Планування активів підприємства та заходи щодо їх вдосконалення

Содержание:ВСТУП 3 Розділ І. Теоретичні основи планування активів підприємства 6 1.1 Активи підприємства : економічна сутність та класифікація 6 1.2. Методи аналізу та планування активів підприємства 12 1.3. Методи оцінки ефективності планування активів підприємства 28 ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1 40 РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДЖЕННЯ СТАНУ ВИКОРИСТАННЯ АКТИВІВ ПІДПРИЄМСТВА 44 2.1. Аналіз обсягу та структури активів підприємства 44 2.2. Аналіз ефективності використання активів підприємства 50 2.3. Аналіз організаційного забезпечення планування активів підприємства 54 ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2 67 РОЗДІЛ 3. ВДОСКОНАЛЕННЯ МЕТОДІВ ПЛАНУВАННЯ АКТИВІВ ПІДПРИЄМСТВА ТА ЇХ ВДОСКОНАЛЕННЯ 69 3.1. Обґрунтування моделі інформаційного забезпечення планування активів підприємства 69 3.2. Обґрунтування потреби підприємства в активах виходячи із стратегій економічного розвитку 70 3.3. Обґрунтування моделі фінансового забезпечення розвитку активів підприємства 81 ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 3 84 ВИСНОВКИ 85 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 90

Вступление:Визначений курс переходу до ринкової економіки в Україні передбачає розв’язання багатьох виробничих, науково-технічних, організаційних та економічних проблем. Нині підприємство виступає самостійним суб’єктом господарювання, який має статус юридичної особи та здійснює всі види діяльності (виробничу, фінансову, інвестиційну, комерційну) з метою одержання прибутку. Розвиток ринкових відносин підвищує відповідальність і самостійність підприємств та інших суб’єктів ринку у підготовці та прийнятті управлінських рішень. Ефективність цих рішень багато в чому залежить від об’єктивності, своєчасності та всебічності оцінювання існуючого й очікуваного стану підприємства. Від того, відповідають чи не відповідають управлінські рішення, якими підприємство керується для досягнення успіху на ринку, цим умовам залежить насамперед ефективність його функціонування. Базою для обґрунтування і прийняття оптимальних управлінських рішень може бути тільки глибокий комплексний аналіз діяльності підприємства. У ході такого аналізу всі сторони діяльності підприємства оцінюються з позицій досягнення максимально можливого економічного результату за рахунок оптимально ефективного використання наявних ресурсів. Від доцільності та правильності вкладення фінансових ресурсів в активи значною мірою залежить фінансовий стан підприємства. Ефективності формування й використання активів в операційному або інвестиційному процесі приділяється головна увага у загальній системі менеджменту. Управління активами є відносно новою сферою функціонального управління підприємством. Воно є комплексною системою, у якій інтегруються методологічні принципи фінансового менеджменту, інноваційного менеджменту, бухгалтерського обліку, контролю, логістики та інших спеціальних сфер знання. Основи управління активами традиційно пов’язані із здійсненням операційної або інвестиційної діяльності підприємства. Важливе значення у фінансовій діяльності підприємства і підвищенні його ефективності має розміщення його ресурсів. Від того, які асигнування вкладені в основні та оборотні засоби, яка їхня кількість знаходиться у сфері виробництва й у сфері обігу, у грошовій і матеріальній формі, наскільки оптимальне їхнє співвідношення, багато в чому залежать результати виробничої та фінансової діяльності, а отже, і фінансовий стан підприємства. Якщо створені виробничі потужності підприємства використовуються в недостатньо повному обсязі через нестачу сировини, матеріалів, то це негативно вплине на фінансові результати підприємства і його фінансовий стан. Те ж саме відбудеться, якщо створені надлишкові виробничі запаси, які не можуть бути швидко перероблені на наявних виробничих потужностях. В результаті заморожується капітал, уповільнюється його оборотність, і як наслідок погіршується фінансовий стан. І за гарних фінансових результатів, високому рівні рентабельності підприємство може зазнавати фінансових труднощів, якщо воно нераціонально використало свої фінансові ресурси, вклавши їх у наднормативні запаси або допустивши велику дебіторську заборгованість. Отже, аналіз активів підприємства дає можливість забезпечити ефективну та стабільну фінансово-господарську діяльність, визначити резерви підвищення її прибутковості і платоспроможності. Проблема ефективного розміщення і використання активів підприємства є достатньо глибоко дослідженою серед вітчизняних вчених. Але це питання розглянуто у роботах Бланка І.А., Лахтіонової Л.А., Павловської О.В., Притуляк Н.М., Невмержицької Н.Ю. – у повному обсязі, а також частково у роботах Коробова М.Я., Ізмайлової та ін. Серед зарубіжних авторів згадане питання розглядалось у наукових працях М.І. Баканова, І.Т. Балабанова, В.В. Ковальова, М.Н. Крейніної, В.Ф. Палія, Р.С. Сайфуліна, А.Д. Шеремета та інших. Проте, ряд питань щодо методики розміщення і використання активів підприємств вимагає подальших досліджень та наукових розробок. Отже, метою роботи є розроблення пропозицій щодо вдосконалення методів планування активів підприємства. Задачі роботи наступні: ? Розкрити сутність активів підприємства; ? оцінити стан і структуру активів підприємства; ? дослідити доцільність використання майна підприємства; ? проаналізувати забезпеченість підприємства оборотними коштами; ? намітити шляхи для підвищення ефективності використання активів; ? .визначити напрямки вдосконалення методів планування активів підприємства. Об’єктом дослідженя є процеси управління активів підприємства. Предметом дослідження є механізм планування розвитку активів торгового підприємства. Інформаційною базою дослідження є дані бухгалтерського і управлінського обліку торгового підприємства, дані, що отримані із зовнішніх джерел інформації. Методологічною базою дослідження є праці вітчизняних та іноземних науковців, акти чинного законодавства тощо.

Выводы:1. Теорія фінансового менеджменту визначає “активи” як економічні ресурси підприємства у формі сукупних майнових цінностей, які використовуються у господарській діяльності з метою отримання прибутку. Теорія бухгалтерського обліку під “активами” розуміє ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до збільшення економічних вигод у майбутньому. 2. Активи підприємства являють собою контрольовані ним економічні ресурси, що сформовані за рахунок інвестованого у них капіталу, характеризуються детермінованою вартістю, продуктивністю і здатністю генерувати дохід, постійний обіг яких у процесі використання пов’язаний з факторами часу, ризику і ліквідності. 3. Згідно з П(С)БО 2 “Баланс” до структури активів (майна) підприємства належать три складові: ? необоротні активи; ? оборотні активи; ? витрати майбутніх періодів. 4. Аналіз активів являє собою процес дослідження результативних показників їх формування та використання не підприємстві з метою виявлення резервів подальшого підвищення ефективності їх функціонування. 5. Задачами аналізу активів є наступні: – виявити всі види іммобілізації обігових засобів і визначити їх суми. – з’ясувати причини, що викликали кожен вид іммобілізації. – намітити шляхи швидшого вивільнення іммобілізованих коштів, тобто повернути їх у нормальний господарський кругообіг. 6. Методика аналізу активів підприємства складається з 3 етапів: – Аналіз структури активів в абсолютному і відносному вимірі за даними балансу. – Проводиться аналіз виробничого потенціалу підприємства. – Проводиться аналіз фінансових показників. 7. Методи оцінки ефективності активів на підприємстві можна поділити на наступні етапи: – ефективність планування поточних витрат; – ефективність управління оборотними коштами; – ефективність управління дебіторською заборгованістю та прискорення оберненості коштів; – ефективність формування запасів. 8. За проведеними розрахунками за чотири звітні періоди відбувається постійне збільшення загальної суми активів підприємства. Але треба зазначити, що темпи приросту активів з року в рік не є однаковими. У 2003 році відбулося зростання аж на 21%, після чого наступного 2004 року спостерігається найменше зростання у 2%. Потім відбувається поступове нарощення темпів зростання активів. (8% 2005 року та 11% 2006 року) 9. Динаміки зміни необоротних активів, то на фоні зростання кожного року абсолютної зміни даного виду активів, зміна питомої ваги у загальній структурі активів є від’ємною 2003 та 2006 року. Це свідчить про те, що зростання загальної суми активів відбується швидше, ніж зростання необоротних активів. 10. Зміна оборотних активів має змінну динаміку. У 2003 році відбувається зростання абсолютного та відносного показника оборотних активів. Зростання відбулося за рахунок швидких темпів зростання матеріальних оборотних коштів, які перевищили у абсолютному значенні зменшення наявних грошових коштів на підприємстві. 2004 року наявна протилежна тенденція та зменшення абсолютного та відносного показника оборотних активів. Зменшення відбулося за рахунок високих темпів зменшення грошових коштів, більших, ніж додатний темп зростання матеріальних оборотних коштів. 2005 року відбувається зростання абсолютного показника оборотних коштів, на фоні зниження відносного. Дана тенденція свідчить про те, що етмпи зростання необоротних активів цього року були вищими ніж темпи зростання оборотних активів. 2006 року відбувається зростання абсолютного та відносного показника оборотних активів за рахунок як зростання матеріальних оборотних коштів, так і зростання грошових коштів підприємства. 11. Управління активами ДП ВАТ "Київхліб" "Булочно-кондитерський комбінат" включає: 1) формування та управління фінансово-експлуатаційними потребами в обігових коштах; 2) управління дебіторською заборгованістю; 3) стратегію фінансування поточних активів; 4) управління джерелами формування оборотного капіталу; 5) управління необоротними активами; 6) управління фінансуванням необоротних активів; 7) управління грошовими коштами і короткостроковими фінансовими вкладеннями. 12. Система бюджетування, як одна із складових управління активами, сприяє не тільки підвищенню ефективності фінансової роботи на підприємстві, забезпечуючи регулярне надходження достовірної інформації про результати фінансово-господарської діяльності, але й дозволяє: • оперативно аналізувати й контролювати фінансові потоки підприємства; • ефективно управляти оборотними коштами, в т.ч. витратами на виробництво, запасами, дебіторською та кредиторською заборгованістю; • здійснювати оптимізацію оподаткування; • управляти документообігом в середині підприємства; • здійснювати контроль за ефективністю роботи підрозділів на всіх стадіях реалізації бюджету. 13. Фінансова звітність є одним із основних інформаційних джерел, що використовуються для прийняття економічних рішень. Виходячи із зазначеного, було встановлено, що в залежності від того, за якою вартістю активи відображені у фінансовій звітності, буде залежити рівень корисності інформації, представленої в ній різним суб’єктам економічних відносин – фінансовим директорам, керуючим активами, інвестиційним аналітикам і багатьом іншим. 14. В розвинутих країнах досить широко використовується спосіб резервування власних оборотних активів в легкореалізуємі цінні папери. Для розрахунку оптимальної величини продажу цінних паперів використовуються моделі Баумоля, Міллера-Орра та інші, що дозволяють планувати як стабільні так і змінні грошові потоки. На жаль цей метод управління грошовими потоками поки що недоступний більшості національних виробників через відсутність в країні надійних цінних паперів, традиційної недовіри до фінансових інструментів тощо. 15. Наслідком впровадження ефективної політики управління оборотними активами мають стати: - забезпечення безперебійної роботи підприємства; - зниження обсягів вільних поточних активів, і, як наслідок, зниження витрат на їх фінансування; - прискорення обороту оборотних активів - максимізація прибутку підприємства при збереженні ліквідності. 16. Завданнями, вирішення яких сприятиме фінансовому оздоровленню підприємств є: ? розроблення методів управління запасами та грошовими коштами з урахуванням сучасних економічних умов; ? вдосконалення роботи з клієнтами зі стягнення дебіторської заборгованості з урахуванням світового досвіду; ? здійснення обґрунтованих розрахунків щодо доцільності та обсягів знижок за передоплату; ? ретельне планування можливості використання кредиторської заборгованості як джерела фінансування поточної діяльності. 17. Вибір способу фінансування активів – це вибір між ризиком та прибутковістю. Серед таких способів виділяють: – хеджування (hedge) – фінансування активів за рахунок зобов’язань з однаковим строком погашення. – фінансування за рахунок відкладення сплат по зобов’язаннях.

Литература:1. Бандурка А.М., Червяков И.М., Посылкина О.В. Финансово-экономический анализ: Учебник. – Харьков: Ун-т внутр. дел, 1999. 2. Бланк И.А. Основы финансового менеджмента. Т.1. – К.: Ника-Центр; Эльга, 1999. 3. Бланк И.А. Управление активами. – К.: «Ника-Центр», 2000. 4. Ізмайлова К.В. Фінансовий аналіз: Навч посібник. – 2-ге вид., стереотипне. – К.: МАУП, 2001 5. Коробов М.Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств: Навч. посібник. – 3-тє вид. перероб. і доп. – К.: Знання, 2002 6. Лахтіонова Л.А. Фінансовий аналіз суб’єктів господарювання: Монографія. – К.: КНЕУ, 2001. 7. Мец В.О. Економічний аналіз фінансових результатів та фінансового стану підприємства: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 1999. 8. Павловська О.В., Притуляк Н.М., Невмержицька Н.Ю. Фінансовий аналіз: Навч.-метод. Посібник для самост. вивч. дисц. – К.: КНЕУ, 2002. 9. Савицкая Г.В. Анализ хозяйственной деятельности предприятия: 3-е изд. – Мн: ИП «Экоперспектива»; «Новое знание», 1999. 10. Фінансова звітність за національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку. – К.: Лібра, 1999. 11. Шеремет А.Д., Сайфулин Р.С. Методика финансового анализа. – М.: ИНФРА–М, 1996.