Проблеми розвитку промислового виробництва в Україні

Содержание:Вступ 3 1. Теоретичні ознаки промислового виробництва в Україні 4 1.1. Промислові підприємства, як система суб'єктів господарювання 4 1.2. Види, структура та характеристика промислових підприємств. 7 1.3. Промисловий комплекс України, розвиток та перспективи 12 1.3.1. Загальна характеристика 12 1.3.2. Структура 13 1.3.3. Особливості розвитку та перспективи 16 2. Проблеми розвитку промислового виробництва в Україні 18 2.1. Історичні тенденції щодо розвитку та становлення промислового виробництва України 18 2.2. Промислове виробництво в Україні в період ринкової економіки 22 2.3. Моніторинг розвитку та становлення промислового виробництва 25 3. Пропозиції щодо перспектив розвитку промислових підприємств 35 Висновок 37 Джерела літератури39

Вступление:Біловезька угода у грудні 1991 р. покінчила з Радянським Союзом і на його уламках поклала початок новому міждержавному утворенню - Союзові незалежних держав (СНД). На території колишнього СРСР склалася нова політична й економічна ситуація - колишні союзні республіки стали незалежними країнами, які самостійно визначають власний шлях внутрішнього розвитку та взаємин із світовим співтовариством. Тим самим докорінно змінилося їхнє становище у світовій економіці - раніше вони брали участь у ній як складові частини єдиного народногосподарського комплексу, а зараз кожна із суверенних країн вирішує складне питання - утвердження у системі світогосподарських зв'язків, виборення власного місця у МПП. Найбільш прикметною рисою сучасного економічного розвитку цих держав і СНД у цілому є складне переплетення процесів взаємодії та розмежування як наслідок формування національних господарських комплексів в умовах неможливості повної ліквідації закладеної раніше економічної взаємозалежності. Крім негативного впливу на можливість приступити до будівництва раціонально функціонуючої національної економіки, кризові явища істотно обмежують перспективи здобуття цими країнами вигідних позицій у світовій економіці. Складність проблеми ефективного інтегрування посилюється тим, що подолання падіння економічних показників вимагатиме тривалого часу - за прогнозами Всесвітнього банку, стабілізація в народному господарстві країн СНД може бути досягнута не раніше другої половини наступного десятиріччя. Загальною особливістю сучасного етапу розвитку всіх країн СНД є незавершеність формування цілісної моделі функціонування їхніх господарств. Усі вони, крім Туркменистану, в стратегічному плані обрали шлях прискореного переходу до ринкової моделі господарювання, але, як виявилося, найскладнішим для них є вирішення практичних завдань тактичного порядку - послідовність та взаємозалежність конкретних заходів у сфері роздержавлення, приватизації, демонополізації тощо.

Выводы:З точки зору ресурсо-економічного потенціалу Україна посідає гідне місце за розмірами економіки порівняно з країнами-партнерами. Маючи вигідне економіко-географічне положення (центр Європи), Україна володіє розгалуженими транспортними комунікаціями (авіаційним, автомобільним, залізничним, морським, річковим, трубопровідним та ін. видами транспорту). Країна має галузі, що за часів СРСР посідали провідне місце в економічному комплексі: машинобудування, радіоелектронна промисловість, авіа та суднобудування, металургія, хімічна, легка, харчова промисловість. Україна володіє значними мінерально-сировинними запасами, у тому числі унікальними родовищами, а також значним науково-технічним потенціалом. Проте відбуваються процеси руйнації економіки та посилення кризи конкурентоспроможності. Успіх у нарощуванні ресурсу конкурентоздатності нації полягає у забезпеченні ефективності роботи господарської одиниці в економіці – в більшості промислове підприємство, що поширює позитивний ефект на споріднені галузі. Ефективна робота суб’єктів економіки за умов забезпечення розширеного відтворення означатиме більш високу заробітну плату для її робітників, а отже, підвищення платоспроможного попиту, що спрямовуватиметься на реінвестування коштів у виробництво через закупівлю товарів. Отже, здійснюватиметься відтворення усіх суб’єктів економічних відносин на розширеній основі. У цьому контексті зростання ефективності одного суб’єкта сприятиме ефективності економіки у цілому і позитивному впливу на суспільство. Проте сучасні процеси в Україні, що безпосередньо впливають на рівень конкурентоспроможності промислових підприємств, відбуваються всупереч ідеології створення ефективної конкурентоспроможної економіки. Виходячи з даних роботи, можна дійти висновку, що надзвичайна слабкість суб’єктів економічної діяльності України дає можливість використовувати національні конкурентні переваги іноземним суб’єктам, дедалі витісняючи національних товаровиробників.

Литература: 1. Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 роки : Послання Президента України до Верховної Ради України, 30 квіт. 2002 р. // Урядовий кур’єр. – 2002. – 4 черв. – С. 5-12. 2. Інститути та інструменти розвитку територій. На шляху до європейських принципів / Київ. центр Ін-ту Схід-Захід ; За ред. С. Максименка. – К. : Міленіум, 2001. – 244 с. 3. Концепція державної регіональної політики: Затв. Указом Президента України № 341/2001 від 25.05.01 // www.president. gov.ua/officdocuments/82563326.html. – 15 лип. 2002 р. [дата відвідув.] 4. Моніторинг соціально-економічного розвитку регіонів України за 2001 рік / М-во економіки та з питань європейської інтеграції України. – К., 2002. – 174 с. 5. Про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2001 р.: Послання Президента України до Верховної Ради України, 31 трав. 2002 р. – К.: Держкомстат України, 2002. – 414 с. 6. Никитина М. Г. Территориальная организация общества: проблемы и перспективы развития // Ученые записки СГУ. – 1997. – Вып. 3. – С. 37-42.