Выводы:Сучасний валютний ринок - це сфера економічних відносин, що проявляються під час здійснення операцій з купівлі-продажу іноземної валюти, цінних паперів в іноземній валюті та здійснення інвестицій в іноземній валюті.
Головна характерна риса валютного ринку полягає у тому, що на ньому грошові одиниці протистоять одна одній переважно у вигляді записів на кореспондентських рахунках. Значну частину валютного ринку займає міжбанківський ринок, оскільки саме під час міжбанківських операцій безпосередньо формується курс валюти. Операції проводяться за допомогою різноманітних засобів зв'язку і комунікацій. Роль валютного ринку в економіці визначається його функціями. До валютних операцій належать операції, що пов'язані з переходом права власності на валютні цінності.
Валютні операції поділяють на поточні та операції пов'язані з рухом капіталу. Банку належить провідна роль на зовнiшньому валютному ринку.
Існує три види операцій банків з купівлі - продажу іноземної валюти:
придбання валюти у одних клiєнтiв i продаж її іншим клiєнтам (переважно такими клiєнтами є експортно-імпортні компанії);
операцiї з купiвлi-продажу валюти уряду (в рамках заходів по створенню i використанню офiцiйних резервiв),
купiвля-продаж валюти мiж банками.
В Україні головним органом валютного контролю є Національний банк України, що здійснює контроль за виконанням правил регулювання операцій на валютному ринку на території України, забезпечує виконання уповноваженими банками відповідних функцій згідно діючого валютного законодавства. Крім того НБУ зобов'язаний проводити політику, спрямовану на підтримання валюти України, і з цією метою може виступати суб'єктом міжбанківського валютного ринку України.
Держава за допомогою валютного регулювання прагне поставити під контроль валютні операції, надання іноземцям кредитів, увезення, вивіз та перекази в іноземній валюті, підтримання рівноваги платіжного балансу та стійкості національної валюти. Це знаходить відбиття у встановленні лімітів вивозу та завезення валюти на територію держави, спеціальна система дозволів на надання кредитів та iн.
Для підтримання валютного (обмінного) курсу національної валюти, Національним банком України створюються, утримуються і використовуються офіційні валютні резерви.
Іноземна валюта - це іноземні грошові знаки у вигляді банкнот, казначейських білетів, монет, що перебувають в обороті і є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обороту або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обміну на грошові знаки, що перебувають в обороті, кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, які перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших кредитно-фінансових установ за межами України.
Внаслідок високого рівня відкритості вітчизняної економіки зовнішні потоки через канали двосторонньої торгівлі, потоки капіталу та взаємозалежність кредитних портфелів справляють відчутний негативний вплив на фінансовий ринок.
Нині визначальною для вітчизняної економіки є проблема відпливу валютних коштів. Відплив капіталу — явище, властиве не лише для України. Провідні країни Заходу неодноразово стикалися із цією проблемою. Особливість вітчизняного варіанта полягає не лише в мотивах відпливу, каналах вивезення ресурсів і макроекономічних наслідках, а, насамперед, у специфіці первинного нагромадження капіталу (шляхом тіньового перерозподілу доходів та отримання спекулятивних прибутків на ринку фінансових інструментів) і намаганні суб'єктів господарювання стабілізувати рівень доходів за спаду виробництва та несприятливих умов для ведення бізнесу: важкого податкового тягаря, криміналізації економіки, низького рівня гарантії безпеки бізнесу, недобудованості ринкової інституційної та правової бази. Становлення нової системи державного регулювання економіки, фінансової і банківської сфер загалом та внутрішнього валютного ринку зокрема помітно відстає від темпів їх лібералізації. Внаслідок прогалин у законодавстві капітал із країни стали вивозити у легальних або легалізованих формах.
Валютний контроль сприяє стабілізації потоків заощаджень резидентів на етапі, коли довіра до валютної політики держави ще не зміцніла. У ситуації, що склалася в Україні, валютний контроль є однією з головних умов здійснення Національним банком політики твердої процентної ставки, оскільки свобода руху капіталів та спекулятивні операції можуть призвести до зменшення обсягу валютних резервів, до криз у валютній сфері та девальвації національної грошової одиниці. В другому розділі був проведений аналіз здійснення валютних операцій. Дохід UniCredit Bank від здійснення валютних операцій складає станом на 01.01.07 54,5%, а станом на 01.01.08 64,25%. Частка доходів від здійснення валютних операцій у загальній сумі доходів зросла станом на 01.01.08 у порівнянні із станом на 01.01.07. В третьому розділі були обґрунтовані напрямки вдосконалення здійснення валютних операцій комерційними банками. Проблеми, що властиві валютному ринку України, тісно пов’язані з загальною економічною і політичною ситуацією в країні і по своїй суті є логічним наслідком процесів, що відбуваються в суспільстві. Проблема валютного регулювання є актуальною не тільки тому, що держава відіграє тут головну роль, але і тому, що цей процес впливає на економічні показники діяльності, зачіпаючи певною мірою інтереси кожного з нас.
Питання валютно-курсової політики завжди перебувають у центрі уваги уряду, банків, населення країни. Проте вони й досі залишаються не розв'язаними, складними і дискусійними, передусім через невизначеність шляхів здійснення цієї політики в умовах перехідної економіки.
Передусім необхідно справді узгоджувати економічну політику держави з валютною політикою НБУ. Як уже зазначалося, сьогодні всі дії щодо валютного регулювання спрямовані або на ліквідацію наслідків фінансової кризи (яка, до речі, має тенденцію розвиватись у другій половині року, спостерігається майже чотири зазначених періоди підряд і відрізняється лише за глибиною), або на адміністративне регулювання утримання курсу гривні щодо валютного коридору. І немає жодної програми або дії, які були б спрямовані на ліквідацію причин нестабільності національної валюти, яка сьогодні очевидна, - вона не має потужності насамперед тому, що не підтверджена підвищенням макроекономічних показників. Головним чинником валютних ризиків є коротко- та довгострокові коливання обмінних курсів, що залежать від попиту й пропозиції валюти на національних і міжнародних валютних ринках. У довгостроковому періоді визначальну роль відіграє загальний економічний стан країни, рівень виробництва, збалансованість основних макроекономічних пропорцій, обсяги зовнішньої торгівлі тощо, а в короткостроковому – збалансованість окремих ринків і загальний стан ринкового й конкурентного середовища. Коливання кількісних показників окремих чинників та їх певне співвідношення відіграють вирішальну роль у змінах валютних курсів, а тому можуть мати суттєвий вплив на характер виникнення і рівень валютного ризику.
Методи страхування валютних ризиків - це фінансові операції, які дозволяють або повністю, або частково відхилитись від ризику збитків, які виникають у зв`язку з очікуваними змінами валютного курсу, або ж одержати спекулятивний прибуток на таких змінах. До таких методів страхування, або хеджування ( hedge-англ. - очікувати ) відносяться: 20
структурне балансування ( активів i пасивів, кредиторської i дебіторської заборгованості);
зміни термінів платежу;
форварднi угоди;
операції типу "своп";
опцiоннi операції;
фінансові ф`ючерси;
кредитування i інвестування в іноземній валюті;
реструктуризацію валютної заборгованості;
паралельні позики;
лізинг;
дисконтування вимог в іноземній валюті;
"валютні корзини";
самострахування.
Хеджування з допомогою форвардного контракту полягає в перенесенні операції з реального ринку на ринок строкових угод. Причому для рядового учасника ринку, який є продавцем чи покупцем певних фінансових чи матеріальних активів, ринок форвардних угод дає змогу спланувати свої майбутні грошові надходження чи витрати і знати їх точну величину незважаючи на зміни в ринковій кон'юнктурі.
Крім того, форвардний контракт означає для виробника гарантований продаж продукції у визначений момент у майбутньому за наперед обумовленою ціною, для покупця — гарантоване надходження продукції в потрібний для нього момент і з наперед визначеними грошовими витратами на її придбання.