Постіндустріальне суспільство та розвиток економічного знання

Содержание: ВСТУП 3 1. ПЕРЕДУМОВИ ВИНИКНЕННЯ ПОСТІНДУСТРІАЛЬНОГО СУСПІЛЬСТВА 5 2. ПОСТІНДУСТРІАЛЬНА ПЕРСПЕКТИВА УКРАЇНИ 8 3. НОВА МОДЕЛЬ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ 10 4. ПОКАЗНИКИ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ 15 5. ФОРМУВАННЯ ВЛАСНЕ УКРАЇНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА 16 ВИСНОВКИ 22 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 24

Вступление:Розвиток цивілізації, як правило, відбувається через глобальні історичні етапи - патріархальне або доіндустріальне суспільство на початку, потім традиційне індустріальне суспільство й новітнє постіндустріальне суспільство, базові засади якого формуються і в наш час. В 60-х роках ХХ століття розпочалися процеси динамічної зміни способу виробництва. Вони були обумовлені зростанням ролі особистості та знань в процесі створення та споживання нових благ. На даний феномен звернули увагу західні науковці, які надали йому першочергового значення щодо зміни не тільки економіки, а й суспільства в цілому. Завдяки поєднанню об’єктивних передумов в діяльності підприємств та суб’єктивних очікувань еліти народилася концепція постіндустріального суспільства, яку сформулювали та виклали в своїх працях Д.Гелбрейт, З.Бзежинський, Д.Белл, А.Тофлер. Подальший досвід розвитку світової економіки як підтвердив, так і спростував гіпотези цих науковців. Глобалізація, яка стала результатом прискорення економічного зростання Заходу на основі постіндустріалізації, призвела до поділу світу на країни «золотого міліарду» та бідні країни, що розвиваються. При цьому розрив між ними з часом посилюється та набуває незворотного характеру. Зараз серед економістів та політиків поширена думка, що постіндустріалізація та глобалізація – це безальтернативні шляхи розвитку у майбутньому. Постіндустріальне суспільство, нова фаза розвитку цивілізації, висуває на перший план взаємостосунки "людина - людина", а світ стає переважно соціально-етичним. Логіка цивілізаційного процесу спрямована на розвиток людської особистості, підносить цінність людини, що стає все більш включеною не тільки в природні та технологічно-трудові а й соціокультурні процеси. Культура й духовність стають базою цивілізаційного розвитку, гуманізують технологію та спрямовують її до гармонії з природою. Духовне середовище все більше визначатиме соціальний прогрес постіндустріального суспільства. Постіндустріа?льне суспільство — стадія суспільного розвитку, яка приходить на зміну індустріальному суспільству. Якщо попередня модель була зорієнтована на збільшення матеріального продукту за рахунок додаткової енергії, сировини, праці, то нова передбачає посилення фактора знань, інформації, використання відновлюваних видів енергії, захист довкілля. Постіндустріальне суспільство є суспільством, у якому неодмінно буде дещо свідоміше ухвалення рішень. Головною проблемою є узгодження соціальних виборів, котрі точно відображають “упорядкування” тих переваг, що віддаються індивідами. Парадокс Кондорсе, розвинутий Кеннетом Дж. Ароу, теоретично доводить, що не може бути зроблений жодний такий соціально-добробутний вибір. Тому лишається пошук міжгрупової домовленості. Але для того, щоб домовитися, треба знати соціальні вигоди й соціальні ціни. Сьогодні суспільство не володіє такими механізмами здійснення соціального обрахунку та перевірки соціальних цілей.

Выводы:Головне завдання національної влади в умовах, в яких опинилася Україна, полягає в тому, щоб виробити та рішуче й послідовно реалізовувати довгострокову стратегію випереджаючої модернізації. Правлячі кола проявили свою нездатність не тільки успішно вирішити задачу мобілізації ресурсів для постіндустріальної модернізації, а й навіть осягнути та сформулювати цю стратегічну перспективу. Натомість, проголошені "ринкові реформи" не мали такої мети й призводили до прискореної руйнації фундаменту будь якої модернізаційної стратегії, глибинного розшарування та атомізації суспільства. Пострадянські країни виявилися заручниками невірного визначення причин наростаючого відставання та кінцевого програшу СРСР в історичному змаганні систем, які були пояснені виключно помилковим політико-економічним устроєм. На підставі цього висновку й був проголошений курс на демократичні й ринкові перетворення як основу для подолання кризи. Влада виявилася неспроможною зрозуміти причини невдач як системну кризу державно-соціалістичної форми індустріальної цивілізації, а також проігнорувала духовний і моральний характер кризи та її структурні й технологічні чинники. Не було враховано й те, що ринкові реформи є лише однією з необхідних, але далеко не достатньою умовою для створення сучасної ефективної економіки. В результаті антимодернізаційної політики та відмови від власної стратегії "постіндустріальної перспективи", Україна втрачає можливість вчасно і адекватно відповідати викликам сучасності, новим геополітичним та економічним реаліям. Головним пріоритетом в економічній політиці є створення конкурентоспроможної економіки за рахунок збереження і розвитку існуючого виробничого, наукового, кадрового потенціалу України, досягнення економічного зростання і на його основі забезпечення добробуту українського народу на рівні розвинених країн світу. Власна модель економіки має поєднувати ринкові механізми з ефективним державним регулюванням. Досвід розвинених країн говорить, що стрижнем економічного зростання є досконале регулювання і управління економічними процесами на рівні держави, галузі, регіону, підприємства. Україні необхідно перейти від формування і розвитку конкурентних переваг у сировинних експортноспроможних галузях, успіх яких базується на природних та історичних факторах, до створення таких переваг у наукоємних високотехнологічних галузях. Для цього необхідно підвищити рівень розвитку всіх інших факторів, що впливають на конкурентоспроможність, а саме формування внутрішнього попиту, стратегій підприємств, їхньої структури і конкуренції, розвитку споріднених і підтримуючих галузей. Базовим принципом має стати визначення галузей, де фактично або потенційно присутні конкурентні переваги для формування й розвитку потужних національних промислових комплексів. Такі галузі стануть центрами розвитку для подальших кроків із стимулювання спорідених галузей постачальників і споживачів. Крім цих, потрібно визначити галузі зі сприятливими умовами внутрішнього попиту з подальшим виходом на зовнішні ринки. Саме на них необхідно зосередити капіталовкладення в освіту, наукові дослідження та розвиток інфраструктури. Вітчизняні підприємства цих галузей мають бути заохочені до перетворення у транснаціональні, що сприятиме їхньому прямому виходу на іноземні ринки. Залучення іноземних інвестицій та відкриття національного ринку для транснаціональних корпорацій повинні сприяти домінуванню українських підприємств на національному ринку та розширенню експорту їхньої продукції.

Литература: Базилюк Я.Б. Конкурентоспроможність національної економіки: сутність та умови забезпечення: Монографія. – К.: ГІСД, 2002. – 132 с. Башнянин Г.І., Лазур П.Ю., Медведєв В.С.. Політична економія ; Загальна економічна теорія (Ч.1) ; Спеціальна економічна теорія (Ч.2): Підруч. для студ. економічних спец. вищих навч. закладів усіх рівней акредитації. — К. : Ніка-Центр, 2000. — 527с. Блауг М. Економічна теорія в ретроспективі: Пер. з англ. / Іван Дзюб (пер.). — К. : Видавництво Соломії Павличко "Основи", 2001. — 670с. Бойчук В.М. Глобалізація світової економіки і перспективи розвитку регіонів України // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. – Випуск 196: В 4 т. Том 1. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2004. – С. 109-116. Бутук О.І., Волкова Н.І. Економічна теорія. Тренінг-курс: навч. посібник. — К. : Знання, 2007. — 291c. Галушка З.І., Комарницький І.Ф., Нікіфоров П.О. Економічна теорія: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Чернівецький національний ун-т ім. Юрія Федьковича. — Чернівці : Рута, 2007. — 300с. Дмитриченко Л.І., Дмитриченко Л.А., Канівець О.П., Колесник І.В., Хімченко А.М. Політична економія: навч.-метод. посібник за кредитно-модульною системою (для студ. спец. "Економічна теорія") / Донецький національний ун-т. Обліково- фінансовий факультет. Кафедра економічної теорії. — Донецьк : Норд-Прес, 2008. — 141с. Дратвер Б.Л., Пасічник Н.О. Економічна теорія: Навч. посібник / Кіровоградський держ. педагогічний ун-т ім. Володимира Винниченка. — Кіровоград : КДПУ, 2006. — 260с. Йохна М.А., Стадник В.В. Економіка і організація інноваційної діяльності. : Навчальний посібник. – К.: Вид. „Академія”. 2005. – 399 с. Кобиляцький Л.С. Управління конкурентоспроможністю: Навчальний посібник. – К.: Зовнішня торгівля. 2003. – 304 с. Майєр Дж.М., Олесневич Д. Міжнародне середовище бізнесу: Конкуренція та регулювання у глобальній економіці / Переклад з англ.: Олесневич Д., Олесневич О. – К.: Либідь, 2002. – 703 с.