Поетична творчість Мікеланджело Буонаротті

Содержание:Вступ 3-4 І. Розділ І. Загальна характеристика творчості Мікеланджело 5-12 1. 1. Творчість митця як вираження ідеалів Відродження. 5-6 1.2. Поезія як одна з мікеланджеловських муз. 6-12 ІІ. Розділ ІІ. Етапи ідейного поетичного життя 13-24 2.1. Сонетно-мадригальні досвіди. 13-18 2.2. Мікеланджело Буонаротті про старість. 18-24 ІІІ. Висновки 25-26 ІУ. Література 27-28

Вступление:Кардинальні зміни, що відбулися на рубежі XX-XXI століть у різних сферах економічного й культурного життя нашого суспільства визначають пильний інтерес широкого кола дослідників до проблем духовних і джерел сучасної людини. Літературознавство останніх десятиліть не тільки не втратило дбайливого відношення до літературної спадщини в цілому, але й значно підсилило увагу до проблеми виявлення й розвитку індивідуальних особливостей як особистості, так і творчості найбільш значимих людей. І це цілком виправданий і закономірний підхід, тому що творчість великих майстрів акумулювала в собі художньо-естетичну специфіку епохи, обумовлену як іманентними особливостями, властивими творчості окремого творця, так і соціокультурними обставинами; їхні твори пройшли перевірку часом і продовжують виступати подією у світовому літературному житті. Разом з тим в літературі ще чимало митців, чия творчість має потребу в серйозному культурно-історичному й теоретичному осмисленні. У зв'язку із цим безсумнівний науковий інтерес представляє художня спадщина Мікеланджело Буонаротті. Його творчість - живий соціокультурний феномен; вона співзвучна складним і напруженим соціально-філософським, моральним і естетичним шуканням епохи і є відбиттям закономірностей літературного процесу даного періоду. Ми спробували виявити систему художніх принципів творчості Буонаротті, пов'язаних з винятковою активністю й відкритістю авторської позиції. Таким чином, актуальність обраної теми дослідження обумовлена недостатньою вивченістю поетичної творчості Мікеланджело Буонаротті в цілому, а також назрілою необхідністю поглибленого й цілісного вивчення спадщини талановитого митця в аспекті еволюції його художнього світу. Метою даної роботи є наукове дослідження поетичної творчості Мікеланджело Буонаротті як явища в літературі. Для реалізації даної мети дослідження були визначені наступні завдання: - розкрити особливості авторського методу художнього осмислення дійсності, механізми взаємодії індивідуального творчого мислення із суспільною свідомістю часу; - визначити основні тематичні аспекти й мотиви творів Буонаротті. Об'єктом дослідження є поетична спадщина Мікеланджело в її естетичному і жанрово-тематичному взаємозв'язках. Предметом дослідження в роботі стали найбільш яскраві вірші Мікеланджело, які сприяють виявленню особливостей поетики прози автора. Теоретико-методологічною основою послужили найважливіші досягнення вітчизняного та закордонного (російського) літературознавства. Вивчення спадщини Мікеланджело пов'язане із сучасними об'єктивними оцінками його творчості в літературній критиці й літературознавстві. Основними методами дослідження з'явилися описовий, аналітичний та літературознавчий, що дозволяють досліджувати в цілісності поетичну творчість Буонаротті в єдності її складових. Структура й обсяг роботи обумовлені метою й завданнями дослідження. Робота складається із введення, двох глав, висновку й списку використаних джерел.

Выводы:1. До поетичної творчості Мікеланджело звернувся в останні 30 років свого життя. Його лірика відзначена глибиною думки й трагічним світовідчуванням. У своїх віршах Мікеланджело розповідав про кохання, прагнення до краси й гармонії. Улюблена поетична форма Мікеланджело - мадригал і сонет. 2. Більшість віршів Мікеланджело, вірніше, майже всі - це любовні пісні, створювалися протягом багатьох десятиліть: починаючи з 1504 року до середини століття й багато пізніше. 3. Майже всі свої любовні вірші він створив на схилі життя, - він писав їх, навіть коли переступив за сьомий десяток, - і в них всі знову й знову повторюється та сама думка: його потворна старість повинна ще вище піднести красу вибраної ним істоти. 4. Поезія в нього йшла слідом за старшими сестрами - за скульптурою й живописом. Вона мінялася разом з ними, відбивала - часом відстаючи, а часом і передчуваючи - те, що з найбільшою силою проявлялося в статуях і фресках, У цьому змісті мікельанджеловські вірші живуть трохи вторинним життям; але так це й повинне було бути у творчості людини, що отдали себе різцю й кисті по перевазі й насамперед. 5. Мікеланджело в ці заключні роки своєї поезії немов підбирав споконвічні, самі ходові слова, щоб виразити звичайні, найпростіші почуття старої, умираючої людини; але тільки людина ця була велетнем, умирала як велетень, і слова смерті виривалися в неї як у велетня. 6. У творчості Мікеланджело нас цікавить не літературне достоїнство його віршів, хоча вірші самі по собі гарні, але мотив, що спонукав геніального скульптора звернутися до такого тонкого й дійсно, здавалося б, що личить легкокрилої юності, мистецтву, як поезія. 7. Індивідуалізм епохи Відродження, про який пишуть майже всі дослідники, що вивчають цей період розвитку культури, у житті Мікеланджело виражається одним поняттям: самовідданість.

Литература:1. Алпатов А. Поэзия Микеланджело // Этюды по истории западноевропейского искусства. – М., 1983. 2. Балдини У. Микеланджело — скульптор / Пер. с итал.— М., 1979. 3. Барт Р. от произведения к тексту // Барт Р. Избранные работы: Семиотика: Поэтика. – М., 2001. 4. Бердяев Н.А. Проблема человека. К построению христианской антропологии //Бердяев Н.А. Самопознание. Л., 1991. 5. Виноградов В.В. Проблема образа автора в художественной литературе// Виноградов В.В. О теории художественной речи. – М., 1971. 6. Гадамер Г.-Г. Философия и поэзия. – М., 1991. 7. Гришунин А.Л. Исследовательские аспекты текстологи. – М., 1998. 8. Дажина, В. Д. Микеланджело. Рисунок в его творчестве.- Москва, 1987. 9. Евдокимова С. Процесс художественного творчества и авторский текст. – СПб., 1996. 10. Зельдмайр Х. Проблемы интерпретации// Искусствознание. – 1998. - № 1. 11. История всемирной литературы: в 9 т. – М., 1983. 12. Крайг Г. Психология развития. - СПб., 2000. 13. Лазарев В. Н. Микеланджело// Старые итальянские мастера – М., 1972. 14. Либман М. Я. Микеланджело Буонарроти.— М., 1964. 15. Лосев А.Ф. Эстетика Возрождения. – М., 1978. 16. Лукин В.А. Художественный текст. Основы лингвистической теории и элементы анализа. – М., 1999. 17. Манн Т., Эротика Микеланджело. Собр. соч., т. 10. – М, 1972. 18. Махов А. С. Поэтическое слово Микеланджело //Микеланджело Буонарроти. Лирика. Л., 1987. 19. Микеланджело Буонарроти. Лирика. Л., 1987. 20. Микеланджело и его время Сб. статей.— М., 1978. 21. Микеланджело. Жизнь. Творчество Сб. / Сост. В. Н. Гращенков.— М., 1964. 22. Микеланджело. Поэзия. Письма. Суждения современников М., 1983. 23. Рикер П. Конфликт интерпретаций. – М., 2005. 24. Ротенберг Е. И. Микеланджело.— М., 1964. 25. Эфрос А. M. Поэзия Микеланджело. - В кн.:Микеланджело. Поэзия. Письма. Суждения современников. Сост. В.Н. Гращенков. Изд. 2-е, доп. M., "Искусство", 1983.