Газета „Українське слово” і її роль у національній згуртованості діаспори (1933-1941, Париж)

Содержание:Вступ             3 1. Франція - осередок української еміграції           4 2. Часопис "Українське слово", його роль у згуртуванні української діаспори           6 Висновки              12 Список використаної літератури           13

Вступление:Вступ "Держава без території" – саме так, очевидно, слід назвати тих, хто під впливом політичних, економічних, ідеологічних чинників залишили Україну і знайшли своє нове помешкання у низці країн Євро-Азіатського, Американського, Австралійського та Африканського континентів. Отже, практично на всіх континентах живуть сьогодні українці, і там, де це було можливо, вони розвивали і розвивають свою культуру, мають середні й вищі навчальні заклади, які забезпечуються підручниками й посібниками. Західна українська діаспора, а це західні країни Європи, Америка та Австралія, зробила надзвичайно багато для збереження і розвитку національної культури. Високий рівень політичної і культурної активності української спільноти у західному світі обумовлений кількома важливими чинниками, зокрема тим, що за межами батьківщини опинились сотні тисяч свідомих українців, які брали активну участь у боротьбі за незалежність України. Відомий письменник Улас Самчук писав у своєму публіцистичному дослідженні про життя українських громад у західному світі: "Політики, церковні діячі, спеціалісти, поети, письменники, виховники, редактори, маси активних, фахових, освічених людей залишили землю предків… Все, що думало і діяло боротьбою, спротивом, нескоримістю, все це відійшло до західного світу, спочатку Європи, а згодом за океан.. ". Саме такі особи стали каталізаторами відродження українського життя у десятках країн західної півкулі. Завдяки їхньому досвіду боротьби протягом XIX–XX століть за український спосіб життя було створено в умовах діаспори масу культурно-освітніх установ. У цьому контексті важливу роль відіграли ті, хто емігрував до Франції.  

Выводы:Висновок "Українське Слово" вистояло у боротьбі з наскрізь несприятливими економічними обставинами 30-х років у Франції, з німецькими окупантами Парижа, які заборонили появу газети в столиці Франції. Всупереч волі окупантів "Українське  Слово" в 1941—1942 роках з’явилось у столиці України - Києві. „Українське Слово” не капітулювало в боротьбі з посольством СРСР у Парижі, яке брехливо присвоїло собі друкарню газети й окупувало її аж до 1948 року. "Українське Слово" не зламав терор, жертвою якого полягли в Бабиному Яру Іван Рогач, Олена Теліга та їхні співробітники. Через 50 років "Українське Слово" знову повернулось в Україну, якій воно служило скрізь і завжди. Сила "Українського Слова" в тому, що воно завжди було і є українським. Воно виховувало та виховує своїм словом цілі покоління тих, для кого сенсом життя була незалежна Україна. Воно приносило "вісті в Україну", пробираючись різними шляхами через різні заслони, щоб кріпити віру нескореної нації, інформуючи її про те, що українська правда і боротьба за волю і свободу продовжується за далекими кордонами й океанами. І тепер "Українське Слово" плекає і стверджує віру в перемогу національної ідеї у відновленій незалежній українській державі.  

Литература:Список використаної літератури 1.    Зарубіжні українці. Довідник. – К.: Україна, 1991. 2.    Михальчук В. Українська бібліотека в Парижі: заснування, розвиток, діяльність: 1926-1998.-К.: Вид-во ім. Олени Теліги, 1999. 3.    Наріжний С. Українська еміграція. Культурна праця української еміграції 1919-1939 років. – К.: Видавництво імені О.Теліги, 1999. 4.    Тимошик М. Україніка в архівах, бібліотеках, редакціях і видавництвах Франції // Студії з арх. справи та документознавства. - К., 2002. - Т. 8. - С. 195-204. 5.    Тимошик М. Українське друкарство у Франції: історія і сучасність // Друкарство. - 2002. - №1. - С 8-15. 6.    Українці в зарубіжному світі. – К.: Наукова думка, 1991.