Революція 1917 року й відродження української преси

Содержание: ВСТУП 3 РОЗДІЛ 1. ІСТОРІОГРАФІЧНА БАЗА ДОСЛІДЖЕННЯ 6 1.1. Хронологічний аспект дослідження теми 6 1.2. Нові підходи в дослідженні теми 9 РОЗДІЛ 2. ПРАКТИЧНІ ПІДХОДИ ДО АНАЛІЗУ УКРАЇНСЬКОЇ ПРЕСИ ПЕРІОДУ РЕВОЛЮЦІЇ 1917-1920 РОКІВ 14 2.1. Українська преса періоду революції (за матеріалами часопису "Книгарь") 14 2.2. Порубриковий аналіз матеріалу 16 ВИСНОВКИ 31 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 33

Вступление:Актуальність дослідження. Проголошення незалежності України, системна трансформація українського суспільства активізували інтерес вітчизняної історичної науки до історії національного відродження, культурологічного осягнення розмаїття духовної спадщини українського народу, тобто тих чинників, які є невід’ємною складовою демократичного державотворення. У цьому зв’язку однією з важливих і актуальних проблем історичної науки є дослідження періодики, своєрідної духовної скарбниці подій і фактів, – зосередження величезної кількості матеріалів, що в сумі становлять багату джерельну базу для вивчення розвитку освіти, науки і культури періоду Української революції 1917–1920-х рр. Преса - багатопланове і унікальне історичне джерело як за змістом, так і за формою подачі відомостей, засіб інформування суспільства про програми політичних партій, діяльність органів державної влади, громадських, просвітницьких організацій. Її становлення та якісно новий розвиток припадають на період Української революції 1917-1920 рр. Всі важливі питання політики, економіки, культури знайшли відбиття в тогочасній пресі. Преса надає дослідникам змогу екстраполювати історичний досвід засвоєння національних культурних цінностей як джерела корисних ідей. На сьогодні ще немає остаточних даних про загальну кількість газет, що видавалися у 1917-1920 рр. У цьому контексті постає проблема наукової періодизації, систематизації преси України, створення концепції історії національної періодики як цілісного процесу – від витоків до сучасності. Гостро стоїть питання й вироблення методологічних засад наукової критики історичних джерел і, зокрема, газетної періодики. Актуальність проблеми визначається й тим, що протягом тривалого часу в радянській історіографії переважали хибні історичні концепції, перекручувалися факти, події. Глибока, науково-виважена розробка зазначеної теми в наш час дає змогу об’єктивно оцінити загальну картину преси як джерела революційної доби. Серед актуальних завдань історичної науки чільне місце посідає необхідність виявлення, публікації, введення до наукового обігу нових джерельних свідчень, удосконалення методики дослідження. У зв’язку з цим особливого значення набуває подальше вивчення документів періоду Української революції, створеної нею преси - як свідка епохи, її компонента, незамінного джерела інформування суспільства про політичні, соціально-економічні, культуротворчі заходи, пов’язані з реалізацією внутрішньо- зовнішньополітичних проблем України. Вивчаючи їх, маємо враховувати всі грані цього різновиду історичного джерела. Дослідження періодики з погляду джерелознавства становить великий науковий інтерес для істориків при розробці питань створення наскрізного конструктивного демократичного стрижня державницької, національної та суспільної ідеології України. Мета курсової роботи - з’ясувати інформативні можливості газетної періодики України 1917–1920 рр. для вивчення культурного життя українського народу. Для реалізації цієї мети були поставлені такі завдання: проаналізувати стан історіографічну базу дослідження, з’ясувати теоретичні й методологічні аспекти дослідження преси як масового історичного джерела; встановити загальний джерельний масив газетної періодики 1917–1920 р.р., дати її джерелознавчу характеристику; проаналізувати пресу періоду революції за матеріалами часопису «Книгар». Об’єктом дослідження є газетна періодика України 1917-1920 р.р. Предмет дослідження становлять тенденції створення і функціонування українських періодичних видань як масового історичного джерела, форми і напрями висвітлення культурного розвитку тогочасного суспільства. Територіальні межі дослідження окреслені українськими землями, на які поширювалася влада Центральної Ради, Гетьманату, Директорії УНР і ЗУНР та УСРР. Методи дослідження. Методологічними основами роботи є принципи історизму, об’єктивності, системності. Для їх реалізації застосовано історико-джерелознавчий, проблемно-тематичний, порівняльний, хронологічний, традиційний описовий та кількісні методи дослідження. Наукова новизна роботи полягає в тому, що вона є комплексним історико-джерелознавчим дослідженням. Практичне значення роботи полягає в тому, що в ній поставлено і розв’язано низку конкретних проблем для перспективних джерелознавчих розвідок. Основні положення й висновки дослідження можуть бути використані при написанні реферативних, контрольних робіт з журналістики. Структура роботи. Робота складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури.

Выводы:Результати проведеного дослідження дають підставу зробити такі висновки: Преса - багатопланове і унікальне історичне джерело як за змістом, так і за формою подачі відомостей, засіб інформування суспільства про програми політичних партій, діяльність органів державної влади, громадських, просвітницьких організацій. Її становлення та якісно новий розвиток припадають на період Української революції 1917-1920 рр. Всі важливі питання політики, економіки, культури знайшли відбиття в тогочасній пресі. Преса надає дослідникам змогу екстраполювати історичний досвід засвоєння національних культурних цінностей як джерела корисних ідей. На сьогодні ще немає остаточних даних про загальну кількість газет, що видавалися у 1917-1920 рр. Історія української преси початку XX століття має чимало "білих плям", особливо це стосується періоду Української революції 1917-1920 р.р. Саме тоді відбувалося відродження і становлення української національної духовності, що суперечило інтересам радянської політики. Тому чимало українських видань просто замовчувалось, а історія преси набувала характеру, потрібного партійним можновладцям. Правда, останнім часом ситуація поступово почала змінюватися. Дедалі більше науковців звертають свої погляди у ті часи, намагаючись донести до загалу все, що замовчувалося тоталітарною комуністичною системою. Тепер нам відомі праці з цього питання багатьох вчених початку XX ст, зокрема А Животка, В. Ігнатієнка, Ю. Меженка, інших дослідників. Критичний аналіз стану вивчення проблеми у вітчизняній та зарубіжній історіографії показав фрагментарність висвітлення окремих аспектів та обмеженість джерельної бази досліджень у галузі газетної періодики рево-люційної доби, зокрема той факт, що з політико-ідеологічних причин до наукового аналізу не було залучено близько 700 газет з 1128, виявлених нами в НБУВ та НДБ ЦДАВО, а також цілі комплекси архівних джерел, що розкривають механізми процесу розвитку газетної періодики. Усі вони увійшли у підготовлений нами зведений покажчик газетної періодики України. Об’єктивні дослідження почалися лише в 90-х роках ХХ ст. Особливо слід відзначити успіхи досліджень газетної періодики зазначеного періоду на західних територіях України, що розвиваються у ЛНБ ім. В. Стефаника НАН України. Однак, і досі у вітчизняному пресознавстві нерідко трапляються суперечності й перекручення щодо загальної кількості видань, об’єктивного тлумачення опублікованих матеріалів, ролі і місця української преси.

Литература: Вентка Р. А., Вдовичин І. Я., Галюк В. Г., Гелей С. Д. Історія України: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Львівська комерційна академія. — Л.: Коопосвіта, 2000. — 216 с. Владимиров В.М. Історія української журналістики (1917-1991): навч. посіб. / Міжрегіональна академія управління персоналом. — К. : МАУП, 2007. — 174с.Гринівський Т.С. Українська преса періоду революції 1917-1920 років (на матеріалі часопису "Книгарь") // .http://journlib.univ.kiev.ua/ index.php?act=article&article=1526. Дашкевич Я. Книгарь - журнал епохи революцій та контрреволюцій // Україна. Наука і культура. К., 1991. - Вид. 25. -С. 26-44. Добош І. Історія української журналістики Закарпаття 20-30-х років ХХ ст.. — Івано-Франківськ, 1995. — 128с. Животко А.П. Історія української преси: Навч. посіб. для студ. ф-тів журналістики вищих закл. освіти / М.Тимошик (упоряд.). — К. : НВЦ "Наша культура і наука", 1999. — 368с. Зеров М. В справі критачно-бібліографічного журналу // Бібліологічні вісті. - 1925. - № 1-2. - С. 118-123. Ігнатієнко В. Українська книжка й преса в історичному розвитку Книга. - 1923. - № 3. - С. 3-6. Історія журналістики: навчально-методичне забезпечення, теоретичні та практичні знання і навички: матеріали "круглого столу", Київ, 24-25 травня 2007 р. / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. Інститут журналістики. Дослідницький центр історії української преси / Н.М. Сидоренко (ред.). — К., 2007. — 74c.Історія України: Документи. Матеріали. Посібник. / Уклад., комент. В.Ю. Короля. – К.: Академія, 2001. – С. 244-272. Історія України: Нове бачення / За ред. В.А. Смолія. – К.: Альтернативи, 2000. – С. 210-234. Історія України: Навч. посіб./ Під ред. Г.Д. Темка, Л.С. Тупчиєнка. –К.: НАУ, 2001. – С. 154-168. Історія української преси ХХ століття. Хрестоматія: Навч. посіб. для студ. гуманіт. спец. вищих закладів освіти / Інститут журналістики Київського національного ун-ту ім. Тараса Шевченка; Український НДІ спеціальних видів друку / Н.Тимошик (ред.), О.Г. Мукомела (упоряд.,авт.передм.і приміток) — К. : Науково- видавничий центр "Наша культура і наука", 2001. — 350с.Ківшар Т. Український книжковий рух як історичне явище (1917-1923). - К.: Логос, 1996. - 339 с. Книгар. Літопис українського письменства. - К., 1917-1920. - № 1-31. Королевич Н., Лазебний Л. "Книгарь" через сімдесят років // Книжник. - 1990. - № 4. - С. 39-48. Кульчицький С.В. Російська революція 1917 року: новий погляд=Русская революция 1917 года: новый взгляд/ Кульчицкий, С. В. / НАН України; Інститут історії України. — К., 2003. — 77с. Михайлин І.Л. Історія української журналістики XIX століття: Підручник для студ. вищих навч. закл.. — К. : Центр навчальної літератури, 2003. — 720с. Петров С. Так народжувався часопис "Книгар" // Друкарство. - 2001. - № 1. -С. 4-6. Постернак С. Із історії освітнього руху на Україні за часи революції 1917 - 1919 рр. - К., 1920. - 114 с. Рудий Г.Я. Періодика України як об'єкт джерелознавчого дослідження української культури (1917-1920 рр.): Автореф. дис... д-ра іст. наук: 07.00.06 / НАН України; Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С.Грушевського — К., 2004. — 33с. Чорній В.В. Журнал "Книгарь" (1917-1920) як джерело до бібліографії української книги. // Записки Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника. - Львів, 1995. - Вип. 3. - С. 107-115. Яцина О. Українська дореволюційна книжка в дзеркалі національної преси (1907-1914) // Бібліотечний вісник. - 1999. - № 3. - С. 51-53.