Вступление:Актуальність дослідження. Проголошення незалежності України, системна трансформація українського суспільства активізували інтерес вітчизняної історичної науки до історії національного відродження, культурологічного осягнення розмаїття духовної спадщини українського народу, тобто тих чинників, які є невід’ємною складовою демократичного державотворення. У цьому зв’язку однією з важливих і актуальних проблем історичної науки є дослідження періодики, своєрідної духовної скарбниці подій і фактів, – зосередження величезної кількості матеріалів, що в сумі становлять багату джерельну базу для вивчення розвитку освіти, науки і культури періоду Української революції 1917–1920-х рр.
Преса - багатопланове і унікальне історичне джерело як за змістом, так і за формою подачі відомостей, засіб інформування суспільства про програми політичних партій, діяльність органів державної влади, громадських, просвітницьких організацій. Її становлення та якісно новий розвиток припадають на період Української революції 1917-1920 рр. Всі важливі питання політики, економіки, культури знайшли відбиття в тогочасній пресі. Преса надає дослідникам змогу екстраполювати історичний досвід засвоєння національних культурних цінностей як джерела корисних ідей. На сьогодні ще немає остаточних даних про загальну кількість газет, що видавалися у 1917-1920 рр.
У цьому контексті постає проблема наукової періодизації, систематизації преси України, створення концепції історії національної періодики як цілісного процесу – від витоків до сучасності. Гостро стоїть питання й вироблення методологічних засад наукової критики історичних джерел і, зокрема, газетної періодики. Актуальність проблеми визначається й тим, що протягом тривалого часу в радянській історіографії переважали хибні історичні концепції, перекручувалися факти, події. Глибока, науково-виважена розробка зазначеної теми в наш час дає змогу об’єктивно оцінити загальну картину преси як джерела революційної доби.
Серед актуальних завдань історичної науки чільне місце посідає необхідність виявлення, публікації, введення до наукового обігу нових джерельних свідчень, удосконалення методики дослідження. У зв’язку з цим особливого значення набуває подальше вивчення документів періоду Української революції, створеної нею преси - як свідка епохи, її компонента, незамінного джерела інформування суспільства про політичні, соціально-економічні, культуротворчі заходи, пов’язані з реалізацією внутрішньо- зовнішньополітичних проблем України. Вивчаючи їх, маємо враховувати всі грані цього різновиду історичного джерела. Дослідження періодики з погляду джерелознавства становить великий науковий інтерес для істориків при розробці питань створення наскрізного конструктивного демократичного стрижня державницької, національної та суспільної ідеології України.
Мета курсової роботи - з’ясувати інформативні можливості газетної періодики України 1917–1920 рр. для вивчення культурного життя українського народу.
Для реалізації цієї мети були поставлені такі завдання:
проаналізувати стан історіографічну базу дослідження,
з’ясувати теоретичні й методологічні аспекти дослідження преси як масового історичного джерела;
встановити загальний джерельний масив газетної періодики 1917–1920 р.р., дати її джерелознавчу характеристику;
проаналізувати пресу періоду революції за матеріалами часопису «Книгар».
Об’єктом дослідження є газетна періодика України 1917-1920 р.р. Предмет дослідження становлять тенденції створення і функціонування українських періодичних видань як масового історичного джерела, форми і напрями висвітлення культурного розвитку тогочасного суспільства.
Територіальні межі дослідження окреслені українськими землями, на які поширювалася влада Центральної Ради, Гетьманату, Директорії УНР і ЗУНР та УСРР.
Методи дослідження. Методологічними основами роботи є принципи історизму, об’єктивності, системності. Для їх реалізації застосовано історико-джерелознавчий, проблемно-тематичний, порівняльний, хронологічний, традиційний описовий та кількісні методи дослідження.
Наукова новизна роботи полягає в тому, що вона є комплексним історико-джерелознавчим дослідженням.
Практичне значення роботи полягає в тому, що в ній поставлено і розв’язано низку конкретних проблем для перспективних джерелознавчих розвідок. Основні положення й висновки дослідження можуть бути використані при написанні реферативних, контрольних робіт з журналістики.
Структура роботи. Робота складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури.