Поняття і природа юридичної деонтології

Содержание: Вступ 2 1. Історичний аспект становлення системи деонтологічних знань     4 2. Поняття і загальна характеристика юридичної деонтології як науки          11 3. Предмет і структура курсу юридичної деонтології    14 Висновок       16 Список використаної літератури   17  

Вступление:Формування в Україні правової держави і громадянського суспільства, які за своєю сутністю мають правовий характер і грунтуються на праві, обумовило як підвищення ролі та значення права у соціальних перетвореннях, так й юристів — особливого професійного прошарку в суспільстві, виявило їх недостатню чисельність, хиби і прорахунки в професійній підготовці. Розширення меж самостійності суб'єктів підприємницької та інших видів діяльності — членів громадянського суспільства, збільшення їх чисельності, виникнення недержавних нотаріальних та правоохоронних об'єднань, здійснення правової взаємодії громадян за принципом "дозволено все, що прямо не заборонено законом", зростання злочинності та багато інших факторів зумовило зміни суспільних потреб в юристах, причому це стосується державних і недержавних організацій. Ці зміни викликали необхідність переглянути ставлення до формування корпусу юристів у всіх країнах СНД, які були вимушені прийняти нові програми розвитку юридичної науки і вдосконалення юридичної освіти. Проте ці ж фактори виявили й ту обставину, що юридична діяльність, професійні якості юриста, особливості їхньої професійної підготовки юридичною наукою комплексно не досліджувалися. Вивчення окремих видів юридичної діяльності, зокрема суддівської, прокурорської, слідчої та деяких інших, не може замінити загальнотеоретичної моделі юридичної діяльності. Багато проблем в цьому плані є і в науковому осмисленні особливостей професійної діяльності працівників правоохоронних органів, зокрема, не розроблені моделі їх професійних якостей, професіограми, відсутнє систематизоване викладення вимог до заміщення посад юристів тощо. Юрист повинен знати не тільки законодавство та акти правозастосування, його роз'яснення та тлумачення, йому ще необхідно знати норми моралі та релігії, звичаї, традиції, корпоративні норми тощо, тобто зміст усіх регуляторів, які існують у суспільстві. Тому важливим є життєвий досвід, життєвий шлях, вік юриста або кандидата. Юридична і медична деонтології націлені на забезпечення високоякісного, високогуманного ставлення до такої соціальної цінності, як особа. Медик, юрист повинні захищати інтереси особи — життя, честь, гідність, тобто всі ті природні якості, без яких вона стає просто індивідуумом — частиною живої природи. З цього випливає, яке значення для суспільства в цілому або для окремо взятої людини має якісне виконання свого професійного обов'язку медиками або юристами. Кожна помилка, зроблена ними, чи недбале ставлення до людини може призвести до трагічних наслідків. Саме працівникам цих професій ми багато в чому довіряємо свою долю, своє майбутнє. Кожен з нас хоче бути впевненим в їх добропорядності, гуманному ставленні до себе. Інакше не може й бути, тому що і медик, і юрист є представниками найбільш гуманних професій, що ще раз підтверджує висновок про особливе значення проблем професійного етикету, їх головне місце у системі знань юридичної деонтології.  

Выводы:Формування в Україні правової держави і громадянського суспільства, які за своєю сутністю мають правовий характер і грунтуються на праві, обумовило як підвищення ролі та значення права у соціальних перетвореннях, так й юристів — особливого професійного прошарку в суспільстві, виявило їх недостатню чисельність, хиби і прорахунки в професійній підготовці. Розширення меж самостійності суб'єктів підприємницької та інших видів діяльності — членів громадянського суспільства, збільшення їх чисельності, виникнення недержавних нотаріальних та правоохоронних об'єднань, здійснення правової взаємодії громадян за принципом "дозволено все, що прямо не заборонено законом", зростання злочинності та багато інших факторів зумовило зміни суспільних потреб в юристах, причому це стосується державних і недержавних організацій. Ці зміни викликали необхідність переглянути ставлення до формування корпусу юристів у всіх країнах СНД, які були вимушені прийняти нові програми розвитку юридичної науки і вдосконалення юридичної освіти. Проте ці ж фактори виявили й ту обставину, що юридична діяльність, професійні якості юриста, особливості їхньої професійної підготовки юридичною наукою комплексно не досліджувалися. Вивчення окремих видів юридичної діяльності, зокрема суддівської, прокурорської, слідчої та деяких інших, не може замінити загальнотеоретичної моделі юридичної діяльності. Багато проблем в цьому плані є і в науковому осмисленні особливостей професійної діяльності працівників правоохоронних органів, зокрема, не розроблені моделі їх професійних якостей, професіограми, відсутнє систематизоване викладення вимог до заміщення посад юристів тощо. Юрист повинен знати не тільки законодавство та акти правозастосування, його роз'яснення та тлумачення, йому ще необхідно знати норми моралі та релігії, звичаї, традиції, корпоративні норми тощо, тобто зміст усіх регуляторів, які існують у суспільстві. Тому важливим є життєвий досвід, життєвий шлях, вік юриста або кандидата. Юридична і медична деонтології націлені на забезпечення високоякісного, високогуманного ставлення до такої соціальної цінності, як особа. Медик, юрист повинні захищати інтереси особи — життя, честь, гідність, тобто всі ті природні якості, без яких вона стає просто індивідуумом — частиною живої природи. З цього випливає, яке значення для суспільства в цілому або для окремо взятої людини має якісне виконання свого професійного обов'язку медиками або юристами. Кожна помилка, зроблена ними, чи недбале ставлення до людини може призвести до трагічних наслідків. Саме працівникам цих професій ми багато в чому довіряємо свою долю, своє майбутнє. Кожен з нас хоче бути впевненим в їх добропорядності, гуманному ставленні до себе. Інакше не може й бути, тому що і медик, і юрист є представниками найбільш гуманних професій, що ще раз підтверджує висновок про особливе значення проблем професійного етикету, їх головне місце у системі знань юридичної деонтології.  

Литература: Жалический А.З. Профессиональная деятельность юриста. Введение в специальность: Учеб. пособие. — М.: изд-во БЕКД997. — 330 с. Профессиональная этика сотрудников правоохранительных органов: Учеб. пособие/Под ред. А.В. Опалева й Г.В. Дубова. — М.: Щит, 1997. Сливка С.С. Юридична деонтологія. — Львів, 1996. — 64 с. Солодухина А.О., Солодухин О.А. Юридический диалог. Теория й практика, круг проблем. — М.: Экспертное бюро-М, 1998. — 128 с. Гусарев С.Д. Юридична деонтологія (основи юридичної діяльності: теоретичні і деонтологічні аспекти): Науково-методичний посібник. - К..: Національна академія внутрішніх справ України, 2000. Жалический А.З. Профессиональная деятельность юриста. Введение в специальность: Учеб. пособие. — М.: изд-во БЕКД997. — 330 с. Профессиональная этика сотрудников правоохранительных органов: Учеб. пособие/Под ред. А.В. Опалева й Г.В. Дубова. — М.: Щит, 1997. Сливка С.С. Юридична деонтологія. — Львів, 1996. — 64 с. Солодухина А.О., Солодухин О.А. Юридический диалог. Теория й практика, круг проблем. — М.: Экспертное бюро-М, 1998. — 128 с. Философский словарь. — М., Политиздат, 1986. — 590 с.