Вступление:Мабуть, не знайдеться жодної людини, що не усвідомлювала б, наскільки в нашому суспільстві поширене насильство. В усіх частинах світу йдуть війни, росте кількість таких злочинів, як убивства, зґвалтування і збройні напади. Статистика красномовно свідчить про те, з якою частотою люди убивають один одного.
Нам хочеться думати, що у своїй родині ми завжди, як у надійному притулку зможемо укритися від стресів і перевантажень нашого неспокійного світу. Що б не загрожувало поза будинком, ми сподіваємося знайти захист і підтримку в любові тих, з ким ми підтримуємо найближчі відносини. Однак для багатьох людей бажання знаходження сімейного спокою виявляється нездійсненним, тому що їх близькі є скоріше джерелом загрози, чим надійності і безпеки.
Тривожна статистика випадків побиття дружин чоловіками і жорстоким поводженням з дітьми і старими доводить, що насильство в родині стало настільки ж звичайним, як насильство на вулицях міст.
Проблема насильства в родині довгий час була областю табу і дотепер існує реальний опір соціуму звертанню до цієї проблеми. Статистичні дані щодо поширеності насильства, на думку авторитетних експертів (І.С.Кон і ін.), не заслуговують довіри як явно занижені.
У суспільній свідомості і ЗМІ проблема насильства представлена в дуже усіченій і трансформованій формі «жахів окремого випадку».
Уявлення про те, що насильство має місце тільки в соціально неблагополучних родинах, сучасні дослідники вважають неспроможним міфом суспільної свідомості. Насильство в родині відбувається в будь-яких шарах і категоріях населення, незалежно від класових, расових, культурних, релігійних, социо-економічних аспектів.
Насильство може викликати різні порушення, такі як порушення в пізнавальній сфері, а також розладу апетиту, сну; зловживання наркотиками, алкоголізм; мимовільне відтворення травматичних дій у поводженні; спроби самопокарання (наприклад, самокатування); безліч соматичних скарг.
Порушення, що виникають після насильства, торкаються всіх рівнів людського функціонування, що приводять до стійких особистісних змін.
Крім безпосереднього впливу пережите насильство може приводити до довгострокових наслідків, що найчастіше впливають на все подальше життя.
Проблематика психології насильства – велика область, що розроблялась у світовій психології останні тридцять років (Д.Левинсон, Дж.Кабрін, Д.Фінкелхор, К.Брон, Э.Міллер, і ін.). У вітчизняній науці дана проблематика порівняно молода (Сафронова Т.Я., Соколова Е.Т., Цимбал Е.И. і ін.).
Незважаючи на усю важливість і актуальність проблематики насильства, дотепер не існує єдиного бачення даної області в психології, немає єдиної теоретичної і дослідницької парадигми, не склався повноцінний термінологічний і концептуальний апарат (Каган В.Е., і ін.; вітчизняні довідкові видання по психології).
У дійсній роботі дослідження здійснювалося, спираючись на поняття і принципи системного підходу.
Метою роботи є створити описову модель насильства в родині, спираючись на поняття і принципи системного підходу.
Об´єктом дослідження є сімейна система. Предметом дослідження є насильство в сімейній системі. Гіпотезою дослідження є насильство убудоване в структуру сімейної системи як спосіб взаємодії членів родини один з одним .
Існуючі в сімейній системі форми насильства взаємозалежні.