Підвищення прибутковості підприємства на основі управління собівартістю продукції (робіт, послуг) на прикладі ДП AT

Содержание:Вступ 3 І. Теоретичні основи прибутковості підприємства. 5 1.1. Роль і місце прибутку в економіці підприємства та методи його розрахунку 5 1.2. Дохідність підприємства як основа його успішного фінансового функціонування 19 1.3. Загальні критерії визначення доходів і витрат відповідно до стандарту бухгалтерського обліку 29 Висновки до розділу І 37 II. Стратегія управління собівартістю продукції для забезпечення підвищення його прибутковості (на прикладі ДП AT "Київхліб" "Хлібокомбінат №10") 38 2.1. Оцінка виробничо-господарської діяльності підприємства та ефективність управління забезпечення підприємства матеріальними ресурсами 38 2.2. Аналіз ефективності використання та забезпечення підприємства основними засобами 49 2.3. Оцінка ефективного використання трудових ресурсів підприємства та оплата праці 59 2.4. Аналіз собівартості та рентабельності виробленої продукції 65 Висновки до розділу II 72 III. Проект заходів, щодо підвищення прибутковості (на прикладі ДП AT "Київхліб" "Хлібокомбінат №10"). 73 3.1. Оптимізація виробництва і реалізації продукції на підприємстві 73 3.2. Обґрунтування необхідності модернізації виробництва 86 Висновки до розділу II 91 Висновки 92 Список літератури 99 Додатки………………………………………………………………102

Вступление:Діяльність будь-якого підприємства спрямована на отримання певних результатів. Але одні підприємства впевнено досягають поставленої мети, цілей та завдань своєї діяльності, а інші – працюють менш успішно. Багато хто успіх діяльності підприємства пов’язує із правильним вибором виду діяльності, наявністю достатніх ресурсів та вмінням зорієнтуватися у бурхливому потоці ринкової економіки. Дослідженню цієї проблеми присвячені роботи таких дослідників як Пушкар М.С., Мазаракі А.А., Пелих А.С., Примак Т.А., Самуельсон П., Бланк І.А., Івахненко В.І., Павловська О.В. та інші. Успіх діяльності підприємства без сумніву залежить від правильної початкової орієнтації та сприятливих вихідних умов його діяльності, забезпеченості матеріальними, фінансовими та трудовими ресурсами. Але значну роль відіграє й те, як підприємство вміє орієнтуватися у неспокійному вирі господарських несподіванок, інфляційних сюрпризів, жорсткої конкуренції. Управління у повному розумінні як складний соціально-економічний процес означає вплив на процеси, об’єкти, систему для зберігання їх стійкості або переходу із одного стану в інший у відповідності із заданою метою. Управління у вузькому понятті являє собою конкретні способи (методи) впливу на об’єкт управління для досягнення конкретної поставленої мети, яке здійснюється на основі різноманітних форм та методів впливу. В ринкових умовах господарювання всі підприємства одержали повну оперативну самостійність у визначенні, яку продукцію і скільки продавати, з ким співробітничати і кому продавати свої вироби, як організовувати і відповідно планувати свої господарські процеси. Правильно вибрана стратегія управління прибутковістю на основі зниження собівартості належні обсяги продажу продукції забезпечують бажаний обсяг реалізації і відповідні масштабам цієї діяльності прибутки. Недостатнє вивчення даної проблеми обумовило вибір теми дипломної роботи. Метою роботи є вивчення теоретичних аспектів з проблеми управління прибутковістю підприємства на основі управління собівартістю продукції. Мета роботи визначає основні завдання: • визначення сутності прибутку підприємства, • аналіз інформаційної бази для аналізу прибутку, • аналіз діяльності ДП AT "Київхліб" "Хлібокомбінат №10", • розробка системи управління прибутковістю на підприємстві. Об’єктом дослідження виступає управління прибутковістю та собівартістю ДП AT "Київхліб" "Хлібокомбінат №10". Предметом дослідження є сукупність методів управління прибутковістю та собівартістю. В результаті дослідження були використані наступні методи дослідження: аналізу, синтезу, методи статистики: відносні та абсолютні величини, ряди динаміки, методи економічного аналізу: метод ланцюгових підстановок, метод абсолютних та відносних різниць. Інформаційною базою для написання дипломної роботи послужили: монографії, підручники вітчизняних і зарубіжних авторів, періодичні видання, звітність підприємства, а також нормативно-законодавчі акти.

Выводы:Проведене дослідження дає змогу зробити наступні висновки. 1. Господарська діяльність виробничо-торгівельного підприємства складається з двох безупинних взаємозалежних господарських процесів: виробництва товарів і їх збуту (реалізації). Для здійснення своєї діяльності підприємство має розпоряджатися певними матеріальними, трудовими і фінансовими ресурсами та засобами. Планомірне комбінування та використання цих факторів виробництва, організація виготовлення та реалізації продукції ( виконання робіт, надання послуг ) є основною для отримання прибутку, досягнення цілей підприємства та задовольняння економічних інтересів його власників. Фінансовим підсумком господарської діяльності підприємства є його прибуток. З економічної точки зору прибуток - це різниця між грошовими надходженнями та грошовими виплатами. З господарської точки зору прибуток - це різниця між майновим станом підприємства на кінець та начало звітного періоду. Прибутком вважається перевищення доходів над витратами. Найбільш повна оцінка значимості прибутку на мій погляд це: прибуток – є головним джерелом фінансування економічного та соціального розвитку, прибутковість служить основним критерієм вибору інвестиційних проектів і програм оптимізації поточних затрат, видатків, фінансових, вкладень. З прибутком прямо або безпосередньо пов’язані всі економічні важелі підприємницької діяльності (фінанси, кредити, затрати, ціни і т.п.) без яких неможливо “вижити” будь якому підприємству в ринкових умовах. Прибуток підприємства – це єдина форма його грошових нагромаджень, а також він є одним із головних джерел формування фінансових ресурсів держави. Тобто прибуток синтезує в собі всі найважливіші сторони роботи підприємства. Прибуток в основному утворюється в результаті продажу (реалізації) готової продукції, послуг, товарів. Розмір та рівень прибутку обумовлюють можливості підприємства щодо рішення стратегічних цілей та завдань, його фінансову стійкість та платоспроможність, конкурентноздатність. Прибуток є також якісним показником, так як в його величіні відображається зміна обсягу товарообігу, доходів і витрат, рівня використання ресурсів. Розмір прибутку залежить від багатьох факторів як внутрішнього, так і зовнішнього характеру. Найважливішими внутрішніми факторами є обсяг діяльності, стан та ефективність використання ресурсів підприємства, рівень доходів та витрат, ефективність цінової та асортиментної політики. Серед зовнішніх факторів виділяють рівень цін на споживчі товари, податкова політика держави, кон’юнктура ринку. Знання факторів, що впливають на прибуток, дозволяє розробити ефективний механізм управління прибутком. Кількісно, як економічний показник, прибуток являє собою різницю між обсягом виручки (доходом) і сумою поточних витрат. Згідно методики визначення прибутку в податковому обліку, розрахунок його здійснюється на підставі Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, виділяють оподатковуваний прибуток та прибуток, що не підлягає оподаткуванню. Згідно з Законом “Про оподаткування прибутку підприємств”, прибутком вважається сума валових доходів, тобто по суті доходів від усіх видів діяльності, скоригована певним чином для цілей оподаткування, зменшена на суму валових витрат підприємства і на вартість зносу (амортизації) основних засобів і нематеріальних активів. Аналіз складу валових доходів і валових витрат свідчить про те, що прибуток, як об'єкт оподаткування являє собою досить умовну величину, яка відображає співвідношення між доходами і витратами підприємства за певний, законодавчо встановлений період оподаткування. Головна його особливість полягає в тому, що він безпосередньо не залежить від собівартості продукції, від різниці між виручкою від реалізації і витратами на виробництво цієї продукції. Прибуток як об'єкт оподаткування визначається за даними спеціального податкового обліку, який не співпадає з бухгалтерським обліком прибутку. Будучи основною метою діяльності будь-якої комерційної організації, прибуток виконує ряд функцій. По-перше, прибуток характеризує економічний ефект, отриманий в результаті діяльності підприємства. Отримання прибутку на підприємстві означає, що отримані прибутки перевищують всі витрати, пов'язані з його діяльність. По-друге, прибуток володіє стимулюючою функцією. Це пов'язано з тим, що прибуток є одночасно не тільки фінансовим результатом, але і основним елементом фінансових ресурсів підприємства. Тому підприємство зацікавлено в отриманні максимального прибутку, оскільки ця є основою для розширення виробничої діяльності, науково-технічного і соціального розвитку підприємства. По-третє, прибуток є одним з самих найважливіших джерел формування бюджетів різних рівнів. На прибуток як економічний показник впливає багато факторів. Їх можна поділити на зовнішні та внутрішні. До зовнішніх належать фактори, що не залежать від розвитку підприємства: інфляційні процеси; законодавство; політика; науково - технічний та соціальний розвиток регіону; політика оподаткування та ін. До внутрішніх факторів належать ті, що залежать від діяльності окремо взятого підприємства: обсяги продукції, що випускається; собівартість виробництва; ціна продукції, що реалізується; найменування продукції, що випускається. Чистий прибуток підприємства розподіляється і використовується за такими напрямками: а. Фінансування витрат, пов’язаних із розвитком підприємства (витрати на науково – дослідні роботи, розробку й освоєння нових видів продукції і технологій, модернізацію обладнання, реконструкцію і модернізацію діючого виробництва ). б. Фінансування витрат, пов’язаних із будівництвом об’єктів невиробничого призначення, проведення оздоровчих та інших заходів, утримання об’єктів соціальної інфраструктури ( витрати на експлуатацію соціально – побутових об’єктів, що є на балансі підприємства ) 2. Аналітична частина роботи виконана на за матеріалами діяльності підприємства Хлібокомбінат №10. Хлібокомбінат було створено у серпні 1970 р. рішенням виконкому Київської міської Ради народних депутатів у промзоні «Оболонь» Київського тресту хлібопекарної промисловості шляхом виділення ділянки на 3,1 га під будівництво нового хлібозаводу. Хлібокомбінат споруджено за індивідуальним проектом із застосуванням найновітніших на той час науково-технічних розробок на основі автоматизації та комп'ютеризації виробництва. На підприємстві для виготовлення тіста випічки встановлено 3 лінії «Гостол». Тут вперше в хлібопекарній галузі в експедиції готової продукції змонтовано підвісний конвеєр для транспортування контейнерів, наповнених хлібом, з автоматичним керуванням роботою експедиції. Виробничі потужності по хлібобулочним виробам використовувались у 2005 році на 51,2% проти 55% у 2004 році, а саме: Хлібобулочний цех 57,1% проти 57,1% у 2004 році Булочний цех 42,6% проти 42,6% у 2004 році Пекарня 51,8% проти 51,8% у 2004 році Бараночні вироби 51,8% проти 17,7% у 2004 році Коефіцієнт оновлення знизився, порівняно з 2004 роком, це означає, що в 2005 році було введено менше основних засобів. Отже, основні засоби зношені на 37-38%. В звітному році в середньому одним працівником відпрацьовано 229,8 днів або 1838 годин, що майже на рівні минулого року. Чергові відпустки, відпустки з навчання, неявки передбачені законодавством та неявки з дозволу адміністрації на одного працюючого в звітному році в порівнянні з минулим роком залишилось без змін. Збільшились на 1,5 людино-днів втрати робочого часу з причин тимчасової непрацездатності. Це пояснюється збільшенням захворюваності працівників підприємства. Станом на 01.01.2006 р. зменшилася кількість персоналу на 11 чол., зменшилася кількість відпрацьованих годин, що слід пояснити наступним: в 2004 році було 366 календарних днів, в 2005 – 365 днів. Позитивним моментом у діяльності підприємства є зростання обсягу виробництва. Відбулося зростання обсягу витрат, в основному за рахунок амортизації. 3. Розробка нових товарів є одним із найважливіших видів діяльності будь-якої фірми в ринкових умовах. Введення нових товарів є основною формою адаптації фірми до швидкозмішуючихся факторів ринкового середовища з метою підтримки її конку¬рентної позиції. Розробка, виробництво та виведення на ринок нових товарів є тривалим та недешевим процесом. Як свідчить світова практика, лише незначна кількість нових товарів має комерційний успіх. За оцінками деяких експертів лише до 20% нововведень має ринковий успіх. Розробка нових товарів ускладнюється такими факторами: • подібністю базових технологій для підприємств певних галузей виробництва; • державним регулюванням інноваційних процесів; • коротким життєвим циклом товарів та технологій; • високим рівнем необхідних капіталовкладень; • високими витратами на розробку та впровадження. Важливим моментом у діяльності підприємства слід відмітити інвестиції у придбання основних засобів, що сприяє ефективності здійснення інноваційної діяльності. З огляду на те, що дана галузь стрімко розвивається, рівень конкуренції серед виробників зростає. При цьому, варто зауважити, що підприємство має конкурувати з виробниками, які оснащені новітніми технологіями та сучасними методами управління. Виходячи з цього, на мою думку, для підвищення конкурентоспроможності підприємство має здійснити такі заходи та перетворення: розробити загальну стратегію розвитку підприємства на період хоча б 3-5 років, в якій визначити основні напрями розвитку на визначений період. Вона має містити стратегію інноваційної діяльності, виробничу програму, програму діяльності відділу закупок сировини. Впровадження даної пропозиції дозволить надати певної спланованості та прогнозованості інноваційно – інвестиційного розвитку підприємства. В цілому підприємство готове до здійснення цього заходу і особливих перетворень здійснювати не потрібно. Для впровадження даної пропозиції необхідно: • керівнику розробити та оголосити керівникам відповідних відділів загальні напрями інноваційно – інвестиційного розвитку; • віддати розпорядження керівникам відділів збуту, закупок сировини, виробничого цеху та економісту деталізувати інноваційно – інвестиційну стратегію в рамках їхніх відділів відповідно до загальних напрямів, окреслених керівником; • керівнику підприємства затвердити програми за окремими напрямками діяльності та загальну стратегію інноваційно – інвестиційного розвитку підприємства. Впровадити планування діяльності окремих відділів в рамках плану інноваційної діяльності підприємства в цілому виходячи з реальних ринкових умов та кон’юнктури, а не результатів попереднього року. Доцільним є виведення на ринок нового виду продукції – кекси з родзинками. Замалі обсяги виробництва, наприклад, кексів з усілякими добавками, фундуком, цукатами, кексів тривалого зберігання. Поки що іноземних інвесторів у галузі небагато: серйозно тут працюють тільки Kraft і Nestle. «Марс» та «Кедбері» тільки продають продукцію, але не вкладають капітал у виробництво. Застосування стратегії глибокого проникнення на ринок є для існуючих видів продукції на сьогоднішній день найбільш ефективним заходом в досягненні поставлених цілей. Єдиною проблемою, яка стає на заваді досягнення стратегічних цілей для підприємства є обмеженість його виробничих потужностей. Тому необхідно придбати нову піч виробництва компанії. На основі розрахунків ефективності інвестиційного проекту слід зробити висновок про високу ефективність.

Литература:1. Закон України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” від 16.07.99 2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 4 “Звіт про рух грошових коштів”: Затв.Наказом Міністерства фінансів України № 87 від 31.03.99 3. “Статистичний щорічник України за 1998 рік”.-К.: Техніка.- 1999. 4. Contable 93 (Бухгалтерский учет): Пер. с франц. – Киев: ЗАО Укрвостокаудит, 1993. – 73 с. 5. Анализ финансово-хозяйственной деятельности предприятий (объединений): Учебник/Под ред. В.Ф. Раевского.-2-е изд., перераб. и доп.-М.: Финансы и статистика, 2002. - 415 с. 6. Бабо А. Прибыль. – М.: Прогресс и Универс., 2002. – 176 с. 7. Бердникова Т.Б. Анализ и диагностика финансово-хозяйственной деятельности предприятия. – М.:Инфра-М, 2001.- 176-183 стр. 8. Беседин В.Ф. Эффективность хозяйственного механизма К.: Техніка, 1985- 263 с. 9. Бланк І.А. Управління прибутком підприємства К.: Ніка-Центр, 1998 стор. 544 10. Бойчик І.М., Хаків М.С. Економіка підприємства. Навчальний посібник. – К. Каравела- 2000. – 228-229с. 11. Васильев Ю.П. Сети ЭВМ в управлении производства. 12. Г.В. Савицкая. Анализ хозяйственной деятельности предприятия, Минск ООО “Новое знание” 2000. Стор. 502-531 13. Гринев Н.Н. Стратегическое управление предприятий на основе самоорганизации // Аудит и финансовый анализ. – 1998. – № 1. – С. 209 – 253. 14. Ефимова О.В. Финансовый анализ. – М.: Бухг.учет, 1999. – стр.352 15. Житна І.П. Економічний аналіз господарської діяльності підприємства. Навч.посібник.- К.: Вища школа, 1992. 16. Зубовський В. Економіка підприємства. – К.: Уфімб, 1999. – 64с. 17. Івахненко В.М. Курс економічного аналізу: Навч.- метод. Посібник для самостійного вивчення дисципліни.- К.: КНЕУ,2000.-263 с. 18. Івахненко В.М. Курс економічного аналізу Київ Знання-Прес, 2002р. стор.91-105 19. Іващенко В.І., Болюх М.А. Економічний аналіз господарської діяльності.- К.: “ Нічлава”, 1999.-204 с. 20. Інвестиційний словник-довідник / Укл. М.І.Передірієнко, Л.А. Швайка, С.М. Янковська. – Львів: “Вільна Україна”, 1997.- 84с. 21. Камаев В. Д. Основы экономической теории. Учебник. -М.: Изд-во МГТУим. Баумана, 2001.- 760с. 22. Караков И.И., Самборский В.И. Теория экономического анализа.-К.: Выща школа, 1989.-255 с. 23. Кейлер В. Экономика предприятия. Курс лекций.- М.:Инфра – М. 1999.- 132с. 24. Ковалев А.И., Привалов В.П. Анализ финансового состояния предприятия . – М.: Центр экономики и маркетинга, 2000. – стр.208. 25. Ковальов Д., Сухорукова Т. Економічна безпека підприємства // Економіка України.- 1998. - № 10. 26. Коробов М.Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств Київ “Знання” – 2000 стор. 31-39 , 27. Краткий курс по экономике предприятия. – К.:Генеза, 1998. – 302с. 28. Мазаракі А.А. Економіка торгівельного підприємства. – К., 1999 29. Минх Є.В., Ференц І.Д. Економічний аналіз: Навч. посібник. - Львів:”Армія України”, 2000.- 240 с. 30. Мокий М. Экономика предприятия. Конмпект лекций. – М.: МАЭП, 1999. – 120с. 31. Павловська О.В. Удосконалення методів пошуку резервів зростання прибутку. // Фінанси України.-2000.-№9.-с.9. 32. Пелих А.С. Экономика предприятия. 100 экзаменационных советов.- М.:Март, 2000.- 362с. 33. Петрович Й.М., Будыщева І.О., Устінова І.Т. Економіка виробничого підприємництва. Навчальний посібник. – Львів: Оксарт, 1996.- 416с. 34. Платонов Ю.И. Экономика предприятия. Конспект лекций в схемах.- М.: Приор, 1999. – 112с. 35. Покропивний С.Ф. Економіка підприємства. Підручник. – К.:КНЕУ., 2000. –528С. 36. Поліщук Н.В. Інформаційне забезпечення регулювання результатів діяльності підприємства.-Финансы Украины, №1, 2002.- с.61. 37. Примак Т.О. Економіка підприємства. – К.: МАУП. 1999,-108с. 38. Пушкар М.С. Планування і організація підприємств, об’єднань і комплексів. Навч. посібник.- К.: НМК, 1992-414с. 39. Раицкий К. - Экономика предприятия. Учебник для вузов. – М.: Маркетинг, 1999. – 693с. 40. Савицкая Т.В. Анализ хозяйственной деятельности предприятия. Уч.пособие для ВУЗов.- Минск,2000. 41. Самуэльсон П. Экономика: Пер. с англ. В 2 Т. – Алгон, – 1994. – Т. 1. – 333 с., Т. 2. – 415 с. 42. Сафронов Н.А. Экономика предприятия. Учебник. – М.:Юность, 1998.- 584с. Сергеев М.В. Экономика предприятия. Учебное пособие.- М.: Финанси и статистика, 1994. – 304с