Правове регулювання зайнятості населення

Содержание:Вступ 3 Розділ І. Теоретико-правові основи регулювання зайнятості населення в Україні 45 1.1. Історичний розвиток правового регулювання зайнятості населення 45 1.2. Становлення законодавства України у сфері зайнятості населення 50 1.3 Основні засади державної політики у сфері зайнятості населення України 59 Висновки до І розділу 81 2. Організаційно-правові засади регулювання зайнятості населення 84 2.1 Система та структура державного регулювання зайнятості населення 84 2.2. Недержавне регулювання зайнятості населення 100 Висновки до ІІ розділу 107 3. Проблеми та перспективи вдосконалення правового регулювання зайнятості населення 109 3.1. Зарубіжний досвід регулювання зайнятості населення та використання в Україні 109 3.2. Удосконалення правового регулювання зайнятості населення 123 Висновки 131 Список використаних джерел 134

Вступление:Актуальність теми дослідження. Проблеми зайнятості і працевлаштування сьогодні в Україні є одними з найбільш актуальних. Очікуваної стабілізації на ринку праці не відбулося, зберігається тенденція зростання як офіційного, так і прихованого безробіття (одного з парадоксів вітчизняного ринку праці). На відміну від розвинених країн у нас інша природа безробіття. Вона виникла не на тлі перевиробництва, а навпаки — при масових дефіцитах. Найбільше число працівників залишаються без роботи через скорочення обсягів виробництва у зв'язку з недопостачанням сировини, комплектуючих виробів, порушенням договірних зобов'язань, розривом виробничих зв'язків. Різке зростання цін на сировині, енергоносії, устаткування, а також тарифів на транспортне обслуговування привело до банкрутства і ліквідації нерентабельних підприємств, що також поповнило ряди безробітних. Необхідно мати на увазі зупинку деяких шахт, скорочення бюджетних установ і організацій. Таким чином, протягом останніх років на розвиток ринку праці впливали чинники, які привели до спаду виробництва, обмеження розвитку соціально-культурних галузей, зростання прихованого безробіття і вивільнення кадрів. Набула поширення нерегламентована зайнятість. Крім офіційного ринку праці в Україні склався тіньовий ринок. Тому в Україні трудові відносини як контекст політики зайнятості мають специфіку, яка визначається низкою факторів: ? Ринкові відносини в сфері праці знаходяться в процесі становлення; ? Безпосереднім слідством зниження виробництва стає не зростання безробіття, як це відбувається в умовах розвиненого, ефективно функціонуючого ринку праці, а зростання внутрішньовиробничої незайнятості. Аналіз роботи підприємств останніх років показує, що приховане безробіття зростає значно більшими темпами ніж відкрите. Різке скорочення виробництва не супроводжується адекватним звільненням робочої сили; ? Інфляція і економічний хаос здійснюють двосторонній вплив на заробітну платню: відбувається подальше зменшення й без того низької реальної заробітної платні та зростає відрив розміру винагороди за працю від її результатів, якості та складності. В результаті заробітна платня втрачає належну їй функцію розподілу праці між різними секторами економіки у відповідності з попитом. Це призводить до нарощення диспропорцій між структурами попиту на працю та її пропозиції в професійно-кваліфікаційному, галузевому, територіальному та інших аспектах. Консервації зазначеної диспропорції сприяє штучне підтримання підвищеного попиту на робочу силу. Однак основні поняття й категорії, що відображають процеси, які відбуваються на ринку праці, недостатнє правове регулювання працевлаштування неоднозначно трактуються різними авторами. Найчастіше відсутня узгодженість у методології досліджень різних форм організаційно-правового регулювання руху робочої сили. Залишаються неопрацьованими деякі аспекти, що стосуються, зокрема, обмежень гнучкості й динамічності ринку праці, немає єдиного погляду на причини безробіття в країні. Недостатній рівень наукової розробки ряду теоретичних і практичних проблем організаційно-правового регулювання зайнятості визначили вибір теми дослідження, його мету й завдання. Мета і основні завдання дослідження. Метою дослідження є узагальнення вітчизняного й зарубіжного досвіду правового регулювання ринку праці та зайнятості населення, виявлення основних закономірностей становлення ринку праці в умовах перехідної економіки, розробка конкретних рекомендацій з удосконалення політики зайнятості на державному рівні. Досягнення визначеної мети зумовило необхідність виконання наступних завдань: - розглянути розвиток законодавства в сфері зайнятості населення; - охарактеризувати стан правового регулювання ринку праці в Україні; - узагальнити український та зарубіжній досвід правого регулювання зайнятості в умовах нестабільної економіки; - обґрунтувати необхідність удосконалення правового регулювання зайнятості населення. Об'єктом дослідження організаційно-правові засади в сфері регулювання зайнятості населення в Україні. Предметом дослідження – правове регулювання зайнятості населення. Методи дослідження. Робота ґрунтується на комплексі загальних та спеціальних методів пізнання, що дозволило проаналізувати стан та визначити перспективи удосконалення організаційно-правового забезпечення регулювання зайнятості населення в України. У роботі широко використовувались: індуктивний та дедуктивний методи для узагальнення і аналізу чинного законодавства та практики його застосування в діяльності по регулюванню зайнятості населення; історико-правовий метод для вивчення генезису та еволюції правового регулювання зайнятості населення; методи аналогії, аналізу та екстраполяції для визначення перспектив розвитку і удосконалення правового регулювання зайнятості населення. Структура роботи визначається метою і завданнями дослідження. Дипломна робота має традиційну структуру і складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел.

Выводы:З переходом України до нових економічних умов у державі склалася нова суперечлива ситуація в сфері розподілу й використання трудових ресурсів. Якщо проголошення свободи праці й підприємницької діяльності відкриває, з одного боку, широкий простір для розвитку ініціативи, творчих здібностей, то з іншого - цей період супроводжується структурною перебудовою народного господарства, спадом виробництва, зламом господарських зв'язків. Як наслідок усього цього - на ринок праці потрапляють численні групи працівників, які потребують працевлаштування. Також загострюються протиріччя між інтересами роботодавця й працівника. Якщо перший зацікавлений у поліпшенні показників праці працівника, то другий - у підвищенні заробітної плати й поліпшенні умов праці. Це нормальне протиріччя сторін трудових правовідносин. Тому соціальна політика держави, її втручання в регулювання трудових відносин у гострих критичних ситуаціях особливо необхідні в часи реформування суспільства. Сьогодні для регулювання відносин зайнятості потрібно зміцнення законодавчої основи, яка створила б справжню захищеність прав громадян. Соціальна захищеність прав громадян у сфері зайнятості особливо необхідна на першому етапі формування ринкових відносин, тому що ринок праці не створює рівних можливостей не тільки для реалізації права на працю, але й для тривалого існування нових трудових відносин. Нерівність цих можливостей полягає вже у вихідній нерівності здібностей, схильностей і професійної підготовки громадянина при влаштуванні на роботу, а також при реалізації права на соціальне забезпечення. Соціальна захищеність прав громадян характеризується сукупністю політичних, економічних, правових гарантій, що забезпечують реалізацію й дотримання трудових та інших соціальних прав, включаючи право на оплачувану працю за спеціальністю, на працевлаштування, право на гідний людини рівень життя й на судовий захист. Правове регулювання відносин зайнятості й працевлаштування виражається сьогодні: а) в офіційному визнанні безробіття; б) у відмові від принципу повної зайнятості; в) в організації нових органів служби зайнятості; г) у створенні системи матеріальної підтримки безробітних. Застосування Закону «Про зайнятість населення» поставило низку питань, виявило прогалини деяких положень, а також неточностей, що вимагають розгляду. З урахуванням цього в моїй роботі проведено аналіз права зайнятості та форм його реалізації в умовах становлення ринкової економіки. Звертаючись до поняття зайнятості, наведеного в Законі України «Про зайнятість населення», можна помітити, що воно не відбиває всієї повноти, сутності цього складного соціального явища. Це поняття страждає явною однорідністю, оскільки має на увазі не характеристику суспільних відносин, які держава має намір регулювати за допомогою права, а тільки певні дії однієї із сторін вказаних відносин (громадян). Таке становище дозволяє стверджувати, що поняття зайнятості, закріплене в Законі «Про зайнятість», не цілком відповідає вимогам загальної теорії права й науки трудового права, оскільки, як вже зазначалося, право здатне регулювати не дії (діяльність) окремих суб'єктів права, а тільки відносини між суб'єктами права. Вивчаючи й аналізуючи чинне законодавство про зайнятість, розглядаючи такі загальні поняття як зайняті й незайняті громадяни, безробітні та інші, можливо зробити висновок, що право на вибір підходящої роботи за допомогою служби зайнятості можуть мати не тільки безробітні громадяни, але й особи, яких трудова діяльність не влаштовує. З позиції трудового права роль працевлаштування як найважливішого елемента в системі зайнятості в нових економічних умовах, яке покликано вирішувати такі завдання в даній сфері: ? допомагати громадянам у правильному виборі місця, часу й форми реалізації права на працю та права на вибір виду зайнятості; ? удосконалювати правову захищеність громадян у сфері зайнятості; ? сприяти роботодавцю, незалежно від форми власності й виду господарювання, в забезпеченні необхідними кадрами; ? сприяти раціональному вивільненню й перерозподілу робочої сили. ? Розроблено конкретні пропозицію щодо вдосконалення правового регулювання зайнятості, зокрема: ? щодо встановлення адміністративної або матеріальної відповідальності посадових осіб, винних у необґрунтованих відмовах у прийнятті на роботу; ? щодо встановлення додаткових гарантій не тільки при працевлаштуванні, але й при вивільненні для найбільш уразливих у соціально-правовому для окремих категорій осіб — молоді, жінок, які мають дітей віком до шести років, одиноких матерів, які мають дітей віком до чотирнадцяти років або дітей-інвалідів, осіб передпенсійного віку та ін.

Литература:1. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р.- К. „ДОК-К” , 1996.- 40 стор. 2. Кодекс законів про працю України з постатейними матеріалами // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. — 1997. — № 11—12. — С. 200—219 3. Закон України "Про зайнятість населення"(За станом на 12.04.05): Офіційне видання ВР України.- Київ: Парламентське видавництво, 2005 р.-30 с. 4. Закон України вiд 02.03.2000 № 1533-III "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" // Відомості Верховної Ради (ВВР), 2000, N 22, ст.171 5. Закон України "Про оплату праці" від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1995, N 17, ст.121. 6. Закон України "Про професійно-технічну освіту" від 10.02.98 № 103/98-ВР // Відомості Верховної Ради України вiд 19.08.1998 - 1998 р., № 32, стаття 215 7. Закон України "Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні" від 5 лютого 1993 року N 2999-XII // Відомості Верховної Ради України вiд 20.04.1993 - 1993 р., № 16, стаття 167 8. Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" // Відомості Верховної Ради УРСР вiд 21.05.1991 - 1991 р., № 21, стор. 252 9. Закон України "Про приватизацію державного майна" // Відомості Верховної Ради України вiд 16.06.1992 - 1992 р., № 24, стаття 348 10. Закон України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" // Відомості Верховної Ради України вiд 19.05.2000 - 2000 р., № 20, стаття 148 11. Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" // Відомості Верховної Ради України вiд 12.12.2003 - 2003 р., № 49, стаття 376 12. Ананьев А. Новые процессы в занятости населения в условиях перехода к рыночной экономики // Вопросы экономики. — 1995. — № 5. — С. 35-41. 13. Аткинсон Э.Б., Стиглиц Дж.Э. Лекции по экономической теории государственного сектора: Учебник: Пер. с англ.— М.: Аспект Пресс, 1995. — 355с. 14. Бабкина И.А., Гайнанов Д.А., Ильина Л.А., Мамедова А.А., Региональные аспекты функционирования рынка труда и управления занятостью населения: проблемы, опыт, перспективы (на примере Республики Башкортостан)//Уфа: Управление по занятости населения Министерства труда, занятости и социальной защиты населения РБ, 2000. — 68с. 15. Балацкий Е. Россия: проблема безработицы в переходный период. — Проблемы теории и практики управления. — № 1. — 1993. — С. 32-48. 16. Бойко Ю.В. Переписи населения Франции как источник по истории социальной адаптации российских эмигрантов // Источники по истории адаптации российских эмигрантов в XIX – XX вв. – 1996. — № 2 – С.135-147. 17. Бородянский Э., Кузьмин В. Реальный путь противодействия безработице. — Человек и труд. — 1996. — № 9. — С.15-29. 18. Брайер К. Безработица и неполная занятость // Социол. исслед. — 1993. — № 10. — С. 27-45. 19. Бреев Б.Д. и др. Особенности политики занятости в переходный период. //Проблемы прогнозирования. — 1998. — N 5. — С. 52-62. 20. Бушмарин И.В. Рынок труда в современной экономике. // Общество и экономика. — № 1. — 1994. — С. 24-38. 21. В.Колосов. Правовое регулирование занятости. // Советские профсоюзы. — №2. — 1992. — С. 18-36. 22. Вершинина Т.Н. Проблемы адаптации к новым отношениям на рынке труда //Мир России.—1998. —№ 1/2. — С. 193-220. 23. Винокуров М. А. Трудовые ресурсы региона и рынки труда (на примере Иркутской области). — Иркутск, 1991. — С. 248. 24. Вопросы оздоровления женщин и семьи по результатам социологических исследований. — Международная конференция: "Женщина, семья и общество". — Тюмень, 1994. — С. 18-34. 25. Гайнанов Д.А., Ильин С.В., Ильина Л.А., Основные положения концепции управления занятостью и содействия трудоустройству выпускников вузов (тезисы доклада) // Проблемы трудоустройства и адаптации к рынку труда выпускников учреждений профессионального образования". — Первая межрег. науч.- практ. конф. — М.: Норд, 2000. — С. 12-32. 26. Гайнанов Д.А., Ильин С.В., Ильина Л.А., Система управления занятостью и содействия трудоустройству выпускников профессиональных учебных заведений //Проблемы трудоустройства и адаптации к рынку труда выпускников учреждений профессионального образования. — Первая межрег. науч.- практ. конф. — М.: Норд, 2000. — С. 32-42. 27. Гимпельсон В. и др. Движение рабочей силы (оценки, международные сопоставления и влияние на рынок труда) //Вопросы экономики. — 1997. — № 2. — С. 125- 133. 28. Гущина И.И., Платонова Е.Д. Формирование рынка труда работников финансовой сферы //Общество и экономика. — 1997. — № 9/10. — С. 95-101. 29. Давидова І., Кім М. Інституціональні основи зайнятості в перехідній економічній системі // Економіка України. – 1998. — № 4. — С. 16-30. 30. Дунаева Н. Молодежь на рынке труда // Вопросы экономики. — 1998. — №1. — С. 81- 91. 31. Занятость, безработица, служба занятости. Толковый словарь терминов и понятий — М.: Нива России, 1996. — 288 с. 32. Интеллектуальный потенциал и занятость // Материалы международной научно-практической конференции “Интеллектуальная собственность и формы ее реализации”. — Н. Новгород. ,1998. — С. 18-26. 33. Климов Г.І„ Седляр 1.0., Янцур М.С. Професійна орієнтація і методика профорієнтаційної роботи. — К., 1995. — 17 с. 34. Коваль О.М. Законодавчо-нормативна база України в галузі регулювання зайнятості // Зб.наук.пр. УАДУ. — К.: Вид-во УАДУ, 2000. — Вип.2.: В 2 ч. — Ч.ІІ. — С. 102-106. 35. Коваль О.М. Підвищення рівня зайнятості населення в великих містах України // Управління сучасним містом: Наук.-інформ. бюл. ДФ УАДУ. — 2000. — С.11-17. 36. Коваль О.М. Структура і функції державного регулювання управління ринком праці в Україні // Вісн. УАДУ. — 2001. — №4. — С. 244-252. 37. Коваль О.М. Державне регулювання ринку праці в Україні // Управління сучасним містом. — 2001. — № 4-6 (2). — С.66-73. 38. Коваль О.М. Участь органів регіонального управління в регулюванні зайнятості населення // Управління сучасним містом. — 2001. — № 7-9 (3). — С.33-47. 39. Краснов Ю. Стратегічні й оперативні заходи щодо державного регулювання зайнятості населення // Україна: аспекти праці. — 1999. — № 2. — С. 24-30. 40. Прогнозирование и планирование в условиях рынка: Учеб. пособие 2 / Черныш Е. А., Молчанова Н. П., Новикова А. А., Салтанова Т. А. — М.: ПРИОР, 1999. — 68 с. 41. Руденко Г.Г. Служба занятости и ее функции. — М.: РЭА, 1992. — 68 с. 42. Рынок труда, занятость населения, экономика ресурсов для труда: Учебное пособие. Рофе А.И., Збышко Б.Г., Ишин В.В. — М.: МИК, 1998. — 160 с. 43. Сова В. Продуктивність праці і кваліфікація працівників // Праця і зарплата. —1998. — №9, — С.16-17. 44. Экономика труда. / Под редакцией Г.Р.Погосяна и Л.И.Жукова. — М.: Экономика, 1991. — 340 с. 45. Ядов В.А. Отношение к труду: концептуальная модель и реальные тенденции // Социологические исследования. — 1983. — № 3. — С. 24-32. 46. Аналіз державної політики зайнятості в Україні. М.Кузьмин, Ю.Кузьмин, О.Купець. – К.:Міленіум, 2003. – 64с. 47. Праця і зарплата. — 1999. — № 8. — Квітень. 48. Офіційний вісник України. — 1999. — № 31. 49. Відомості Верховної Ради (ВВР). — 2000. — № 22. — Ст. 171 зі змінами, внесеними згідно із Законами № 2213-ПІ від 11 січня 2001 р. (ВВР. — 2001. — № 11. — Ст. 47), № 2980-ІП від 17 січня 2002 р. 50. Киселев И.Я. Сравнительное и международное трудовое право. — С. 447—448. 51. Никифорова А.А. Рынок труда: занятость и безработица. — М., 1991. — С. 147—166. 52. Наказ Ліцензійної палати України, Державного центру зайнятості від 22 лютого 1999 р. № 19/15. 53. Наказ Міністерства статистики України від 31 січня 1996 р. № 28 "Про затвердження форм державної статистичної звітності про зовнішню трудову міграцію для Міністерства праці України". 54. Наказ Міністерства юстиції України 14 червня 1994 р. за № 18/5. 55. Иванов С.А. Проблеми международного регулирования труда. — М., 1964. 56. Карташкин В.А. Международная защита прав человека // Права человека: Учеб. для вузов / Ответ. ред. Е.А. Лукашева. — М.: Изд. группа "ИНФРА-М — НОРМА", 1999. — С. 459 и посл. 57. Урядовий кур'єр. — 1997. — 30 жовтня; Урядовий кур'єр. — 2000. — 31 травня. 58. Урядовий кур'єр. — 1998. — 18 червня. 59. Штокмар В.В. История Англии в середине века. — Л., 1973. 60. Ключевский В.О. Курс лекций по русской истории. Т.4. - М., 1958; Он же Исторические портреты. - М., 1990. 61. Записки императрицы Екатерины II. Записки княгини Е.Р.Дашковой, писанные ею самой. - Хабаровск, 1990. Каменский А. Российская империя в 19 веке: традиции и модернизации, Москва, 1999.