Роль та сутність стратегічного планування в системі управління вітчизняною організацією

Содержание: ВСТУП          3 1. Стратегічне планування в організації   5 2. Характеристика процесу стратегічного планування сучасної організації  22 3. Особливості формування системи стратегічного планування вітчизняних організацій  29 ВИСНОВКИ 37 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ      40    

Реферат:   Також до роботи є роздатний матеріал

Вступление:Актуальність теми курсової роботи. Стратегічне планування – це одна з функцій управління, що являє собою процес вибору цілей організації та шляхів їх досягнення. Стратегічне планування забезпечує основу для всіх управлінських рішень, функцій організації, мотивацій і контролю, які орієнтовані на розроблення стратегічних планів. Динамічний процес стратегічного планування є тією основою, під якою знаходяться всі управлінські функції. Організація в цілому і окремі люди, не використовуючи переваги стратегічного планування, будуть позбавлені чіткого способу оцінки мети і напряму діяльності корпоративного підприємства. Процес стратегічного планування забезпечує основу для управління членами організації. Проектуючи все вище сказане на реалії економічного стану в нашій країні, можна дійти висновку, що стратегічне планування стає все більш актуальним для українських організацій, які конкурують як між собою, так і з іноземними компаніями. Метою курсової роботи є висвітлення актуальних питань стратегічного управління сучасного підприємства; спроба розробити стратегію. Об’єктом дослідження є розробка та реалізація стратегічних планів в сучасній організації, предметом дослідження є особливості процесу стратегічного планування. Основними завданнями, які випливають з мети роботи, є: -          розглянути стратегічне планування в організації; -          надати характеристику процесу стратегічного планування сучасної організації; -          обґрунтувати особливості формування системи стратегічного планування вітчизняних організацій. Дослідженню стратегічного планування та процесу його формування присвячена значна кількість наукових праць, зокрема фундаментальні дослідження класиків Уільяма Ф. Шарп, Гордон Дж. Александера, Джеффрі В.Бейлі, І.А. Бланка, Дж. Кейнса, праці провідних зарубіжних вчених В.В. Бочарова, В.В.Шеремети, Н.Я. Петракової. Належне місце в розробці цієї теми займають праці українські економістів, до яких належать А.А. Пересада, Б.Л. Луців, Т.В. Майорова, ВВ. Мельник, В.В. Козюк, Л.О. Примостка, В.Г. Федоренко, А.Ф Гойко та ряд інших. Ключове завдання формулювання стратегії полягає в пошуку шляхів подолання конкуренції на ринку і приріст прибутку. Тому стратегію організації можна визначити як концептуальну основу її діяльності, що визначає пріоритетні цілі та завдання й шляхи їх досягнення та відрізняє організацію від конкурентів. Вона є орієнтиром для прийняття ключових рішень щодо майбутніх ринків, продуктів, організаційної структури, прибутковості й профілю ризиків для керівників організації на всіх рівнях її діяльності, тобто є основою всієї системи менеджменту. Виходячи з вище сказаного, стратегічний менеджмент в організації являє собою управлінський процес підтримання відповідності між цілями організації і наявними у нього ресурсами в умовах зміни ринку та правил державного регулювання. Теоретичною та методологічною основою даного курсового дослідження стало вивчення й творче переосмислення основних досягнень вітчизняної і зарубіжної науки в галузі стратегічного планування, управління. Структура роботи складається зі вступу, у якому обґрунтовується актуальність теми курсового дослідження, вказуються мета й завдання, конкретизуються методи дослідження, трьох розділів, у яких здійснено вирішення основних завдань курсової роботи. Завершують роботу узагальнюючі висновки за результатами дослідження та список використаних джерел.  

Выводы:Отже, проаналізувавши усе вищевикладене, можна зробити наступні висновки та узагальнення: Стратегія – це генеральна довгострокова програма дій та порядок розподілу пріоритетів та ресурсів організації для досягнення її цілей. Стратегічне планування – це одна з функцій управління, що являє собою процес вибору цілей організації та шляхів їх досягнення. Стратегічне планування забезпечує основу для всіх управлінських рішень, функцій організації, мотивацій і контролю, які орієнтовані на розроблення стратегічних планів. Слід  виділити чотири етапи стратегічного планування: Перший етап - це аналіз місії та цілей. Першим та найбільшим кроком у зниженні невизначеності усвідомленості суті конкретного підприємства є - визначення місії. Це інструмент стратегічного керування, спосіб виділення даної фірми серед конкурентів, спосіб розпізнання споживачами фірми та її продукції. Другим етапом є - аналіз внутрішнього середовища, тобто оцінка стратегічного потенціалу. SWOT-аналіз - є важливим елементом аналізу не лише зовнішнього, а й внутрішнього середовища функціонування компанії для прийняття рішень про визначення місії, цілей і стратегії організації через пошук сильних й слабких аспектів  у діяльності організації, можливостей і загроз, що впливають на діяльність організації ззовні. Наступним третій етапом є  аналіз зовнішнього середовища або оцінка стратегічного клімату. Практичним застосуванням є проведення PEST-аналізу, який спрямований на мінімізацію негативного впливу макроекономічних чинників та використання сприятливої кон’юнктури ринку. Останнім четвертим етапом стратегічного аналізу - є формування стратегічного бачення і планів. Вирізняють три основні рівні стратегій: -          загальнокорпоративна стратегія; -          стратегія бізнесу; -          функціональна стратегія. Схема системи стратегічного планування повністю включає систему планів, процес планування, підсистему управління стратегічним плануванням і частково – три інших елемента: підсистему організаційного забезпечення, інформаційне забезпечення і прийняття рішень. На вітчизняних підприємствах є доцільним виділення таких базових стратегій: 1) стратегія виживання, що використовується в умовах економічної кризи, нестабільності, інфляції. Це спроба пристосуватися до ринкових умов господарювання. До цієї стратегії звертаються, коли фінансово-економічні показники діяльності підприємства мають стійку тенденцію до погіршення; 2) стратегія стабілізації (або обмеженого зростання), використовується в умовах стабільності обсягів продажу й одержуваного прибутку. Її застосовують в основному підприємства в галузях зі стабільною технологією, коли керівництво в цілому задоволене положенням свого підприємства; 3) стратегія розвитку (або зростання), що виражає прагнення підприємства до зростання обсягів продажу, прибутку, підвищення рентабельності й інших показників ефективності виробництва. Ця стратегія найчастіше застосовується в галузях, що динамічно розвиваються, зі швидко мінливою технологією. У межах розглянутих базових стратегій можуть бути реалізовані різні стратегічні альтернативи. Умови сучасного господарювання ставлять особливі вимоги до вітчизняних підприємств. Рухливість та складність процесів перехідного періоду, часті корекції системи економічних законів і нормативних актів, що регулюють діяльність підприємств, швидкі технологічні зміни, стрімкий розвиток інформаційних мереж і, внаслідок цього, доступність інформації, поява нових  запитів та зміна позицій споживачів, що сприяють виникненню нових, часто несподіваних можливостей для бізнесу. В такій ситуації фірми мають приділяти постійну увагу оцінюванню перспектив своєї діяльності. Більшість західних і східних фірм використовують стратегічне планування для того, щоб змінити себе, вийти з безнадійних ситуацій, які сформувались зовні та в середині підприємства. На сучасному етапі входження України в загальноєвропейські та регіональні структури актуальним є питання розробки методики впровадження стратегічного планування у діяльності підприємств. Сучасні темпи зміни і збільшення знань є настільки великими, що стратегічне планування являється  єдиним способом формального прогнозування майбутніх проблем і можливостей. Проведені дослідження показали, що фірми, які застосовують стратегічне планування, мають самі високі темпи зростання. Натомість, підприємства, котрі ігнорували врахування стратегічних питань, як правило, не завжди справляються з проблемами. Намагаючись вирішити лише сьогоднішні задачі, вони, фактично, готують ґрунт для появи нових, ще більш складних проблем. Стратегічне планування на сьогодні являється досить гнучким інструментом діяльності підприємства. Тому на кожному етапі буде проводитись аналіз по найбільш пріоритетному напрямку або від вищого до нижчого. І враховуючи постійні зміни, що відбуваються у середовищі, необхідно змінювати стратегію підприємства і переосмислювати місію та цілі. Запропонована нами структура стратегічного плану для автотранспортного підприємства передбачає комплексний розвиток й удосконалення економіки, управління й організації виробництва, намічає шляхи реалізації виявлених внутрішніх резервів автотранспортного підприємства.  

Литература:1.    Азов Г.П. Конкуренция: анализ, стратегия и практика. – М.: Прогресс, 2005. – 300 с. 2.    Азоев Г.Л., Челенков А.П. Конкурентные преимущества фирмы. –  М.: Новости, 2006. – 267 с. 3.    Ансофф И. Новая корпоративная стратегия. – СПб.: Питер, 2005. – 416 с. 4.    Ансофф И. Стратегическое управление: Сокр.  пер.  с англ. – М.: Экономика, 2005. – 519 с. 5.    Ассель Г. Маркетинг: принципы и стратегия: Учебник для вузов. – М.: ИНФРА-М, 2005. – 804 с. 6.    Бідняк Н.М. Організація управління: Навч. Посібн. – К.: А.С.К., 2003. – 176 с. 7.    Близнюк С.В. Стратегічний маркетинг торговельної фірми: Методичні і організаційні аспекти управління. – К.: Логос, 2004. – 150 с. 8.    Богдан О.І. Стратегічне планування на підприємствах інформаційно-технічного обслуговування: Автореф. дис... канд. екон. наук: 08.06.01 / Дніпропетровський ун-т економіки та права. – Д., 2003. – 18 с. 9.    Василенко В.О., Ткаченко Т.І. Стратегічне управління. – К.: ЦУЛ, 2003. – 395 с. 10.    Вигдорчик Е.А. и др. Трудный поиск конкурентных стратегий // ЭКО. – 2005. – № 3. – С. 14-15. 11.    Винокуров В.А. Организация стратегического управления на предприятии. – М.: Экономика, 2003.  – 314 с. 12.    Виханский О.С. Стратегическое управление. – М.: Гардарики, 2003. – 292 с. 13.    Володькина М.В. Стратегический менеджмент. – К.: Знання-Прес, 2002. – 149 с. 14.    Гавриш О.М. Стратегічне планування діяльності підприємства: Автореф. дис... канд. екон. наук: 08.06.01 / Українська держ. академія залізничного транспорту. – Х., 2005. – 20 с. 15.    Гапоненко А.Л., Панкрухин А.П. Стратегическое управление. – М.: Омега-Л, 2004. – 472 с. 16.    Герасимчук В.Г. Маркетинг. – К.: Вища школа, 2004. – 327 с. 17.    Гінгстон П. Найкраща книга про збут і маркетинг. Пер. з англ. – Л.: Світло, 2006. – 208 с. 18.    Гончаров В.В. В поисках совершенства управления: Руководство для высшего управленческого персонала. – М.: МП “Сувенир”, 2003. – 208 с. 19.    Дикань В.Л. Обеспечение конкурентоустойчивости предприятия. Монография. – Х.: Основа, 2005. – 187 с. 20.    Диксон Питер Р. Управление маркетингом. Пер. с англ. – М.: ЗАО «Издательство БИНОМ», 2004. – 560 с. 21.    Забродська Л.Д. Стратегічне управління: реалізація стратегії. – Х.: Консум, 2004. – 208 с. 22.    Зуб А.Т. Стратегический менеджмент: Теория и практика: Учебное пособие для вузов. – М.: Аспект Пресс, 2002. – 415 с. 23.    Карлов Б.  Деловая стратегия: Пер.  с англ. / Науч.  ред.  и авт.  посл.  В.А.  Приписнов. – М.: Экономика, 2001.  – 354 с. 24.    Кинг У., Клиланд Д.  Стратегическое планирование и хозяйственная политика.  Пер.  с англ. – М.: Прогресс, 2002. – 399 с. 25.    Кіндрацька Г.І. Основи стратегічного менеджменту. – Л.: КІНПАТРІ ЛТД, 2003. – 264 с. 26.    Кісельов А.П. Основи бізнесу: Підручник. – К.: Вища школа, 2005. – 191с. 27.    Кныш М.И. Конкурентные стратегии. Учебное пособие. – СПб.: Любавич, 2006. – 284 с. 28.    Ковалев А.И., Войлеко В.В. Маркетинговый анализ. – М.: Центр экономики и маркетинга, 2005. – 176 с. 29.    Коршунов В.І. Стратегічне планування маркетингової діяльності на підприємстві: Дис... д-ра екон. наук: 08.06.02 / Харківський держ. економічний ун-т. – Х., 2002. – 376 с. 30.    Котлер Ф. Маркетинг менеджмент. – СПб: Питер Косм.,2004. – 896 с. 31.    Котлер Ф., Армстронг Г., Сондерс Д., Вонг В. Основы маркетинга: Пер. с анг. – 2-е европ. изд. –К.: Издательский дом “Вильямс”, 2001. – 736 с. 32.    Мазаракі та ін. Міжнародний маркетинг: підручник/За ред. А. А. Мазаракі. – К.: Київський державний торгівельно-економічний університет, 2000. – 306 с. 33.    Макаренко П.М, Миронова Р.М., Макаренко А.П., Васильєва Н.К., Галай І.Є. Стратегічне планування: процес та процедура реалізації в менеджменті. – Д.: ВКФ "Оксамит-Текст", 2003. – 142 с. 34.    Макаренко П.М., Миронова Р.М., Макаренко А.П., Васильєва Н.Г. Стратегічне планування: процес та процедура реалізації в менеджменті. – Д.: ВКФ "Оксамит-Текст", 2003. – 142 с. 35.    Маркова В., Кузнецова С. Разработка стратегий развития предприятия // ЭКО. – 2005. – №11. – С. 13-23. 36.    Менеджмент в системе управления предприятием. – К.: ТОВ “Українська економічна студія”, 2002. – 289 с. 37.    Нємцов В.Д., Довгань Л.Є. Стратегічний менеджмент. – К.: ДП “Експрес-поліграф”, 2002. – 560 с. 38.    Ноордін А.Д. Стратегічне планування діяльності підприємства: Автореф. дис... канд. екон. наук: 08.06.01 / Харківський національний економічний ун-т. – Х., 2004. – 20 с. 39.    Осовська Г.В., Фіщук О.Л., Жалінська І.В. Стратегічний менеджмент: теорія та практика. – К.: Кондор, 2003. – 196 с. 40.    Питерс Т., Уотермен Р.  В поисках эффективного управления (опыт лучших компаний): Пер. с англ. – М.: Прогресс, 2006. – 418 с.