Сучасна рекреаційна архітектура

Содержание:ВСТУП 3 1. Основи рекреаційної архітектури 4 2. Рекреаціна архітектура України 10 3. Сучасна рекреаціна архітектура 16 ВИСНОВКИ 25 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 29

Вступление:Рекреаційна проблематика – комплекс питань, які визначають сутність і структуру, стратегію і тактику використання природних і соціально-економічних ресурсів, – особливого пріоритету набула в період кардинальних геополітичних трансформацій, під час демонтажу командно-планової економіки і пошуку Україною чільного місця в міжнародному поділі праці. У нинішньому суспільстві, яке намагається жити за законами цивілізованого ринку, рекреаційно-туристські ресурси (РТР) виступають передумовою формування експортної спеціалізації держави, аргументом забезпечення позитивного сальдо рекреаційно-туристського балансу та виходу України на відповідний її ресурсам, території, менталітету соціально-економічний рівень. Природно, що кожна наука має відповідну ідеологію, а ресурсокористування – складова ідеології будь-якої суспільно-економічної та природничої науки. На нагальність раціонального ресурсокористування в умовах сучасної економічної політики звертається увага в “Концептуальних засадах стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002–2011 рр.”, у проекті Програми “Україна–2010”, у матеріалах Всеукраїнської наукової конференції “Поглиблення ринкових реформ та стратегія економічного розвитку України до 2010 року” (Київ, Пуща-Озерна, 1999 р.). Відповідний акцент містить Закон України “Про туризм”, де наголошується на необхідності створення економічних умов стимулювання розвитку туризму як високорентабельної галузі національної економіки, що є одним з основних напрямів державної політики в галузі рекреації і туризму, і Державна програма розвитку туризму на 2002–2010 роки. Крім того, дане дослідження розглядається як складова національної доктрини мобілізації природного, суспільно-економічного, духовного та інтелектуального потенціалу України (найбільшої в Європі за територією і п’ятої за населенням держави) на підвищення рівня та якості життя її населення.

Выводы:Отже, проаналізувавши усе вищевикладене, можна зробити наступні висновки та узагальнення: Рекреаційна архітектура – вид архітектурної діяльності, об’єктом якої є формування рекреаційних просторів. Організація рекреаційної діяльності на сьогоднішній день виступає не лише як задача містобудівна, а насамперед соціальна та економічна, що повинна вирішуватися як на загальнодержавному, так і на регіональному рівнях. Вирішення цих складних задач потребує наукової постановки досліджень, які можуть включатися як перед проектна стадія в процес містобудівного проектування на відповідному рівні. В цьому випадку з’являється можливість інтеграції всієї кількості локальних містобудівних і галузевих задач в єдину систему, яка забезпечить організацію рекреаційної діяльності вищої якості. Методика планування і проектування рекреації в такому розумінні в даний час теоретично недостатньо обґрунтована, вона лише відпрацьовується на планувально-проектному досвіді. До числа умов, важливих для планування і проектування рекреації на регіональному і, частково, загальнодержавному рівнях, слід віднести: - необхідність оперувати обширними територіально-планувальними масштабами, які перевищують масштаби міських систем (агломерації, системи населених місць); - розширення меж урбанізованих процесів із включенням в зони впливу найбільш віддалених і важко досяжних територій, що використовуються в інших цілях; - потреби в значних ресурсах, в багатьох випадках, досить нерівномірні, що спонукає до прийняття нестандартних рішень; - висока територіальна ємність: на одного рекреанта в середньому потрібно в 2-3 рази більше території, ніж для одного жителя міста (до речі, підвищення щільності рекреаційної забудови не призводить до істотних зменшень розмірів рекреаційних зон); - жорстка прив’язка, як і добуваючих галузей промисловості, до певної території. В останні роки в теорії та практиці використовувалися різноманітні структурні побудови рекреаційних систем та моделі їх територіальної організації. Найбільш повно типи рекреаційних утворень представлені трьома таксонометричними рядами в загальній таксонометричній системі рекреаційних утворень: 1) територіально-географічний ряд; 2) архітектурно-містобудівний ряд; 3) територіально-адміністративний ряд. Можна визначити загальні тенденції в розвитку рекреаційних утворень: - розвиток існуючих і освоєння нових рекреаційних зон йдуть досить швидкими темпами і набули значних масштабів; - центри масового відпочинку і туризму розвиваються значно швидше, ніж курорти; - у зв’язку зі збільшенням навантаження і розвитком забудови в рекреаційних районах стають більш актуальними і гострими проблеми охорони і реконструкції природного ландшафту; - постійно змінюється сам процес рекреації, відносно більшого значення набуває туризм і, відповідно, заклади обслуговування туристів. в архітектурній науці існують чотири основні принципово різні підходи до розробки методів дослідження і проектування: інтуїтивний, техніко-економічний, комплексний і системний. При цьому, для сучасного етапу характерним є перехід від використання окремих прогностичних методів до прогностичних моделей, що базуються на системному підході. Найбільш ефективним методом дослідження архітектурних систем визнано процес моделювання. Схема моделювання рекреаційних систем має такі складові: - розробка моделі (структурної, функціональної) рекреаційної системи на основі загальних системних принципів; - дослідження компонентів вказаних моделей; - розробка кількісної моделі системи, обґрунтування системи обмежень, одиниць виміру і співрозмірності; - визначення просторових утворень рекреаційних систем; - ретроспективна перевірка достовірності результатів моделювання; - розробка кількісного критерія для оптимізації регіональних рекреаційних систем; - підтвердження правильності вибраного напрямку у пошуку критерія ефективності рекреаційних систем. На сьогоднішній день рекреаційна архітектура визначається як область архітектурної діяльності (на всіх рівнях проектування), об’єктом якої є формування рекреаційних просторів (рекреаційних територій, будівель, комплексів споруд). Мета її - створення оптимального середовища для всіх видів і форм рекреації. Рекреаційна архітектура становить важливу область зодчества країни, має глибокі історичні коріння й реальні перспективи розвитку. Ряд цікавих підходів до середовища рекреації пропонується фахівцями в області ландшафтної архітектури (А.Квасов ,1999; та ін.): Перерозподіл і метаморфози головних природних стихій - основа специфіки концепції «символічної інтерпретації природи». Завдання полягає в тому, щоб наситити архітектурний ландшафт природними елементами на символічному й знаковому рівні. Середовищний об’єкт архітектури - не антипод природи, а її інтерпретатор. Принципи взаємодії із природою засновані на властивості архітектурних форм відповідати в сприйнятті природним утворенням: колона - стовбур дерева, купол - небесний звід, руїни - пагорб. Ідеал ще одного напрямку - концепції «компенсації» - можливість не будувати взагалі або «дематеріалізація» об’єкта. Критерієм якості стає злиття із природою, а найбільш актуальними - гасла типу: «Архітектуру - в екологічну нішу» і йому подібні. За даними з найбільш перспективних прийомів формування рекреаційної забудови представляється проходження концепції Form Follows for the Climate («форма відповідає клімату»), висловленої й розроблювальної архітектором Ч.Корреа, а також методам абстрактного трактування традиційних форм Р.Чадірджі, розвинута активно цими видатними представниками східної (Ісламської) архітектури. Ряд цікавих альтернативних прийомів і засобів регулювання мікроклімату в народному житлі Індії, Іраку, Ємену й ін. країн і регіонів Ісламського світу проаналізований з метою уточнення номенклатури типів рекреаційного житла, а також абстрактного переосмислення багатьох традиційних елементів середовища перебування й рекреації. Архітектура горно-екваторіальних рекреаційних комплексів побудована на вертикальних і горизонтальних зв’язках між спальними модулями й об’єктами суспільного призначення. До сучасної рекреаційної архітектури України належать бази відпочинку, турбази, стадіони, майданчики для гольфу та ін.

Литература:1. Архітектурна спадщина України. – К.: Либідь, 1994. – 255 с. 2. Географічна енциклопедія України: в 3-х т. / Редкол.: О. М. Мариніч (голова) та інші. – К.: Академія, 2003. – Т. 3. – 480 с. 3. Руденко В.П. Географія природно-ресурсного потенціалу України. – Л.: Каменяр, 2003. – 250 с. 4. Туристично-краєзнавчі дослідження. Випуск 1. – Частина перша. – К.: ‘КМ - Трейдинг, 1998. – 217 с. 5. Хорлов П.И. Туристическо-рекреационные ресурсы: Учебное пособие. – М.: Новости, 1998. – 479 с. 6. Шулик В.В. До питання моделювання рекреаційних систем // Коммунальное хозяйство городов. ХГАКХ. Киев."Техніка", 1999. -№20. -С.44-47. 7. Шулик В.В. Про визначення критерія ефективності рекреаційних систем // Науковий вісник будівництва. ХДТУБА. Харків, 1999. -№7. - С. 277-280. 8. Шулик В.В. Пропозиції по виявленню перспективних рекреаційних територій // Сучасні проблеми архітектури та містобудування. Випуск 1. Головний редактор М.М.Дьомін. -К.: КДТУБА, 1997. -С.149-152.