Державний суверенітет як конституційна категорія в зарубіжних країнах

Содержание:Зміст Вступ    3 1. Поняття державного суверенітету    4 2. Державний суверенітет в зарубіжних країнах    6 Висновки    11 Список використаної літератури    12  

Вступление:Вступ Найважливішою сутнісною межею держави, його невід'ємною властивістю, атрибутом є державний суверенітет. Конституції більшості країн світу вже у перших своїх статтях так чи інакше, але достатньо недвозначно закріплюють суверенітет, незалежність відповідної держави, верховенство і самостійність влади. Актуальність питань суверенітету на сучасному етапі дуже важлива, оскільки за власний суверенітет має боротися дуже велика кількість держав.  

Выводы:Висновки Суверенітет держави проявляється у верховенстві державної влади, її єдності, незалежності та неділимості. Державний суверенітет – невід’ємна властивість держави, джерелом і основою якого є волевиявлення народу країни, його влада, його суверенітет. Суверенітет у різних країнах розуміється по-різному, але від є основною ознакою незалежності держави. Незалежність державної влади означає її самостійність і вільність від втручання. Звичайно, у сучасному світі не може йти мова про абсолютну незалежність. Неправомірно казати, наприклад, що держави – члени ООН абсолютно незалежні від всесвітньої міждержавної організації або що країни – члени Європейського Союзу абсолютно самостійні та не знаходяться ні в якій залежності від цього союзу. Проте у жодному з випадків така залежність не ставить питань щодо суверенітету держав – членів. Це значить, що деяке обмеження та самообмеження навіть суверенних прав держав не означає втрату ними державного суверенітету.  

Литература:Список використаної літератури 1. Червонюк В.И. Конституционное право России. – М.: Белые львы, 2004. – 332с. 2. Енгибарян Р. В, Тадевосян Э.В. Конституционное право. – М.: Юристъ, 2000. – 473с. 3. Страшун Б.А. Конституционное (государственное) право зарубежных стран. – Т.1. – М.: Манускрипт, 2000. – 322с. 4. Общая теория права и государства: Учебник / Под ред. В.В. Лазарева. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Юристъ, 2002. – 520с. 5. Маклаков В. В. Конституции зарубежных государств. – М.: Юристъ, 1999. – 586с. 6. Арановский К.В. Государственное право зарубежных стран. – М.: Юрист, 1988. – 436с.