Основи держави та права. - Хмельницький: Поділля, 2000. – С.65. 20. Скакун О. Ф. Теорія держави і права. - Харків: Консум, 2006. – С.42. 21. Струкан П. Законотворчість Верховної Ради України, як найважливіша її функція. // Голос України. - 05.08.1999. –С.6. 22. Тацій В. Методологія конституційної реформи // Урядовий кур'єр. — 2003. — 9 берез. — № 66. 23. Цвiк М.В. Конституційне право України. - Київ: Вентурі. 1997. –С.59. 24. Чиркин В.Е. Основи порівняльного державознавства. – К. : Артикул, 1997. – С. 28. 25. Шаповал В. Сучасні характеристики місцевого самоврядування // Право України. - 2002. - № 3.