Выводы:1. Увага до системи власних імен, зокрема антропонімів, визначається їхнім особливим положенням у мові. Особисті імена людей, безумовно, є частиною лексичної системи мови, функціонують за її законами. Разом з тим, крім лексичного компонента, власні імена у свій понятійний зміст включають і етнографічну, історичну, соціальну, культурологічну інформацію й дуже швидко реагують на будь-які зміни, що відбуваються в суспільстві.
2. Конкретний науковий інтерес в галузі дослідження імен становить проблема динаміки сучасного українського іменника, яка досі належить до недостатньо вивчених. Доказом цього є відсутність в україністиці монографічних праць, присвячених проблемі динаміки імен.
3. У працях українських антропонімістів останнім часом чіткіше виділяється соціолінгвістичний аспект вивчення особових назв, що вимагає спеціальних досліджень. Чимало таких праць присвячено аналізу реально вживаних імен, які людина офіційно одержує при народженні. Оскільки антропоніми - складний соціальний феномен, то це вимагає й спеціального підходу до їх вивчення.
4. У наш час усталився досить постійний і компактний набір імен. Спостерігається, крім того, значна концентрація імен, тобто невелика кількість їх охоплює переважну більшість новонароджених. Так, за підрахунками, проведеними за даними загсів м. Одеси п'ять найпоширеніших чоловічих імен (Сергій, Олександр, Андрій, Володимир, Ігор) одержали майже три чверті всіх народжених у 1967 р. хлопчиків. Така ж група найпоширеніших імен (з незначними змінами) отримала першість у 1967 р. і в м. Києві. Всього у 1967 р. в Києві було використано лише 52 чоловічих імені. Серед чоловічих імен першість зайняли Олександр, Сергій, Олег, Володимир, Ігор.
5. Ці причини як домінували раніше, так існують і сьогодні: давати немовлятам імена, про які мріяли і які давним-давно придумані, тому що улюблені або ж належать близьким людям - комусь зі старших членів сім'ї або людині, яку в сім'ї дуже шанують. І ще більше піддані молоді батьки модним віянням, що виникають немов нізвідки, але міцно вкорінюються у свідомості цілих поколінь і формують політику імен іноді й на десятиліття. Втім, наполегливий дослідник, особливо якщо він є нашим сучасником, завжди може виявити «відправну крапку» моди на ім'я: героїв популярних кінострічок або літературних творів, кінозірок або сучасних героїв.
6. Знаменням часу бачаться й ті імена, які вживалися й раніше, але саме зараз придбали особливу популярність і суспільну значимість: Тарас, Богдан. Вони неодмінно асоціюються з реальними історичними особами, знаковими для українського народу: Тарасом Шевченко, Богданом Хмельницьким. Повернення до першоджерел, пошук свого рідного, прагнення національно самоідентифікуватися вже в 70- 80-х роках були характерні при виборі імен у середовищі української інтелігенції. Нині ж ці тенденції властиві широким соціальним шарам українського населення.
7. Ще одна особливість нинішнього часу: незважаючи на масу закордонних телесеріалів, що виплеснулися на вітчизняний телеекран, не наші імена не заполонили свідоцтва про народження юних киян. Артурів і Едуардів стало незмірно менше в порівнянні із двома попередніми десятиліттями. На зміну войовничому інтернаціоналізму прийшло національне самоусвідомлення, що, право ж, тільки збагачує словник власних імен кожного регіону нашої країни новими фарбами.
8. На основі отриманих даних можна зробити такі висновки: серед найуживаніших чоловічих імен тимчасово отримали статус найпопулярніших завдяки фактору моди такі антропоніми: Андрій (1965 1995 рр.); Валерій (1945 1973 рр.); Віктор (1945 1983 рр.); Дмитро (1974 1995 рр.); Ігор (1954 1995 рр.); Олег (1945 1984 рр.); Максим і Роман (1984 1995 рр.), Юрій (1945 1995 рр.).
9. Усталеність в українському чоловічому іменнику м. Києва таких наскрізних широко¬вживаних імен, як Анатолій, Василь, Іван, Павло, Олексій, також не випадкова. Якщо вибору імен Денис, Тарас, а також Максим, Роман, Олег, Ігор, як уже згадувалося, посприяв фактор моди, то стабільне функціонування названих імен здійснюється завдяки збереженню сімейних традицій, хоч і ослаблених часом, що й підтверджують наявні матеріали. І саме сімейні традиції сприяють збереженню таких маловживаних нині імен, як Адам, Борис, Георгій, Федір. Навіть популярний в усі часи антропонім Микола дається, як правило, на честь батька чи діда.
10. На вибір старих традиційних імен (в іменнику – маловживані), як стверджують інформанти, вплинули такі чинники:
1) прагнення відтворити занедбану культуру українського народу, яка обов’язково відображалася в іменнику;
2) підвищений інтерес окремих українців до історії рідного краю;
3) бажання вибрати дитині оригінальне українське ім’я та ін.
11. Як свідчать інформанти, оригінальність вибору імен батьками проявляється і в тому, коли вони використовують найменування літературних героїв: Руслан (поема “Руслан і Людмила” О.С.Пушкіна); імена історичних і міфологічних осіб: Аскольд (Аскольд – один із перших київських князів), Устим (Устим Кармелюк – український національний герой. Деякі батьки надають перевагу українським народним іменам: Назар, Тарас. Неординарність слов’янського імені Світлан, вжитого лише один раз в іменнику м. Київ, підкріплюється ще й оригінальністю найменування по батькові.
12. Мотиви вибору імен різноманітні. Одні батьки саме так називають, тому що вважають ці імена милозвучними (напр., Данило, Владислав), інші надають перевагу конкретним іменам, тому що ці імена носять люди добропорядні, мудрі; ще інші вибирають імена улюблених героїв художніх творів і кіно чи імена історичних та міфологічних осіб, а дехто створює своє ім’я, походження якого знає тільки найменувач.