Президент України в системі органів державної влади , основи його правового статусу та функціонування

Содержание: Вступ 3 1. Президент України, основи його правового статусу та функціонування   4 2. Функції та компетенція Президента України в системі органів державної влади 8 3. Форми діяльності Президента України            12 Висновки      16 Список використаної літератури   18  

Вступление: За Конституцією, Президент України є главою держави і виступає від її імені. (ч.1 ст.102) З точки зору конституційно-правової теорії, глава держави – це конституційний орган і водночас вища посадова особа держави, що представляє державу ззовні і всередині країни, символ державності народу. Як правило, це одноосібний орган загальної компетенції, один з вищих органів державної влади. На наш погляд, термін «глава держави» не дає можливості з належним ступенем точності cхарактеризувати сутність, функції та компетенцію даного органу, оскільки на відміну, наприклад, від парламенту (який в усіх країнах світу є вищим представницьким і законодавчим органом) глава держави виконує різні функції і наділений різним правовим статусом. Як цілком слушно зазначається у новітній державознавчій літературі, статус глави держави у кожній з країн визначається обраною формою правління та усталеними політико-правовими традиціями.    

Выводы: В  державно організованому  суспільстві  влада  є  носієм державного  характеру. Держава – це організація  публічної  влади, котра  передбачує  наявність  системи органів державної  влади.  У вузькому понятті слова можна сказати, що держава – це і є  система органів  державної  влади.  Прийняття  Конституції  України   було покликано  перебороти смугу політичної кризи і  протистояння  всіх гілок  державної влади. Логіка побудови нової Конституції  України відповідає  принципу  поділу влади,  прийнятому  у  країнах  як  з класичною   президентською,  так  і  з   парламентарною   системою правління.  Відповідно  до  статей Конституції  державна  влада  в Україні здійснюється на основі поділу на законодавчу, виконавчу  і судову  Органи всіх гілок влади самостійні. При цьому поділ  влади не  тільки  не  виключає,  але, навпроти,  передбачає  координацію зусиль різноманітних гілок влади і їхню взаємодію у встановлених Конституцією  України межах і формах. При  цьому  конституційна модель президентської республіки  в Україні і принципи взаємодії влади виглядає таким чином, що шляхом «утримання»  і  «противаг»  забезпечується заперечення  перетворення інституту  Президента  у  режим особистої влади,  непідконтрольною народу  або  спроможною  ігнорувати  інші  гілки  державної  влади України. Проблема полягає у тому, щоб наповнити ці моделі реальним соціальним   утриманням   і  юридично   і   фактично   гарантувати суспільство від авторитаризму.  

Литература: 1. Бурчак Ф.Г., Погорілко В.Ф. Конституційно-правовий статус Президента України // Конституційне право України / За ред. В.Я.Тація, В.Ф.Погорілка, Ю.М.Тодики. – К.: Український центр правничих студій, 1999. – С.222. 2. Копейчиков В.В. Моральні і політико-правові підвалини статусу глави держави // Ідеологія державотворення в Україні: історія і сучасність. Матеріали наук.-практ.конференції 22-23 листопада 1996 р. – К.: Генеза, 1997. – С.174-175. 3. Медведчук В.В. Конституційний процес в Україні і організація державної влади та місцевого самоврядування. – К.: Україна, 1996. – С.126. 4. Серьогіна С.Г. Функції Президента України // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. – Харків: Нац. юрид. акад. України, 1998. – №34. – С.57-58. 5. Фрицький О., Солов’єва І. Державна влада в Україні як конституційно-правовий інститут // Вісник Академії правових наук України. – 1998. – №1 (12). – С.36; Тодыка Ю.Н. Основы конституционного строя Украины. – Х.: Факт, 1999. – С.204-205. 6. Цвік М., Процюк І. Про державно-правову природу влади Президента України в системі розподілу влад // Вісник Академії правових наук України. – 1999. – №1 (16). – С.51–61.