Дезактивація. Дегазація. Дезінфекція. Знезаражуючі речовини і розчини. Санітарна обробка.

Содержание:Вступ 3 1. Дезактивація 4 2. Дегазація 9 3. Дезінфекція 10 4. Знезаражуючі речовини і розчини 14 5. Санітарна обробка 17 Висновки 20 Список використаної літератури 21

Вступление:Техногенні, антропогенні та природні надзвичайні явища останнім часом набули глобального характеру. За даними ООН зростання кількості населення збільшує масштаби наслідків стихійних лих у зв’язку з тим, що все більше людей вимушені жити в небезпечних місцях. Дослідження комісії ООН доводять, що більшості збитків внаслідок стихійних лих можна було б уникнути, якби більше уваги приділяли попередженню стихійних лих. Проте, якщо вже нічим не зарадиш і аварія відбулася, необхідно якнайшвидше ліквідувати її наслідки, не допустити щоб постраждали інші. Однією з невідкладних робіт у надзвичайних ситуаціях є знезараження. Проводячи знезаражування, потрібно пам'ятати: територія для проведення знезаражування має бути достатньою, щоб забезпечити необхідні дії людей і техніки, розміщення тварин і всього, що підлягає знезараженню; людей, техніку, тварин необхідно розміщувати з підвітряної сторони від місця аварії; знезаражування необхідно починати за принципом від простого до складного; спочатку виділити велику забруднену масу для попередження небажаних контактів із зоною високої концентрації; суворо контролювати перебування в індивідуальних засобах захисту; в холодну пору дії людей скуті, є труднощі в їх обслуговуванні, у разі замерзання заражених ділянок з'являються додаткові труднощі в ліквідації наслідків; готуючи й застосовуючи розчини для знезаражування, слід пам'ятати, що не всі розчини сумісні один з одним; на результати знезаражування суттєво впливають кількість води та її тиск; для знезаражування техніки, апаратури, приладів та ін. можна застосувати пар під низьким і високим тиском, але потрібно пам'ятати, що при високому тиску може утворюватися заражений аерозоль, здатний поширюватися за межі осередку зараження. У разі необхідності потрібно організувати знезаражування території, будівель, складів, овочесховищ і продукції.

Выводы:Отже, з викладеного вище можна зробити висновок, що основними засобами знезараження є дезактивація, дегазація, дезінфекція, а також санітарна обробка. Дезактивація – це видалення РР з поверхні різних об'єктів, а також із продуктів харчування, фуражу, сировини і води. Для визначення необхідності в дезактивації проводять дозиметричний контроль радіоактивного забруднення. Дезактивацію можна проводити часткову або повну. Дегазація – це заходи, спрямовані на знезаражування або видалення отруйних і сильнодіючих ядучих речовин. Дегазацію можна проводити хімічним, фізичним і механічним способом. Дезінфекція – це заходи, спрямовані на знищення збудників інфекційних хвороб та їх токсинів. Дезінфекцію проводять хімічним і фізичним способом, які застосовують як окремо, так і в комбінації. Санітарна обробка є складовою частиною спеціальної обробки. Це комплекс ліквідації забруднення радіоактивними речовинами, зараження небезпечними (ОР і СДЯР) хімічними і біологічними засобами особового складу формувань ЦЗ і населення. Санітарна обробка поділяється на часткову і повну. Часткова санітарна обробка – це механічне очищення й обробка відкритих ділянок шкіри, зовнішньої поверхні одягу, взуття, ЗІЗ або обробка за допомогою індивідуальних протихімічних пакетів. Виконують її в осередку ураження під час проведення рятувальних і невідкладних робіт, вона є тимчасовим заходом. Повна санітарна обробка – це знезаражування тіла людини із заміною білизни й одягу. Мета обробки – повне знезаражування від радіоактивних, хімічних речовин і біологічних засобів тіла і слизових оболонок, одягу, взуття, ЗІЗ.

Литература:1. Закон України "Про Цивільну оборону України" // ВРУ № 297-ХІІ. – К., 1993. 2. Закон України "Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру" // № 1809-ІІІ. – К., 2000. 3. Алтунин А.Т. Формирования гражданской обороны в борьбе со стихийными бедствиями. – М.: Стройиздат, 1976. 4. Камер Ю.Ю., Харкевич А.Е. Аварийные работы в очагах поражения. – М.: Энергоиздат, 1990. 5. Коваленко Л.І. Радіаційна ветеринарно-санітарна експертиза об’єктів ветеринарного контролю. – К.: Вища шк., 1994. 6. Мигович Г.Г. Довідник з цивільної оборони. – К.: ЗАТ "Українська технологічна група", 1998. 7. Положення про Цивільну оборону України: Постанова КМУ № 299. – К., 1994. 8. Стеблюк М.І. Прилади радіаційної, хімічної розвідки, контролю радіоактивного забруднення і опромінення та хімічного зараження повітря, продуктів, кормів і води. – К.: НАУ, 1999. 9. Стеблюк М.І. Цивільна оборона: Підручник. – К.: Знання, 2006.