Прогрес в культурі (розвиток культури з давніх-давен до нашого часу)

Содержание: Вступ 3 1. Сутність культурної еволюції 5 2. Генезис та етапи культурної еволюції 6 3. Культурно-історичні епохи 9 Висновки 13 Список використаної літератури 14

Вступление:Одне з дивовижних відкриттів сучасної науки полягає в тому, що давні люди знали значно більше від нас. Картина світобудови, що формується нині, віднаходить контури своїх космогоній в індійському та буддійському тантризмі. Реаніматологія знаходить в Тібетській «Книзі мертвих» опис таких станів свідомості людини, що поми¬рає, яким вона не може дати пояснення. Психологія в пошуках обґрунтування різноманітних фантомів свідо¬мості звертається до шаманізму. Знання прадавніх куль¬тур свідчать про те, що, власне реальність примарна, що не свідомість створює різні світи: саме буття багатолике й хитке. Для містицизму це .само собою зрозуміле; в давньоіндійських вченнях майя виступає як магічна сила творіння, ілюзія, видимість, фантом. За зовнішнім феноменальним світом криється дещо інше. Реальність мінлива й багатолика, але людина звикає до одного з її облич, образів. Ця давня інтуїція знаходиться у фокусі сучасної фізики, що тісно зіткнулася з оманливістю види¬мості, з ідеєю множини фантомних світів. Культурологія приголомшена провіщеннями, які містять прадавні тексти. У світлі цього зрозуміло тяжіння сучасних вчених до традицій давнього, особливо східного світоуявлення. Раніше вважалося екстравагантним твердження, що основні ідеї науки XX ст. вже визначено в давньокитай¬ській філософії. Деякі американські фізики намагаються «корелювати й доповнювати» сучасну фізику Ведами й поезією Уільяма Блейка, знаходять паралелі між квантовою механікою та вченням тібетського лами У. Трунга, формулюють принципи фізичних теорій, використо¬вуючи ідеї трансцендентної медитації індуїзму. В уся¬кому випадку і теорія «співучасного Всесвіту» Дж. Уілера, й трактування М. Талботом Всесвіту як «єдиного розуму», й космогонічна теорія Д. Бома, й інтерпретація Ф. Капрою явищ світу — всі вони витікають з положен¬ня про неможливість порушити цілісність, єдність буття, провести відмінності між «внутрішнім» та «зовнішнім» суб'єктом і об'єктом, «тим, що пізнає» й «тим, що пізнає¬ться». Перелічені концепції перекликаються з ідеями езотеричної, релігійно-містичної традиції у культурах Сходу й Заходу, володіють певним творчим потенціалом. Інакше кажучи, історія світової культури являє собою своєрідну скарбницю, з якої можна черпати ідеї, концепції та підходи для вирішення різних проблем сучасності.

Выводы:Отже, можемо зробити наступні короткі висновки. Особливості культурної еволюції та її відмінність від біологічної полягають, по-перше, у способах передавання інфор¬мації — у наслідуванні (показі, прикладі), навчанні, оволодінні знан¬нями і навичками у процесі спілкування з допомогою мови та інших знакових систем. По-друге, в характері, змісті і оформленні, закріп¬ленні інформації — нагромадженні знань, оформленні їх у науку: мистецтво, моральні норми, матеріальні об'єкти тощо. Знання стало найпершим і невичерпним джерелом засобів виживання людства. Людина постійно помічала, відкривала і засвоювала із користю для себе все нові й нові взаємозв'язки і закономірності типу "якщо-то", що дало їй можливість перетворювати оточуючий світ відповідно до своїх потреб. По-третє, в результатах її — особливостях організації людської життєдіяльності, становленні соціальних взаємин, суспільства. Коли виник Homo sapiens, всі екологічні ніші на Землі були зайняті іншими біологічними видами. І тільки завдяки виникнен¬ню нової форми життєдіяльності — суспільства, людство змогло ви¬жити, розселитись по всій планеті і стати домінуючим біологічним видом. Відзначаючи особливості культурної еволюції, хочеться підкреслити, що вона грунтується на збереженні знань, надбанні нових і передаванні їх наступним поколінням. Щоб зберегти і розвинути всю свою нову суспільну сутність, соціалізувати в належному напрямку кожного індивіда, людству треба було передати йому всю сукупність свого соціального життя — виробничі здібності, принципи взаємин (табу), а також духовний світ, що почав формуватись: думки, почуття, стани людей.

Литература:1. Культурологія: українська та зарубіжна культура: Навч. посіб. / М.М. Закович, І.А. Зязюн, О.М. Семашко та ін.; За ред. М.М. Заковича. – К.: Знання, 2004. – 567 с. 2. Лекції з історії світової та вітчизняної культури: Навч. посібник. Вид. 2-ге, перероб. і доп./ За ред. проф. А. Яртися та проф. В. Мельника. — Львів: Світ, 2005. 3. Подольська Є. Культурологія: Навчальний посібник/ Є. Подольська, В. Лихвар, К. Іванова,; М-во освіти і науки України, Нац. фармацевтичний ун-т. -Вид. 2-е, перероб. та доп.. -К.: Центр навчальної літератури, 2005. -390 с. 4. Полікарпов В.С. Лекції з історії світової культури: Навч. Посіб. – 3-тє від., - Х.: Основа; . 1999. – 336 с. 5. Українська і зарубіжна культура. Навчальний посібник / Під заг. ред. Заблоцької К.В. - Донецьк: "Східний видавничий дім", 2001. - 372 с.