Выводы:Сири - це концентровані білкові продукти, які отримують створоженням молока, обробкою згустку з наступним дозріванням сирної суміші. За свої високі смакові якості сир здавна вважався одним з найсмачніших і найцінніших продуктів харчування. Технологічний процес виробництва натуральних сичужних сирів складається з таких операцій: приймання молока і оцінка його якості; пастеризація молока та підготовка його до сичугового створожування; внесення бактеріальних заквасок; сичужне створоження молока; обробка сирного згустку; формування сиру; пресування, посіл; дозрівання; сортування, пакування, транспортування та зберігання готового продукту.
Сичужні сири поділяють на підкласи: тверді, напівтверді і м'які. Кожний з цих підкласів поділяється на типи, а в останні включаються окремі види сирів за назвами. Так, для сирів типу Швейцарського, яким притаманна найнижча вологість, зерно повинно мати розмір 3–4 мм. Для сирів типу Голландського, яким притаманна дещо вища вологість, — 5–6 мм.
Розрізняють також сири залежно від того, з якого молока їх виробляють (з коров'ячого, чи з овечого, чи з козячого), але основна їх відмінність - за способом осадження білків. Якщо білки відділені за допомогою сичужного ферменту, то й сири називають сичужними, а якщо внаслідок молочнокислого бродіння, то й сири називають кисломолочними.
На формування споживних властивостей твердих сичужних сирів впливають вид молока, якість молока, солі і ферментів, технологія виготовлення.
Видові та якісні особливості сирів формуються під впливом біохімічних процесів, зумовлених мікрофлорою сиру. Головним фактором, який визначає якість сиру, є бактеріальна закваска. Мікрофлора заквасок - джерело ферментів, які забезпечують перетворення компонентів сирної маси при дозріванні. Тому дуже важливо, щоб штами, які входять до складу бактеріальної закваски, забезпечували при дозріванні сиру розпад білкової молекули, характерний для даного виду сиру.
В утворенні смаку та аромату сирів, крім вільних амінокислот, значну роль відіграють леткі жирні кислоти. Тому при підборі штамів молочнокислих бактерій для заквасок необхідно враховувати також їх здатність, поряд з амінокислотами, накопичувати леткі жирні кислоти.
Із дефектів біохімічного і фізико-хімічного характеру найбільш суттєвими є спучування сирів, що виникає внаслідок концентрації надмірної кількості газів, яка спричиняє здимання, спучування сиру, яке є особливо небезпечним під час швидкого утворення газів. У такому випадку сир може спучуватись так сильно, що зв'язаність сирної маси порушується, і він тріскається.
Дефекти консистенції сиру пов'язані з колоїдним станом сирної маси. Мала зв'язаність сирного тіста, його крихкість можуть при дозріванні сиру в момент газоутворення призвести до самоколу. Це пов'язано з накопиченням газу у певному місці. Не зустрічаючи еластичної перешкоди, нагромаджений газ розколює сирну масу.
Дефекти смаку і запаху виникають головним чином внаслідок ненормального перебігу процесів дозрівання сирів. Найбільш поширеним дефектом смаку є гіркий смак.
У процесі зберігання сирів можуть спостерігатись також дефекти, пов'язані з розвитком шкідників. До них належать сирна муха і сирний кліщ (акар). Вони пошкоджують головним чином зрілий сир з пошкодженою кіркою. При зараженні кліщем у тріщинах або на кірці непарафіпованих сирів з'являється сіро-брунатна труха, при сильному зараженні кірка руйнується і покривається сіро-брунатними плямами.