Адміністративні послуги, як інституції адміністративного права

Содержание: Вступ   3 Розділ 1. Загальний огляд джерел за темою кусової роботи      19 Розділ 2. Поняття та особливості адміністративних послуг      21 2.1. Вади існуючої практики надання адміністративних послуг з погляду громадян           23 2.2. Плата за адміністративні послуги      24 Розділ 3. Міжнародний досвід та нормативно-правове регулювання інституту адміністративних послуг            26 Розділ 4. Класифікація адміністративних послуг            34 Висновки      37 Список використаних джерел       39  

Вступление: Серед великої кількості правових інститутів навряд чи знай­деться багато таких, які б торкались інтересів переважної більшості людей. Одним із них є інститут адміністративної відпові­дальності. Вже в 1995 р. кількість осіб, яких було притягнуто до адміністративної відповідальності, сягнула 20 мільйонів і нині про­довжує стрімко зростати. В ході адміністративно-правової реформи реформуванню інституту адміністративних послуг відведе­но важливе місце, але сьогодні юридична наука, на жаль, приділяє недостатню увагу цьому інститутові. Нагальною потребою є систематизація законодавства про адміні­стративні послуги, а цей процес неможливий без відповід­ного наукового забезпечення. Процес реформування законодавства про адміністративну відпо­відальність потребує якісно нових поглядів на зміст цього інституту та його місце в механізмі державного управління. Необхідно позбу­тися застарілих ідеологічних догм, які тривалий час справляли вплив на розвиток цього інституту. Орієнтація на побудову ринкових відносин в економіці, на пріоритет прав людини, на нове розуміння ролі держави в житті суспільства потребує відповідного урахування при розробці норм, які складають інститут адміністративної відповідаль­ності. Саме тому дослідження проблеми адміністративних послуг є актуальним напрямком сучасної правової науки. Сукупність зазначених чинників й зумовили вибір даної теми дослідження. Основна мета курсової роботи полягає у визначенні основних проблем адміністративних послуг. Визначена мета дослідження зумовила постановку і розв’язання таких основних завдань: 1) проаналізувати законодавство України та у сфері адміністративних послуг; 2) узагальнити поняття адміністративних послуг; 3) проаналізувати види адміністративних послуг. Об'єктом дослідження є правове регулювання у сфері адміністративних послуг. Предметом курсової роботи є суспільні відносини  у сфері адміністративних послуг. Методологічною основою є наукові методи, що ґрунтуються на вимогах об’єктивного та всебічного аналізу суспільних явищ політико – правового характеру. В основу методології дослідження покладено загальнотеоретичні принципи та підходи щодо регулювання адміністративних послуг. З цією метою використовується ряд загальнонаукових методів діалектичного пізнання: методи аналізу і синтезу, індукції і дедукції, моделювання, абстрагування тощо. У процесі розроблення проблеми використовувалися порівняльно – ретроспективний, формально – логічний, системного підходу, порівняльно – правовий та інші методи дослідження. Структура курсової роботи визначена метою і завданнями дослідження та включає в себе вступ, три розділи, висновки та список використаних джерел.  

Выводы:Сьогодні багато процедур з надання адміністративних послуг або взагалі не обмежені строками, або строки на них є необґрунтованими. Наприклад, для отримання закордонного паспорта за загальним правилом передбачений тримісячний строк, що не лише створює умови для корупційних правопорушень, але є грубим обмеженням прав людини. Тоді як реально необхідні строки на надання такої послуги складають лише декілька днів, а обслуговування заявника-громадянина фактично відбувається в останні дні визначеного строку. Така інформаційна підтримка підвищить рівень прозорості у сфері адміністративних послуг, полегшить життєдіяльність громадян, зекономить їхній час та мінімізує фінансові витрати. а кордоном на сьогодні поширена практика публічного поширення різноманітних формулярів завдяки використанню сучасних інформаційних технологій. Наприклад, у США через Інтернет можна отримати всі необхідні паспортні форми, що значно полегшує отримання паспорта і що необхідно запозичувати і в Україні. Повчальним є досвід деяких країн в напрямі організації системи надання управлінських послуг. Так, в окремих муніципалітетах Німеччини та Нідерландів створюються так звані “універсами послуг” або “установи для громадян”. При цьому, переважна більшість адміністративних послуг у цих країнах надаються саме на муніципальному рівні, а міністерства займаються політичними питаннями, і не вирішують індивідуальні адміністративні справи. В цих “універсамах послуг” можна отримати всю інформацію про адміністративні послуги, подати заяву на отримання будь-якої послуги, що надається органом виконавчої влади та органом місцевого самоврядування, або отримати відповідні довідки та кінцеві результати – адміністративні послуги. Така організація надання послуг має багато позитивів. Насамперед, це зручність для громадян та економія їх часу і витрат, оскільки людина в одному місці одразу ж може вирішити декілька своїх проблем, і вирішити майже в будь-який зручний для неї час. Тоді як у більшості установ існують дні й години прийому. Крім того, це мінімізує безпосереднє контактування громадян з посадовими особами, які приймають рішення, а отже, усуває підстави для виникнення корупції та покращує умови для роботи самих службовців, які менше відволікаються на прийом громадян і більше зосереджуються на стратегічних управлінських питаннях.  

Литература: 1.      Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії ВРУ 28.06.96. // ВВРУ. – 1996.- №30.- ст.141. 2.      Цивільний Кодекс України від 01.01.2003 р. // Голос України. – 2003.- 12 березня, ст.5-28. 3.      Закон України “Про захист прав споживачів” від 12.05.1991 р. // ВВРУ. – 1991. - №30. – ст.379. 4.      Закон України “Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності” від 18.02.1992 р. // ВВРУ. – 1992. №21. – ст.297. 5.      Закон України “Про охорону праці” від 14.10.1992 р. // ВВРУ. – 1992. – “49. – ст.668. 6.      Закон України “Про державну службу” від 16.12.1993 р. // ВВР. – 1993. - №52. ст.490. 7.      Закон України “Про захист від недобросовісної конкуренції” від 07.07.1996 р. // ВВРУ. 0 1996. - №36. – ст.164. 8.      Кодекс України про адміністративні правопорушення: Науково – практичний коментар. – К. – 1991. 9.      Коментар до Конституції України. – К. – 1996. 10.  Бахрах Л. Н. Административное право. Учебное пособие для вузов. – М. – 1997. 11.  Битяк Ю. П. Адміністративне право України. – Х. – 2000. 12.  Гончарук С.Т. Адміністративна відповідальність за законодавством України: Навчальний посібник. – К. – 1995. 13.  Додин Е.В. Державне управління: теорія і практика. — К., 1998. 14.  Коваль  Л. Ю. Адміністративне право. Курс лекцій. – К. – 1998. 15.  Коваль Л.В. Відповідальність за адміністративні правопорушення. – К.: Вища, 1975. 16.   Коваль Л.В.Радянське адміністративне право. — К., 1986. 17.   Козлов Ю.М. Основы советского административного права. – М.:»Знание». – 1975. – с.133. 18.   Колпаков В. К. Адміністративне право. К.: Юрінком Інтер. – 1999. 19.   Колпаков В. К., Кузьменко О.В. Адміністративне право України. - К.: Юрінком Інтер. – 2003. 20.   Административное право: Учебник/Под ред. Ю.М. Козлова, Л.Л. Попова. – М.:Юрист. – 1999. 21.   Лейст О.Э. Санкции и ответственность по советскому праву. – М.: МГУ. 22.   Марченко П.О. Теория государства и права. Московский госуд. университет.- 1997 г. 23.   Матузова М.А. Теория государства и права. М.-1997 г. 24.   Опришко В.Ф. Административная ответственность за правонарушения. – К.:Общество”Знание”. 1986. 25.   Похмелкин В.В. Социальная справедливость и уголовная ответственность. – Красноярск.- 1990. 26.    Философский словарь /Под ред. М.М. Розентеля. – 3-е изд. – М.:. – 1975. 27.   Бельский К.С. Административная ответственность: генезис, основные признаки, структура. // Государство и право. – 1999. - №12. – с.12-20. 28.   Грибанова М. Правосуб'єктні підстави адміністративної відповідальності фізичних осіб. // Право України. – 2001. - №12. – ст.39. 29.   Герасименко Є. Форми та види вини при вчиненні адміністративного правопорушення //Право України. – 1998 - №7. – с.80. 30.   Герасименко Є. Суб'єкт адміністративного проступку // Право України. – 1999. - №4. – с.44. 31.   Иванов Л. Административная ответственность юридических лиц // Закон. – 1998. - №9. – с.89. 32. Стефанюк В., Голосніченко І., Михеєнко М. Інститут адміністраиивної відповідальності юридичних осіб: проблеми теорії і практики // Право України. – 1999. - №9. – с.6.