Основні наслідки та рішення саммітів Україна-ЄС

Содержание:Зміст Вступ    3 1. VIII Самміт Україна-ЄС, Гаага, 8 липня 2004 р.    5 2. IX Самміт ЄС-Україна, Київ, 1 грудня 2005 р.    7 3. X Самміт ЄС-Україна, Хельсінкі, 27 жовтня 2006 р.    10 4. XI Самміт ЄС-Україна, Київ, 14 вересня 2007 р.    16 5. ХІІ Самміт Україна-ЄС, Париж, 2008 р.    20 Висновки    22 Список використаної літератури    24 Додатки    25  

Вступление:Вступ З Європейським Союзом пов’язані основні перспективи розвитку України, цю тезу не піддають сумніву не тільки фахівці, але навіть прихильники сьогоднішньої орієнтації на вирішення нагальних проблем у співробітництві з державами, для яких набуття членства у ЄС жодним чином не належить навіть до довгострокових стратегічних пріоритетів. Не випадково європейський вибір України був проголошений й зафіксований національними законами України, її міжнародними угодами, адже більшість населення його підтримує протягом всього часу з проголошення незалежності. Втім, не для всіх є очевидним, що курс на європейську інтеграцію вимагає втілення в Україні на практиці стандартів демократичної держави та цивілізованого соціально орієнтованого ринкового господарства. Ці два завдання є взаємозалежними та взаємообумовленими, не можна ігнорувати одне з них, бо це наносить невиправної шкоди другому, позбавляє європейський вибір життєздатності. Наближення до економічних і соціальних стандартів Євросоюзу є насамперед "домашнім завданням" України, але успіху на цьому шляху легше досягти у найширшому співробітництві з об’єднаною Європою. Отже, європейська інтеграція України вимагає прориву на всіх основних напрямках співробітництва між Україною та ЄС – економічному, зовнішньополітичному, соціальному, правовому. Відносини між Україною та Європейським Союзом були започатковані в грудні 1991 року, коли Міністр закордонних справ Нідерландів, як головуючої в ЄС, у своєму листі від імені Євросоюзу офіційно визнав незалежність України. Правовою основою відносин між Україною та ЄС є Угода про партнерство та співробітництво (УПС) від 16 червня 1994 р. (набула чинності 1 березня 1998 р.), яка започаткувала співробітництво з широкого кола політичних, торговельно-економічних та гуманітарних питань. У рамках УПС визначено 7 пріоритетів співпраці між Україною та ЄС: енергетика, торгівля та інвестиції, юстиція та внутрішні справи, наближення законодавства України до законодавства Євросоюзу, охорона навколишнього середовища, транспортна сфера, транскордонне співробітництво, співпраця у сфері науки, технологій та космосу. З огляду на завершення у березні 2008 року 10-річного терміну дії УПС, 5 березня 2007 року Україна та ЄС розпочали переговорний процес щодо укладення нового рамкового договору між Україною та ЄС, який тимчасово носить робочу назву "нова посилена угода". На період до укладення нової посиленої угоди чинність УПС щороку автоматично продовжується за взаємною згодою сторін. Структура політичного діалогу Україна – ЄС включає Самміти Україна - ЄС, Рада з питань співробітництва Україна - ЄС, Комітет з питань співробітництва Україна - ЄС. Самміт Україна - ЄС відбувається раз на рік. Політичний діалог на найвищому рівні; визначає стратегію відносин Сторін. Співголовою з українського боку є Президент України. В роботі буде розглянуто та проаналізовано основні наслідки та рішення саммітів Україна - ЄС за останні 4 роки.  

Выводы:Висновки У ході написання даної роботи були проаналізовані рішення саммітів Україні - ЄС останніх чотирьох років. На основі даного аналізу можна зробити наступні висновки. Значний позитивний політичний вплив на розвиток відносин між Україною та ЄС мало розширення ЄС у 2004 році, завдяки якому у складі Євросоюзу з'явилася так звана "група друзів України" – низка центральноєвропейських країн з традиційними партнерськими зв'язками з нашою державою. Яскраве підтвердження вибору України на користь демократичного шляху розвитку сприяло ґрунтовній переоцінці ЄС своєї політики щодо України, пошуку нових, нестандартних інструментів та механізмів. Однак справді якісний прорив у двосторонньому співробітництві відбувся з проведенням демократичних президентських виборів узимку 2004 року та парламентських виборів навесні 2006 року. Незважаючи на позитивний ефект розширення, Євросоюз продовжує уникає відповіді на питання щодо визнання перспективи членства України в ЄС. У своїх документах – Спільній Стратегії щодо України 1999 року, рішеннях Ради міністрів ЄС із загальних питань та зовнішніх відносин від 21 лютого 2005 року щодо затвердження Плану дій Україна - ЄС, сторона ЄС лише "визнає європейські прагнення України та вітає її європейський вибір". У мандаті Єврокомісії щодо переговорів про нову посилену угоду Україна – ЄС зазначається, що укладення нової угоди "не визначатиме наперед майбутній розвиток відносин України та ЄС". На ділі ж ЄС намагається інституціоналізувати Європейську політику сусідства, яка позиціонується як політика, "відмінна" від процесу розширення ЄС, та закріпити Україну у якості однієї з країн – лідерів ЄПС. Водночас, для України питання визнання перспективи членства в ЄС має не лише важливий політичний вимір, але й має значення для низки важливих економічних, правових та інших аспектів, які безпосередньо впливають на природу та характер двосторонніх стосунків, на вирішення низки практичних питань (перспектива запровадження безвізового режиму, надання передвступної допомоги, процедури скринінгу законодавства, асиметричного відкриття ринків, доступу до внутрішніх процедур обговорення рішень тощо). Тому дане питання залишається важливим для України у діалозі з ЄС, а його підтримка на порядку денному відносин змушує ЄС шукати додаткові засоби для забезпечення конструктивності та адекватності своєї позиції. Україна та ЄС погоджуються з тим, що одним з пріоритетів співробітництва на найближчу перспективу має стати поглиблення економічної інтеграції. Цю мету планується досягти шляхом укладення всеосяжної та поглибленої зони вільної торгівлі (ЗВТ) у рамках нової посиленої угоди, яка передбачатиме лібералізацію у сфері руху товарів, капіталів та послуг та широку гармонізацію нетарифних інструментів економічного регулювання (технічні стандарти). На наступному XII самміті Україна - ЄС Самміту буде ухвалено спільну заяву щодо подальших відносин Україна - ЄС.  

Литература:Список використаної літератури 1.    Анісімов В.С., Кириченко Г.А. Європейський союз: історія створення. - К.: Адмиздат., - 2004. - 459 с. 2.    Громико В.В., Окрут З.М., Гагаріна Г.Ю. Фундаментальні питання розвитку економіки Європейського союза. - К.: КНЕУ, - 2004. - 280 с. 3.    Кузнєцова Л.І., Кузьменко В.П. Досвід Європейської інтеграції та можливості його використання у СНД. 4.    «Історія європейської інтеграції (1945 - 1994)» Під ред. А.С. Намазовой, Б.Емерсон - М., 2005. 5.    Шемятенков В. Г. Європейська інтеграція: навчальне для вузів. - М.: Міжнародні відносини, 2003 - 399 с. 6.    http://www.europa.eu.int/   Офіційний сайт ЄС в Інтернет. 7.    http://www.tacisto.uralinfo.ru/es.html  Європейський союз. 8.    http://www.mfa.gov.ua - Міністерство закордонних справ України. 9.    http://www.delukr.ec.europa.eu/page36090.html - Представництво Європейської комісії в Україні.