Оцінка ступеню нерівномірності розподілення доходів

Содержание:ВСТУП 3 1. Різні способи (коефіцієнти) оцінки нерівномірності розподілу доходів 6 2. Модель кривої Лоренца 21 3. Нерівномірність розподілу доходів в Україні за різними критеріями 24 4. Оцінка міри нерівномірності розподілу доходів 39 ВИСНОВКИ 44 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 46

Вступление:Актуальність дослідження. Питання про розподіл доходів завжди й у будь-якій країні викликає протиріччя. У цілому, для ефективного функціонування капіталістичним суспільствам необхідна певна диференціація доходів, інакше мотивація для виробничої діяльності стає дуже невисокою. Ступінь такої диференціації може залежати від особливостей країни чи її культури. У промислово розвиненому світі, країнах континентальної Європи традиційно існувала дуже егалітарна система розподілу доходів, у той час як для англосакського суспільства (Великобританія, США) характерна більша нерівномірність. У країн, що розвиваються, спостерігається різна картина, що поєднує екстремальні приклади нерівності доходів, особливо в Латинській Америці та тропічній Африці, і більш рівномірний розподіл у деяких, але не в усіх, країнах Азії. Втім, нерівність у більшості азіатських країн зростає паралельно з розвитком ринків і прискоренням економічного зростання. Переважна більшість економістів сходяться на тому, що рівність чи нерівність у її екстремальному вираженні негативно впливає на економічний розвиток. Негативний взаємозв’язок між «надмірною рівністю» і ефективністю знайшов відбиток, серед іншого, у низькій якості товарів і послуг, вироблених економікою колишніх соціалістичних країн. Навіть багаті країни Європи останнім часом відчувають труднощі з підтримкою великих державних соціальних програм у зв’язку з високим податковим тягарем, необхідним для їхнього фінансування. Такий тягар гальмує економічний розвиток через зниження дієвості стимулів, позначається на конкурентноздатності, негативно впливає на інвестиції. Екстремальні форми нерівності доходів також негативно позначаються на ефективності економічного розвитку. Вони підривають відчуття справедливості в суспільстві і ведуть до занадто великого перекосу внутрішнього попиту у бік предметів розкоші, у результаті чого внутрішній споживчий попит є слабким стимулом для розвитку виробництва. Часто розподіл доходів виявляється занадто нерівномірним унаслідок не стільки податкової ставки, скільки відсутності елементарної прозорості та підзвітності. Такі форми підтримання нерівності найбільше згубні для економіки: замість того, щоб стимулювати корисну економічну діяльність, вони спотворюють стимули. Так, чимало українських політиків і законодавців декларують відданість «справі соціальної справедливості», і водночас практичне втілення цих заяв іноді розходиться із занепокоєнням несправедливим розподілом доходів (оподаткування шикарних ресторанів і бутіків, у яких продають ексклюзивні предмети розкошу за більш м’якою шкалою, застосовуваною до малого бізнесу; існування «лазівок», що дозволяють поширювати пільги, встановлені при оподаткуванні основних лікарських засобів, на немедичну продукцію тощо). А державні підприємства з великими обсягами податкової недоїмки, спонсоруючи заходи, «конкурси» або діяльність навряд чи першочергової значимості, відривають ресурси, що могли б бути спрямовані на соціальні потреби. Обмеження подібної практики стало б важливим іспитом на зрілість для зароджуваного громадянського суспільства України. Доходи людини залежать від пропозиції та попиту на працю цієї людини, які, в свою чергу, залежать від природжених здібностей, людського капіталу, дискримінації та інших факторів. Оскільки доходи від праці складають велику частку в загальному доході, заробітна плата великою мірою є визначником розподілу економічного прибутку між різними членами суспільства. Розподіл доходу піднімає деякі фундаментальні питання стосовно ролі економічної політики. “Невидима рука” ринку може ефективно розміщувати ресурси, але не може гарантувати, що ці ресурси розміщені справедливо. В результаті, більшість економістів, але не всі, вірять, що уряд має перерозподілювати доходи для досягнення більшої рівності. Однак, діючи таким чином, уряд зазвичай повинен враховувати інші альтернативні цілі. Коли уряд надає чинності політиці справедливого розподілу доходу, він знижує стимули, змінює поведінку, та зменшує ефективність розміщення ресурсів. Метою дослідження є комплексне дослідження розподілу доходів, оцінки ступеню нерівномірності розподілу доходів. Об’єктом дослідження є доходи, предметом – диференціація, перерозподіл та нерівномірність доходів. Досягнення встановленої мети вимагає виконання наступних завдань дослідження: - розглянути різні способи (коефіцієнти) оцінки нерівномірності розподілу доходів; - охарактеризувати модель кривої Лоренца; - дослідити нерівномірність розподілу доходів в Україні за різними критеріями; - здійснити оцінку міри нерівномірності розподілу доходів. У дослідженні використано ряд загальнонаукових та спеціальних методів дослідження процесів і явищ у їх взаємозв’язку і розвитку. Серед загальнонаукових методів пізнання необхідно виділити абстрактно-теоретичний, історичний, діалектичний, індукції та дедукції, аналізу й синтезу, узагальнення. Інформаційну базу дослідження склали теоретична та практична інформація, дані, опубліковані у наукових роботах вчених, періодичних виданнях. Структура роботи складається зі вступу, в якому обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено його мету та завдання та чотирьох розділів. Завершують роботу узагальнюючі висновки за результатами дослідження та список використаних джерел.

Выводы:Таким чином, провівши всебічне і глибоке дослідження, ми можемо зробити наступні висновки та узагальнення: Для вимірювання нерівності у розподілі доходів використовують криві Лоренца та індекс Джині. Теоретично можливість абсолютно рівного розподілу доходу представлене бісектрисою, яка вказує на те, що будь-який даний відсоток сімей отримує відповідний відсоток доходу. Це означає, що якщо 20,40,60% сімей отримує відповідно 20,40,60% від всього доходу, то відповідні точки будуть розташовані на бісектрисі. Крива Лоренца показує фактичний розподіл доходів, будується за реальними даними. Наприклад, 20% населення з найнижчими доходами отримує 5% загального доходу, 40% з низькими доходами - 15% і т.д. Отже, область між лінією абсолютної рівності і кривою Лоренца вказує на ступінь нерівності у розподілі доходів. Чим більшою є ця область, тим більша нерівність розподілу доходів у суспільстві. Реальне суспільство не характеризується ні абсолютною рівністю, ні абсолютною нерівністю. Проте, чим більше вигнута крива Лоренца, тим більша нерівність розподілу доходів, а чим вона більш пряма, тим більша рівність сімей за рівнем доходів. Наближення кривої Лоренца до прямої лінії абсолютної рівності вбиває стимули до продуктивної праці, а надмірна її вигнутість може викликати соціальну напругу в суспільстві. У проведеному дослідженні було виявлено, що серед населення Києва віком від 25 до 49 років середній ступінь нерівномірності розподілу доходів. Таким чином, у ринковій економці найзагальнішою причиною нерівного розподілу доходу є ринковий механізм. Проте існують і інші, конкретніші причини. Серед них можна назвати відмінності у здібностях людей, рівні освіти і професійної підготовки працівників, професійні смаки і схильність людей до ризику, володіння власністю, талан, зв’язки, дискримінація тощо. Нерівність доходів не є наслідком нерівності у продуктивності праці чи ефективності виробництва; багато у чому вона визначається нерівністю у розподілі на основі приватної власності на засоби виробництва, а також правових норм, які її закріплюють (зокрема, передачу доходів у спадщину). Величина національного доходу країни впливає на його розподіл. Якщо країна багата, це сприяє зростанню подушного рівня доходу, а відтак зменшується ступінь нерівності в розподілі доходів. Проте ця закономірність не стійка. Особливу роль у по¬силенні економічної нерівності людей належить майно¬вим доходам – від землі, житла, капіталу, володіння акціями та іншими цінними паперами. Держава впливає на нерівність розподілу особистих доходів, знижуючи її через податкову систему й трансферні платежі.

Литература: 1. Борисов Е.Ф. Экономическая теория. – М.: Юрист, 2001. – 258 с. 2. Ватаманюк З., Панчишин С. Економіка. – К.: Либідь, 1999. – 245 с. 3. Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічної теорії: Підручник. – К.: Вища школа, 1995. – 240 с. 4. Дзюбик С., Ривак О. Основи економічної теорії. – К.: Основи, 1994. – 240 с. 5. Дідківська Л.І., Головко Л.С. Державне регулювання економіки – К.: Знання-Прес, 2002. – 308 с. 6. Задоя А.А., Петруня Ю.Е. Основы экономической теории: Учеб. пособие. – М: Рыбари, 2000. – 304 с. 7. Іванова О.Л. Соціальна політика: теоретичні аспекти. – К.: Академія, 2003. – 114 с. 8. Ковальчук В.М. Загальна теорія економіки (теоретична економіка). – Тернопіль: ТАНГ – “Астон”, 1998. – 164 с. 9. Кук Д. Роль уряду: перерозподіл доходу // Нотатки для учасників семінару. – К.: Центр формування досконалої політики: бюджетна політика, 2005. – 90 с. 10. Мезенцев Ф. Восприятие собственных доходов // Исследование маркетингового агенства "Медiа-полюс", 2005. – 20 с. 11. Мельник А.Ф. державне регулювання економіки. – К.: Знання, 1994. Савченко А.Г., Пухтаєвич Г.О., Тітьонко О.М. Макроекономіка: Підручник. – К.: Либідь, 1999. – 254 с. 12. Неравномерность распределения доходов // http://www.economy.bsu.by/library/ 13. Николаева И.П. Основы экономической теории. – М.: ЮНИТИ, 2001. – 224 с. 14. Основи економічної теорії. За ред. Мочерного С.В. – К.: Академія, 1999. – 310 с. 15. Основи економічної теорії. Мікроекономіка. Макроекономіка: Навч. посібник. – О.: Олді-Плюс, 1999. – 278 с. 16. Основи економічної теорії: політекономічний аспект. Підручник за ред. Климка Г.Н., Нестеренка В.П. – К.: Знання, 1999. – 340 с. 17. Современная экономика / научный редактор Мамедов О.Ю., – Р-н-Д: Феникс, 1995. – 349 с. 18. Современная экономика. Общедоступный учебный курс. – Р-на-Д: Феникс, 1999. – 288 с. 19. Спікер П. Соціальна політика: теорії та підходи. – К.: Фелікс, 2000. Загальнообов’язкове державне соціальне страхування та пенсійне забезпечення : у цифрах і фактах – К.: Міністерство праці та соціальної політики України, пенсійний фонд України, 2002. – 205 с 20. Экономическая теория. Учебник для вузов. Под ред. Камаева В.Д. – М.: Владос, 1998. – 341 с.