Психологія та етика управлінської діяльності в закладах охорони здоров’я

Содержание:ВСТУП .................................................................................................................... 3 РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНИЙ. ОСНОВИ ПСИХОЛОГІЇ ТА ЕТИКИ УПРАВЛІНСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ........................................................................ 7 1.1. Психологія та етика управлінської діяльності ............................................. 7 1.2. Особливості управлінської діяльності в закладах охорони здоров’я ...... 15 1.3. Методи дослідження у психології та етиці управління ............................ 28 1.4. Нормативно-правове регулювання управлінської діяльності в закладах охорони здоров’я ....................................................................... 38 РОЗДІЛ ІІ. АНАЛІТИЧНИЙ. АНАЛІЗ ПСИХОЛОГІЧНИХ ТА ЕТИЧНИХ АСПЕКТІВ УПРАВЛІНСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В КИЇВСЬКІЙ ВУЗЛОВІЙ ПОЛІКЛІНІЦІ ....................................................... 44 2.1. Загальна характеристика діяльності Київської вузлової поліклініки ...... 44 2.2. Аналіз психологічного клімату в колективі поліклініки .......................... 52 2.3. Аналіз лікарської етики і ефективності управління в поліклініці ........... 61 2.4. Вплив конфліктів на управлінську діяльність в колективі поліклініки ...68 РОЗДІЛ ІІІ. РЕКОМЕНДАЦІЙНИЙ. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ ТА ЕТИЧНИХ ЗАСАД ЗДІЙСНЕННЯ УПРАВЛІНСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В КИЇВСЬКІЙ ВУЗЛОВІЙ ПОЛІКЛІНІЦІ ................................................................................. 77 3.1. Впровадження психологічної служби в поліклініці .................................. 77 3.2. Використання методів психологічного дослідження у практичній діяльності поліклініки ........................................................... 86 3.3. Використання методів для забезпечення етичних та психологічних вимог в управлінській діяльності ................................................................ 93 ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ ....................................................................... 105 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ................................................... 110 ДОДАТКИ .......................................................................................................... 114

Вступление:Поняття "управління" широко використовується в різних на¬уках, позначаючи функцію, властиву організованим системам (біо¬логічним, технічним, соціальним, військовим та ін.). Існує багато визначень цього поняття. Беручи загалом, під управлінням розумі¬ють елемент, функцію, що забезпечує збереження певної структури організованих систем, підтримку режиму їхньої діяльності, реаліза¬цію їхніх програм і цілей. У соціальному управлінні, на відміну від інших видів, голо¬вними компонентами є або люди як члени різних організацій, або ж організаційні підрозділи в цілому. Індивіди (або самостійно, або ж у складі соціальної групи), які виявляють себе в складній сис¬темі управлінських взаємин, можуть бути суб'єктами й об'єктами управління. Система управлінських відносин спирається на два соціаль¬но-психологічні феномени, які ми можемо трактувати як власне управління, тобто цілеспрямований вплив на певний об'єкт, і під¬порядкування, тобто сприйнятливість і схильність підпорядковува¬тися цілеспрямованому впливу суб'єкта. Залежно від типологічних рис різні люди неоднаково сприймають саме почуття підпорядко¬ваності. Виділяють три типи підпорядкування:  підпорядкування наперекір: працівник сприймає підпоряд¬кування як вимушені й зовні нав'язані відносини. Для цього типу характерне слабке розуміння мотивів підпорядкування та обов'язку;  байдуже підпорядкування: працівник цілком задоволений своїм становищем, оскільки це звільняє його від прийняття відпові¬дальних рішень; сповідується принцип "нехай думає начальник";  ініціативне підпорядкування: працівник усвідомлює необхід¬ність підпорядкування, почуття обов'язку в нього переходить у звичку, але не позбавляє ініціативності. В основі такого типу підпорядкування лежить критична оцінка керівника та визна¬ння його авторитету. Нині прийнято вважати, що перед керівником будь-якого рівня стоять два взаємозалежних завдання: 1) опанувати теоретичні основи раціонального управління, тобто науку управління; 2) уміти творчо застосовувати положення цієї науки, тобто опа¬нувати мистецтво управління. Управлінська діяльність принципово відрізняється від інших видів діяльності. Управлінська діяльність – це особливим чином органі¬зований вид трудової діяльності, пов'язаний з виконанням функцій управління в організації. Головна її мета – забезпечення цілеспря¬мованої і скоординованої діяльності керованого колективу на ви¬рішення завдань, що стоять перед ним. Безумовно, кожна трудова ді¬яльність (незалежно від професії) базується на моральній сис¬темі суспільства. В її лоні можуть обґрунтовуватися особливі моральні норми, що відбивають специфіку професійної діяль¬ності. Професійна діяльність, об'єктом якої виступають живі люди, утворює складну систему взаємоперехідних, взаємозумовлених моральних стосунків. До цієї системи належать перш за все: а) ставлення спеціалістів до об'єкта праці (лікар – хворий); б) стосунки спеціаліста з колегами; в) ставлення спеціаліста до суспільства. Ці стосунки вивчаються професійною етикою. Конкретизація ж загальних моральних принципів і норм та¬ких стосунків відповідно до особливостей того чи іншого виду професійної діяльності являє собою "професійну" мораль. Во¬на виникає у зв'язку з суспільним розподілом праці, цю по¬клав початок відокремленню соціально-професійних груп. З їх утворенням виникла потреба в регулюванні стосунків між професіоналами та професіоналів з клієнтами. Будь-яка професія, оскільки вона існує, виконує певну соціальну функцію. Представники цієї професії мають своє суспільне призначення, свої цілі. Та чи інша професія визначає вибір специфічного середовища спілкування, яке накладає відбиток на людей незалежно від того, хочуть вони цього чи ні. Всере¬дині кожної професійної групи складаються певні специфічні зв'язки і стосунки людей. І професія лікаря є однією з тих професій, де психологічні характеристики та етичні принципи є дуже важливими для здійснення управлінської діяльності. Актуальність обраної теми полягає в тому, що для дослідження ефективності управлінської діяльності в закладах охорони здоров’я необхідно враховувати психологічні фактори, етичні принципи та норми. Адже специфіка закладів охорони здоров’я полягає в тому, що тут відбувається постійна взаємодія керівників з підлеглими, працівників та пацієнтів, постійна робота з людьми та в колективі. Метою даної роботи є аналіз психологічних та етичних основ здійснення управлінської діяльності в закладах охорони здоров’я на прикладі Київської вузлової поліклініки, проведення дослідження психологічних та етичних засад управлінської діяльності в колективі Київської вузлової поліклініки. Завданнями дипломної роботи є:  визначити зміст понять "психологія" та "етика" управлінської діяльності;  дослідити особливості психології та етики управлінської діяльності в закладах охорони здоров’я;  зробити аналіз психології та етики управлінської діяльності в Київській вузловій поліклініці;  провести дослідження з використанням психологічних методів, а саме: дослідження психологічного клімату в колективі поліклініки та соціометричне опитування. Предметом дослідження є Київська вузлова поліклініка, яка обслуговує працівників київського метрополітену, психологічні та етичні засади здійснення управлінської діяльності. Об’єктом в дослідженні виступає психологія та етика управлінської діяльності в закладах охорони здоров’я на прикладі Київської вузлової поліклініки. Ефективність управлінської діяльності в Київській вузловій поліклініці безпосередньо пов’язана з етичними засадами, етичним кодексом лікарів, психологічними основами здійснення управлінської діяльності. Психологія та етика управлінської діяльності розглядається сучасними авторами, такими як А.В. Карпов, В.С. Лозниця, В. Малахов, В.С. Савельєва, Г.Л. Чайка та іншими. Проте дослідження по цій темі доцільно проводити і надалі, адже проблеми психології та етики управлінської діяльності часто розглядаються відокремлено одне від одного. Дослідження психології та етики управлінської діяльності можна проводити за допомогою різноманітних психологічних методів. Для дипломної роботи було обрано методику оцінки психологічного клімату в колективі та соціометричне опитування. Дипломна робота складається з трьох розділів – теоретичного, аналітичного та рекомендаційного. У першому розділі розкриваються теоретичні основи психології та етики управлінської діяльності: загальна характеристика, особливості управлінської діяльності в закладах охорони здоров’я, методи дослідження, нормативно-правове регулювання управлінської діяльності. У другому розділі проводиться аналіз психологічних та етичних аспектів управлінської діяльності в Київській вузловій поліклініці. Третій розділ присвячений розгляду можливих шляхів та методів вдосконалення психології та етики управлінської діяльності в Київській вузловій поліклініці.

Выводы:Отже, із проведеного аналізу психології та етики управлінської діяльності в закладах охорони здоров’я, можна зробити певні висновки. Насамперед щодо самої психології управління, то в найбільш загальному вигляді вона являє собою психологічні аспекти процесу керівництва різними видами спіль¬ної діяльності та міжособистісного спілкування в організаціях, тобто психологічні аспекти управлінських відносин. Конкретний прояв психології управління можна подати в таких рівнях психолого-управлінської проблематики, як психологічні аспекти діяльності керівника; психологічні аспекти діяльності організації як суб'єкта та об'єкта управління; психологічні аспекти взаємодії керівника з членами організації. Для того, щоб вивчати ці проблеми й давати обґрунтовані наукові рекомендації, психологія управління використовує досягнення цілого ряду наук. Психологія – це наука про факти, закономірності та механізми психіки. Під останньою традиційно розуміють суб’єктивний образ об’єктивного світу. Отже психологія управління – це галузь психологічної науки, що поєднує досягнення різних наук у сфері вивчення психологіч¬них аспектів процесу управління й спрямована на оптимізацію і підвищення ефективності цього процесу. Психологічна наука серед широкого кола проблем розробляє і основні норми ділових і особистих відносин. Вони дозволяють зберегти стабільність в особистісних відносинах, розвивати їх, а також підіймати на більш високий рівень ефективність і культуру ділових контактів. Розширення знань про себе та інших людей, вміння встановлювати оптимальні взаємовідносини, виробляти навички особистісного та ділового спілкування – ось шлях, який пропонує сучасна психологія. Підвищення психологічної культури – залог психічного і фізичного здоров’я, а як наслідок, і підйому рівня загальної культури нашого суспільства. Проте окрім суто психологічних факторів в управлінській діяльності, особливо що стосується сфери охорони здоров’я, варто пам’ятати про забезпечення етичних засад здійснення управлінської діяльності. Етика – наука про мораль, її розвиток, принципи, норми і роль у суспільстві, іншими словами про правильне (і неправильне) у поведінці. Отже, треба розрізняти етику як науку, а мораль як реальне явище, яке вона вивчає. Цариною людської моральності один із сучасних україн¬ських етиків В. Малахов називає спілкування. Він наголо¬шує, що людська моральність виявляється не у свідомості й навіть не у діяльності людини, а саме в її спілкуванні з інши¬ми. Оскільки у повноцінному спілкуванні людина постає саме як суб'єкт, то завжди актуальною є проблема морального самовизначення партнерів один відносно одного. Залежно від цього вибору й самовизначення спілкування може виявитися для людини найвищою, найжаданішою розкішшю (А. де Сент-Екзюпері) і справжнім пеклом (Ж.П. Сартр). Моральна свідомість, що лежить в основі такого спілку¬вання, є відображенням моральної практики і моральних відносин. Вона випливає із сукупності певних норм, мораль¬них принципів, мотивів і ціннісних орієнтацій. Під останні¬ми найчастіше розуміють суб'єктивну значущість певних явищ реальності для конкретної людини й суспільства. До¬слідження ціннісних орієнтацій молоді свідчать, що за останні 10 років домінуючими стали не цінності прогресу й розвитку суспільства, а ті, що визначають духовний і матеріальний добробут. Але розвиток нашої держави можливий лише за умови формування у молоді інтегруючих, а не тільки особис¬тих цінностей. Ієрархічна піраміда цінностей останнім ча¬сом немовби перевернулася. Тому важливо, щоб молодий спеціаліст був не тільки підготовлений до майбутнього як знавець своєї спеціальності, а й сприйняв загальнолюдську моральність, закономірності як загальної, так і соціальної пси¬хології. Для представників медичної сфери, особливо для управлінської діяльності, етична поведінка – не простий звук, а життєва необхідність. Це пояснюється тим, що люди, які займаються медичною діяльністю, зацікавлені в суспільній довірі, високій якості своїх послуг незалежно від поведінки окремих представників цієї професії. Для керівників дуже важливо, щоб їхні кадри, а також інші люди, довіряли даному закладу. В закладах охорони здоров’я існує своя специфіка здійснення управлінської діяльності. Адже керівник закладу охорони здоров’я повинен вміти не тільки керувати підлеглими, перш за все він повинен сам бути хорошим спеціалістом і справжнім професіоналом. Багато керівників думають, що професійні якості це гарантія того, що можна ефективно здійснювати управлінську діяльність. Насправді ж виявляється, що одних тільки професійних якостей недостатньо. Керівник також повинен бути хорошим психологом, відчувати настрій, бажання та невдоволення своїх підлеглих. Також керівник має задовольняти всім етичним вимогам суспільства, і, звичайно, обраної професії. Нормативно-правове регулювання управлінської діяльності в закладах охорони здоров’я представлено в першу чергу Конституцією України, Законом України "Основи законодавства України про охорону здоров’я" та іншими нормативними актами, що являють основу законодавства в галузі охорони здоров’я. Окрім законодавства існують також певні моральні (етичні) кодекси лікарів. „Серцевиною” медичного права повинен стати Медичний кодекс України, який сприятиме ефективнішому здійсненню управлінської діяльності. Київська вузлова поліклініка – один із численних закладів охорони здоров’я, який обслуговує працівників київського метрополітену. Цей заклад також керується основними нормативно-правовими актами, етичним кодексом, керівництво поліклініки намагається вдосконалити здійснення управлінської діяльності на основі врахування психологічних та етичних принципів діяльності. Одним з проявів психологічної обстановки в колективі Київської вузлової поліклініки є аналіз психологічного клімату в поліклініці. На основі проведеного дослідження виявилось, що в загальному в поліклініці сприятливий психологічний клімат, хоча в деяких відділеннях інколи виникають конфлікти. Проте керівництво поліклініки знаходить різні способи для швидкого залагодження конфліктів та недопущення виникнення нових. Одним з ефективних методів дослідження стану між групової взаємодії між членами колективів може бути соціометричне опитування. На основі проведеного дослідження в одному з відділень Київської вузлової поліклініки, можна стверджувати, що загалом в установі складається сприятлива ситуація, хоча не є винятком і такі ситуації, коли когось із членів колективу не сприймають належним чином. Колектив Київської вузлової поліклініки досить дружний, хоча вплив конфліктів все ж таки відчувається. Інколи виникають такі ситуації, що працівники відмовляються працювати один з одним в одну зміну чи взагалі переводяться в інші відділення або звільняються. Проте деякі з працівників з конфліктів виносять і позитивні уроки. Керівник Київської вузлової поліклініки взяв на себе нелегку задачу – управління. Проте з проведеного аналізу психології та етики його управлінської діяльності, видно що він готовий до здійснення ефективного керівництва, має професійні, психологічні та моральні якості. Проте, як кажуть вчитись треба все життя, тому для ефективного здійснення управлінської діяльності можна дати кілька рекомендацій. По-перше, для забезпечення психологічних та етичних умов управлінської діяльності, психологічного клімату в колективі поліклініки, доцільно ввести психологічну службу у найбільших відділеннях поліклініки з метою вчасної кваліфікованої психологічної допомоги працівникам, управлінському персоналу, а також пацієнтам, що відвідують поліклініку. По-друге, у практичній діяльності поліклініки доцільно застосовувати методи психологічного дослідження із самого початку здійснення діяльності. За допомогою методів психологічних досліджень відразу можна сформувати колектив, де всі його члени будуть розуміти один одного, або якщо колектив вже склався, вчасно виявити стан міжособистісних стосунків в колективі і не допустити конфліктних ситуацій. І останнє, що заслуговує значної уваги, це забезпечення етичних і психологічних вимог спільної діяльності колективів, здійснення управлінського впливу. Найголовніше тут – це взаємоповага та взаєморозуміння як членів колективів, так і управлінського персоналу до працівників, а також медичного персоналу до пацієнтів

Литература:1. Агеев В.С. Межгрупповое взаимодействие: социально-психологические проблемы. – М.: МГУ, 1990. 2. Алифанов С.А. Основные направления анализа лидерства // Вопросы психологии. – 1991. – № 3. 3. Бандурка А.М., Бочарова С.П., Землянская Е.В. Психология управления. – Х.: Фолио, 1998. 4. Большаков А.С. Современный менеджмент. Теория и практика. – СПб.: Питер, 2002. 5. Бороздина Г.В. Психология делового общения. – М.: Психология, 1998. 6. Бурлачук Л.Ф., Коржова Е.Ю. Психология жизненных ситуаций. – М.: Российское педагогическое агентство, 1998. 7. Вороненко Ю.В., Радиш Я.Ф. Медичне право в системі права України: стан і перспективи розвитку // Український медичний часопис. – 2006. – № 5(55). 8. Гриншпун И.Б. Введение в психологию. – М.: Наука, 1994. 9. Гусейнов А.А., Апресян Р.Г. Этика. – М.: Знание, 1999. 10. Деркач А.А., Калинин И.В. Стратегии подбора и формирования управленческой команды. – М.: РАГС, 1993. 11. Донцов А.И. Психологические основы интеграции коллектива: Автореф. дис. … д-ра психол. наук. – М., 1988. 12. Етика: Навч. посіб. / В.О. Лозовой, М.І. Панов, О.А. Стасевська та ін.; За ред. проф. В.О. Лозового. – К.: Юрінком Інтер, 2004. 13. Зазикин В.Г., Чернышев А.П. Менеджер: психологические секреты профессии. – М.: Экономика, 1992. 14. Закон України "Основи законодавства України про охорону здоров’я" від 19.11.92 № 2802-XII Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1993. – № 4. 15. Зеленкова И.Л., Беляева Е.В. Этика: Учеб. пособие и практикум. – М., 1997. 16. Карпов А.В. Психология менеджмента: Учебное пособие. – М.: Гардарики, 2000. 17. Карпов А.В. Психология принятия управленческих решений. – М., 1998. 18. Керженцев П.М. Принципы организации. – М., 1968. 19. Китов А.И. Опыт построения психологической теории управления // Психологический журнал. – 1981. – №4. 20. Комінко С.Б., Кучер Г.В. Кращі методи психодіагностики: Навч. посібник. – Тернопіль: Карт-бланш, 2005. 21. Конева Е.В. Психология общения: Учеб. пособие. – Ярославль: Учебная литература, 1992. 22. Ларичев О.И. Наука и искусство принятия решения. – М.: Наука, 1979. 23. Лозовой В.А. Нравственная культура личности: содержание и пути формирования. Учебное пособие. – Х.: Фолио, 2001. 24. Лозниця В.С. Психологія менеджменту: Навчальний посібник. – К.: Либідь, 1997. 25. Ломов Б.Ф. Методологические и теоретические проблемы психологии. – М., 1984. 26. Лунева О.В., Хорошилова Е.А. Психология делового общения. – М., 1980. 27. Малахов В. Етика. – К.: "Либідь", 2001. 28. Мескон М.Х., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента. – М.: Дело, 1992. 29. Мусій О. Аналіз стану захисту прав та інтересів медичних працівників в Україні. – Світова федерація українських лікарських товариств // http://sfult.org.ua/analiz.html 30. Ньюстром Дж.В., Дэвис К. Организационное поведение / Перевод с англ. под ред. Ю.Н. Каптуревского. – СПб: Издательство "Питер", 2000. 31. Обозов М.М., Щокін Г.В. Психологія роботи з людьми. – 4-те вид., перероб. – К.: МАУП, 1998. 32. Орбан-Лембрик Л.Е. Психологія управління: Навч. посіб. – Івано-Франківськ: Плай, 2001. 33. Попов Л.А. Десять лекций по этике / Учеб. пособие для студентов высших учебных заведений. – М.: Наука, 2001. 34. Психология и этика делового общения: Учеб. для вузов / Под ред. В.Н. Лавриненко. – М.: Педагогика и психология, 1997. 35. Психологія управління в бізнесі: Навч. посібник для підготовки бакалаврів усіх форм навчання. Видання друге, доповнене, перероблене. / Е.Ф. Іпатов, К.М. Лемківський, В.В. Павловський. – Харків – Київ: НМЦВО, 2003. 36. Савельєва В.С. Психологія управління: Навчальний посібник. – К.: ВД "Професіонал", 2005. 37. Свенцицкий А.Л. Социальная психология управления. – Л.: ЛГУ, 1986. 38. Степаненко В. Етика в проблемних і аналітичних задачах: Навч. посіб. – К.: Знання, 1998. 39. Теремко С. Соціологія. К.: Лібра, 2001. 40. Файоль А. Учение об управлении. – М., 1924. 41. Фромм Э. Психоанализ и этика. – М., 1998. 42. Холопова Т.И., Лебедева М.М. Протокол и этикет для деловых людей. – М., 1995. 43. Чайка Г.Л. Культура ділового спілкування менеджера: Навч. посіб. – К.: Знання, 2005. 44. Чернявский А.Д. Организация управления: Учеб. пособие. – К.: МАУП, 1998. 45. Чмут Т.К. Культура спілкування як цілісний феномен // Проблеми загальної та педагогічної психології: Зб. наук. праць. – 2000. – № 2. 46. Чмут Т.К., Чайка Г.Л. Етика ділового спілкування: Навч. посіб. – 5-те вид., стер. – К.: Вікар, 2006. 47. Шеломенцев В.Н. Этикет и культура общения. – К.: Знання, 1995. 48. Шепель В.М. Управленческая психология. – М.: Экономика, 1984. 49. Щекин Г.В. Практическая психология менеджмента: Как делать карьеру. Как строить организацию. – К.: Либра, 1994. Якокка Ли. Карьера менеджера. – М.: Наука, 1991.