Об’єкти національної безпеки держави – визначення та види

Содержание:Вступ 3 1. Сутність, необхідність та особливості національної безпеки 5 2. Принципи побудови та призначення національної безпеки 11 3. Об’єкти національної безпеки держави. Їх види та аналіз 16 4. Основні напрямки вдосконалення та шляхи вирішення проблеми національної безпеки України 23 Висновки 35 Перелік використаних джерел 37

Вступление:На початку 21 століття в Україні все ще зберігається традиція апелювання до радянських і російських схем забезпечення національної безпеки. З часів "холодної війни" зберігається таке явище, як "воєнна організація держави", практично не змінними залишились структура та функції правоохоронних органів і спеціальних служб. Базове українське законодавство щодо національної безпеки, перш за все "Концепція (основи державної політики) національної безпеки" 1997 року й Закон України "Про розвідувальні органи України" 2001 року мають у своїй основі переклад відповідних російських законів 1992 і 1996 років. Відсутність адекватних часу реформ може призвести до дихотомії у системі національної безпеки України й зростання недовіри до неї з боку провідних західних країн. Фактично, це вже має місце. Незважаючи на проголошення Радою національної безпеки й оборони намірів інтеграції до НАТО і прийняття Плану дій Україна-НАТО, кооперацію на найближчий час буде обмежено тільки військовою сферою. Визначеність пріоритетів Міністерства оборони України не супроводжується аналогічною визначеністю інших силових інститутів. Критичним у сучасних умовах є економічний аспект даної проблеми. Несумісність системи національної безпеки України із західними нормами стає одним із факторів, що перешкоджає зовнішнім інвестиціям в українську економіку. Функції інститутів національної безпеки України часто є причиною непрозорості й незрозумілості економічних відносин в Україні для західних інвесторів. Фактично, питання про організацію національної безпеки України перетворилось в одне з питань інвестиційної привабливості держави. На сьогодні у Верховній Раді знаходиться три законопроекти щодо концепції національної безпеки. Окрім згаданого, існує законопроект депутата Георгія Манчуленка (фракція "Наша Україна") й депутата Михайла Павловського (фракція блоку Юлії Тимошенко). Перший з них є скоріше спробою запропонувати альтернативу, ніж самою альтернативою. Другий законопроект передбачає повторний розгляд президентської концепції прийняттям закону про національні інтереси України. Головною метою дослідження є визначення сутності категорії «національна безпека», принципів та об’єктів національної безпеки, надання характеристики системі національної безпеки та заходів, що сприятимуть удосконаленню її забезпечення в Україні. Предметом дослідження є національна безпека як найважливіша функція держави та гарантований Конституцією стан. Об’єктом дослідження є система національної безпеки, що склалася в Україні. В ході дослідження було використано численні джерела інформації, перш за все, наукові публікації, монографії, статті та підручники, присвячені проблемам національної безпеки та її окремим аспектам, чиїми авторами є провідні вітчизняні та зарубіжні вчені.

Выводы:Відповідно до Закону України «Про основи національної безпеки України», під національною безпекою розуміється захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечуються сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам. Події в Україні, що сталися останнім часом, свідчать про вкрай негативні тенденції розвитку держави, які суттєво загрожують національній безпеці в результаті: - загрози територіальній цілісності держави; - безпідставного порушення «мовного питання»; - кризового стану економіки, особливо в галузі енергозабезпечення; - подальшого занепаду науки, освіти і культури; - загрози продажу землі та надр; - повного розвалу державної системи охорони здоров’я; - сумнівності реформи Збройних Сил та беззастережного прагнення до вступу в НАТО. Національна безпека України є одним з головних напрямів діяльності держави і має сприяти задоволенню інтересів людини, суспільства, держави, бути необхідною умовою становлення та розвитку суверенної Української нації як суб’єкта світового цивілізаційного процесу. Проте внаслідок відсутності продуманої стратегії реформ в основних сферах суспільного життя збільшилася економічна залежність України від зовнішніх чинників, в суспільстві продовжує зростати соціальне напруження і політична нестабільність, а задоволення життєво важливих національних інтересів перебуває в майже у критичному стані. Непослідовна політика у сфері національної безпеки і оборони, що проводиться протягом 15 останніх років, призвела до втрати Україною значної частини свого науково-технологічного потенціалу й оборонної промисловості, яка становила 30% ВПК колишнього СССР, та великих ресурсних можливостей для задоволення потреб Збройних Сил, виконання державних програм розвитку озброєння і військової техніки, відновлення боєздатності основної маси озброєнь. Усе це ставить під сумнів спроможність держави гарантувати національну безпеку за рахунок Збройних Сил. Особливе занепокоєння викликає земельне питання. Україна є власницею найбагатших у світі чорноземів — 44% світових запасів. Продаж землі, як це планується, призведе не просто до чергового винищення селянства, а до цілковитої втрати економічної і політичної незалежності держави. Підтримку належного стану національної безпеки забезпечують надійні структури, заздалегідь розроблені оперативні плани, антикризові програми, сили швидкого реагування, їх засоби, спеціальні технології, відповідні енергоматеріальні, фінансові, кадрові та інформаційні ресурси. Тому основою основ НБ є управління двох видів. При надзвичайних ситуаціях - територіями, громадами й об'єкт-суб'єктами, на яких виникли НС, а при політичних, економічних, інформаційних кризах загальнодержавного масштабу - видами НБ, антикризовими програмами. Зростаюча складність умов, обставин та деструктивних наслідків прояву загроз, збільшення кількості катастроф і криз вимагають удосконалення арсеналу захисту, розробки стратегічних рішень (планів оперативних дій, антикризових програм), керування силами швидкого реагування, їх взаємодією. Концепція НБ має стати гуманістично спрямованою, заснованою на свідомій поведінці людей в екстремальних ситуаціях. Тому пропонується застосовувати більш досконалий системно-соціальний підхід, перевага якого полягає в урахуванні значущості людського, соціального фактора. Адже в сфері НБ усе залежить від інтелектуального, організаційно-мобілізаційного, прогнозного потенціалів керівників, відповідальних виконавців, аналітиків, спеціалістів, а також психічної стійкості та вміння діяти в небезпечних умовах тих, хто потребує захисту.

Литература:1. Конституція України 2. Концепція (Основи державної політики) національної безпеки України // Відомості Верховної Ради України.— 1997.— № 10.— Ст.85. 3. Бек У. Общество риска. На пути к другому модерну. — М.: Прогресс — Традиция, 2000. — 384 с. 4. Богданович В.Ю. Воєнна безпека України: методолгія дослідження та шляхи забезпечення. — К.: Дельта, 2002. — 322 с. 5. Бодрук О.С. Структури воєнної безпеки: національний та міжнародний аспекти. — К.: НІПМБ, 2001. — 300 с. 6. Ботвінкін О. Проблеми забезпечення національної безпеки в інформаційній сфері // Юридичний журнал. - К., 2007. - № 2. - С. 58-63. 7. Боумэн К. Стратегия на практике. — СПб.: Питер, 2003. — 250 с. 8. Ведунг Е. Оцінювання державної політики і програм. — К.: ВСЕУВИТО. 9. Воєнна безпека України на межі тисячоліть. — К.: Стилос, 2002. — 394 с. 10. Возженников А.В. Национальная безопасность: теория, практика, стратегия. — М.: НПО «МОДУЛЬ», 2000. — 240 с. 11. Гикзи Т., Отингер Б., Басворд К. Стратегия управления по Клаузевицу. — М.: Альпина Паблишер, 2002. — 218 с. 12. Горбулін В. На захист національних інтересів // Політика і час. — 1995. — № 2. — С. 3–8. 13. Гудби Дж., Бувальда П., Тренин Д. Стратегия стабильного мира. Навстречу Евроатлантическому сообществу безопасности. — М.: Международные отношения, 2003. — 208 с. 14. Дмитренко М. Суспільні трансформації та політичні аспекти загроз національній безпеці України: Монографія / Ін-т оперативної діяльності та державної безпеки. - К.: "Знання України", 2006. - 348 с. 15. Згуровський М. Системна методологія передбачення. — К.: Політехніка, 2001. — 45 с. 16. Кінах А. Законодавче забезпечення політики національної безпеки: Стаття народного депутата України // Україна - НАТО. - К., 2006. - № 6 (16). - С.5 - 14. 17. Клаузевиц К. О войне. — М.: Эксмо; - СПб.: Terra Fantastica, 2003. — 864 с. 18. Ковальов Є. Енергетична складова економічної безпеки України // Право і безпека. - Х., 2006. - № 1. - С. 177 - 179. 19. Кокошин А.А. Стратегическое управление: теория, исторический опыт, сравнительный анализ, задачи для России. — М.: МГИМО, 2003. — 528 с. 20. Ліпкан В.А. Безпекознавство: Навчальний посібник. — К., 2003. — 212 с. 21. Ліпкан В.А. Націобезпекознавча парадигма // Право України. — 2003. — № 2. -С. 120. 22. Ліпкан В.А. Неопарадигма національної безпеки // Право України. — 2002. -№ 11. - С. 19-21. 23. Манилов В.Л. Исследование проблем национальной безопасность: вопросы методологии // Военная мысль. — 1995. — № 5. — С. 9–19. 24. Манилов В.Л. Национальная безопасность: ценности, интересы и цели // Военная мысль. — 1995. — № 6. — С. 28–40. 25. Мельник М.І. Корупція: сутність, поняття, заходи протидії.— К.: Атіка, 2001.— 304 с. 26. Національна безпека України: стан, кризові явища та шляхи їх подолання: Міжнародна практична конференція (м.Київ, 7-8 грудня 2005 р.) Збірник наукових праць / Ред. кол. С.А. Єрохін, С.І. Пирожков, В.А. Гошовська, В.Ф. Погорілко та ін. - К.: Нац. академія управління, Центр перспективних соціальних досліджень, 2005. - 400 с. 27. Парахонський Б.О. Національні інтереси України (духовно-інтелектуальний аспект). — К.: НІСД, 1993. — 43 с. 28. Пироженко В. Вихідні положення стратегії національної безпеки України в гуманітарній сфері: методологічний аспект // Стратегічна панорама. - К., 2005. - № 4. - С. 37-46 29. Погляд на безпеку України у контексті сучасної геополітики: Аспекти державного управління / М.І. Шпура, І.В. Романов, Ф.В. Саганюк та ін. - К.: ННДЦ ОТ і ВБ України, 2006. - 257 с. 30. Ситник Г. Державне управління національною безпекою України: Моногр. — К.: НАДУ, 2004. — 408 с. 31. Тертичка В. Державна політика: аналіз та здійснення в Україні. — К.: Основи, 2002. — 750 с. 32. Хасси Д. Стратегия и планирование. — СПб.: Питер, 2001. — 384 с. 33. Черкасов В. В. Проблемы риска в управленческой деятельности. — М.: Рефл-бук, К.: Ваклер, 2002. — 320 с. 34. Шимшир'ян Г. Удосконалення взаємодії органів державної влади у сфері національної інформаційної безпеки / Г.Шимшир'ян, В.Соболь // Економіка та держава. - К., 2006. - № 8. - С. 73 - 74.