Матеріальне виробництво та його структура Філософія хх століття

Содержание:Зміст Вступ    3 Матеріальне виробництво та його структура    5 1. Людна як основна мета і засіб виробництва    5 Тема Філософія хх століття    7 1. Основні тенденції, напрями і риси сучасної філософії    7 2.  Основні етапи розвитку позитивізму : проблема знань    10 Висновки    19 Список використаної літератури    20  

Вступление:Вступ У другій половині XX ст. людство перейшло на новий етап свого історичного розвитку, який характеризувався подальшим зростанням виробництва, нарощуванням темпу його руху, ускладненням суспільного життя і загостренням соціальних протиріч, зміною становища людини в світі, її участі і ролі в історичному процесі. Разом із змінами в соціально-економічному і духовно-культурному житті людства відбулися значні зміни в змісті і характері філософствування, діапазон якого значно розширився порівняно з минулим: волюнтаристи та індетерміністи, раціоналісти та ірраціоналісти, об'єктивісти і суб'єктивісти, сцієнтисти і антисцієнтисти тощо, — всі вони разом стають своєрідним дзеркалом того, чим стурбоване людство і які думки панують в головах людей. Одні філософи у пошуках відповідей на питання, які поставило життя, звернулись до філософської спадщини, філософської класики минулого, намагаючись "прочитати" її у відповідності до вимог історичного моменту, тому відбулось повернення до І.Канта і виникли неокантіанські школи — Марбургська і Фрайбургська, найбільш відомі їх представники Герман Коген (1842-1918), Пауль Наторп (1854-1924), Ернст Кассірір (1874-1945), Генріх Ріккерт (1863-1936) та інші. До Гегеля повернулись у формі неогегельянства: Герберт Бредлі (1846-1924), Бенедетто Кроче (1866-1952), Артур Ліберт (1878- 1946), Ріхард Кронер (1884-1974), Жан Валь (1902-1969), Жан Іпполіт (1907-1968). Дехто, скоректувавши деякі положення К.Маркса, особливо про класи і класову боротьбу, революцію і державу диктатури пролетаріату, намагався з'єднати марксизм з своїми міркуваннями про людину, її поневолення і самовивільнення, страждання і щастя. Такий напрямок у західній філософії відомий під назвою неомарксизму, а представляє його, в основному, Франкфуртська філософсько-соціологічна школа (Г. Маркузе, Т. Адорно, Ю. Хаберманс та ін.). Під впливом марксизму побудував своє вчення і неофрейдист Е.Фромм (1900—1980). Філософи релігійної орієнтації модернізували вчення середньовічного філософа Фоми Аквінського, і воно одержало назву неотомізму. Найбільш характерним для всіх філософських шкіл — і тих, які представляють модернізовані філософські напрямки минулого, і тих, які ґрунтують на переважно нових засадах, є орієнтація на людську індивідуальність, на суб'єктивний фактор життєдіяльності і функціонування суспільства. Це стосується, насамперед, філософської антропології, фрейдизму, екзистенціоналізму, герменевтики, неопозитивізму, феноменалізму, персоналізму, неотомізму тощо. Загальним для них є насамперед те, що всі вони виявляють стурбованість положенням і становищем людини, її долею в майбутньому, наростанням кризових явищ у суспільстві і, в першу чергу, кризою духовної культури, процесами відчуження людини від природи, від інших людей і від самої себе. Але кожний напрямок у сучасній філософії, кожна з філософських шкіл намагалась і намагається вирішувати все по-своєму, виходячи з своїх світоглядних засад і методології, соціальної орієнтації і філософської традиції, етнічної приналежності і власної позиції. Із усього розмаїття цих напрямків і шкіл можна виділити три основні групи: антропологічно-ірраціоналістичну філософію, сцієнтистсько-раціоналістичну і релігійну філософію. Актуальність даної теми обумовила необхідність написання даної роботи. Таким чином, робота складається зі вступу, основної частини, висновків та списку використаної літератури.  

Выводы:Висновки Філософію ХХ століття характеризують різноманітні школи, напрямки, течії, що є відображенням складності суспільного життя, його суперечливості. До них відносяться: неокантіанська філософія, неогегельянська, феноменологічна, герменевічна, екзистенціальна, неотомістська, неопозитивістьська тощо. Однією з провідних течій сучасної світової філософії, безперечно, є позитивна філософія, яка своїм джерелом має класичний позитивізм XIX ст., і в наш час представлена неопозитивізмом та постпозитивізмом. Неопозитивізм (або третій позитивізм) виник у 20-х роках XX ст. і розвивався як течія, що претендувала на аналіз філософсько-методологічних проблем, висунутих у ході науково-технічної революції. Позитивізм як філософський напрямок заснований на принципі: справжнє знання досягається лише як результат окремих конкретних наук. Пізнання, з погляду позитивізму, потрібно звільнити від будь-якої філософської інтерпретації. Філософія має бути скасована і замінена або безпосередньо конкретними науками, або ж вченням про взаємовідношення між науками, про їх логічну структуру, мову тощо. Позитивізм - філософія позитивного знання, що відкидає теоретичні спекуляції й умогляди, як засоби одержання знання. Впливовою в західній філософії течія позитивізму об'єднувала  школу першого історичного позитивізму XIX ст. О. Конта, Д. Ст. Мілля, Г. Спенсера, і школу другого позитивізму (кінець XIX — початок XX ст.) — емпіріокритицизму Е. Маха, Р.Авенаріуса і школу неопозитивізму "Віденського гуртка"    М. Шліка, Р. Карнапа, О. Непрата та ін. у 20—30-х роках XX ст., і школу американського, насамперед "логічного емпіризму" в 40-50—60-х роках XX ст.  

Литература:Список використаної літератури 1.    Горак Г.І. Філософія. – К.: “Вілбор”, 1997. 2.    Радугин А.А. Философия (курс лекций). – М.: Центр, 1999. 3.    Спиркин А.Г. Философия: Учебник. – М.: Гардарики, 2000. – 816 с. 4.    Философский словарь/Под.ред. И.Т.Фролова.- 5-е изд.-М., 1986; 9. Философский энциклопедический словарь / Редкол.: С.С.Аверинцев, Л.Ф.Ильичев и др. 2-е изд.-М., 1989. 5.    Філософське поняття світу: Учбовий посібник- В.В. Терентьева, МИИТ, 1994. 6.    Філософський словник / За ред. В. І. Шинкарука. -2 вид., перероб. і доп. - К., 1986. 7.    Філософія. Курс лекцій: Навч. посібник /І.В.Бичко, Ю.В.Осічнюк, В.Г.Табачковський та ін. - К., 1991. 8.    Філософія: Навч. пос. / За ред. І. Ф. Надольного.- К., 1999.