Сучасний менеджмент–наука та мистецтво

Содержание:Вступ 3 1. Менеджмент як сучасна наука і стародавнє мистецтво 6 1.1. Поняття менеджменту 6 1.2. Підходи до визначення сутності менеджменту 10 2. Прояви наукового і інтуїтивного менеджменту 13 2.1. Теорія менеджменту та її історичні аспекти 13 2.2. Сучасні підходи до порцесу управління 22 3. Підвищення результативності управління 33 Висновки 38 Список використаної літератури 41

Вступление:Актуальність обраної для курсової роботи теми виникає с самого феномена ХХ сторіччя - менеджменту. Важко уявити собі яким міг бути рівень розвитку людства в будь-якій галузі діяльності, якби не світлі голови та умілі руки спеціалістів з управління. Поняття бізнeсу зародилося разом з поняттям товарно-грошових відносин, тобто в часи общинного етапу розвитку людства. Коли основною формою "торгівлі" між общинами був натуральний обмін, з'явилися міняли-кочівники, що мандрували з однієї общини в іншу та вимінювали різноманітні товари з вигодою для себе. Це й можна вважати одним із перших проявів духу підприємництва. Поступово з розвитком товарно-грошових відносин розвивався і бізнес. В часи рабовласництва процвітала торгівля; пізніше, в часи феодалізму та процвітання натурального господарства значення торгівлі на селі трохи зменшилося, але з розвитком міст і ремесел вона знову набула свого первісного значення. В часи становлення капіталізму та первісного накопичення капіталу процвітало фінансове підприємництво, а пізніше - промислове. У середині ХХ сторіччя бізнес набув нових форм. Якщо до цього одноособовим управлінцем був хазяїн, то в часи бурхливого промислового росту структура значно змінилася. Саме на цьому етапі і почав розвиватися менеджмент у тому вигляді, в якому ми звикли сприймати це поняття. Не можна казати, що він раптово з'явився саме з розвитком капіталізму, він існував і раніше. В часи рабовласництва були управителі на плантаціях, які стежили за правильним виконанням робіт, але це вірніше було б назвати наглядом, ніж управлінням. В часи феодалізму і процвітання натурального господарства, також існували управителі, помічники хазяїна, це, напевно, можна вважати одним із перших проявів саме управління, а не тільки нагляду над працюючими, оскільки в управителя була можливість маневру: він міг замінити вид роботи у вигляді заохочення або покарання селян, міг знизити податок (хоча, лише за рахунок підвищення податку для інших). Це було убогим, але все ж проявом управління. Але по-справжньому менеджмент почав розвиватися тільки з розвитком капіталізму, саме тоді з'явилася потреба в талановитих управлінцях, які могли б виробити свою стратегію керування фірмою і розвитку бізнесу та привести фірму до успіху, або у крайньому випадку, врятувати її від банкрутства. Яскравим прикладом є Америка: численність контор, які працюють у різноманітних галузях. Кожна з них має свою управлінську структуру, де крім президента (хазяїна) є ще і керуючий, фінансисти та аналітики, які займаються розробкою політики фірми. Ті з них, чиї спеціалісти виявилися найталановитішими, найдосвідченими та найбільш грамотними в своїй галузі вижили в морі дикої конкуренції. Всі відомі та знамениті американські бізнесмени: Генрі Форд, Рокфеллер та інші починали з малого, але швидко зорієнтувавшись у сформованій на ринку ситуації, вони спромоглися набрати команду і зробити свою справу максимально ефективною; працювали швидше та краще за інших, тому вони спромоглися стати лідерами у своїй галузі. Основна мета існування будь-якого бізнесу і створення будь-якої фірми - привести фірму до вершини успіху, закріпити її там і надати їй можливість сміливо дивитися в майбутнє, зуміти побачити там нові перспективи її розвитку. Сутність бізнесу полягає в постійному вдосконаленні самої фірми, її стратегії й тактики в боротьбі за місце на ринку, у прагненні до досконалості. Збільшення капіталу, отримання прибутків і розвиток фірми, надія на майбутнє - ось ті складові, без яких не можна уявити собі бізнес. Так само він неможливий без талановитих менеджерів, які можуть повести за собою людей і реалізувати все задумане. ? Останнім часом з'явилися численні публікації й українських авторів. Це не випадково – засвоєння і реалізація постулатів науки управління є наріжним каменем процвітання будь-якого суб'єкта підприємницької діяльності. ? Мета та завдання дослідження: на основі аналізу та узагальнення теоретичних положень, що визначають сутність менеджменту: ? вивчити сукупність концептуальних підходів до проблеми "менеджменту"; ? дослідити динаміку розвитку науки управління; ? розглянути сучасний стан менеджменту. Об'єктом дослідження є менеджмент як специфічний вид діяльності по управлінню підприємствами. Предметом дослідження є визначення основних етапів і напрямків еволюції менеджменту. При аналізі джерел для виявлення загальних та особливих рис у процесах і подіях автор використовував такі загальнонаукові методи, як конкретно-історичний, логіко-аналітичний та проблемно-порівняльний. Серед спеціальних методів дослідження було використано: метод спостереження і метод аналізу документів з залученням структурно-функціонального, діалектичного і системного підходів.

Выводы:Управління соціально-ринковим господарством є однією з ключових проблем розвитку економіки будь-якої держави, але особливо актуальна ця проблема для економіки України. Актуальність управління соціально-ринковим господарством України обумовлена такими обставинами: ? Україна переходить до ринку, і багато проблем поки вирішуються шляхом проб і помилок; ? відсутність своєї власної економічної теорії і концепції; ? відсутність механізму управління соціально-ринковим господарством; ? обмежена чисельність менеджерів-професионалів, здатних успішно працювати в умовах ринку; ? руйнація фінансово-кредитної системи країни; ? відсутність мотиваційного механізму, здатного підвищити зацікавленість робітників у кінцевих результатах праці і т.д. В даний час безпосередньо господарський механізм управління економікою знаходиться в кризовому стані, як і розвиток економіки держави в цілому. У чому ж полягають основні причини, які заважають ефективному розвитку економіки? Причин такого становища досить багато, відзначимо лише основні з них: • нестабільність політичної ситуації; • безвладдя на всіх рівнях управління; • розбалансованість економіки; • недостатня кваліфікація кадрів управління ринковою економікою. Якщо взяти за основу філософську категорію "сутність і явище", то нами відображені лише поверхневі явища, але ніяк не порушені глибинні течії. Тоді виникає кілька питань: яким повинен бути механізм управління економікою? Як розробити прийнятну для України економічну політику і які повинні бути її цілі? Які засоби необхідно пустити в хід для її здійснення? І, як мені здається, на перший план у вирішенні всіх проблем, що стоять перед економікою (та й не тільки) України виходить мистецтво управління. Управління - це особливий вид трудової діяльності по керівництву формальними і неформальними організаціями шляхом постійного вдосконаленя процесів організації, планування, мотивації, контролю для досягнення поставленої мети. Ефективність управління залежить від великої кількості чинників, але насамперед від особистості менеджера, від його уміння розробляти (проектувати) процедури управлінських дій або моделей управління. Менеджер - це спеціаліст, що має високий потенціал управлінської діяльності, реалізований у різноманітних видах робіт і системі управління - керівник, консультант, аналітик, проектувальник, дослідник, комерційний діяч, антрепренер. Менеджер - це тип особистості, що визначається спеціальною підготовкою, умовами роботи (ринкова економіка), особливостями системи управління (завдання, стимули, контроль, організація та ін.), а також індивідуальними якостями людини. Менеджеру властиві такі риси: ? структура знань, що дозволяє вільно орієнтуватися в різноманітних проблемах соціально-економічного й організаційно-технологічного розвитку виробництва; ? економічне мислення і широта поглядів; ? господарська розважливість, навички аналітичної оцінки ситуації; ? підприємливість і організованість; ? винахідництво і творчість у справах, ініціативність і соціальна активність. Протягом тривалого часу як теоретиками, так і практиками в Україні ігнорувався досвід управління західних країн. Проте стало очевидно, що неупереджене відношення до досвіду цих країн і перенесення його практики в управлінні підприємствами України може зробити механізм управління більш гнучким і сприятливим до будь-якого нововведення, ці нововведення в більшій мірі сприяють раціональному використанню творчого потенціалу кадрового складу підприємства. Кризові явища в системі управління, як на підприємствах світового співтовариства, так і в Україні, спонукали вчених-управлінців до пошуку нових методів вдосконалення управління, які будуть сприяти усуненню стереотипів управління та мислення і розробці нових концептуальних підходів. Відзначимо при цьому, що і нові підходи до управління не відразу дали позитивні результати. Це було викликано тим, що західні фірми стали механічно копіювати досвід інших країн (навіть самих передових, таких як Японія), не проводячи при цьому модернізації своєї системи управління, певних соціально-економічних, організаційних, психологічних дій для використання даного досвіду. В курсовій роботі ми спробували розглянути багато питань з теорії і практики менеджменту як науки і як процесу: його сутність і зміст, історію і тенденції розвитку, основні класичні та сучасні напрямки. Висновок, що можна зробити з усього перерахованого вище : тільки повне оволодіння всіма таємницями та інструментарієм науки управління допоможе подолати економічні проблеми і надасть гарантію успішного відродження нашої країни. В XXI сторіччі чільне положення менеджерів для будь-якої галузі людської діяльності не викликає сумнівів. Зважаючи на те, що менеджмент в Україні знаходиться тільки на початку шляху свого розвитку доцільно зазначити, що при формуванні менеджменту в нашій країні варто використовувати розробки зі світової практики, творчо адаптувавши їх до культури, побуту, звичаїв українців.

Литература:1. Веснин В.Р. Менеджмент.- М.:РИФ "АHТИКВА", 2003. Вып.1.- 1993.- 143, 1 с. 2. Виханский О.С., Hаумов А.И. Менеджмент: Учебник.- 2-е изд.- М.: Фиpма "Гаpдаpика", 2004.- 415, 1 с.: ил., поpтp. Библиогp.: с.414. 3. Ван Хоpн Дж. К. Основы упpавления финансами: Пеp. с англ.. — М.: Финансы и статистика, 1997. — 799 с. 4. Герчикова И. Н. “Менеджмент”: - учебник – 2-е изд. , - М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 2005. 5. Гикиш Л. В. Финансы: Учеб. пособие / Межpегион. акад. упp. пеpсоналом. — 2-е изд., стеp. — К., 1998. — 91 с. 6. Кунц Г. О?Донел С. Управление: систематический и ситуационный анализ управленческих функций / Пер. с англ. – М.: Прогресс – 1981. 7. Мескон М. Х., Альберт М., Хедоури Ф. Основи менеджмента / Пер. с англ. – М.: “Дело”, 2004. 8. Покропивний С.Ф. Економіка підприємства. 2-ге вид., перероб. та доп. – К.: КНЕУ, 2000. – 268 с. 9. Савицька Г.В. “Аналіз господарської діяльності підприємств”, Минськ. - 2004 р. - 409 с. 10. Томпсон А.А., Стрикленд А.Дж. Стратегический менеджмент:Учебник для вузов.-М.:Банки и биржи: ЮНИТИ, 2001. 11. Уткин Э.А. Курс менеджмента – М.: Финансы и статистика, 2002. 12. Фатхудинов Р.А. Система менеджмента. – М.: Интел-Синтез, 2003. 13. Уинслоу Т.Ф. Менеджмент . - М., 1992 .- с.71. 14. Уткин Э.А., Кочеткова А.И. Управление персоналом в малом и среднем бизнесе. М.: Акалис, 1996 - с.23. 15. Хан Д. ПиК: Планирование и контроль: концепция контроллинга / Пер. с англ. / Под ред. Турчака А.А. и др. – М.: Финансы и статистика, 1997. 16. Шеремет А.Д., Сайфулин Р.С. Финансы предприятий. Учебное пособие. - М.: ИНФРА-М, 1997. 17. Штроліг Б. Петрик О. Контролінг і управління підприємством // Бухгалтерський облік і аудит №5, - 2005.