Правова держава: історія розвитку та особливості формування в Україні

Содержание: ЗМІСТ   Вступ 3 Розділ 1.  Загальна характеристика «правової держави»           5 1.1. Поняття та ознаки правової держави 5 1.2. Історія зародження ідеї «правової держави» та її розвиток у світі            9 1.3.  Сучасні підходи до розуміння правової держави.  13 Розділ 2.   Проблеми формування правової держави  в Україні.          17 2.1. Історія зародження та сучасні підходи до розуміння правової держави в Україні         17 2.2. Засади формування правової держави в Україні     24 2.3. Сучасний стан та перспективи розвитку нормативного закріплення ідеї правової держави в Україні            27 Висновок       30 Список використаної літератури   32  

Вступление: Вступ   Актуальність теми.       В   історії  політичної  та  правової    думки      ідея   правової    держави   завжди  була   і   є   однією   з  найперспективніших   та   найгуманніших    державно-правових   ідей.  Не   випадково , що  проблеми  правової  держави  завжди   привертали  до  себе   увагу  передових  людей – прогресивних   мислителів   давнини, середньовіччя   та  сучасності.             Звичайно, різні  мислителі, політичні  та  суспільні   діячі   вкладали   неоднаковий  сенс  та   зміст  в  ідею   правової   держави. Якщо   в  одних, наприклад, ідея  такої  держави  асоціювалася   в  кінцевому   результаті   з   приватною   власністю, багатством  певних  класів  та  верств, з   використання  в  різних   формах  чужої  праці, то  в  інших   зовсім   навпаки. Питання  правової  держави   широко  обговорюються   і   в  наш   час. Основна  причина   такої  уваги   до   правової   держави  не   лише   в  гуманності   самої  ідеї, але  в  пошуках  шляхів   її  найбільш   адекватного   оформлення   та   ефективного   здійснення. Основоположникам концепції правової держави належить ідея про те, що в державі повинні панувати не окремі особистості, а право і закон. Завдання держави полягає в тому, щоб регулювати відносини між вільними громадянами на основі строгого дотримання права і законів, які покликані гарантувати свободу особистості, недоторканність власності тощо. Влада у правовій державі повинна бути достатньо сильною й ефективною. Часто для більшості людей важливішими є ефективність і дієздатність влади в забезпеченні порядку в суспільстві, ніж її легітимність і демократичність. У даному контексті правова держава покликана досягнути необхідного балансу між владою держави і принципом правової самостійності громадян. Влада, оскільки вона здійснюється людьми, завжди тяжіє до виродження у свавілля, а тому завжди потенційно може протистояти праву. Проте це зовсім не означає, що влада і право несумісні і виключають один одного, оскільки в умовах правової державності влада перетворюється на інструмент, з допомогою якого реалізується право. Досягнення стану рівноваги між началами сили і права у правовій державі забезпечується конституційним правосуддям, покликаним оспорювати будь-який акт державних органів, якщо він суперечить конституції чи обмежує права і свободи особи. При цьому конституційне судочинство слугує захисту не тільки особистих прав, але й державних інтересів. Мета написання даної роботи - дослідження наступних питань: -           загальна характеристика «правової держави»; -           проблеми формування правової держави  в Україні.    

Выводы: Висновок   Правова держава може бути визначена як правова форма організації й діяльності державної влади та її взаємовідносин з індивідами як суб’єктами права, носіями прав і свобод людини й громадянина. До числа особливих ознак правової держави як мінімум відносяться: визнання і захист прав та свобод людини й громадянина, верховенство правового закону, організація і функціонування суверенної державної влади на основі принципу поділу влади та системи стримувань і противаг. Влада може варіюватися від стану повної анархії до найжорстокішої диктатури. Такий суперечливий характер влади робить досягнення більш-менш прийнятного положення між цими двома крайнощами досить складною справою. Як свідчить історичний досвід державності, будь-які анархія, безпорядок, революція завершуються встановленням самих крайніх форм владного свавілля. Коли перестають діяти внутрішні зобов’язання, в дію вступають зовнішні чинники, покликані забезпечити організаційні принципи. Існує закономірність: чим менше ми здатні контролювати свої внутрішні схильності, тим більша ймовірність їх приборкання ззовні всупереч нашій волі та бажанням. Якщо в суспільстві панує нетерпимість, анархія, хаос, “війна всіх проти всіх”, то рано чи пізно це завершується встановленням тієї чи іншої форми диктатури, яка, у свою чергу, веде до повного придушення всіх проявів свободи. У новий час більш чи менш прийнятне вирішення даної проблеми було знайдено на шляху створення правової держави. Держава ґрунтується на силі, однак у правовій державі ця сила узаконена, більше того, ця сила строго підпорядкована нормам права. Таким чином, концепція правової держави стала результатом тривалих теоретичних пошуків балансу між началами сили і права. Відповідно, уявлення про правову державу асоціюється із двома основоположними принципами: порядок у державі і захищеність громадянина. У правовій державі влада і право взаємно передбачають і доповнюють один одного. Держава стає правовою саме тому, що вона підпадає під владу права. З цієї точки зору можна стверджувати, що праву належить пріоритет перед державою і держава є організованою “силою, відданою на служіння праву”. У правовій державі чітко і вичерпно визначені як форми, шляхи і механізми діяльності держави, так і межі свободи громадян, гарантовані правом. Це означає, що держава зв’язана правом; вона може розробляти чи приймати той чи інший закон, але сама, у свою чергу, зобов’язана діяти в рамках цього закону, підпорядковуючись йому. Інакше кажучи, держава, що видала закон, зобов’язана поважати його до тих пір, допоки він існує й продовжує діяти, хоча вона повноважна його переглянути чи навіть скасувати. Більше того, вона підсудна своєму власному суду і може бути осуджена ним.    

Литература: Список використаної літератури   1.         Конституція України // Відомості Верховної Ради України. 1996. - № 30. Ст. 141. 2.         Арато А. Концепция гражданского общества: восхождение, упадок и воссоздание, и направления для дальнейших исследований // Полис. – 1995. – № 3 – С. 35. 3.         Бандурка О. Крок до правової держави // Право України. – 1991р. – № 3 – С. 33. 4.         Васькович Й. Проблеми й перспективи становлення і розвитку правової держави в Україні.// Право України. – 2000 р. – № 1 – С. 35. 5.         Головатий С. Конституція України 1996 р. в системі європейського конституціоналізму // Право України. - 1997. - №8. 6. С. 40. 6.         ЗаворотченкоТ. Система конституційно-правових гарантій прав і свобод людини і громадянина в Україні // Право України. —2002. —№ 5. - С. 116 7.         Заєць А. Правова держава в контексті новітнього українського досвіду. — К.: Парламентське видавництво, 1999. — С. 135. 8.         Колодій A.M., Олійник А.Ю. Права людини і громадянина в Україні. — К.: Юрін-ком Інтер, 2003. — С. 169. 9.         Конституційне право України. За ред. В.Ф. Погорілка. Наукова думка. К. – 2000. – С.199. 10.       Конституційне право України. Навчальний посібник / Кравченко В.В. – К.: Атіка, 2000. – С.91 11.       Копєйчиков В.В. Загальна теорія держави і права: Навчальний посібник / А.М.Колодій, С.Л.Лисенков та інші. –К.: Юрінком Інтер, 2000. С-235 12.       Котюк В. О. Загальна теорія держави і права. Навчальний посібник.-К.: Атака, 2005. С-230 13.       Колодій А., Копейчіков В., Тихомиров А., Лисенков С. "Теорія   держави і права”-Київ “Юрінфом”, 1996р. С.- 380. 14.       Олійник А.Ю., Гусарєв С.Д., Слюсаренко О.Л. "Теорія    Держави і  права України". -Київ "Юрінком-Інтер", 2001р. С. -220. 15.       Піголкин А.С. «Загальна Теорія Права».- Москва, МГТУ ім. Н.Е. Баумана, 1996р. С.- 270. 16.       Піголкин А.С. «Загальна Теорія Права».- Москва, МГТУ ім. Н.Е. Баумана, 1996р. С. -180. 17.       Рабінович П.М. "Основи загальної теорії держави і права". - Київ,1994р. С -190 18.       Сухонос В. В.  Теорія держави і права України.: Навчальний посібник. – Суми: ВТД « Університетська книга» 2005. С-422 19.       Скакун О. Ф. Теорія держави і права ( Енциклопедичний курс) : Підручник .- Харків: Еспада, 2006. С-252 20.       Скакун О. Ф. Підручник/ Перекладений з російської.- Харків: Консул, 2001. С- 315 21.       Сурилов А.В. “Теорія держави і права" Навч.посіб.-К.-Одеса"Вища школа”, 1989р. С.- 270. 22.       Теорія держави і права: Підручник / С. Л. Лисенков, А. М. Колодій, О. Д. Тихомиров, В. С. Ковальський: За ред.. С. Л. Листкова . – К.: Юрінком Інтер, 2005. С. 187 23.       Хропанюк Н.В. «Теорія Держави і Права».- Москва, «ДДТ», 1994 р. C. 290.